.

Крилаті вислови як об’єкт лінгвістичного дослідження (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 9649
Скачать документ

Реферат на тему:

Крилаті вислови як об’єкт лінгвістичного дослідження

Крилатий вислів – це різноаспектний лінгвістичний феномен, оскільки за
своєю природою є складним об’єктом, який у різних своїх виявах може мати
різні ознаки.

Дослідження його природи й особливостей функціонування стало одним із
головних завдань сучасної лінгвістики. Такий підвищений інтерес
зумовлений тим, що ці конструкції є творчою базою всього
лінгвокультурного процесу.

Актуальність дослідження полягає в необхідності розв’язання питання про
статус крилатих висловів на тлі загального інтересу як мовознавців, так
і широкого кола носіїв мови до національних експресивно-забарвлених
одиниць.

Мета – простежити основні етапи та напрямки дослідження крилатих
висловів у мовознавстві з виявленням особистого внеску вчених.

Український народ протягом своєї довгої, багатовікової історії створив
багаті скарби образного слова, влучні приказки, прислів’я,численні
ідіоми різних типів тощо. Значна частина цих дорогоцінних перлів
народної мудрості передається від покоління до покоління.

Ці образно-поетичні вислови, як правило, до нашого часу включалися у
різні фольклорні та етнографічні збірники прислів’їв і приказок. Першими
такими лексикографічними працями є збірки українських вчених, наприклад
”Лексис…”(1596 р.) Лаврентія Зизанія Тустановського, “Лексикон…” (1627
р.) Памви Беринди, “Українські приказки, прислів’я і таке інше” (1864
р.) М.Номиса та ін.

Звичайно, стійкі образно-поетичні сполуки з’явилися раніше ніж наука, що
їх вивчає.

Ідею створення фразеології як науки про стійкі сполуки обґрунтував ще в
20-ті роки ХХ ст. С.Д.Поливанов. Свій внесок у розвиток фразеологічної
теорії зробили дослідники різних національних мов: О.О.Потебня, Ш.Баллі,
Л.А.Булаховський, В.В.Виноградов, С.І.Ожегов, М.М.Шанський,
Л.І.Ройзензон, В.І.Гаврись,Г.М.Удовиченко, І.К.Білодід,В.М.Телія,
І.І.Чернишова, Л.Г.Скрипник та інші.

В основі більшості праць лінгвістів лежать результати пошуків власних
методів дослідження. У центрі уваги вчених – сталі мовні сполуки, яким
притаманна семантична цілісність та відтворюваність у процесі мовлення.

Власне сам вираз “крилате слово” походить з античних джерел. Його
автором вважається давньогрецький поет Гомер, який використав цей вислів
як поетичний засіб. Термінологічного ж значення вираз “крилате слово”
набув після публікації книги Г.Бюхмана “Geflugtlte Worte“ (1864 р.).
Крилатим словом Г.Бюхман вважав вислів або ім’я будь-якої мови,
історичне джерело, літературне походження якого відоме (або можна
довести).

Першим збірником власне крилатих слів вважається праця російського
етнографа С.В.Максимова, яка була надрукована в 1891 році.

Одним із перших, хто вступив у полеміку з Г.Бюхманом, був російський
мовознавець С.Г.Займовський, який у першому виданні свого довідника
цитат і афоризмів (1930 р.) відзначає існування двох умов, які
дозволяють слову або виразу стати крилатим: по-перше, його літературне
джерело або автор повинні бути доведені; по-друге, воно або він повинне
бути не тільки тимчасовим, а й тривалим.

На думку вченого, основними ознаками крилатого слова є його
розповсюдженість і влучність. С.Г.Займовський зазначає, що крилате
слово– це нагадування про особливу думку, момент або обставини, гарний
спосіб зекономити неточне висловлювання бажаної думки коротким і
виразним словом або виразом. Вчений акцентує на тому, що крилаті слова –
це приказки або прислів’я літературно-освічених людей, на відміну від
приказок, прислів’їв народного мовлення.

Крилаті вислови – це золотий фонд світової та національної культури. У
пам’яті кожної освіченої людини зберігається велика кількість крилатих
висловів, які використовуються в її рідній мові, а часто й багато інших
популярних зарубіжних крилатих виразів. І це природньо, бо ці мовні
одиниці виконують у мовленні важливу і специфічну функцію. Вони дають
можливість яскраво й стисло висловити думку, охарактеризувати ситуацію,
в гарній літературній формі висловити свої відчуття.

Як відомо, проблема мовного статусу крилатих висловів належить до
дискусійних. Незважаючи на важливість публікацій видатних лінгвістів, на
сьогодні ще недостатньо вивчені проблеми семантики, структури та
функціонування крилатих слів (виразів). До цього часу однозначно не
з’ясовано: чи вважати ці мовні одиниці об’єктом фразеології, чи виносити
їх за межі фразеологічного фонду.

Російський вчений С.І.Ожегов, взявши за основу семантичну класифікацію
фразеологізмів Л.А.Булаховського, виділив фразеологію у вузькому
розумінні, до якої відносив усі вирази, які мають різну структуру і які
використовуються як засіб побудови речень, їх частин тощо, і фразеологію
у широкому розумінні – вважаючи, що сталі сполуки не мають специфічних
структур, і які є стилістичними засобами мови [7, 38-39].

При вирішенні цього питання вчені спираються на різні критерії, хоч і
відзначають у крилатих висловів і у фразеологізмів схожі ознаки.

Респонденти вузького розуміння обсягу фразеології (Н.І.Амосова,
Л.Г.Авксентьєв, О.М.Бабкін, В.М.Мокієнко, В.М.Телія та ін.) виносять
крилаті вислови за межі фразеологічного фонду. На думку лінгвістів, ці
мовні одиниці виконують тільки комунікативну функцію.

Так, Л.Г.Авксентьєв, прислів’я та крилаті вирази ставить поруч із
цитатами й штампами, при цьому зазначаючи, що вони “також є стійкими
зворотами, але за своєю будовою становлять закінчені судження,
самостійні комунікативні одиниці і не можуть бути об’єктом вивчення
фразеології” [1, 51].

Респонденти ж широкого розуміння обсягу фразеології (А.І.Єфимов,
Л.А.Булаховський, В.А.Архангельський, М.М.Шанський, І.І.Чернишова,
Л.Г.Скрипник, Л.І.Ройзензон та ін.) вважають, що предметом
фразеологічних досліджень можуть бути практично усі крилаті вислови, бо
відмінність крилатого вислову від будь-якої фразеологічної одиниці
полягає лише у його зв’язках із джерелом.

На думку М.М.Шанського, до фразеологічного складу слід зараховувати всі
константні утворення, які утримуються в пам’яті, від ідіом, семантично
еквівалентних слову, до прислів’їв і крилатих слів, якщо визнати
основними та обов’язковими такі ознаки фразеологічної одиниці, як
відтворюваність і надслівність [10, 13-14].

В.А.Архангельський поділяє всі фразеологічні одиниці на фраземи й сталі
фрази, зокрема, до останніх відносить, поряд з іншими, більшість
прислів’їв, крилаті афоризми і фразеологічні цитати, які тією чи іншою
мірою відірвалися від контексту [2, 69].

У праці “Фразеология современного немецкого языка”(1970 р.)
І.І.Чернишова зазначає, що склад фразеологічних висловів може бути
доповнений різними за походженням мовними одиницями (з античної
літератури та міфології, Біблії, художньої літератури й публіцистики

та ін.), і які традиційно позначаються як крилаті слова [9, 45-46].

Так, Л.Г.Скрипник у книзі “Фразеологія української мови” (1973 р.),
зазначає, що всі усталені поєднання слів найрізноманітніших структурних
типів – співвідносні з лексичними одиницями, з предикативними
словосполученнями і з реченнями, що набули виразних показників
фразеологічності, мають всі підстави бути віднесеними до складу

фразеології [8, 56-57].

Таким чином, крилаті одиниці, як і всі фразеологічні одиниці, мають такі
диференційні ознаки як відтворюваність, сталість, не відкидаючи
варіантність, семантичну цілісність при нарізно оформленості.
Відмінність крилатих одиниць від інших полягає лише у зв’язку з автором,
з конкретним джерелом.

Можна з упевненістю стверджувати, що чим відоміше джерело крилатого
слова (вислову), чим оригінальніша думка, закладена у нього, тим більше
шансів у крилатого вислову закріпитися у мовній системі.

З подальшим розвитком фразеології та появою фразеологічних словників
виникають питання, пов’язані з лінгвістичною кваліфікацією крилатих
висловів. До того ж, і самі мовні одиниці, об’єднані загальною назвою
“крилаті слова”, досить різноманітні. Це як окремі слова, що набули
узагальненого переносного значення (Ярославна, Плюшкін, Едем, Отелло та
ін.), так і словосполучення (Дантове пекло, мертві душі, менший брат,
украдене щастя), так і речення (Лиш той ненависті не знає, хто цілий вік
нікого не любив (Леся Українка), У всякого своя доля і свій шлях широкий
(Т.Шевченко) та ін.). Наведені приклади доводять, що виникла потреба
введення додаткових термінів для називання таких мовних одиниць.

Крилаті вирази як нарізно оформлені одиниці були протиставлені крилатим
словам – цілісно оформленим одиницям, що призвело до неоднозначної
інтерпретації терміна крилаті слова, який виступає як у ролі назви для
обох типів, так і в ролі назви тільки для останнього з них. У науковій
літературі використовуються синонімічні назви для позначення цих
феноменів: крилаті фрази, крилаті афоризми, крилаті цитати, крилаті
рядки.

Збірник Н.С. і М.Г.Ашукіних “Крылатые слова. Литературные цытаты.
Образные выражения”(1955 р.) збагатив учення про крилаті слова переліком
основних їх джерел. На думку вчених, однією з найважливіших властивостей
крилатих слів є зв’язок із джерелом, знайомство з конкретними умовами
виникнення крилатих слів, які відіграють важливу роль у формуванні його
складної семантики, сприяють виникненню у свідомості мовця певних
асоціацій [3, 4].

Спробу об’єднати різні назви в одне ціле зробили вітчизняні дослідники
А.П.Коваль і В.В.Коптілов у 1964 році, опублікувавши книгу “1000
крилатих висловів української літературної мови”.

a ”

N

a ”

N

???????????????????$????????) – це частина фразеології. Відмінність у
будові є найважливішою рисою, що відрізняє крилаті слова від крилатих
виразів; за всіма іншими ознаками – і за походженням, і за стилістичними
властивостями – вони тотожні, це й дає підстави об’єднувати їх під
загальною назвою крилаті вислови [6, 4].

Цей збірник має оригінальну структуру. Він складається з трьох частин: у
першій – описані крилаті вислови з українських джерел та українські
варіанти іншомовних слів і зворотів, у другій – крилаті вислови
російського походження, у третій – на латинській і сучасних європейських
мовах.

Компромісний варіант запропонував Б.С.Шварцкопф. Він використовує разом
із загальноприйнятими, а саме крилате слово і крилатий вираз, назву
крилате слово/вислів, яка виявляє діалектику лінгвістичного пізнання,
яке пройшло від обмежених уявлень про кількісний склад номінативних
засобів мови до широких, коли до них були віднесені фразеологізми [11,
114-117].

С.Г.Шулежкова, підтримуючи ідею виділення класу власне крилатих слів і
класу власне крилатих висловів та акцентуючи увагу на неоднаковості цих
мовних одиниць, вводить в обіг термін крилаті одиниці [12, 14-15].

У своїй монографії “Крылатые выражения русского языка, их источники и
развитие” (1995 р.) російський лінгвіст зазначає, що крилатим висловам
притаманні такі диференційні ознаки, як нарізнооформленість (вони
складаються з двох і більше компонентів слівного характеру, пов’язаних
між собою за граматичними законами мови); зв’язок з джерелом(автором;
літературним, міфологічним, фольклорним або історичним персонажем,
витвором мистецтва або літератури; реальними подіями тощо);
відтворюваність (вони не створюються під час мовлення, а відтворюються
як готові цілісні одиниці); стабільність, стійкість семантики,
закріпленої за певним зворотом у мовному узусі [12, 28].

С.Г.Шулежкова вважає, що крилаті вислови – це незвичайні мовні одиниці,
які мають диференційні ознаки, властиві будь-якій стійкій нарізно
оформленій мовній одиниці; відрізняються від безіменних мовних одиниць
своєрідним семантичним додатком (їх значення обтяжені генетичною
пам’яттю про автора, що їх створив, творах, з яких вони вичленувалися,
або історичних подіях, які стали підґрунтям для їх виникнення) [12, 31].

Як один із можливих варіантів для називання крилатих слів/висловів
Л.П.Дядечко запропонувала такий термін як ептонім для усіх типів,
вважаючи його кращим і через те, що він вільно включається у деривативні
зв’язки, стаючи вершиною словотвірного гнізда, члени якого призначені
задовільнити потреби лінгвістів у галузі вивчення крилатих висловів
[4,139].

На думку авторки, крилаті слова (вислови), або ептоніми, – це
національно-культурно детерміновані та соціумно орієнтовані відносно
широко відтворювані в значенні, відмінному від вихідного (часто –
переносному, образно-символічному), при збереженні живого зв’язку з
першоджерелом, імена персонажів, назви місця дії, ключові для розвитку
сюжету реалії з популярних художніх і кінематографічних творів, а також
більш або менш точні і лаконічні вислови історичних або міфічних осіб,
назви й уривки інтерпретованих художньо-белетристичних,
кінематографічних, наукових, навчальних, масмедійних текстів або
звороти, створені на основі таких текстів [5, 25].

Важливу роль крилатих висловів підтверджують найрізноманітніші
лексикографічні праці останніх десятиріч, а також теоретичні публікації
з досліджень крилатих висловів, визначення їх мовного статусу.

Так, з часу публікації першого бюхманівського словника у 1864 році, було
надруковано багато словників на різних мовах. Починаючи з 1980-х р.р.
почали видаватися – вперше в історії лексикографії – перекладні словники
крилатих слів сучасних мов, а саме: “Русско-норвежский словарь крылатых
слов”(1980 р.) під редакцією В.П.Беркова; “Русско-английский словарь
крылатых слов” (1984 р.) під редакцією І.А.Уолша, В.П.Беркова;
“Русско-немецкий словарь крылатых слов” (1985 р.) під редакцією
Ю.М.Афонькіна. У 1999 році вийшов з друку “Словарь крылатых слов
(русский кинематограф)” В.С.Єлістратова, у 2000 р. – енциклопедія
“Современный словарь крылатых слов и выражений” під редакцією Є.Грушко
та Ю.Медведєва та ін.

Визначною подією стала публікація “Большого словаря крылатых слов
русского языка” у 2000 році під редакцією В.П.Беркова, В.М.Мокієнка,
С.Г.Шулежкової, в якому зареєстровано 4000 мовних одиниць. Ця
фундаментальна праця відрізняється від інших високим лінгвістичним
рівнем, а також виявляє динаміку розвитку фонду крилатих слів (висловів)
російської мови.

У період з 2000 – 2003 рр. був надрукований навчальний посібник “Новое в
русской и украинской речи: Крылатые слова – крилаті слова (материалы для
словаря)” у чотирьох частинах Л.П.Дядечко, а в 2001 році вийшли збірка
А.П.Коваль “Крилаті вислови біблійного походження” та “Євангеліє для
українців” О.Щербини.

У словнику “Євангеліє для українців” О.Щербини зафіксовано 500 крилатих
висловів Т.Г.Шевченка.

Велику роль у визначенні сучасного корпусу крилатих висловів внесли
О.Г.Сальникова, С.Г.Шулежкова, В.М.Мокієнко, Л.П.Дядечко, О.В.Беркова,
О.І.Зикова. З виходом праць цих та інших мовознавців на сучасному етапі
розвитку створилися умови для становлення теорії крилатих слів
(висловів).

Звичайно, при такому інтенсивному дослідженні крилатих висловів, стала
очевидна відсутність належної бази для теоретичного обґрунтування цих
мовних феноменів. Зрозуміло, що новий науковий підхід до визначення
статусу крилатих слів (висловів), потребує своєї терміносистеми. Вчені,
підшукуючи еквіваленти, вирішують цю проблемну ситуацію, вводячи такі
терміни, як крилатика (В.М.Мокієнко, 1994 р.), крилатологія
(С.Г.Шулежкова, 1995 р.), крилатизація (О.Г.Сальникова, 1986 р.),
ептографія (Л.П.Дядечко, 2002 р.).

Отже, аналіз наукових праць, присвячених дослідженню крилатих висловів,
свідчить про те, що провідне місце належить російським лінгвістам.

У лінгвістичних дослідженнях відомості про джерела крилатих висловів
перетинаються з відомостями щодо функціональних та стилістичних
особливостей мовних одиниць. Праці, присвячені мові та ідіостилю
окремого письменника, порушують питання, пов’язані з виявленням способів
творчого використання мовних засобів і його особистісного внеску у
розвиток лексичного й фразеологічного фонду літературної мови.

Вивчення мови та ідіостилю письменника – кардинальне завдання
поетично-практичної стилістики, яка в науково-практичній діяльності
виступає як літературознавча, як лінгвістична і як загальнофілологічна
дисципліна. Вона репрезентована працями, в яких поєднуються
літературознавчі і лінгвістичні методики аналізу твору, і тому тільки
перевага одного з аспектів, дозволяє визначити місце конкретної праці в
науковій парадигмі.

Вперше до вивчення крилатих одиниць художнього твору у творчому доробку
письменника звернувся Л.Б.Пермуттер у статті “Крылатые слова в сказках
Салтыкова-Щедрина” (1938 р.). Праця варта уваги тому, що вперше в
стилістиці мовознавець спрямував дослідження на виявлення у казках цитат
з творів інших письменників і визначення ролі цих одиниць, а також на
виявлення виразів створених самим сатириком та на аналіз їх стилістичних
функцій у мовленні.

На сучасному етапі розвитку мовознавства можна виділити два
лінгвістичних напрямки: у першому увага зосереджена на
семантико-стилістичних параметрах крилатих одиниць, в іншому – на
стилістично-жанровій характеристиці тексту (або групі текстів),
сформованій за допомогою крилатих одиниць або на образі автора, який має
величезну кількість експресивних засобів мови, але який зупиняється на
певних виразах літературного та історичного походження.

У межах першого з них українськими мовознавцями були написані праці, в
яких досліджувалася мова письменників, зокрема крилаті одиниці, а саме
І.К.Білодідом, Н.А.Бурячком, Н.А.Москаленко (мова І.П.Котляревського),
Н.Д.Бабичем, І.К.Білодідом, Л.І.Добржанською, В.С.Ващенком, Г.Р.Їжакевич
(мова Т.Г.Шевченка), А.Тороховою, А.Горохович (мова Лесі Українки),
М.Г.Жулинським, З.І.Франко, І.К.Білодідом, Л.М.Полюгою (мова І.Я.Франка)
та ін.

Таким чином, крилаті одиниці будь-якої національної мови, які зберігають
свій основний фонд, можна віднести до наймобільніших мовних шарів. Вони
надають мові своєрідне національне забарвлення.

Незважаючи на те, що крилаті вислови є предметом дослідження багатьох
мовознавців, з’ясування природи та специфіки цих мовних феноменів і на
сьогодні залишається одним з перспективних завдань сучасної лінгвістики,
зокрема української.

ЛІТЕРАТУРА

Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків: Вища
школа, 1983. – 137 с.

Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. –
Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1964. – 315 с.

Ашукины Н.С. и М.Г. Крылатые слова. Литературные цитаты. Образные
выражения. – М.: Худож. лит.,1987. – 527 с.

Дядечко Л.П. Крылатые слова как объект лингвистического описания:
история и современность. – К.: Вид-во КНУ ім.Т.Г.Шевченка, 2002. – 290
с.

Дядечко Л.П. Крилаті слова в російській мові: Автореф.дис. … д-ра філол.
наук. – К., 2003.

Коваль А.П., Коптілов В.В. 1000 крилатих висловів української
літературної мови. – К.: Наукова думка, 1964. – 671 с.

Ожегов С.І. О структуре фразеологии // Лексикология. Лексикография.
Культура речи. – М.: Высшая школа, 1974. – С.182-219.

Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наукова думка, 1973. –
280 с.

Чернишова І.І. Фразеология современного немецкого языка. – М.: Высшая
школа, 1970. – 200 с.

Шанский Н.М. Фразеология современного русского языка. – М.: Высшая
школа, 1963. – 156 с.

Шварцкопф Б.С. Основные параметры описания крылатых выражений
современного русского литературного языка // Фразеология в Машинном
фонде русского литературного языка. – М., 1990. – С.110-118.

Шулежкова С.Г. Крылатые выражения русского языка, их источники и
развитие. – Челябинск, 1995. – 286 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019