Лекція

1. Вступ. Коротка історія латинської мови та її роль в розвитку світової
культури. Зв’язок латинської мови з старогрецькою. Роль латинської і
грецької мови у створенні медичної термінології.

2. Алфавіт. Голосні. Дифтонги.

1. Латинська мова (lingua Latina) – мова індоєвропейської сім’ї. Вона
дістала назву від племені латинів, які на початку і тис. до н.е.
заселяли невелику область Центральної Італії – Лаціум. Головне місто
Лаціума Рим, засноване у 753 р. до н.е., в результаті постійних війн
перетворюється з міста-держави на столицю рабовласницької імперії.
Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи від
берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній
Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і
ріки Євфрат.

З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається
взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова
запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну
термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку
деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium –
череп, arteria – артерія, therapia – лікування; при цьому деякі з них
зберегли грецькі закінчення, наприклад diabetes – діабет, dyspnoe –
задишка.

Латинська та старогрецька мови залишаються основними міжнародними
джерелами для штучного створення нових медичних термінів в сучасних
мовах. Назви хворіб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви
лікарських препаратів тощо – це все слова латинського і грецького
походження.

Понад півтори тисячі років латинь була для Європи мовою культури і
науки, зокрема медицини. У Європі за майже тисячолітній період історії
середніх віків створилася обширна література латинською мовою. Сюди
відносяться багато численні історичні хроніки, романи, поеми, наукові,
філософські та богословські трактати. Поряд з цим із суміші розмовної
латинської мови і місцевих діалектів сформувались самостійні національні
мови, відомі під назвою романських.

Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато
літературних творів, пам’ятників монументальної скульптури. В цей період
у всі європейські мови проник великий вплив латинської лексики, що
відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його
культури, науки, медицини. Саме в цю епоху закладаються основи
міжнародної медицинської термінології на латинській мові.

Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення
латинської мови має велике значення у підготовці медичного спеціаліста
середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти
медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він
зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності.
Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів’я: Invia est in
medicina via sine lingua Latina – Непрохідний шлях в медицині без
латинської мови. справедливе це твердження і наш час.

2. Латинський алфавіт складається з 24 букв.

Друковані літери Писані літери Їх назва Їх вимова

A a A a а а

B b B b бе б

C c C c це ц, к

D d D d де д

E e E e е е

F f F f еф ф

G g G g ге г (російське)

H h H h га г (українське)

I i I i і і, й

K k K k ка к

L l L l ель ль

M m M m ем м

N n N n ен н

O o O o о о

P p P p пе п

Q q Q q ку к (в)

R r R r ер р

S s S s ес с, з

T t T t те т

U u U u у у

V v V v ве в

X x X x ікс кс або кз

Y y Y y іпсилон і

Z z Z z зета з або ц

Вживання великої літери

В латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців,
географічні назви, назви народів, прикметники і прислівники утворені від
назв народів: Roma, Romanus, Romani, September, Latinus, Celsus, Italia.

В рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів,
препаратів, рослин

Valeriana – валеріана, Chininum – хінін.

Голосні (Vocales)

У латинській мові є 6 голосних: a, e, i, o, u, y

Голосні а, е, о пишуться і читаються як і в українській мові:

а – natura, aorta, ana

e – dens, ego, vertebra

o – os, foramen

Буква і читається як укр. –і- : vita, internus

Але перед голосною на початку слова і між голосними всередині слова
читається як –й-. В цих випадках замість і може вживатися j, якої в
класичній латині не було (введено в пізніші часи).

maialis – травневий — (majalis)

iecur – печінка — (jecur)

iciunum – порожня кишка — (jejuunum)

maior — більший — (major)

iodum (Iodoformium) – У словах грецького походження завжди пишеться
буква –і-

Буква u читається як українська –у-:

tumor – пухлина

genu – коліно

purus – чистий

Буква у читається як укр. –і-, вживається в словах грецького походження:
butyrum – масло.

В грецьких префіксах:

hyper – над; hypertonia – підвищений кров’яний тиск

hypo – під; hypotonia – зниж кров’яний тиск

dys – розлад функцій; dyspnoe – задишка

syn – разом, з’єднання; syndromum – група симптомів

В грецьких коренях:

hydr — вода; Hydrargyrum – ртуть

myo — м’яз; myoma – м’язова пухлина

myc – грибок; mycosis – захворювання, спричинене грибками

oxy – кислий; oxydum – окис

pyr – жар; Amidopyrinum – амідопірін

poly – багато; polyarthritis – множинне запалення суглобів

Дифтонги – сполучення двох голосних, які вимовляються, як один склад. Їх
є чотири: ае, ое, аu, еu.

ае = е

aegrotus – хворий; gangraena

ое = е (нім.о)

oedema – набряк

Якщо а +е і о + е вимовляються роздільно, то над е ставиться дві крапки:
aer – повітря; poeta – поет.

au = ay (ab)

auris – вухо; aurum — золото

eu = ey (eb)

neuritis – запалення нерва; pleura – плевра

Рекомендована література:

И.Я.Козовик, Р.И.Малеу. Учебник лат. языка К. 1988 г.

Вступ §1, §2, §3, §4

Р.Олійник, В.Кінаш. Лат. мова. Л., 2000р.

Вступ §1, §2, §3

Е.М. Шевченко Лат.мова і основи мед.термінології. К. 1992р.

§1, §2, §3, §4.

Похожие записи