Реферат на тему:

Концепт символу в українській мовній картині світу

Поняття символу і донині залишається остаточно невизначеним, таким, що
породжує внаслідок своєї багатоаспектності різні тлумачення у філософії,
логіці, культурології, етнології, мовознавстві.

Трактування символу як найбільш місткої і різнобарвної за змістом
семіотичної одиниці є ізоморфними до трактувань знакової сутності мови;
фактично вже суперечки в межах античних теорій „фюсей” та „тесей” про
природу найменування можна інтерпретувати як міркування про двобічність
символічної функції мови: з одного боку, словесна матерія мови адекватно
втілює зміст, має з ним природний безпосередній зв’язок, з іншого – цей
зв’язок залежить від досвіду мислення, від досвіду мовця —
інтерпретатора. І в першому, і в другому випадках мова виконує
символічну функцію, тобто функцію конкретно-чуттєвого втілення, що
стоїть поза межами безпосереднього спостереження та сприйняття.

У самій мові зафіксоване і смислове навантаження поняття символу: носії
мови в різних текстах (від художніх до публіцистичних або просто
побутових) окреслюють його функціональну межу. Що таке символ? – На це
питання науковці намагаються дати ґрунтовну відповідь, залежно від тої
чи іншої теорії, що відповідає певній науковій парадигмі. Носії мови
відповіді не шукають, а просто вживають цей термін, покладаючись на свій
досвід і акумульовані знання про нього у мові.

Концепт символу по-різному репрезентовано в науковій та мовній картинах
світу. Тому тут слід чітко розмежувати ці концептосфери.

Наукову картину світу тлумачать по-різному. Її можна виділити як
онтологічну частину філософії, як інтегративні елементи сучасної науки
(загальні теорії, поняття, уявлення), як сукупність стереотипів
наукового мислення, парадигми, дослідницькі програми, методологічні
прийоми, як сукупність змодельованих результатів раціонального пізнання
тощо. Ми поділяємо думку, що „наукова картина світу – це спосіб
моделювання реальності, що існує окрім конкретних наукових дисциплін
(але на їх ґрунті) і характеризується універсальністю, глобальністю
охоплення всіх галузей знання про світ, людину та суспільство” [Корнилов
2003: 9]. Наукова картина світу має свій особливий концептуальний
апарат, вона містить у собі усю сукупність наукових знань про світ, які
вироблені всіма галузями науки на певному етапі розвитку суспільства.

Мова створює свою власну картину світу, в ній відображаються та
фіксуються „не тільки знання про світ…, але й хибне розуміння того ж
самого світу, відчуття світу, процес та результати спостереження за
світом, його оцінки, фантазії та мрії про світ, вигадки” [Корнилов 2003:
98]. На відміну від наукової картини світу, мовна картина світу більш
насичена суб’єктивними чинниками: логіко-понятійними на побутовому
рівні, сенсорно-рецептивними, емоційно-оцінними, морально-цінносними,
міфологічними. Мовне знання є антропоцентричним, тобто „відображає
загальні властивості людської природи; крім того, воно є етноцентричним,
тобто орієнтованим на певний етнос. Неможливо природною мовою описати
„світ як він є”: мова первісно задає своїм носіям певну картину світу,
причім кожна дана мова – свою” [Падучева 1996: 5-6].

У науковій картині світу символ набуває акциденцій, вироблених у межах
конкретних наук: філософії, психології, психоаналізу, лінгвофілософії,
етнолінгвістики, герменевтики тощо.

Філософська акциденція: символ – одна із форм пізнання світу. У символі
відкривається сама сутність людської свідомості, але ця сутність ніколи
не втрачає зв’язку із первісними експресивними переживаннями. Вони
втілюються за допомогою „символічного закарбовування”, під яким
Е.Кассірер розумів „спосіб, що дозволяє сприйняттю як „чуттєвому”
переживанню одночасно містити у собі „смисл”, що не проглядає, і
безпосереднє конкретне уявлення” [Кассирер 2002 III: 159]. У найбільш
загальному розумінні символом може бути річ, подія, чуттєвий образ, які
виражають ідеальний зміст, відмінний від їх безпосереднього,
чуттєво-тілесного буття.

Психологічна акциденція: символ – одна із форм прояву свідомості, він у
нерозгорнутій формі містить у собі всі можливі конкретизації предмета,
багатозначну смислову перспективу його розгортання в дійсності.
Символічні концепти виникають ще до моменту вільного володіння мовою,
про що свідчать дослідження Ж.Піаже [Пиаже 1983: 133-136], у процесі
асиміляції між предметами, а також між предметами та схемою дій, іншими
словами, одні предмети асимілюють інші, що зумовлює виникнення
екстенсіонала, або символу.

Психоаналітична акциденція: символ – єдина опосередкована можливість
вияву підсвідомих начал в індивідуальній психіці та в культурі. За
К.Юнгом, у всіх трактуваннях архетипу є дещо спільне: всі фундаментальні
образи-символи принципово протистоять свідомості.

Лінгвофілософська акциденція: символ – форма вираження смислу. За
Р.Дж.Коллінгвудом, мова має двобічний характер: з одного боку, вона є
засобом вираження (наприклад, власних почуттів), а з іншого –
символічним апаратом, або інтелектуалізованою мовою. „Мова у своїй
інтелектуалізованій формі володіє як виразністю, так і смислом. Як мова
вона виражає певні емоції. Як символічний апарат вона проникає за
емоції, до думки, що несе цей емоційний заряд. Такою є знайома різниця
між тим, „що ми говоримо” і тим, „що ми маємо на увазі” [Коллингвуд].
Призначення символу – передати смисл, що може бути прихованим за певною
формою.

Етнолінгвістична акциденція: символ – частина ритуальної дії або
реалізація міфопоетичного уявлення. Ритуал давніший навіть за мову,
ритуальна сакралізована дія поступово формується у символічні форми,
зокрема, мову. „Поряд із „видимою” структурою слова (корінь, суфікс,
закінчення, перформати та детермінативи) існує і „невидима” його
структура, яка відбиває основні категорії магічного мислення і значною
мірою мірі визначає механізм мови [Маковский: 2]. Тому слово назавжди
залишається символом, який сягає у глибини свідомості людини.

Герменевтично-філософська акциденція: символ – частка цілого, єдність
натяку і приховування цього цілого. Символ, „досвід символічного має на
увазі, що окреме, особливе постає як уламок буття, здатний з’єднатися з
відповідним йому уламком у цілісність, або також, що це – давноочікувана
частинка, яка доповнює до цілого, фрагмента життя, який завжди шукають”
[Ґадамер 2001: 79]. За Ґадамером, символ не тільки вказує на значення,
але й репрезентує його, в тому розумінні, що не заміщує щось інше, не
виступає лише представником чогось, а зберігає в своєму представництві
те, що репрезентує. Наприклад, „портрет, що висить у залі ратуші, чи в
церковному приміщенні, чи десь ще, має бути елементом наявного існування
цієї особи. Особа на репрезентативному портреті тут присутня в тій
репрезентативній ролі, яку вона має” [Ґадамер 2001: 81].

Формально-логічна акциденція: символ – умовний знак, як правило,
графічний, що позначає логічні операції, формалізовані поняття,
алгоритми процесів чи дій. Їх особливість в тому, що вони теж
репрезентують якусь ідею, поняття, але без їх „присутності” у
гадамеровському розумінні.

Висвітлення концепту символу в науковій картині світу названими
акциденціями не вичерпується, ми не згадали ідеї О.Ф.Лосєва, Ч.Пірса,
Ю.М.Лотмана, О.О.Потебні та інших видатних вчених, які намагалися
розкрити його сутність та знайти певний інваріант його визначення. Але,
очевидно, це неможливо, оскільки кожна окрема наукова галузь має свою
семіотичну систему та позицію щодо досліджуваного об’єкту. Що є дійсно
інваріантним при підході до символу в науковій картині світу – це
термінологічні рамки, розуміння його як терміну, незважаючи на
розмитість цього концепту. Тут кожний варіант вживання слова „символ” –
це метамовний варіант, який функціонує як елемент певної галузевої
терміносистеми.

У мовній картині світу концепт символу наповнюється досвідними
функціональними смислами. Для того, щоби зробити спробу визначити
характер цієї функції, „зручніше не давати будь-якого загального
визначення, а виходити з інтуїтивно дарованих нам нашим культурним
досвідом уявлень і надалі намагатися їх узагальнити” [Лотман 2002: 212].

У текстах, зафіксованих в Інтернеті, зустрічається 16000 вживань формули
„як символ”, вибраних з україномовних текстів. Ми звузили пошук до цієї
формули з метою виявлення стереотипів позначення різних об’єктів як
символів самими авторами текстів: а) що позначається – які поняття,
реалії дійсності, сфери діяльності людини тощо підлягають процесу
символізації у текстах; б) за допомогою якого денотативного значення
відбувається репрезентація; в) в якій мовній одиниці втілюється ця
репрезентація; г) спосіб зв’язку символу з об’єктом позначення
(метафора, метонімія); ґ) смислова конотація символу.

А) У сучасних текстах, представлених в Інтернеті, символічному
осмислюванню підлягають: політичні та соціальні події та явища („Росія:
поросячі перегони як символ?” – йдеться дійсно про поросячі перегони,
але осмислюються вони в політичному контексті передвиборчих перегонів;
„Джессіка Лінч як символ великодержавності та національної солідарності”
– важливі політичні поняття уособлює конкретна постать; про відродження
монастиря – „…Таким шнуром і є монастир – як символ відродження нації”;
про бажання нейтралізувати конфронтацію між Сходом та Заходом: „Гузар –
як міст між Сходом і Заходом і як символ єдності Католицької та
Православної церков”; „Пані з авоською як символ київської весни „ –
типова фігура представляє соціальну картину не тільки столиці, а й
країни в цілому; “Донецькі алюзії, або братва як символ сучасної еліти”
– нове осмислення поняття еліти в контексті сучасної соціальної картини
країни;

– культурно-історичні, пов’язані з політичним контекстом, поняття та
явища: „Мова як символ держави”; „На землях Центральної України тризуб
був відомий як символ влади”; „Державний прапор як символ країни є
втіленням національної єдності, честі та гідності”; „… У Швеції
приблизно з 1336 року… три корони були вже відомі як символ „Трьох
мудрих правителів”; „Сокіл – символ влади…, коаліції, очолюваної папою
Іннокентієм ІV”; „Інколи використовувалися декілька шоломів як символ
приналежності до вищої шляхти”;

?

?

?

¤

¦

°

?

VВ руці чаша, як символ цілопальної жертви”; „…Відіслав кожному в’язню
паперове сердечко червоного кольору як символ Божої любові”; розповіді
„про подорожі в череві риби (легенда про Йону) теж можна трактувати як
символ смерті”; „Новорічним атрибутом був Дідух-сніп необмолоченого
збіжжя як символ подяки за хліб”; „Як голова сім’ї повинен якнайпростіше
навчати Символу віри тих, хто в його домі”; „…у своїх храмах вони
тримали ще й литі або витесані з каменю яйця як символ усього, що
відроджується”; „Асоціація молоді обрала своїм патроном Святого
Архистратига Михаїла як символ провідника”; „Водне хрещення – як символ
з’єднання віруючого з Христом в Його смерті, Його похованні й Його
Воскресінні”; „Церква Христа: символ віри”;

– конкретно-історичні місця: „Галицький Ринок як символ міста”; „Орел:
Символи: Новий Акрополь”; „Тепер поговоримо про бджолу як символ
України”; „…Лев як символ Галицько-Волинської держави”; „…геральдичний
лев як символ Галичини…”; „Центральна рада затвердила жовто-блакитний
прапор як символ Української Народної Республіки”; „Як символ Афін,
хатній сич вважався захисником”; „Бузьок як символ Бузька буде жити в
легендах”;

– конкретні історичні події та часові періоди: „Сова вухата – крилатий
символ 2002 року”; „Соловейко – птах року… 2003”; „…мчать потоки
автомобілів як символ XXI століття”;

– морально-етичні та духовні цінності: „Орел:… Великий Кир помістив його
на свій прапор як символ перемоги та тріумфу”; „…династії швабів,
швейцарців і бургундців уводили кішок у свої герби як символ свободи”;
„…розповсюджують Світло як символ миру, любові…”; „…А біля нього матінка
присіла, Як символ щастя”; „…білий птах” на гербі – це, може, казковий
фенікс як символ незнищенності…”; „Водночас це вільний птах на фоні
сонця як символ ВОЛІ та ВІРИ у світле майбутнє нашої країни”; „Різдвяний
птах (сокіл, голуб, орел) – символ духовної сили”;

– побутові, сімейні цінності: „Лелека – символ домашнього тепла”; „…дві
ложки як побажання бути разом…, птах – символ сімейного життя…”;

– окремі поняття та процеси, пов’язані з природою, навколишнім світом:
„Орел – символ швидкості падіння”; „зірки – символ безхмарного неба”;
„коло як символ руху…”;

– поняття, пов’язані з діяльністю сучасної людини: „Бренд як символ
чесного підприємництва”.

Отже, у сучасних текстах об’єктами символізації стають абстрактні
категорії з різних сфер духовної діяльності, соціальні та політичні
категорії, релігійні поняття, уявлення та образи, морально-етичні та
побутові категорії й окремі поняття, конкретно-історичні реалії, події,
просторово-часові категорії, психічні стани людини (напр.: „Як нічний
птах, сова – символ смутку, туги та самітності).

Б) Репрезентантами символізованих об’єктів стають такі денотати:

– як типізовані фігури: пані з авоською; лагідна, бадьора матінка;
козак;

– конкретно-історичні особи як минулого, так і сучасності: Євген
Коновалець; Симон Петлюра; Мазепа; Джессіка Лінч; Святий Архистратиг
Михаїл; Гузар;

– конкретно-історичні місця: Галицький ринок; Дорогичин; Київ; Тузла;

– глобальні явища культури: передусім мова;

– атрибути державності: жовто-блакитний прапор; герб; прапор; три
корони; тризуб; геральдичний лев (як бачимо, в залежності від контексту
денотатами модуть виступати як конкретні атрибути, так і загальне
поняття атрибуту);

– атрибути релігії та сакралізовані предмети і споруди: терновий вінець;
хрест; чаша; свічечки у Вифлеємі; церква; монастир;

– атрибути народних вірувань, обрядів та звичаїв: писанка; яйце;
дідух-сніп; віночок; коралі з чорних намистин (як символ заміжжя в
Індії);

– артефакти: книга; пам’ятник; автомобілі;

– нові поняття, пов’язані з бізнесом: бренд; слоган; реклама;

– представники фауни: орел; сова; птах; хатній сич; соловейко; сокіл;
голуб; сова вухата; фенікс; лелека; бузьок; метелик; птах-огневик; кіт;
кішка; бждола; лев;

– представники флори: терен; дуб з жолудями; папороть; калина.

Крім предметно-речових явищ, денотатами символів можуть виступати дії,
процеси реальної та сакралізованої сфери, найчастіше у вигляді
суб’єктивізованої форми, наприклад: водне хрещення; подорож в череві
риби; швидке падіння; перегони.

У складі денотатів часто трапляються кількісні та колористичні ознаки,
наприклад: три корони, жовто-блакитний прапор, чорне намисто, чорний
піар, білий птах, дві ложки тощо.

В) Для втілення денотативних репрезентацій символів найчастіше
використовуються іменники, за ними – іменникові словосполучення, іноді –
речення. Серед іменників активними виступають такі розряди, виділені за
найтиповішими ознаками, які трапляються у текстах: 1) загальні назви
(сова, лев, птах, хрест, бренд); 2) власні назви (Гузар, Київ, Мазепа);
3) гіпероніми (птах) та гіпоніми (сокіл, орел, сова, лелека); 4)
українські слова (розпис, лелека, мова, писанка) та нові запозичення
(бренд, слоган); переважно слова, що передають конкретні поняття,
абстрактна ж лексика фактично не вживаються у функції і репрезентанта
символу.

Серед словосполучень активізуються різні типи іменникових: узгоджене
означення + іменник (білий птах, чорне намисто, червоне сердечко);
неузгоджене означення + іменник (пані з авоською, дуб з жолудями,
пам’ятник Зюганову, подорож у череві риби); трапляються однорідні члени
речення („яйце чи птах – не тільки символ життя, добра”).

Іноді виразниками символічного значення стають речення, коли осмислюване
явище розуміють не тільки на рівні семантики, але й на рівні синтактики,
наприклад: „…птах відривається від землі, символ потягу до нового
життя…”; „мчать потоки автомобілів, як символ XXI століття”; „птах
залетів туди – це вже символ”; „Символ: Храми, що розколюються…”.

Г) Із семантичних способів зв’язку символів з об’єктом позначення
найбільш типові метафора та метонімія. При метафоричному зв’язку
виявляється явна чи прихована подібність між осмислюваним об’єктом та
денотативним репрезентантом, наприклад: „Росія: поросячі перегони як
символ?” – ці перегони порівнюються з конкурентною боротьбою перед
виборами, і звичайне азартне дійство насичується смислом більш значущої,
у даному випадку – політичної – сфери. „Династії швабів, швейцарців і
бургундців уводили кішок у свої герби як символ свободи” – кішка з
давніх часів вважалася вільною, незалежною твариною, тому ця її
функціональна особливість переносилася як характеристика на моральні
цінності людини; абстрактне поняття свободи порівнюється з кішкою і
втілюється в її образі. „Фан-клуб ФК Арсенал Київ: Дуб з жолудями
зображується як символ зрілості та повноти сили „ – тут в основі символу
теж лежить метафоричний принцип, оскільки зовнішня ознака зрілості
дерева порівнюється з будь-якою зрілістю та повнотою сили.

Простежується такий алгоритм символізації: предмет ( хтось, щось, як
певна ознака, риса предмету ( узагальнення ознаки, риси. Наприклад:
кішка ( хтось вільний, незалежний, як кішка ( свобода, незалежність. Цей
алгоритм зберігається при створенні нових символічних понять: поросячі
перегони ( вибори, конкурентна боротьба брудна, нечистоплотна, як
поросячі перегони ( нечистоплотність, нечесність у політиці.

При метонімічному зв’язку денотат чи його риса трактують як частину
осмислюваного об’єкта: „Євген Коновалець, як символ нації”; „Галицький
Ринок як символ міста Львова”; „Новорічним атрибутом був Дідух-сніп
необмолоченого збіжжя, як символ подяки за хліб”; „… Державний прапор як
символ країни…”; „Цей сніп прикрашали віночком, як символ наступного
врожаю”.

Алгоритмом символізації: денотат ( денотат як частина-представник іншого
гіперонімічного денотата ( об’єктивізація значущості денотата. Цей
алгоритм зберігається у процесі метонімічної символізації сучасних
понять: „UNA-UNSO: Донецькі алюзії, або братва як символ сучасної
еліти”. Бренд, що позначає певний стійкий образ, пов’язаний з конкретним
товаром, бренд вимагає постійної підтримки за рахунок нових ідей,
винаходів, дизайнерських розробок, бренд може бути зареєстрований як
товарний знак і не зареєстрований. У будь-якому випадку бренд повинен
сигналізувати про якісний товар. У тексті простежується його
символізація („Людмила Кондратенко: Бренд як символ чесного
підприємництва”): бренд ( частина чесного підприємництва ( чесне
підприємництво.

Д) У деяких контекстах дуже яскраво виявляється оцінна конотація
символу. Позитивна: „бренд як символ чесного підприємництва”; „Орел: …
Великий Кир помістив його на свій прапор як символ перемоги та тріумфу”;
„паперове сердечко червоного кольору як символ Божої Любові”; „Світло як
символ миру, любові”. Негативна та іронічна: „Росія: поросячі перегони
як символ?”; „Пані з авоською як символ київської весни”; „братва як
символ сучасної еліти”; „пам’ятник Зюганову як символ кризи”.

Якщо в науковій картині світу зафіксовано раціональний, класифікаційний
та метамовний підхід до концепту символу, то в мовній картині світу
відображається інтуїтивне його розуміння носіями мови, коли вони бачать
за конкретними предметами, явищами та постатями більш широкий,
узагальнений смисл. У сучасних українських текстах використано
традиційні релігійні та народно-поетичні символи. Активізація явищ
символізації простежується в текстах, пов’язаних з політичною сферою.
Символічному осмисленню підлягають і нові явища, що з’явилися в
українському соціо-культурному середовищі (бренд; „братва” як злочинне
групування, вибори, сучасні відомі особи тощо).

Література

Ґадамер Г.- Ґ. Герменевтика і поетика. Вибрані твори. К., 2001.

Кассирер Э. Философия символических форм. Феноменология познания. Т.3.
М. СПб. 2002.

Коллингвуд Р.Дж. Принципы искусства. Теория воображения // http://www.
philosophy.ru/library/kol/30.html

Корнилов О.А. Языковые картины мира как производные национальных
менталитетов. 2-е вид. М. , 2003.

Лотман Ю.М. Статьи по семиотике культуры и искусства. СПб., 2002.

Mаковский М.М. Символы жизни и жизнь символов //
http://www.nounivers.narod.ru/bibl/makk1.htm

Падучева Е.В. Феномен Анны Вежбицкой // А.Вежбицкая. Язык. Культура.
Познание. М., 1996.

Пиаже Ж. Схемы действия и усвоение языка // Семиотика. М., 1983.

HYPERLINK http://www.google.com.ua www.google.com.ua як символ.

Похожие записи