Реферат на тему:

Лексико-семантична структура українського політичного дискурсу 70-Х
років ХХ ст.

Увесь радянський політичний дискурс (РПД) може бути представлений
єдиним “гіпертекстом” багаторівневої структури, “виникнення якого
зумовлено наявністю різних видів взаємозв’язків між текстами” [Волков
2002]. Основними панівними текстами у цій структурі є тексти партійних
документів, в яких найпослідовніше й найвиразніше представлено “систему
нормативів, принципів, які лежали в основі організації і мови, і
мовлення – всього мовного життя радянського суспільства” [Романенко
2002:119]. Тексти ці були функціонально значущими, відігравали роль
мовного стандарту, формували смислову парадигму, в межах якої
розгортався зміст будь-якого тексту суспільної комунікації в СРСР. Тому
джерельною базою для аналізу лексико-семантичної структури українського
політичного дискурсу радянського періоду (далі – УПДРП) ми обрали тексти
партійних документів – матеріали партійних з’їздів та пленумів, а також
доповіді, промови, виступи, статті, привітання партійних секретарів ЦК
КПРС і ЦК КПУ за період з 1970-1980 р.р. [КПРС в резолюціях…1983].

Радянський політичний дискурс, представлений в текстах партійних
документів, організований системно. Маємо на увазі чітку організацію
його лексичного складу, що містить “основні блоки ідеологем і міфологем,
пов’язаних між собою жорсткими структурними відношеннями” [Купина
1999:3]. Системність РПД забезпечує передусім вивірений фундаментальний
лексикон, ядро якого становлять ідеолексеми – лексичні одиниці, “ які
задають тематичну цілісність і виформовують парадигмальний клас
лексичних елементів” [Бацевич 2003]: комунізм, комуніст, ленінізм,
марксизм-ленінізм, партія, соціалізм, соціаліст тощо, а також їхні
деривати: комуністичний, соціалістичний, ленінський тощо. Крім того, у
лексичній структурі тоталітарної мови можна виділити такі тематичні
групи:

1) загальнополітична лексика: “боротьба”, “влада”, “громадськість”,
“держава”, “з’їзд”, “ідеологія”, “організація”, “партія”, “політика”,
“прогрес”, “ради”, “республіка”;

2) загальноекономічна і виробнича лексика: “виробництво”, “галузь”,
“господарство”, “економіка”, “ефективність”, “змагання”, “колгосп”,
“колгоспник”, “план”, “праця”, “п’ятирічка”, “робітник”, “селянин”;

3) лексика загальноописового характеру: “активність”, “будівництво”,
“діловитість”, “діяльність”, “досягнення”, “дружба”, “документ”,
“енергія”, “ентузіазм”, “звершення”, “здійснення”, “зростання”, “ідея”,
“життя”, “зброя”, “знаряддя”, “кадри”, “клас”, “колектив”, “лад”,
“люди”, “мета”, “мир”, “могутність”, “народ”, “непримиренність”,
“непорушність”, “обов’язок”, “перевага”, “переконання”, “подія”,
“поліпшення”, “правда”, “світ”, “свідомість”, “сила”, “сім’я”, “союз”,
“справа”, “успіх”, “утвердження”, “участь”;

4) оцінно-атрибутивна лексика: “гідний”, “глибокий”, “добрий”,
“докорінний”, “зразковий”, “наполегливий”, “невпинний”, “невтомний”,
“неухильний”, “рішучий”, “ретельний”, “свідомий”.

Остання тематична група лексики є домінантною і становить найчисленніший
клас слів у системі УПДРП. Розглянемо детальніше дану групу лексики,
проаналізувавши її в парадигматично-синтагматичному аспекті.

Оцінно-атрибутивна лексика утворює систему (ядром якої є ідеолексеми)
атрибутивних значень УПДРП і є основою ідеологічно і соціально значущого
контексту, вибудуваного в чітких опозиціях: ідеологічно
правильний/ідеологічно неправильний, хороший/поганий, свій/чужий тощо
відповідно до потреб політичного дискурсу.

Ідеологічно оцінна характеристика закріплюється за будь-яким поняттям у
системі УПДРП і, постійно повторюючись, фіксується в мовній свідомості
як “ідеологічне смислове прирощення” [Русский язык 2000]. Без цього
“ідеологічного маркування” жодне явище у системі РПД не існує. Така
“спеціалізація” лексико-семантичних зв’язків приводить до своєрідної
“спеціалізації” слова вживатися в чітко вираженому ідеологічному
контексті [Кочерган 1980], наслідком чого є семантичний зсув у структурі
слова – актуалізація ідеологічного компоненту значення: комуністична
мораль, робітнича совість тощо.

Простеживши сполучуваність ідеологічних атрибутів, а також частоту
вживання, можемо визначити спектр ідеологізованих значень. Атрибути
радянський, соціалістичний, комуністичний, революційний сполучаються з
іменниками таких лексико-тематичних груп:

суспільно-політичні терміни: партія, суспільство, суспільні відносини,
зовнішня політика, народ, держава, революція;

абстрактні поняття: віра, думка, свідомість, підхід, напрям, завдання,
ставлення, активність, результат;

назви загальнолюдських цінностей: честь, мораль, совість, оптимізм,
патріотизм.

Найширший спектр лексичної сполучуваності серед названих ідеологічних
атрибутів становить атрибут радянський. (Частотність вживання – 41 на
2000 повнозначних слів). Крім зазначених лексико-тематичних груп, даний
атрибут становить тісну сполучуваність з назвами:

часових проміжків: час, епоха …;

просторових понять: країна, місто, село, селище;

збірних понять: люди, діти, колектив;

осіб: людина;

осіб за родом діяльності: інженери, винахідники, артисти, працівники
літератури і мистецтва , працівники преси тощо;

осіб за статтю: радянська жінка (при відсутності варіанта радянський
чоловік).

У сполученні з атрибутом соціалістичний (частотність – 32) найуживанішою
є тематична група на позначення понять, пов’язаних з виробничими і
трудовими процесами: соціалістична власність, соціалістичне
господарство, соціалістична економіка, соціалістичне змагання (як форма
існування соціалістичного способу виробництва в СРСР).

Атрибут комуністичний (частотність – 29) найчастотнішу сполучуваність
виявляє з назвами загальнолюдських цінностей: мораль, совість,
переконання, спрямованість, свідомість.

Лексема революційний (частотність – 21)найширший спектр сполучуваності
становить зі словами, що мають значення дії, руху: перетворення, рух,
дія, зміна, сила, завоювання.

Через те, що сполучатися можуть слова, які мають частковий збіг сем,
творення ідеологізованих сполук можна розглядати як порушення умов
семантичної сполучуваності. Такі конструкції виникали як наслідок
понятійної сполучуваності, у них відсутній природний зв’язок предметів
думки, з цієї точки зору можна говорити про максимальну необмежену
свободу сполучуваності. Проте, у системі УПДРП відбувається значне
обмеження семантичної сполучуваності через жорстку дію
екстралінгвістичних факторів, які зумовлювали чітку однозначну
ідеологічну оцінку. (М. Ґловінський називає такі умови “вільною
семантикою” [Ґловінський 2001]). У системі УПДРП наслідком вільної
сполучуваності з ідеологічно значущими атрибутами стала ідеологізація не
лише абстрактних понять: напрям, активність, свідомість, підхід,
завдання, назв морально-етичних категорій: совість, честь, мораль,
патріотизм, оптимізм тощо (лексеми з ослабленим денотативним
компонентом), а й звичайних для мовної свідомості значень: сім’я, діти,
жінка, місто, село тощо. У таких конструкціях відбувається порушення
семантичної сполучуваності, що протирічить і логіко-семантичній
сполучуваності, і правилам семантичного узгодження.

Ядерно-периферійними в системі атрибутивних значень виступають атрибути,
утворені на основі метафоричного, гіперболічного переосмислення значень:

простору: великі цілі, всенародний рух, всесоюзний огляд,
всесвітньо-історичний масштаб, широка автоматизація, величезні родовища,
безмежний простір тощо;

кількості: численна армія, мільйонні загони, широкі маси, дальше
збільшення тощо;

руху, швидкості: семимильні кроки, швидке нарощування, ударний темп,
впевнений ритм, прискорений розвиток тощо;

сили, міцності: могутня зброя, революційна сила, могутня хода, бойове
завдання, зміцнені позиції тощо;

часу: нова радянська людина, вічноюне вчення, п’ятирічний план,
найновіші досягнення, сучасні засоби тощо;

родинності: братні народи, рідна партія, батьківське слово тощо і можуть
бути представлені відповідними семантичними полями.

&

&

B. Сполучаючись з іменниками тематично обмежених груп, просторові
прикметники актуалізують конотативну сему “більший від звичайного,
інтенсивний”, яка виявляється ядерною для більшості лексем, що входять
до системи атрибутивних значень УПДРП. ПА втрачають денотативне значення
і набувають статусу експресивів у структурі УПДРП. Конотативні семи
часто відіграють суттєву роль в актуалізації значення експресивно
забарвлених лексем, а часом виходять на перший план і визначають
семантику слова. У семантиці експресивів відбувається актуалізація
компонентів ”емоційність”, “оцінність”, що супроводжується
десемантизацією денотативних компонентів, через що експресив стає
універсальною оцінною одиницею або вся його семантика охоплена семою
“інтенсивність”[Трипольская 1985]. Отже, ПА належать до оцінно значущої
лексики в УПДРП і є засобом створення контексту найвищого ступеня
оцінності. Аналіз сполучуваності ПА дає підстави стверджувати, що в
структурі значення просторових атрибутів відбувається перерозподіл сем:
периферійні семи стають ядерними або периферійно-ядерними. Сема
“інтенсивність” виступає ядерною в семантичному полі руху і
периферійно-ядерною в семантичнному полі сили, міцності; вона
організовує семантичні поля в цілісну структуру, яка може детермінувати
значення окремих семем, що входять до різних семантичних полів.

Динаміку вияву ознаки інтенсивності можна простежити на прикладі
словотвірної парадигми: великий – більший – більше – більшати –
збільшення; широкий – ширше – ширшати – поширювати – поширення;
глибокий – глибше – глибшати – поглиблення.

Атрибути в системі УПДРП утворюють багатокомпонентні атрибутивні
сполучення “подвійної експресивності”, що є структурами найвищого
знакового рівня. Утворюються вони внаслідок включення в семантику
багаточленних номінацій компонентів емоційного характеру: нові величні
діла, священна народна пам’ять, знаменний ленінський ювілей тощо.

У системі атрибутивних значень РПД на підставі аналізу синтагматики (що
є обмеженою й регулярною) можна говорити про синонімічні відношення
слів: різні за денотативним значенням слова, сполучаючись з одним і тим
же атрибутом, стають близькими за значенням і виступають як рівнозначні
й взаємозамінні. Якщо два слова вживаються абсолютно однаково в усіх
випадках, то вони повинні бути тотожні за змістом [Бацевич 2003]. Для
системи УПДРП характерна квазісинонімія: комуністичний, радянський,
соціалістичний, рідний, близький (партія, держава); широкий, глибокий,
великий, знаменний (перетворення, можливості).

Ідеологічно значущий оцінний контекст УПДРП, реалізовуючи невалентні
зв’язки, містить оказіональні значення: радянська жінка, рідна партія
тощо.

Сполучуваність у системі УПДРП закріплюється чітким порядком слів і
частотою вживання. Чітка, обмежена лексична сполучуваність привела до
найрізноманітніших трансформацій у структурі слова, до “відмирання”
семантичних зв’язків з іншими словами. Неваріативність синтагматичних
зв’язків приводить до своєрідної редукції значення, спрощує семантику
слова, спричинює розрив з традиційними значеннями, що підтверджують і
лексикографічні матеріали. Так, у “Словнику української мови” подано три
значення слова ідейний з відповідним ілюстративним матеріалом: 1 –
“стосується ідеї, пов’язаний з нею” проілюстровано цитатою з “Матеріалів
ХХI з’їзду КПУ”: “Завдання комуністичного будівництва, ідейного
виховання трудящих вимагають активізації роботи вчених, які працюють в
галузі суспільних наук”; 2 – “пройнятий передовими ідеями, пов’язаний з
ними” проілюстровано цитатою з газети “Радянська Україна”: “Радянська
література – найпередовіша, найбільш ідейна література світу”; 3 –
традиційне значення “відданий ідеалу, безкорисливий” (найбільше
відповідає першозначенню слова) проілюстровано реченням з прози М.
Коцюбинського: “Він такий чистий, такий ідейний…” і подано з
маркуванням “розм.” [CУМ IV:382], що, відповідно, кодифікує обмежене
вживання традиційного значення слова.

Дію ідеологізованого контексту можна розглядати як умови для
“вивітрювання змісту” слів. Слово, творячи тісну сполучуваність з
ідеологічно і соціально значущим атрибутом, засобом постійних повторів
породжувало в мовній свідомості нероздільні мовні звороти, в яких
наявність компонента (N) передбачає наявність компонента (А). Такі умови
вживання слова У. Вайнрайх визначав як умови “вивітрювання значення
слова” [Вейнрейх 1970:223]. У системі УПДРП стійкість конструкції
простежується і в зворотному напрямі: компонент (А) передбачає (N).
Причому, в зворотному напрямі стійкість конструкції може бути більш
сильною.(Порівняйте: план п’ятирічний і п’ятирічний план). До того ж у
стандартизованому УПДРП передбачуваним стає не лише слово, а й,
відповідно, цілий текст, котрий можна кваліфікувати як текст з
“вивітреним змістом“, як текст найвищого знакового рівня, в якому
представлена строга підпорядкованість знака означуваному.

У системі УПДРП використовуються засоби, що дозволяють досягти
максимальної організації тексту й мінімальної його смислової
диференціації. Виразниками такої цілісності виступають однотипні моделі
сполучуваності, звертання, слова-констатації, повтори, однорідні члени
речення, за допомогою яких формалізується зміст, утаємничується його
сутність. Говорячи про співвідношення цих висловлювань з реальною
дійсністю, треба зазначити, що значна частина імен цих текстів не має не
тільки референтів, а й хоч трохи окреслених десигнатів, через що вони не
мають істинних значень щодо реального світу.

Чітка сполучуваність у системі УПДРП породжує конструкції, в які можна
підставити “предметно” різний, але граматично правильний зміст.
Обмеженість синтагматичних відношень зумовила абсолютну граматичну
правильність мови радянського періоду і водночас призвела до втрат у
сфері масової комунікації. (Синтагматичні відношення – це ті відношення,
завдяки яким мова функціонує як засіб спілкування). В умовах штучного
обмеження парадигматично-синтагматичних відношень мова не реалізовує
основної своєї функції – комунікативної. Через це радянський політичний
дискурс визначається як “квазікомунікація” [Потятинник, Лозинський
1997:14], “доповнена прийомами емоційного нагнітання, наполегливого
сугестивного повторення, що полегшує вироблення умовного рефлексу
лояльності до влади, спричинює і стимулює роздвоєння свідомості”
[Потятинник, Лозинський 1997:9].

Аналіз лексичної сполучуваності у системі УПДРП підтверджує обмеження
сполучувального потенціалу слів, звуження їх лексичного значення. У
жорстких умовах дистрибуції відбувається консервація семантичної
структури слів, здатних нести в собі важливі елементи специфічної
інформації. В однотипному контексті реалізуються закріплені в системі
УПДРП регулярні синтагматичні зв’язки, що, актуалізуючи ідеологічний
компонент значення зумовлюють зрушення у семантичній структурі слова:
денотативне значення розмивається або й зовсім втрачається, слово
ототожнюється зі знаком. Слово законсервовано в ідеологічному значенні
через стійкість і незмінність ідеологічно значущого контексту, значною
мірою створеного системою атрибутивних значень. Жорстка формалізація
призволить до семантичного вивітрювання змісту. У закритій мовній
системі, якою є УПДРП увесь текст постає текстом “нульового змісту”,
перетворюючись на знак певних ритуальних магічних дій, і тому семантика
УПДРП відображає не справжню соціальну реальність, а “ідейну
міфотворчість” радянської доби.

Література

Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики. Львів, 2003.

Вейнрейх У. О семантической структуре язика // Новое в лингвистике
М.,1970.

Волков О.Г. Прагматика політичного тексту: Автореф. дис. …канд. філос.
наук / Таврійський національний ун-т ім. В. І. Вернадського.
Сімферополь, 2002. 19 с.

Ґловінський М. Новомова // 12 Польських есеїв. К.: Критика, 2001.

Кочерган М. П. Слово і контекст. Львів, 1980.

КПРС в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. К.:
Політвидав України. 1982. Т.11; 1983. т. 12. КПУ в резолюціях і
рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК: В 2-х томах. К.: Політвидав
України, 1976.

Купина Н. А. Языковое сопротивление в контексте тоталитарной культуры.
Екатеринбург, 1999.

Потятинник Б., Лозинський М. Патогенний текст. Львів, 1997.

Романенко А. П. Советская словесная культура: отечественная история её
изучения// Вопросы языкознания. 2002. № 6.

Русский язык конца XX столетия (1985-1995). М.:Языки русской культуры,
2000.

Словник української мови: В 11 т. К., 1971 — 1980.

Трипольская Т. А. Семантическая структура экспрессивного слова и ее
лексикографическое описание: Автореф. дисс. … канд. фил. наук /Томский
госуниверситет. Томск, 1985.

Похожие записи