.

Науково-термінологічна лексика, її роль у текстах ділової мови (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
744 11544
Скачать документ

Київський національний торговельно-економічний університет

Коломийський економіко-правовий коледж

Науково-термінологічна,

виробничо-професійна лексика,

її роль і місце у текстах

ділової української мови.

Синоніми та пароніми в

діловому мовленні.

Конспект лекції

ДУМ т.4

КоломияТема: Науково-термінологічна, виробничо-професійна лексика, її
роль і місце в текстах ділової української мови. Синоніми та пароніми в
діловому мовленні.

Вид заняття: лекція з елементами бесіди.

Мета: збагачувати словниковий запас професійної термінології новою
науково-технічною, суспільно-політичною лексикою; навчитися вільно
володіти лексикою свого фаху, нею послуговуватися. Виховувати людину
правильного, професійного спілкування на виробництві та в безпосередніх
ділових контактах.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….
………………………………………….

Термінологічний
словничок………………………………………………………
……………

Терміни………………………………………………………..
……………………………….

Професіоналізми…………………………………………………
…………………………

Синоніми……………………………………………………….
……………………………..

Близькозвучні слова
(пароніми)……………………………………………………..

Питання для
самоперевірки…………………………………………………..
………………..

Тест для
самоконтролю……………………………………………………
……………………..

Рекомендована
література……………………………………………………..
………………..

Вступ

Мова нації – універсальна система, в якій живе національна душа кожного
народу, його світ, його духовність. “По ставленню кожної людини до своєї
мови можна абсолютно точно судити не тільки про її культурний рівень,
але й про її громадську гідність” (К.Паустовський). На повістці дня
сьогодні – розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не
лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має
велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу
духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і
процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функціонування мови.
Старий поділ на професії, “інтелігентні” та “неінтелігентні” зникає.
Основний критерій – знання свого фаху, рівень володіння професійною
термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й
політичної системи в країни насичують нашу мову новими поняттями,
термінами. Разом з піднесенням рівня фахових знань представників різних
професій підвищуються і вимоги до мови.

У зв’язку з упровадженням української мови на підприємствах та в
установах помітно збагачується словник професійної термінології новою
науково-технічною, суспільно-політичною лексикою.

Що означає знати мову професії? Це – вільно володіти лексикою свого
фаху, нею послуговуватися.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки.
Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання й діяльності, то
правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще
орієнтуватися в ситуації на виробництві та в безпосередніх ділових
контактах.

Термінологічний словничок

(економічної діяльності)

Абсолютна праця – специфічна спеціально-економічна форма праці в умовах
товарного виробництва, розвинутого суспільного поділу праці, в якій
виражається суспільний характер праці.

Аванс – грошова сума або інша майнова цінність, що видається за рахунок
наступних платежів за матеріальні цінності, виконані роботи і надані
послуги.

Акциз – різновид непрямого податку переважно на товари масового
споживання.

Антимонопольне законодавство – закони, спрямовані на обмеження
діяльності монополій, а також законодавство про “нечесну конкуренцію”,
“нечесну торгівлю” тощо.

Баланс грошових доходів і видатків – частина загального балансу
народного господарства держави.

Банкрут – юридична або фізична особа, яка розорилася і неспроможна
оплатити свої зобов’язання.

Безготівкові розрахунки – платежі без участі готівки, тобто через
перерахування сум з рахунків платників на рахунки кредиторів.

Брокер – посередник при укладанні угод між зацікавленими сторонами
(клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів валют.

Валова продукція – статистичний показник у грошах, що характеризує
загальний обсяг виробництва продукції окремими підприємствами, галузями,
сферами, регіонами. народним господарством в цілому за певний період
часу.

Валовий дохід – частина вартості валової продукції підприємства, яка
залишається після покриття всіх матеріальних витрат або новостворена на
підприємстві вартість як результат живої праці колективу підприємства.

Вексель – цінний папір і вид кредитних грошей, який засвідчує грошове
боргове зобов’язання векселедавця і в певному порядку визначену суму
власнику.

Гроші – особливий товар, який служить загальним еквівалентом
(рівноцінністю) при обміні товарів, є для них формою вартості.

Грошовий обіг – безперервний рух грошей у сфері обігу і виконання ними
функції засобу обігу та платежу.

Девальвація – здійснюване державою зниження обмінного курсу своєї
грошової одиниці стосовно іншої.

Депозит – гроші або цінні папери, внесені до банку, підприємствами і
громадянами на зберігання.

Дивіденд – дохід, одержаний власником акцій за рахунок прибутку
акціонерного товариства.

Додатковий прибуток – прибуток, отриманий підприємством понад
середньогалузевий рівень за рахунок зниження індивідуальних витрат
виробництва.

Ембарго – засіб економічного та політичного впливу однієї або декількох
країн на інші країни шляхом заборони вивозити із будь-якої країни або
заборони ввозити в будь-які країни товари, валюту, цінні папери, а також
затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній
державі.

Закон вартості – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо
необхідні, суттєві і сталі зв’язки між суспільно необхідною працею і
цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Застава – спосіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова
гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначенні умовами
терміни.

Інфляція – процес знецінення грошей у результаті перевищення кількості
грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів та
послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу.

Квота – доля участі у виробництві, збуті, експорті, імпорті товару.

Кредит – угода між партнерами про надання у власність майна або грошей
іншій особі на умові відстрочки повернення такої ж вартості з виплатою
проценту.

Лізинг – особливий вид оренди рухомого і нерухомого майна, виробничого
призначення на підставі відповідного договору між орендодавцем і
орендарем.

Маклер – посередник при укладанні торгових, біржових угод, який діє за
дорученням і за рахунок клієнтів на валютних, товарних та фондових
біржах.

Національний дохід – частина сукупного суспільного продукту, в якому
представлена новостворена протягом року в тій чи іншій країні вартість.

Оптова торгівля – форма організації товарного обігу, що забезпечує
економічні зв’язки між підприємствами і здійснює доставку товарів
роздрібній торгівлі.

Податки – обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють фізичні та
юридичні особи.

Прибуток – одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих
товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового
необхідного продукту.

Ринок – система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і
продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне
підприємство, що здійснюється на основі економічної самостійності,
рівноправності та конкуренції суб’єктів господарювання у боротьбі за
споживача.

Споживча вартість – корисність, її здатність задовольнити певну потребу
людини, суспільства.

Товар – продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу.

Трудова угода – документ, який регулює взаємовідносини робітників,
службовців, інженерно-технічних працівників і адміністрації
підприємства.

Фонд споживання – частина національного доходу, яка використовується на
задоволення матеріальних та соціальних потреб членів суспільства.

Ціна – грошовий вираз вартості, кількість грошей або інших товарів і
послуг, що сплачуються та отримуються за одиницю товару або послуг.

Юридичної діяльності

Ввізне мито – грошовий збір, що його стягує держава при завезенні на її
територію іноземних товарів.

Вирок – рішення суду першої інстанції про винність або невинність
підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання.

Гарантії прав особи – умови і засоби, які забезпечують реальне
(фактичне) здійснення прав і свобод людини.

Громадянство – правова залежність особи до певної держави, в силу якої
на дану особу поширюється суверенна влада цієї держави й забезпечується
захист з боку держави її прав і законних інтересів як всередині країни,
так і за її межами.

Докази – будь-які фактичні дані, одержані у визначеному законом порядку,
що мають значення для правильного розв’язання кримінальної чи цивільної
справи.

Ембарго – заборона державною владою будь-якої країни ввозити або
вивозити золото, іноземну валюту, певні товари та інші цінності;
заборона заходити в порти і виходити з них іноземним суднам; затримання
(арешт) у країні власності іноземної держави.

Етика судова – наука про принципи і вимоги моралі в специфічних умовах
судової, прокурорської, слідчої та адвокатської діяльності.

Житлове право – сукупність правових норм, що регулюють умови і порядок
надання жилих приміщень громадянам, умови користування і розпорядження
ними, а також зміни в користуванні жилими приміщеннями і припинення
цього права.

Засуджений – особа, щодо якої суд виніс вирок про визнання її винною у
вчиненні злочину.

Злочин – суспільно небезпечне діяння, що посягає на суспільний лад
держави, її політичну і економічну систему, власність, особу, політичні,
трудові, майнові, – інші права і свободи громадян, а також інше
суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Імпічмент – в парламентах процедура обвинувачення вищих службових осіб
(президентів, міністрів, федеральних суддів тощо).

Касація – у судочинстві форма оскарження і перевірки судом другої
інстанції вироків, рішень, ухвал і постанов судів першої інстанції, що
не набрали законної сили; визнання недійсними виборів, що відбулися.

Латентна злочинність – частина злочинності, яку з тих або інших причин
не встановлено, не виявлено, і тому її не було відображено в офіційному
обліку відповідних державних органів, спеціально покладених боротися з
злочинністю.

Легалізація – узаконення, надання законної сили документів або дії.

Мито – збір, який справляє держава за перевезення вантажів через її
кордон, а також за користування для цього шляхами, мостами, портовими
спорудами.

Наклеп – поширення в будь-якій формі за відомо неправдивих вигадок, які
ганьблять іншу особу.

Непрямі докази – докази, які на відміну від прямих доказів безпосередньо
не встановлюють факти, що підлягають доказуванню по даній справі.

Образа, ображання – злочин, що полягає в умисному приниженні честі й
гідності особи, вираженому в непристойній формі.

Патент – документ, що посвідчує державне визнання технічного рішення
винаходом пріоритет та авторство на нього, а також виключне право
патентовласника на винахід.

Погроза – виявлене на словах, письмово або іншим способом нахваляння
завдати шкоди громадських інтересам.

Речові докази – у кримінальному процесі предмети, які були знаряддям
вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом
злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті злочинним шляхом, і
всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і
виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення вини
обвинуваченого.

Саботаж – шкідництво, навмисне невиконання певних зобов’язань або умисне
недбале виконання їх з метою ослаблення держави.

Судочинство – порядок провадження цивільних і кримінальних справ,
встановлений законом.

Третейський суд – орган, що обирається учасниками цивільного спору для
розгляду конкретної цивільно-правової справи.

Умисел – одна з форм вини, яка полягає в тому, що особа, яка вчинила
злочин, усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння,
передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає або свідомо
допускає настання їх.

Утриманці – особи, які перебувають на повному утриманні іншої особи або
одержують від них допомогу, що становить постійне й основне джерело
засобів їхнього існування.

Феміда – у грецькій міфології богиня прав, законного порядку.

Халатність – злочин, який полягає в невиконанні або неналежному
виконанні службовою особою своїх службових обов’язків через недбале або
несумлінне до них ставлення.

Цивільне судочинство – зосередження управління, керівництва в єдиному
центрі; зосередження більшої частини функції держави у віданні
центральних установ.

Цивільний позов у кримінальній справі – вимога потерпілого від злочину
(громадянина або юридичної особи) відшкодувати матеріальні збитки,
заподіяні даним злочином, яка розглядається разом з кримінальною
справою.

Часткова власність – форма спільної власності кількох осіб, у якій
визначено частину майна, належну кожному співвласникові.

Чинність закону – дія нормативного акту – обов’язковість виконання
закону, обмежена певним часом, простором і колом осіб.

Шантаж – погроза розголошення компрометуючих або начебто компрометуючих
відомостей з метою одержання будь-яких політичних, майнових чи інших
вигод.

Шкода – в цивільному праві знищення або зменшення особистого або
майнового блага.

Щире розкаяння – в кримінальному праві обставина, що пом’якшує
відповідальність.

Діяльності фінансистів

Абсолютна рента – форма земельної ренти при капіталізмі, яку необхідно
сплачувати власникові за будь-яку ділянку землі, незалежно від її
родючості й місця розташування.

Акциз – різновид непрямого податку переважно на товари масового
споживання

Баланс грошових доходів і видатків – частина загального балансу
народного господарства держави.

Банкрути – юридична або фізична особа, яка розорилася і неспроможна
оплатити свої зобов’язання.

Бартер – обмін товарами на безгрошовій основі.

Валовий дохід – частина вартості валової продукції підприємства, яка
залишається після покриття всіх матеріальних витрат або новостворена на
підприємстві вартість як результат живої праці колективу підприємства.

Валовий оборот – сумарна вартість всіх видів виробленої продукції,
незалежно від того, продана вона підприємством чи використана на
внутрішні виробничі потреби.

Валовий прибуток – вся сума прибутку підприємства до здійснення платежів
і відрахувань; вартісний вираз загального фінансового результату
діяльності підприємства.

Валютні операції – операції купівлі-продажу валютних цінностей.

Вартість – втілена й уречевлена в товарі суспільна праця. економічна
категорія, яка виражає відносини між суб’єктами господарської
діяльності, що пов’язані суспільним поділом праці і обміном.

Вексель – цінний папір і вид кредитних грошей, який засвідчує грошове
боргове зобов’язання вексилодавця сплатити у встановлений строк і в
певному порядку визначену суму власнику.

Гроші – особливий товар, який служить загальним еквівалентом при обміні
товарів, є для них формою вартості.

Девальвація – здійснюване державою зниження обмінного курсу своєї
грошової одиниці стосовно іншої.

Депозити – гроші або цінні папери, внесені до банку підприємствами і
громадянами АН зберігання.

Ділер – особа або фірма, які виступають на біржі від свого імені і
здійснюють посередницькі торгові операції за власні кошти.

Ембарго – засіб економічного та політичного впливу однієї або декількох
країн на інші країни шляхом заборони вивозити із будь-якої країни або
заборони в будь-яку країну товари, валюту, цінні папери, а також
затримання суден, вантажів та іншого майна, що належить іноземній
державі.

Застава – спосіб забезпечення виконання зобов’язання, своєрідна майнова
гарантія його виконання в обумовленому обсязі й у визначенні умовами
терміни.

Земельний кадастр – сукупність даних про природний, господарський і
правовий стан, якісну характеристику земель.

Імпорт – ввіз із закордону товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних
паперів для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Квота – доля участі у виробництві, збуті, експорті, імпорті товару.

Кредит – угода між партнерами про надання. у власність майна або грошей
іншій особі на умові відстрочки повернення такої ж вартості з виплатою
процентів.

Лізинг – особливий вид оренди рухомого і нерухомого майна виробничого
призначення на підставі відповідного договору між орендодавцем і
орендарем.

Маклер – посередник при укладанні торгових, біржових угод, який діє за
дорученням і за рахунок клієнтів на валютних, товарних та фондових
біржах.

Національний дохід – частина сукупного суспільного продукту, в якому
представлена новостворена протягом року в тій чи іншій країні вартість.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів народних підприємств,
кооперативів у розвинутих країнах Заходу, складова частина викуплених
трудовими колективами виробничих фонів підприємств у деяких країнах
Заходу, складова частина викуплених трудовими колективами виробничих
фондів підприємств у деяких країнах СНД, в т.ч. в Україні.

Податки – обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють фізичні та
юридичні особи.

Рента – особливий вид стійкого доходу від певних видів власності.

Санація – система заходів, спрямованих на попередження банкрутства
промислових, торгівельних, банківських та інших підприємницьких
структур.

Товар – продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу.

Торговий баланс – баланс, який відображає співвідношення вартості
експорту й імпорту країни за певний відрізок часу, як правило, за рік.

Фінанси – система економічних відносин, які складаються між державою,
підприємствами і громадянами щодо привласнення частини національного
доходу через механізми оподаткування та його розподілу відповідно до
виконуваних державою соціально-економічних функцій.

Ціна – грошовий вираз вартості, кількість грошей або інших товарів і
послуг, що сплачуються та отримуються за одиницю товару або послуг.

Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить
специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і
створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Іншими
словами, термін – це слово в особливій функції і саме в зв’язку з цією
своєю функцією термін набуває великої точності значення, “чистоти” (він
позбавлений образних, експресивних, суб’єктивно-офіційних відтінків
значення).

Терміни створюються засобами власної мови (діловодство), запозичаються
(дебет) або “конструюються” з власних і запозичених складників
(телетайп, фототелеграма, скорозшивач).

У діловому стилі також є своя термінологія. Розвиток соціалістичної
економіки, вдосконалення норм адміністративного права, виникнення нових
науково-технічних понять – усі ці фактори значною мірою визначають склад
словника сучасної мови управління, зокрема склад термінології. Поява
нових термінів, уточнення й кодифікація (закріплення у словнику) вже
наявних у мові ставлять працівника сфери управління перед необхідністю
враховувати зміни в мої службової документації, знати вимоги, які до неї
висуваються.

До термінів ставляться такі вимоги:

1. Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі
(діловодство, але не діло ведення, справоведення, діловиробництво та
ін.). Проникнення нестандартних термінів у діловодство пояснюється
насамперед обставинами складання документа: вони укладають швидко, часто
навіть без чернетки, поява їх диктується обставинами, звичайно
малосприятливими для тривалого обдумування, не завжди ці папери
читаються іншими особами.

Виникнувши таким чином, нестандартний термін поступово поширюється й
може навіть перейти в загальнонародний вжиток, засмічуючи мову.

2. Термін повинен вживатися з одним значенням. Наприклад, циркуляр – це
розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній
організації установами й підприємствами, а це означає, що циркуляр – це
лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна
називати лише документ цього типу.

Економічний термін повинен вживатися в тому значенні, в якому його
застосовують економісти, технічний – у тому, в якому його вживають
інженери та ін. Визначення термінів зафіксовані в державних стандартах,
а також у спеціальних довідника і словниках. Проте деякі терміни мають
на практиці неоднозначний зміст (особливо такі, як затоварювання, зрив
плану, штурмівщина та ін.). Серед термінів, уживаних у діловодстві,
зустрічаються й такі, що мають кілька значень, наприклад: Справа. 1)
Класифікаційне поняття, вживане для позначення сукупності документів,
які стосуються певного напряму або питання діяльності установи, вміщених
в окрему обкладинку (папку); 2) Одиниця зберігання текстових документів
у архівах; 3) Різновид справи (1), який становить цілісне за змістом і
послідовне ведення одного питання (судова справа). У таких випадках
автор мусить так будувати текст, щоб одразу було видно, яке значення
багатозначного терміна він має на увазі.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватись правил утворення
від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми,
то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється,
наприклад: акт, род. відм. акта (а не акту), множина – акти;
словосполучення: акт приймання – здавання, акт ревізії, акт ревізії
каси; акт звірки розрахунків; акт звірки взаємних розрахунків, акт про
надходження неякісних або некомплектних товарів, комерційний акт,
оперативно-технічний акт та ін. Від терміна акт можна утворити дієслово
(актувати), пасивну форму дієслова (катуватися), дієприкметник
(актований), віддієслівний іменник (актування). Проте вже термін
активування належить до іншої галузі і в діловодстві вжитий бути не
може.

4. При укладанні документа службова особа повинна звіритися за
словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в
обіг слів, утворених кимось на заміщення наявних у словнику
загальнолітературних термінів. Наприклад: є терміни позаштатний фонд і
несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає
неправильний вислів безлюдний фонд.

Якщо пам’ять не підказує складачеві документа потрібного терміна, то не
слід одразу ж хапатися за створення свого. Це викликає плутанину,
неясність, призводить до зайвого листування – роз’яснення “темних місць”
одержаного документа.

5. Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось
терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав. Наприклад: слово
вага вживається в багатьох галузях науки, тому без уточнюючого означення
його не слід вживати в документі.

Сьогодні в термінології багатьох галузей наук з’явилося чимало
термінів-дублетів (нові й старі терміни для називання того самого
поняття), термінів-неологізмів, термінів, які вживає лише певна наукова
школа та ін. При необхідності вжити ці терміни в діловому документі слід
вибрати той, який для цієї термінології вже кодифікований (закріплений у
словнику).

Ускладненість термінології, недоречна пишномовність висловлення – це
свідчення невисокої культури людини, вбого інтелекту її.
Високоінтелектуальна і культурна людина завжди прагне висловитися ясно,
чітко, шукає для формування своєї думки найточніших слів і
словосполучень, послуговуючись при цьому не запозиченнями й термінами, а
звичайними загальновживаними словами рідної мови. Тому псевдонаукова
мова – це те, чого слід уникати.

Погане враження справляє й мова такого службового документа, в якому
поряд з термінами (дебет, фінансування, кредити) вживаються ”бувші
терміни”, тобто терміни інших галузей науки, які потрапили до
загальнонародної мови і які втратили своє термінологічне значення
(фактор, стимул, фронт, база, претензія та ін.). Це утруднює читання
документа, викликає потребу додаткового пояснювати написане, певним
чином “дискредитує” справжні, правильно вживані в тексті терміни.

Загальний висновок: терміни – це така група слів нашої мови, яка
потребує до себе спеціальної уваги, постійного звіряння з словниками,
повсякчасного поновлення в пам’яті значення потрібних для роботи
найменувань.

Професіоналізми – це слова або висновки, властиві мові певної вузької
професійної (рідше – соціальної) групи людей, поставлених в особливі
умови життя.

Професіоналізми виникають у двох випадках: коли та чи інша спеціальність
або вид занять не має розвиненої термінології (це, наприклад,
рибальство, полювання, різні ігри та ін.), або як розмовні неофіційні
замінники наявних у цій галузі термінів. Друга група професіоналізмів
особливо поширена й досить активно поповнюється (наприклад: карданний
пристрій – кардан; трансплантації – пересадка тощо). Це, як правило,
загальнозрозумілі й часто загальновживані слова, які, проте не належать
до літературної мови.

Такі професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників
багатьох підприємств, відомств, установ та ін. Доки вони вживаються лише
в усному мовленні й не виходять за межі відомства – шкода від них
невелика (псується мова лише тих людей, які вживають професіоналізми в
усіх випадках життя, а не лише в окремих робочих ситуаціях). У практиці
писемного спілкування в межах одного відомства вони теж зрозумілі, але
небажані, бо через них діловий папір перетворюється з офіційного в
напівофіційний (або й зовсім неофіційний), набуває рис приватної
записки, а не документа.

У міжвідомчій кореспонденції їх вживання небажане, або просто
неприпустиме. На жаль, дехто з службових осіб, причетних до складання
ділової кореспонденції, вважає професійну лексику нормою писемного
мовлення, засмічуючи професіоналізмами мову ділових паперів тощо.

Які ж слова входять до складу професіоналізмів?

Серед професіоналізмів переважають слова загально нар. мови, вжиті у
специфічному значенні або в не узвичаєній для них формі. Так, поза
літературною нормою перебуває вживання абстрактних іменників у множині:
начальникам відділів требу уточнити свої обсяги, ми має типові
застосування, цілий ряд диференціювань та ін. Як відомо, ці абстрактні
іменники в загальнолітературній мові форм множини не мають.

Уже згадувалося, що до професіоналізмів належать також і слова загальна.
мови, вжиті в спеціальному значенні. Так, наприклад, слова
кваліфікований, свідомий, якісний означають наявність у якихось осіб
предметів певних властивостей або ознак. У деяких колективах усталилось
вживання цих слів на позначення високого вияву названої ознаки чи
властивості: кваліфікований у них означає “висококваліфікований”, а не
той, що має певну кваліфікацію; свідомий – це людина надзвичайно високої
свідомості; якісні показники – це показники високої (найвищої) якості та
ін.

Таке слововживання збіднює мову й водночас ускладнює сам процес
спілкування.

Часом переосмислене слово так далеко відходить від значення основного,
що “непосвяченій” людині взагалі буде незрозуміло, про що йдеться: слово
удар, наприклад, у текстильній промисловості вживається на позначення
одиниці швидкості станка. Тому речення: “Повідомте ударність нового
агрегата” для непосвяченої людини буде “цифровим донесенням”, а не
діловим листом.

Поширеним засобом поповнення складу професіоналізмів є “місцева
творчість” (у межах колективу, підприємства тощо), насамперед за рахунок
префіксації та словоскладання. Серед префіксів найпопулярніші до-
(дообладнати, декваліфікація), недо- (недопалив, недовнесок), за-
(залозунгувати, за процентувати), над- (надзверхплановий); серед
суфіксів – ість (бойовитість, пливучість, стрибучість), -аж (типаж,
листаж), -ація (маршрутизація, декваліфікація) та ін.

Словоскладання чи основоскладання дає у професійних жаргонах слова,
невідомі загальнонародній мові, наприклад: маловісна корова (корова
некондиційної ваги).

Професійні жаргони часто виникають і вкорінюються там, де порушується
автоматизм праці, виробничий ритм.

В українську мову запозичено багато російських слів, насамперед для
називання нових понять, які в українській мові ще не мали ніякої назви.
Запозичення вважається правомірним і тоді, коли засвоюється слово з дещо
іншим значенням, ніж те, яке вже є в українського відповідника.

До речі, навіть дуже схожі слова російської й української мов можуть
мати далеко неоднакове значення, порівняйте:

Російські Українські

час (60 хв.) час (невизначена кількість)

человек (людина) чоловік (людина, мужчина, чиєсь подружжя)

неделя (7 днів) неділя (один з днів тижня)

Луна (Місяць) луна (відлуння. рос. ехо)

речь (промова) річ (предмет)

трус (боягуз) трус (обшук)

нарядний (гарно одягнений) нарядний (пов’язаний з нарядом як з
документом)

злодей (лиходій) злодій (той, що краде)

красный (червоний) красний (красивий)

У внутрішній поточній кореспонденції, яка не виходить за межі
підприємства, мішанина слів з двох мов зустрічається, на жаль, звичайно
частіше, ніж хотілося б. Документи, написані такою мовою, свідчать про
недостатнє знання обох мов, про низьку мовну й загальну культуру того,
хто так пише.

Це саме можна сказати й про вживання у мові документів діалектизмів,
тобто місцевих слів і висловів, які зрозуміє лише обмежена кількість
людей.

Чомусь вважається, наприклад, що оволодіння синонімічним багатством
української мови – це вже компетенція художнього слова, а для ділового
мовлення синоніми – це зайва розкіш.

Насправді синоніміка – це явище, властиве усім сталям мови, воно
притаманне лексиці нашої мови, загалом, а не лише лексиці художньої
літератури й публіцистики. Адже явище синоніміки означає висловлення,
покликане якнайточніше відтворювати всі відтінки людської думки.

Велику кількість близьких за значенням слів ми розрізняємо добре;
відмінності між ними очевидні, переплутати ці слова важко. Наприклад:

робітник – людина, що працює на промисл. під-ві; працівник – ширше
поняття, ніж робітник (газетний працівник, наук. працівник тощо).

Але вже такі слова, як замісник і заступник, примусять декого
замислитися, перш ніж відповісти на питання, чи ці слова абсолютно
тотожні за змістом. Виявляється, що замісник – це людина, яка тимчасово
виконує чиїсь обов’язки, а заступник – це офіційна назва постійної
посади; заступник працює водночас з керівником, а замісник заступає
відсутнього керівника.

Поняття “близькозначне слово” для кожної людини дещо інше, визначається
воно насамперед ступенем знання мови.

Легко уявити собі, що було б, якби в документі при перекладі були
переплутані щойно названі слова: документ втратив би свою
цілеспрямованість, точність.

Чим менше виразне предметне значення слова, тим важче шляхом логічних
роздумувань відрізнити значення одного слова від іншого. Ці значення
слів треба запам’ятати, щоб точно і правильно ними користуватися.

Багато сумнівів звичайно викликає вибір серед слід тепер, зараз, нині,
сьогодні. Дехто вважає, що “законне право на існування” має лише слово
тепер. Виявляється, що ці слова різняться значенням, а не місцем
вживання: зараз – це у момент розмови (цієї миті, секунди, хвилини);
тепер – у наш час, останнім часом (з цим же значенням вживається нині й
сьогодні). При зіставленні двох часових періодів вживається тепер
(колись – тепер); при зміні дій, процесів, станів також вживається тепер
(Тепер переходимо…).

Буває, що два слова різняться лише префіксами, але не є
взаємопов’язаними; тут треба бути особливо обережними й уважними, бо від
наявності чи відсутності навіть однієї літери у слові може змінитися
значення всього тексту.

На перший погляд дуже незначна відмінність між словами зупинятися і
спинятися, запитання і питання. І справді, у прямому значенні це дуже
близькі за змістом слова, які вільно взаємо замінюються. Проте у
переносному значенні вживається лише спинятися (спинимося на цьому
питанні, він ні перед чим не спиняється), питання (проблема, справа), а
зупинятися і запитання – у прямому. Синоніми служать не лише для
найточнішого висловлення думки, вони допомагають також знайти
найдоречніший спосіб висловлення.

У певних ситуаціях звичайне загальновживане слово може виявитися аж
надто прямолінійним. навіть жорстоким, тоді йому підшукують відповідну
синонімічну заміну (наприклад: у некролозі неповтрюється слово помер,
його замінюють після першого вживання словами зворотами – пішов від нас,
залишив нас, пішов з життя та ін.).

Деякі загальновживані слова мають виразно експресивний характер і тому
не придатні для ділового документа. Так, слово п’яний у нашій уяві
повязуємться зі словами п’яниця, пиячити, пиятика тощо, які є досить
експресивними рядом. Тому в ділових паперах до них добираються описові
без емоційні звороти: у нетверезому стані, під ідєю алкоголю, у стані
сп’яніння тощо.

Часом виникає пом’якшити наказ, порівняйте:

Не курити!

Палити забороняється!

Просимо не курити.

У нас не курять.

Проте пошуки пом’якшуючих синонімів для ділового папера не завжди
виправдані об’єктивними причинами, а пояснюються часом надмірною
делікатністю того, хто пише.

Таким чином, пом’якшуючі синоніми доречні в діловому документі
насамперед у тих випадках, коли загальновживане слово аж надто
експресивне або викликає небажані побутові асоціації. Оскільки ж
пом’якшуючі синоніми – це переважно описові кількаслівні
словосполучення, то вони, до всього іншого, ще й громіздкі. Тому
кількість їх у тексті повинна бути мінімальною.

Близькозвучні слова (пароніми). Серед слів нашої мови є досить таких,
які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами
в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частини –ся та ін. При
читанні тексту з такими словами труднощів не виникає, бо словесне
оточення допомагає уточнити, конкретизувати значення цього – загалом
знайомого слова.

Приклад. Здавалося б, що труднощі повинні виникати при розмежуванні
слів – дипломат – дипломант, проте, виявляється, найчастіше не
розрізняють досить віддалену за звучанням пару: дипломант (конкурсу) і
дипломник (автор дипломної роботи), дипломат же – слово відоме і рідко
викликає труднощів при відмежуванні від двох ін. близькозвучний слів.

Отже, нерозрізнення – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише
тоді, коли людина усвідомлює цю небезпеку і завжди, відчуваючи її,
перевіряє себе за словником.

Найчастіше в ділових паперах трапляються такі пароніми:

Виборний – виборна агітація, виборна посада, виборність і звітність
правлінь та ін.;

виборчий – виборча компанія, виборчий бюлетень, загальне виборче право
та ін.

Виключно – лише, тільки (…виключно для членів правління…);

винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково
важливе значення).

Громадський – від “громада”; не державний, не службовий, добровільний
(громадські інтереси, громадські організації);

громадянський – від “громадянин”, такий, що має стосунок до людини як
громадянина (громадянські права, громадянська війна).

Дільниця – адміністративно самостійний об’єкт, або виробничий вузол на
будівництві, шахті, залізниці (виборча дільниця);

ділянка – частина поверхні, площі чогось (дослідна ділянка, ділянка
франту).

Загальноприйнятий – визнаний усіма, узвичаєний;

загальноприйнятний – такий, що його всі можуть визначити, прийняти.

Особистий – такий, що стосується окремої людини, її долі, почуттів,
переживань (особистий підпис, особисте життя);

особовий – найчастіше дані людини, які зберігаються в установі,
(особовий склад тощо).

Позбавити – відібрати щось у когось (позбавити прав);

позбавитися – запобігти чомусь, попередити щось неприємне (позбавитися
аварійного стану).

Показник – наочне вираження чогось (у цифрах, графічно); у переносному
значенні – те, з чого можна судити про розвиток і хід певного явища
(економічний показник, показник можливостей);

покажчик – напис, стрілка та ін., що вказують на щось; довідник;

Повноваження – права певної особи на дії від імені когось (строк
повноважень продовжено);

уповноваження – надання якійсь особі діяти від імені того, хто це
доручає (за уповноваженням райвиконкому відряджається…).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020