Реферат на тему:

Питання ефективності методики розвитку мовлення учнів

у процесі вивчення лексики (лінгвокультурознавчий аспект)

Розвиток України як самостійної держави потребує забезпечення всіх
галузей народного господарства висококваліфікованими спеціалістами, що
володіють фундаментальними теоретичними знаннями й високорозвиненими
вміннями організації виробничого процесу. Проблема підготовки
конкурентоспроможних фахівців має як теоретичне, так і практичне
значення. Один із шляхів вирішення даної проблеми – це формування в
учнів мовленнєвої культури, комунікативної компетенції, оволодіння
кількома мовами (в тому числі 1-2 іноземними мовами).

Ми виділили один з найважливіших аспектів даної проблеми – формування
мовлення в процесі вивчення української та іноземної мов. Презентація
лексики є основним засобом удосконалення зв’язного мовлення учнів.

Методика навчання іноземної лексики здавна привертала увагу вчителів і
методистів, і для цього є вагомі причини: 1) важлива роль, яку відіграє
знання словника в розвитку мовленнєвих умінь учнів; 2) трудомісткість
процесу оволодіння словником; 3) складність самої проблеми, оскільки
лексичний склад мови являє собою досить різноманітну й барвисту картину,
а лексичні одиниці – різнопланові й багатомірні явища, істотні
особливості засвоєння яких важко виявити й обернути на користь методики
навчання.

Лексика в системі мовних засобів є найважливішим компонентом мовленнєвої
діяльності: аудіювання й говоріння, читання й письма. Це визначає її
важливе місце на кожному уроці іноземної мови, тому формування в учнів
лексичних навичок постійно перебуває в полі зору вчителя. Його завдання
полягає в тому, щоб досягти повного засвоєння школярами програмового
лексичного мінімуму й тривалого закріплення в їх пам’яті активного
словникового запасу на всіх етапах навчання.

Завдання практичного оволодіння іноземною мовою потребує пошуку шляхів
удосконалення як методики вироблення мовленнєвих умінь, так і великої
уваги до організації мовного матеріалу. У методичній літературі
висвітлюється низка питань, пов’язаних з роботою над лексикою. Однак
існують і певні проблеми у формуванні лексичних навичок, необхідних для
говоріння. У висловлюваннях учнів не спостерігається належного
варіювання лексики, і тому їх мовлення в мовному відношенні дуже часто
буває бідним.

У роботі над лексикою традиційно виділяють три основні етапи:
1) ознайомлення; 2) первинне закріплення; 3) розвиток умінь використання
лексичних одиниць у різних видах мовленнєвої діяльності.

Перші два етапи часто об’єднують в один – презентація лексики. Етап
презентації відіграє важливу роль у навчанні лексики. Від ефективності й
цілеспрямованості цього етапу залежить уся подальша робота над лексикою.
Завдання вчителя – обрати найбільш ефективний спосіб презентації
відповідно до ступеня навчання, рівня знань учнів, якісної
характеристики слова та його приналежності до активного й пасивного
мінімуму. Різноманітність різних прийомів семантизації та первинного
закріплення дозволяє дібрати прийом, що відповідає меті й завданням
даного уроку, а також можливостям учителя, та варіювати їх від уроку до
уроку.

На основі аналізу літератури вітчизняних і зарубіжних авторів нами
відзначено основні прийоми презентації лексики на уроках іноземної мови.
Відповідно до мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити
основні етапи презентації та їх особливості; виділити основні способи
семантизації та особливості їх використання; розглянути можливі способи
формування навичок самостійної семантизації, а також використання
наочності при введенні й первинному закріпленні лексики.

Презентація – окремий (початковий) етап, який містить ознайомлення й
початкове закріплення нової лексичної одиниці, що випереджає активне
оперування мовним матеріалом. Ознайомлення включає в себе роботу над
формою, значенням і вживанням слова. Необхідною умовою цього етапу є
створення чітких звукомоторних образів. Первинне закріплення складає
невід’ємну частину системи вправ, які призначені для розвитку вмінь і
навичок використання лексики в різних видах мовленнєвої діяльності.
Деякі вчителі (Т.Кузнецова, Є.Ліпець) розробили таку схему презентації
лексики [2, с.88]: 1. Робота на слуховій основі: первинне звукове
пред’явлення слова; відтворення слова; вторинне пред’явлення слова і
його семантизація; контроль розуміння; вторинне відтворення слова;
використання слова в контексті (мікроситуації). 2. Робота на графічній
основі: запис слова; вправи з читання; вправи з написання.

Дамо докладний коментар.

1. Робота на слуховій основі.

1) Первинне звукове пред’явлення слова – це вимова нового слова вчителем
(диктором). Метою цього етапу роботи є знайомство з вимовою даного слова
й підготовка учнів до відтворення даного слова в процесі наступної
роботи над ним. Вимова слова може бути однократною або двократною.
Істотної різниці між цими двома варіантами немає, але треба мати на
увазі те, що ця вправа набуває комунікативного характеру. Крім того, при
використанні першого варіанту зростає число пауз, а тут можуть бути
резерви додаткового часу.

2) Відтворення слова учнями – це повторення слова за вчителем
(диктором). Відтворення слова – не проста імітація, а усвідомлена вимова
звуків, що входять до звукової оболонки слова, оскільки будь-яке нове
слово, що пропонується учням, має містити лише засвоєні звуки.
Тренувальна робота над вимовою є одним з початкових етапів уроку, який
іде безпосередньо за організаційним моментом і займає 1-3 хвилини.

3) Семантизація та вторинне пред’явлення слова. З цього починається
робота над словом. Як відомо, існує декілька способів розкриття значення
слова, вибір яких визначається самим словом. Слід підкреслити, що
більшість слів шкільного лексичного мінімуму (який одночасно є активним)
можна семантизувати безперекладними способами, і вчитель найчастіше
звертається до цих прийомів семантизації ,бо вона допомагає встановити
безпосередній зв’язок між поняттям та іноземним словом. Семантизація
може сполучатися із вторинним пред’явленням слова, але вже в контексті
(ситуації).

4) Контроль розуміння проводиться, головним чином після використання
безперекладної семантизації. У тих випадках, коли слово пропонується в
однозначній ситуації, можна використовувати й безперекладні форми
контролю. Наприклад, учитель демонструє малюнок, а учні пмають
відповісти, що на ньому зображено. Правильність відповідей на запитання
вчителя буде свідчити про правильність розуміння значення слова.
Перевагою контролю за допомогою перекладу є те, що він дає взначну
економію часу, причому створений у процесі безперекладної семантизації
прямий зв’язок між іноземним словом і поняттям не руйнується, тому що
після цього знову використовуються вправи, з яких переклад повністю
виключається.

5) Вторинне відтворення слова допомагає створити більш чіткий
звукомоторний образ, без чого не можна успішно проводити наступні дії зі
словом. Вторинне відтворення слова – це багатократне його промовляння
учнями після того, як учитель виділить його з контексту. Спочатку слово
промовляється хором, усім класом, а потім з метою контролю вчитель
пропонує двом-трьом учням повторити слово індивідуально. Індивідуальний
контроль допомагає вчителеві встановити навчальний ефект попередньої
роботи. Якщо учні, яких опитують, правильно відтворюють слово, вчитель
переходить до наступного етапу. Якщо відтворення є неточним, учитель
відновлює вправу на вимову цих слів.

6) Уживання слова в контексті (мікроситуації). Мета цього етапу роботи
полягає у встановленні морфологічних та синтаксичних зв’язків слова. У
цей період в учнів виробляються вміння й навички сполучати слово з
іншими словами й уживати його в правильній формі. Роботу слід
організувати таким чином, щоб дати можливість кожному учневі вживати
слово кілька разів у певних ситуаціях. Найбільш зручною в цьому
відношенні є вправа, що базується на використанні зразка. Зразком можна
зробити певне конкретне речення або ж групу речень, побудованих за
зразком вивченої раніше моделі, у яких можлива заміна компонентів,
причому заміняти можна будь-який компонент, крім нової лексичної одиниці
[2, с.90].

Докладний опис етапів роботи над словом може створити уявлення, що ця
робота займає багато часу. У середньому для роботи над словом на
слуховій основі можна виділити 2-3 хвилини, в залежності від типу слова.
Виходячи з цих розрахунків, недоцільно вводити більше 9-10 слів на
одному уроці, тому що крім роботи над лексикою, на уроці вирішуються й
інші завдання.

2. Робота на графічній основі. Вправи на графічній основі готують учнів
до вживання слова в писемному мовленні (читання, письмо). Вони
закріплюють звуковий образ слова. Крім того, ці вправи розширюють
діапазон сполучуваності слова й тим самим створюють додаткові зв’язки,
що забезпечують більшу його активність.

1) Запис слова. Мета цього етапу полягає в тому, щоб показати графічний
образ слова і, відповідно, забезпечити учням можливість самостійного
виконання вправ, які містяться в підручнику. Доцільно записувати слова
не окремо, а одразу блоком наприкінці уроку. Це сприяє економії часу й
активізації процесів пам’яті. Нарешті, запис з таким запізненням дає
додаткові можливості реалізувати принцип усного випередження.

@?

0

&

Однак існують і інші форми організації словника: а) за значенням: зошит
ділиться на велике число секцій – слова для називання почуттів,
місцевості, руху і т.п. Таким чином, можна скласти цілий список слів,
пов’язаних за значенням; б) різноманітні типи діаграм: слова можна
об’єднати під загальною назвою або узагальнюючим словом у єдину
діаграму; в) відповідно до частин мови: різні частини мови можна
записувати різним кольором: іменник – червоним, прикметник – синім і
т.п.; г) синоніми й антоніми: якщо це синонім або антонім уже знайомого
слова, їх слід записати разом із коментарем.

2) Вправи з читання. На цьому етапі роботи як основний матеріал
використовуються вправи підручника, такі як: “Прочитайте хором за
вчителем”, “Заповніть пропуски словами, що підходять за змістом” тощо.
Тут уже робота ведеться не тільки з даним словом, а й з усією групою
слів, вивчених на уроці. Виконання цих вправ розширює діапазон зв’язків
слова.

3) Письмові вправи даються учням додому. Матеріалом для них служать
також відповідні вправи параграфу підручника. До них слід додати
завдання на написання вивчених слів і на складання речень або ситуацій
із ними. На наступних уроках бажано проводити диктанти.

Таким чином, можна зробити висновки. Презентація лексики – це процес, що
складається з декількох етапів, кожний з яких є однаково важливим для
наступної роботи з лексикою. На етапі презентації необхідно
використовувати різноманітні види роботи зі словом: на слуховій і
графічній основі; ізольовано і в контексті; індивідуально, фронтально й
колективно.

Важливу роль для наступної роботи над лексикою має запис слова до
словника. Слова доцільно вводити й записувати тематично, що сприяє
активізації процесів пам’яті.

Основні способи семантизації. Семантизація, як було зазначено, є
частиною презентації. Під семантизацією розуміємо розкриття значення
слова. Існує два основних види семантизації – безперекладні й перекладні
способи семантизації, кожний з яких має свої особливості, переваги й
недоліки.

1. Безперекладні способи семантизації. Наочні способи.

2. Візуальний спосіб. При презентації слів можна скористатися таким
методом: а) учитель пояснює учням, що вони повинні зобразити на малюнку
значення нового слова. Учні мають працювати самостійно; б) учитель
називає перше слово, пояснює його значення іноземною мовою або
перекладає його. Діти малюють. Потім учитель називає друге слово. Учні
продовжують малювати, зображуючи значення слова. Таким чином, вони
зображують усі слова на одному малюнку; в) учитель повільно повторює всі
слова й просить учнів підписати зображення; г) учитель просить учнів
порівняти свої малюнки.

В.Кувшинов, підкреслюючи важливість використання кольорових слайдів на
початковому етапі презентації лексики, пропонує наступну форму роботи зі
словами. На великому екрані школярі бачать зображення дерева, ялинки,
лісу, а також яблуні в саду в різні пори року. Демонстрація того, що
зображено на слайдах, як правило, не потребує витрат часу на
семантизацію лексики [5, с.25-26].

Після аудіювання й відтворення за учителем хором та індивідуально слів
учні тренуються в уживанні нових слів спочатку в сполученнях із
засвоєною раніше лексикою. Після цього тренування продовжується у формі
діалогу за відомим мовним зразком. Далі тренування проводиться у вигляді
діалогу ланцюжком. У питаннях і відповідях учні використовують
дієслівно-іменникові сполучення, з якими були ознайомлені. На цьому
етапі вирішується мовленнєве завдання певної комунікативної
спрямованості. Після цього школярі готують невеликі повідомлення з
певної теми.

Міміка і жести. Цей спосіб семантизації використовується як додатковий
для розкриття значення. Вербальні способи: використання ілюстрацій до
ситуацій (усних або писемних) – застосовуються для пояснення більш
абстрактних понять. При цьому вчитель може запропонувати декілька
ситуацій для того, щоб учні точно зрозуміли значення слова.

Учитель може поставити додаткові питання для контролю розуміння. Він
заохочує учнів у використанні словосполучень при відповіді на різні
запитання. Як свідчить практика, вчителі використовують ситуації для
навчання усного мовлення і, в певній мірі, для оволодіння словником,
однак часто при цьому використовується одна й та ж або декілька постійно
повторюваних ситуацій, у результаті чого відбувається “зрощення” слова й
ситуації. У зв’язку з цим виникає питання пошуку прийомів, які були б
спрямовані на полегшення використання лексичних одиниць у мовленні.
Оскільки мовлення ситуативне, то можна використовувати ситуації з самого
початку роботи над словом. При цьому В.Ростовцева дає таке визначення:
ситуацію розуміємо як сукупність мовленнєвих і немовленнєвих умов, що
даються учневі, необхідних і достатніх для того, щоб він правильно
здійснив мовленнєву дію відповідності до накреслених комунікативних
завданнь. Питання про використання ситуацій під час презентації лексики
в методичній літературі поки що широко не висвітлювалися. У практиці
навчання вони створюються переважно з допомогою ілюстративної і
предметної наочності. Однак такий прийом не завжди готує до використання
лексичних одиниць у мовленні. Показ малюнка або предмета при презентації
переслідує головним чином одну мету – семантизацію введених лексичних
одиниць без урахування їх сполучуваності. Презентацію розуміємо як
окремий (початковий) етап, що включає й первинне закріплення нової
лексичної одиниці, що випереджає активне тренування з мовним матеріалом.

За своїм характером і структурою ситуації, які доцільно використовувати
на етапі презентації, можна віднести до мікроситуацій, що показують
типову сполучуваність певних лексичних одиниць. За визначенням
Т.Сахарової, мікроситуація – це статична ситуація, яка має у своєму
складі простий стимул. При введенні лексичних одиниць і наступній роботі
із їх закріплення будуть використовуватися різноманітні ситуації,
об’єднані однією метою – ілюструвати можливості сполучуваності слова,
визначати шляхи його засвоєння, тому що основним є формування лексичних
навичок [3, с.38]. При такому поданні матеріалу, підкреслює В.Ростовцева
[3, с.38], безумовно, встановлюються лексичні зв’язки нових слів з тими,
які вивчили раніше. Виконуючи певні дії, учні знайомляться зі сферою
вживання нових слів у типових для них ситуаціях. Позитивним є те, що
повторення введених лексичних одиниць у кожному висловлюванні
супроводжується розширенням лексичних зв’язків.

Описані ситуативні прийоми мають частково ігровий характер. У своїй
роботі ми пропонуємо учням ототожнити роль з його позицією (“я сам”) у
вирішенні будь-якого питання. Разом з тим учневі можна запропонувати й
інші ролі – “побувати” на місці іншої особи. Така гра є доцільною при
закріпленні введеного лексичного матеріалу. Можливість використання
ситуативних прийомів у роботі з лексичним матеріалом на етапі
презентації відповідає тенденції здійснення комунікативного підходу в
процесі навчання всіх видів мовленнєвої діяльності й функціональної
спрямованості оволодіння мовним матеріалом. Ситуації створюють більш
сприятливі умови для довільного запам’ятання лексичних одиниць.

Використання синонімів і дефініцій. Учителі часто використовують
синоніми для розкриття значення понять у роботі з учнями, коли вони не
мають можливості використовувати довгі й складні визначення. Часто
однієї дефініції недостатньо для розкриття значення слова. Слово має
бути визначеним у контексті. Спосіб семантизації за допомогою дефініцій
можна використовувати вже на початковому етапі. Однак розуміння
дефініцій потребує певної підготовки. І.Бронштейн пропонує такі вправи,
що підводять учнів до вміння сприймати дефініції [1, с.107]. Знання
подібних або протилежних понять дозволяє легко ввести інші поняття.
Спочатку учнів можна попросити нанести знайомі прикметники на шкалу, а
потім додати нові. Така робота може проводитися як індивідуально, так і
в групах. Учитель може сам пояснити значення слів або попросити учнів
знайти їх значення в словнику [1, с.107].

Перекладні способи семантизації. Такі способи можуть використовуватися в
класі й бути більш економними, а іноді й більш ефективними. Вони можуть
мати місце при поясненні понять, що не входять до активного словника й
не потребують запам’ятання. Такі способи використовуються для
запобігання помилкам при поясненні так званих хибних друзів перекладача.
Існує два перекладних способи: переклад самого поняття з іноземної на
рідну мову; переклад тлумачення поняття. Учитель не повинен зловживати
використанням перекладу при розкритті значень нових слів. Це знижує
інтерес і мотивацію учнів. Утрачається почуття радості від вивчення
іноземної мови. Однак не слід повністю забувати про використання
перекладу й застосовувати його в розумних межах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи: Курс лекцій: модульне навчання:
Навчальний посібник – К.: ІСДО, 1993. – 107 с.

2. Анкеева Н.Л. Педагогика и психология игры. – М.: Педагогика, 1985. –
178 с.

3. Бандура А.М. Міжпредметні зв’язки в процесі вивчення української
літератури: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа, 1984. – 112 с.

4. Бондар В.І. Дидактика: Ефективні технології навчання студентів. – К.,
1996. – 154 с.

5. Кукалець М. Підготовка учнів до активного засвоєння нових знань //
Рідна школа. – 1996. – №2. – С. 25-26.

Похожие записи