.

Лексичні формули в “Актовій книзі житомирського гродського уряду 1611 року”. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2306
Скачать документ

Реферат на тему:

Лексичні формули в “Актовій книзі житомирського гродського уряду 1611
року”.

Певною стандартизованістю відзначаються вже найдавніші зразки
української ділової писемності, на що неодноразово вказували дослідники
цих пам’яток (наприклад, у працях, присвячених історії розвитку
української мови [ІУМ]), а також при виданні і дослідженні окремих
пам’яток історії мови [АКЖГУ: 17-18, ДМВН: 12, ККПС: 51, 55]. Однак
комплексного монографічного дослідження, присвяченого цій проблемі, в
українському мовознавстві немає. Велися дисертаційні розвідки над
формулярами гетьманських універсалів [Геращенко 1996], дотичними були
наукові праці, в яких досліджувався історичний лексико-тематичний
матеріал [Стецюк 1999]. Мета статті – виявити лексичні формули (кліше)
зі сфери судочинства у пам’ятці 1611 року, зробити їх тематичний
розподіл, проаналізувати запозичені лексеми у складі кліше. Теоретичне і
практичне значення наукової розвідки полягає у поглибленні досліджень
проблеми стандартизації ділового стилю як невід’ємної його ознаки.
Матеріали, зібрані й проаналізовані у статті, можуть бути використані
при укладанні словників ділової фразеології, термінологічних сполук
староукраїнської мови.

Існує чимало неопублікованих рукописних матеріалів, які мають цінну
джерельну базу як для дослідження нових тенденцій у мовознавстві, так і
для підтвердження вже зроблених висновків. У 2002 році у серії “Пам’ятки
української мови” надрукована “Актова книга Житомирського гродського
уряду 1611 року”. Вирази цієї праці ще не були об’єктом спеціального
наукового висвітлення. А тому ми ставимо перед собою такі завдання:

І. Виявити і проаналізувати лексичні формули пам’ятки зі сфери
судочинства; простежити їх стилістичне навантаження у тексті; з’ясувати
наявність таких лексичних формул в інших актових книгах.

ІІ. Встановити, чи є у складі лексичних формул досліджуваної пам’ятки
запозичені лексеми; вказати шляхи їх проникнення.

Зважаючи на тип ділового документа, а саме гродського (замкового) уряду,
тобто запис справ кримінальних, більша частина зафіксованої лексики
належить до юридично-адміністративної (кримінально-правової) сфери.
Навіть ті лексеми, які за своїм характером є загальновживаними, стають у
контексті актової мови термінологічними найменуваннями. Тому предметом
статті є лексичні сполуки (кліше), які семантично відносяться до галузі
юриспруденції. Водночас зауважимо, під поняттям кліше розуміємо дво- і
більше компонентні сполуки, які виявляють здатність відворюватися
структурно в контекстах писемних пам’яток з однаковим (приблизно)
лексичним значенням. Із описаних 3-, 4-, 5-компонентних структур можна
вичленовувати й менші сполуки, які, належачи до конкретної сфери
(наприклад, судочинства), мають характер терміна: на?ха(ти) на кгру(нт)
и на с?ножати вла(с)ны? (3 зв) –підкреслений компонент можемо тлумачити
як родову назву до попереднього словосполучення на?ха(ти) на кгру(нт).
Такий стилістичний прийом, імовірно, вказує на бажання писаря (свідка,
позивача) уточнити, на який саме ґрунт зробили наїзд. Вичленувана менша
конструкція на?ха(ти) на кгру(нт) слугувала в тогочасній актовій мові
терміном на позначення одного із видів злочину – напад на земельні
угіддя. Як термінологічне сполучення можна виділити і с?ножати вла(с)ны?
– сіножаті, які належать комусь на підставі права власності [ССМ І:
181]. На проблемні питання, які виникають при виділенні та дослідженні
староукраїнської термінології, звернув увагу Л. Полюга, підкресливши
значення таких досліджень для глибшого вивчення семантичних процесів у
мові, для аналізу становлення і розвитку терміносистеми української мови
[Полюга 2002].

І. Проаналізований матеріал дає змогу виділити такі групи кліше зі сфери
судочинства:

Назви злочинних дій, правопорушень: на?ха(ти) на кгру(нт) и на с?ножати
вла(с)ны? (3 зв), на?хавши моцно кгва(л)то(мъ) на кгрунтъ и с?ножати
вла(с)ны? (3 зв), наступова(л) на (з)доро(в)? и на м?н? самого (16 зв.),
кгва(л)том пограбили (5 зв.), кгва(л)товно? побранъ? (7), на?хавши
кгва(л)томъ на до(м) (7 зв.), ? посягн?(н)? кгру(н)товъ (7), ?
кгва(л)то(в)но? на?ха(н)? и на(с)лан? на ма?(т)но(ст) (9), ? забра(н)?
кгрунтовъ (7), граб?(ж) ры(б) солоны(х) д?с?ти бочо(к) (122 зв.),
кгва(л)то(в)ны(и) граб?(ж) (123), ? спал?(н)? ?(и), и ? злуп?(н)?
ма?(т)ности(и) (9), ? позабия(н)? на см(?)рть многи(х) люд?(и) (9),
спале(н)? ?гн?мъ (9 зв.), позамо(р)дова(н)? ро(з)ны(х) люд?(и) (9зв.),
узя(в)ши злы(и) умы(с)лъ (73), ? граб?жи почин?ны? (7), ? н??(д)дан?
суммы п?няз?(и) (12 зв.), ? пограб?(н)? воловъ (13), ? пос?ч?(н)? воловъ
(13), ? н??(т)да(н)? позычоно? суммы п?н(я)з?(и) (13), ?кру(т)н? зби(л)
и зрани(л) (13 зв.), поби(т)? и поран?(н)? ч?л#ди (16), почин?(н)?
знаковъ (16), постр?ля(н)? з ручни(ц) (16), поруба(н)? ?ко(н) и дв?р?(и)
(16).

Назви позовів: позо(в) ? посягн?(н)? кгру(н)товъ (7), позо(в) ?
забра(н)? кгрунтовъ (7), позо(в) голо(в)ны(и) трибуна(л)ски(и) (93 зв.),
позовъ ? выби(т)? з кгру(н)то(в)… и ? побудова(н)? ру(д)ни и ? шкоды з
?ты(м) сталы? (7), ? заливо(к) с?ножат?(и)…и ? шкоды, за тымъ идучи?
(7), позовъ з?мски(и) ки?(в)ски(и) (12 зв.).

Назви допитів, зізнань: у(ст)н? и доброво(л)н? со(з)нали (94 зв.), при
?ч?ви(с)томъ со(з)на(н)ю (94 зв.), ?ч?ви(с)то сто?чи со(з)на(л) (94
зв.), жалоблив? св?(т)чи(л) с? и ?пов?да(л) (73), у(с)н? прошоны(и) (96
зв.), за вла(с)ны(м) ро(с)каза(н)?(мъ) (15 зв.).

Назви одиниць виміру завданих збитків: шкоды ?шацова(т) (17) – як
загальне поняття на позначення оцінки завданих збитків; ры(б) солоны(х)
д?с?ти бочо(к) (122 зв.), личбы лито(в)ско? (5 зв.), ко(п) гро(ш)?(и)
лито(в)скихъ (13), ? позабия(н)? на см(?)рть многи(х) люд?(и) (9). При
окремих перерахунках вказується вартість певної речі: плахо(т) пя(т)
чо(р)ны? по два золоты(х) по(л)ски(х) (14 зв.) або лише кількість
вкраденого чи знищеного, без одиниць виміру.

Назви юридичних документів і текстів цих документів: з ли(с)то(м)
увя(з)чи(м) (122 зв.), головны(и) (запис) (4), а други(и) –
припи(с)ковы(и) (4), сознаваю симъ моимъ созна(н)?мъ-р?ляцы?ю (7),
вн?(с)ли на м?н? прот?стацыю (7 зв.), ли(ст) запи(с) ручны(и) (133),
ли(ст) вли(в)ковы(и) (133), ли(с)то(м) доброво(л)ны(м) (133),
вли(в)ковы(м) записо(м) (133), ли(ст) запи(с) доброво(л)ны(и) (3),
запи(с)у пр?р?ч?ного (3), запи(с) м?нованы(и) (3), сознаваю квитомъ (8).

Назви служб, повинностей: слу(ж)бу во?(н)ную сами заступовати пови(н)ни
(95 зв.), па(н)щи(з)ну ?(т)правовати (74 зв.), пови(н)ностъ п?(в)нити
(34 зв.).

Назви підтверджень: спра(в)н? справл?но(г)[о] п?ча(т)ми и (с)
по(д)пи(с)ми ру(к) (131), с по(д)писо(м) руки и с прилож?(н)?мъ п?чати
?(г)[о] вла(с)но? (133), подъписо(м) руки сво?? (7).

Назви позивачів, свідків, уповноважених на суді осіб: люд?(й) за(ц)ны(х)
(131), п?нов? судовы? (122 зв.), ч?ляди дво(р)но(и) (123), ч?ляди
за(м)ково(и) (123), м?щани(н) (с)луцки(и) мною вознымъ св?(д)чи(л) и
опов?да(л) (6), умоцованого с(в)оего (3), спо(л)нымъ при(н)ципаломъ (8
зв.), н?яки(и) Ташкови(ч) (14 зв.).

Назви доказів: слhдъ выв?ла (74), знаки св?жи?, сты(р)ты сhнъны?, и
(с)леды на сн?гу, сл?ды шолъ ?сми …(4), у ст?на(х) зна(т) с
пу(л)гаковъ постр?ляно (16), ?кна и дв?ри порубаны? (16), а у комори
зна(т) защ?(п)ку ?(т)бито (16), на ?бо(х) рука(х) знаки сини?, ки?мъ
битъ? (16), ки?мъ зна(т) ?кру(т)н? збитого, ниж?(и) пл?(ч) раны сини?
биты?, и на хрыбт? та(к) ж? зна(к) биты(и) сини(и), на голов? на рогу
право(м) рана ки?мъ зна(т) пробитая кровавая (16), почин?(н)? знаковъ
(16).

Порівнюючи досліджуваний матеріал із текстами актів Житомирського,
Луцького, Крем’янецького урядів, знаходимо поряд із незначними
територіальними особливостями багато спільних кліше. Більшість справ
“Актової книги Житомирського гродського уряду 1611 року” починаються
формулами: “На вряд? ?го к(р)л мл?(с)ти замку Житоми(р)ского п?р?до
(м)ною … постанови(в)ши (с) ?ч?висто … (13)” (129 справ із 195),
такі самі початки характерні і для Житомирських актових книг інших років
[АКЖМУ.: (25), (46 зв.), (34); ДМВН – (13), (46 зв.) та ін.]. Меншу
кількість становлять початки: “Писа(л) и присыла(л) до вря(д)у ?го к(р)л
м(л)?(ст) за(м)ку Житоми(р)ского … (20 зв.)”, “Постановивъши с?
?ч?висто п?р?до (м)ною … по(д)старости(м) житоми(р)ски(м)…(37-37
зв.)”, які властиві також іншим документам [більшість справ – АКЖМУ;
Мойсієнко 2002: (100), (101 зв.); Литвинчук 2002: (16 зв.); ДМВН – (27),
(42) та ін.]. Тексти актів мають переважно такі кінцівки: “…?ч?висто?
со(з)нанъ? до (к)ниг грдски(х) житоми(р)(х) (або за(м)ку Житоми(р)ского)
записати каза(л). Што ?сть записано.” [Пор. АКЖМУ; Мойсієнко 2002;
Литвинчук 2002; ДМВН; ККПС]. Часто трапляються лексичні сполуки і
всередині зіставлюваних ділових текстів: побили и до (с)м?(р)ти
замо(р)довали [АКМЖУ: (12)], чл?в?ко(в) по(з)бивали, помордова(ли)
[Литвинчук 2002: (16 зв.)], зби(т)? и змо(р)дова(н)? вид?(л) [ДМВН: 21],
во(д)лу(г) закону…, в?(д)лу(г) записо(в)…[Мойсієнко.: (100 зв.)],
насла(в)ши умыслн? … мо(ц)но кгва(л)то(м)… [Мойсієнко 2002: (101
зв.], члвко(в) …по(з)бывали и помо(р)довали [Мойсієнко 2002: (101
зв.)], на вла(ст)но(м) кгру(н)т? [Литвинчук 2002: (17)], шкоды н?малы(и)
под?лали [Мойсієнко: (101 зв.)], шкоды н?малы? … ста(ли) [Литвинчук
2002: (17)], на ?но(м) кгва(л)т? по(и)маны(х) [Литвинчук 2002: (17)], ?
кгва(л)товно? на?ха(н)? на дво(р) [Литвинчук 2002: (19)], д?(р)жи(т) …
в н?бы(т)но(ст)и [Литвинчук 2002: (20)], и того добр? св?доми [Мойсієнко
2002: (101); АКЖМУ: (64 зв.), ДМВН: (43)], вымо(в)ляти ся н?бы(т)но(ст)ю
[АКЖМУ: (66)], на?хавши мо(ц)но, кгва(л)то(м) [АКЖМУ: (16 зв.)], будучи
?крутн? збиты(и), змо(р)дованы(и) и (з)муч?ны(и) [АКЖМУ: (15 зв.)] та
ін.

\

$джувати, що структура актових книг своєю основою сягає одного джерела.
Значна кількість складних сполук та їх синонімічні варіанти свідчать про
те, що мовний стиль судочинства був досить розвиненим.

ІІ. Складовою лексичних формул часто виступають іншомовні елементи:

Латинізми: вн?(с)ли прот?стацыю (від лат. рrotestatio “протест” –
запозичено з лат. мови, пізніше з нім. [ЕСУМ IV: 609]) (7 зв.),
и(м)п?дим?(н)т (лат. imped?mentum “перешкода”) заходити м?лъ (94 зв.),
на т?(р)мин? (з лат. terminus “пограничний знак” [Фасмер IV: 48])
во?во(д)ства бра(с)лавско(г)[о] (94), су(м)му (стч., стп., свн., лат.
summa [ССУМ ІІ: 401]) м?нованую (4 зв.), сознаваю созна(н)?мъ-р?ляцы?ю
(пол. relacja “донесення”, з лат. relatio “повідомлення” [Булика 1972:
279; Фасмер ІІІ: 467]) (7), управа судо(в) голо(в)ны(х) трибуналу (з
лат. trivi?lis через нім. tribunal [Фасмер ІV: 102], з лат. через пол.
посередництво [Булика 1972: 325]) Люб?(л)ского (33), хот?чи ? то(т)
фалшъ (пол. fa?sz з свн. valsch з лат. falsus [Булика 1972: 333; Фасмер
IV: 184]) и потваръ в суд? нал?жномъ пра(в)н? чинити (7зв.), спо(л)нымъ
при(н)ципаломъ (пол. pryncypa? “зачинщик” з лат. principalis “начальник,
господар, глава; головний регістр в органі ” – очевидно через
посередництво пол. мови з лат. [ЕСУМ IV: 574-575]) (8 зв.), со(з)на(н)я
сво?го кви(т) (можливо через пол. посередництво з свн. qu?t, яке
походить від фр. ст. quite, яке зводиться до слат. quit(t)us [ЕСУМ II:
417], пол. kwit з лат. quitus [Булика 1972: 146]) (7), в?(д)л? права и
ко(н)ституцы?(и) (пол. konstytio, з лат. c?nstitucio “встановлюю”
[Булика 1972: 167], запозичення з лат. мови [ЕСУМ ІІ: 555]) (13).

Германізми: на?ха(ти) на кгру(нт) (свн. grunt “дно, земля, фундамент”
можливо, через старочеське посередництво запозичено з свн. [ЕСУМ І:
606]) (3 зв.), шкоды (стч. ?koda, стп. szkoda, свн. scado [ССУМ І:559],
через п. із ствн. [Фасмер IV: 449]) ?шацова(т) (17), позамо(р)дова(н)?
(слово споріднене з лат. mordeo, що означає “кусати, обдерти, мучити” і
через посередництво пол. мови запозичено з німецької modern “убивати”
[ЕСУМ ІІІ: 513]) люд?(и) (9зв.), ?н?рала во(з)но(г)[о] (73 зв.)
(генерала – запозичення з німецької мови, нім. general походить від фр.
general, військове значення якого виникло в результаті скорочення
атрибутивного сполучення capitain general “загальний (старший) капітан”
[ЕСУМ І: 494]), на?хавши моцно кгва(л)то(мъ) (п. gwa?t „насильство”, як
і ч. kvalt “поквапливість, (ст.) насильство”, походить від свн. gewalt
“насильство, сила; влада; багато”, пов’язано з свн. walten “панувати”
[ЕСУМ І: 485.]) на кгрунтъ (3 зв), в бу(р)д? (можливо, через польське і
старочеське посередництво запозичено зі свн. мови; свн. buhurt
“рицарська гра”, походить від фр. ст. behort, behorder “тс.”; менш
переконливе виведення польського слова від фр. ст. bourde “забава” [ЕСУМ
І: 299]) та(м) ж? брата мо?го … ?крутн? и н?лито(с)тив? поранивши (73).

Полонізми: хот?чи ? то(т) фалшъ и потваръ (стп. potwarz “наклеп” [ССУМ
ІІ: 209]) в суд? пра(в)н? чинити (7зв.), пови(н)ностъ п?(в)нити (пол.
рevnia? “виконувати” – пристосоване до української фонетики і зближене
із певний, запозичене з польської мови [ЕСУМ IV: 326]) (34 зв.), люд?(й)
за(ц)ны(х) (стп. zacny “благородний, шляхетний” [ССУМ І: 388]) (131),
во(д)лу(г) вынал?зку (стп. wynalazek “вимислу” [СУМ XVI – п. п. XVII ст.
5: 224]) и ?шацова(н)я (стч., стп. oszacowanie “оцінка” [ССУМ ІІ: 119])
(96), в року т?ра(з)н?(и)ши(м) (пол. tera?niejszy “теперішнього” [SEJP:
568-569]) (73), на те(н) (пол. ten “цей, той” [SEJP: 568]) ча(с)
будучи(м) (73). Чимало зворотів, конструкцій із стп. ведлуг (пол. wed?ug
[СУМ XVI – п. п. XVII ст. 3: 200; SEJP: 606] …во(д)лу(г) права
Волы(н)ского (133), во(д)лу(г) то(г)[о] со(з)на(н)я сво?(г)[о] (133),
во(д)лугъ запи(с)у пр?р?ч?ного (3), в?(д)л? права и ко(н)ституцы?(и)
(13), им?на и назвиська (пол. nazwisko ”прізвище” [SEJP: 658]) л?п?(и)
в?(д)а?(т) ) (5), пре(з) руки в заса(ж)ц? (пол. zasadzka ”засада”
[Булика 1972: 117]) мужа мо?(г)[о] (74 зв), внив?(ч) ?б?(р)нулъ (17),
ар?(н)дара (пол. arendarz) [Булика 1972: 29] за(с)тали в н?бы(т)но(с)ти
(122 зв.).

Дослідники неодноразово підкреслювали розширення різножанрової
документації під впливом іншомовних джерел (чеських, польських,
латинських). У сучасному українському мовознавстві одним із дискусійних
питань є наявність богемізмів у діловій мові XIV – XVII ст., зумовлене
прямими контактами із чехами (зокрема їхніми документами, які могли
слугувати взірцями для українських писарів) чи посередництвом польських
взаємин [Гумецька 1981, Андерш 1976, Русанівський 1978, Рогаль 1968]. На
заваді об’єктивному розв’язанню цієї проблеми є недостатня кількість
писемних пам’яток, а також фіксація богемізмів у польській, чеській та
українській мовах зазначеного періоду: на ро(ч)ка(х) ( ч. rok [Андерш
1976: 62]; стч, стп. [ССМ ІІ: 301]) кгро(д)ски(х) прошлы(х) (8 зв.),
на?хавши моцно (стч., стп. mocno “міцно, сильно” [ESJP: 342; Рогаль
1968: 36-37]) кгва(л)то(мъ) на кгрунтъ (3 зв.), за(м)ку (запозичення з
польської мови; п. zamek „замок, фортеця; замок” від ч. zamek [ЕСУМ ІІ:
232; Рогаль: 36]) ?(в)ру(ц)ко(г)[о] (60зв.), позовъ (ч. [Русанівський
1978: 28]) або припозовъ до прислуха(н)я (8).

Ці обставини значно ускладнюють класифікацію запозичень в українському
лексиконі, оскільки взірцями були чеська і польська мови, які разом з
українською у минулому мали спільний лексичний фонд, тому на певному
етапі розвитку спільні лексеми могли бути успадкованими, а не
запозиченими [Житецький 1987: 52-53, Огієнко 1930: 480]. Провівши
наукову розвідку з метою виявлення лексичних сполук у пам’ятці, можемо
виділити такі проблеми, які потребують досліджень: укласти словник
термінологічних сполук (Полюга 2002) , зробити порівняльний аналіз
чеських, польських та українських змістоподібних документів.

Все вищеописане дає змогу зробити висновок про розгалужену систему
фразеології судочинства в “Актовій книзі Житомирського гродського уряду
1611 року”, яка вживалася з різною стилістичною метою: була логічним
зв’язком між частинами висловлювання; позначала певні поняття, тобто
функціонувала як терміни; залучалася для уточнення, розширення, звуження
певного поняття. Порівняльний аналіз з іншими подібними документами
дозволяє застосувати зроблені висновки до ділового стилю юриспруденції
XVI – XVII ст. Поряд із цим синонімічні варіації, територіальні
відмінності і подібності є підтвердженням розвитку цього стилю ще
раніше. Переважна більшість стандартних формул у своєму складі має
лексеми, які належали до спільнослов’янського мовного фонду. Водночас
органічне вплетення запозичень у систему староукраїнської мови
(субституція, вступ у синтагматичні та парадигматичні зв’язки
мови-реципієнта) є свідченням того, що вони прийшли в актову мову
набагато раніше.

Література

Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року (АКЖГУ) / Підгот.
до вид.: А.М. Матвієнко, В.М. Мойсієнко. Житомир, 2002. 392 с.

Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVI ст. (АКЖМУ)/ Підгот.
до вид. М.К. Бойчук. К.: Наукова думка, 1965. 192 с.

Андерш Й. Ф. До питання про чесько-українські мовні зв’язки найдавнішої
доби // Слово і труд. К., 1976. С. 59-66.

Булыка А.М. Давныя запазычанні беларусскай мовы. Мінськ, 1972. 384 с.

Геращенко О. М. Історія композиції та формуляра українських гетьманських
універсалів: Дис. … канд. філол. наук: 10.02.06 / Харк. держ. ун-т.
Х., 1996. 179 с.

Гумецька Л. Л. З історичної лексикології української мови //
Мовознавство. 1981. № 1. С. 38-44.

Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: Зб. док. (ДМВН) / Підгот.
до вид. В.В. Німчук, В.Русанівський та ін. К.: Наукова думка, 1981. 316
с.

Етимологічний словник української мови: / За ред. О. С. Мельничука: В
7-ми т. К., 1982 2003. Т. 1-4.

Житецький П.Г. Вибрані праці. Філологія. К.: Наукова думка, 1987. 328 с.

Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка,
1983. 743 с.

Книга Київського підкоморського суду (1584-1644) (ККПС ) / Підгот. до
вид. Г.В. Боряк, Т.Ю. Гирич та ін. К., 1991. 344 с.

Литвинчук Л. Актова книга Крем’янецького земського уряду 1568 року //
Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних
проблем. 2002. № 8. С.9-19.

Мойсієнко В. Актова книга Луцького гродського уряду 1561 року //
Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних
проблем. 2002. № 8. С.5-8.

Огієнко І. Українська літературна мова XVI ст. і Крехівський апостол
1560-х років. Варшава, 1930. 520 +192 с.

Полюга Л. Спостереження над термінами в писемних пам’ятках української
мови XIV – XVII століть // Мовознавчі студії (матеріали конференцій).
Львів. 2002. С.129 139.

Рогаль М. С. Польська мова як джерело чеських лексичних запозичень в
українських літописах кінця XVII першої половини XVIII ст. //
Мовознавство. 1968. № 3. С. 34-40.

Русанівський В. М., Андерш Й. Ф. Лексика чеського походження в
староукраїнському перекладі Вісліцького і Краківсько-Вартського статутів
// Мовознавство. 1978. № 6. . 23-29.

Словник староукраїнської мови XIV – XV ст.: У двох т. К.: Наукова думка,
1977-1978.

Словник української мови XVI I половини XVII ст. Львів, 1994-2002. Вип.
1-9.

Стецюк Б.Р. Юридична лексика кримінально-процесуального права
Гетьманщини / Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Запоріжжя, 1999. 192
с.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4-х т. М., 1964
1987.

Bruekner A. S?ownik etymologiczny j?zyka polskiego (SEJP). Krak?w, 1957.

Тут і далі у круглих дужках вказано сторінку оригіналу

Наводиться лише частину із зафіксованих прикладів до кожної із
виділених груп кліше

Класифікацію подано за первинним походженням, на посередництво вказано
під час аналізу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019