Концепт “Результат” у лексичній системі української мови
Більш глибоке вивчення лексичної системи української мови становить одне
з важливих завдань сучасного вітчизняного мовознавства. Це завдання є
актуальним із огляду на те, що лексична система, попри свою стійкість в
загальних рисах, разом із тим є динамічною системою, для якої
характерним є входження нових слів, втрата актуальності іншими словами,
розчеплення значень певних лексичних одиниць на декілька нових значень
тощо. Проте виявлення й дослідження цих та інших прикладів динаміки
лексичної системи мови не применшують значення й такого аспекту
дослідження лексики, за якого словникові дефініції перевіряються на
відповідність щодо своєї точності в означенні семемного складу певних
лексем. На цьому шляху необхідним є як урахування синтагматичних і
контекстуальних особливостей, що стало не лише традицією, але й
обов’язковим атрибутом сучасного вивчення лексики [3], так і більш
прискіпливий аналіз семантичного наповнення лексем. Виразно цю потребу
можна проілюструвати на прикладі лексем зі значенням результативності,
наприклад: результат, наслідок, підсумок, плід та ін., які реалізують
собою концепт «результат», деякі зауваги щодо якого висловлювали
російські дослідники [1].
Актуальність пропонованої студії зумовлена як потребою подальшого
вдосконалення й реалізації наукових підходів до вивчення лексичної
системи української мови з урахуванням новітніх набутків когнітології,
функціонального аналізу, так і суто практичною потребою покращення
тлумачних словників української мови, зокрема в аспекті забезпечення їх
такими дефініціями, які б чітко відображали сутність семантики тих чи
інших лексем.
Метою роботи є визначити специфіку семантичного наповнення лексем на
позначення концепту «результат» на основі встановлення змістової
кореляції між ними.
У словниках результат часто тлумачиться як наслідок. Так, наприклад,
12-томний словник української мови подає таке тлумачення лексеми
«наслідок» – «те, що виходить, випливає з чого-небудь; результат» [4, Т.
V, 192] і таке лексеми «результат» – «остаточний, кінцевий підсумок
якого-небудь заняття, діяльності, розвитку і т.ін.; наслідок якої-небудь
дії, якогось явища і т.ін» [Т. VIII, 489]. Разом із тим до лексеми
«підсумок» дається таке визначення: «2. перен. Результат якої-небудь
діяльності, занять і т.ін» [4, Т. VI, 511]. Хоча кожний із цих концептів
займає своє важливе місце у мовній картині світу й відмінності між ними
досить суттєві, що, очевидно, має бути відображено й у словникових
визначеннях. Однак окреслити ці відмінності не так просто, оскільки,
наприклад, результат і наслідок взаємозамінні у чималій кількості
контекстів на зразок: Повінь – результат (наслідок) танення снігу;
Двійка сина з математики – результат (наслідок) ігнорування батьками
своїх обов’язків (Із усного мовлення). Показовим щодо цієї
взаємозамінності є тлумачення, запропоноване в «Словнику-довіднику з
правопису та слововживання» С.І. Головащука: «Результат, у. Остаточний,
кінцевий підсумок якоїсь діяльності, заняття, розвитку тощо, показник;
сума, яку одержують після певних математичних дій: одержані результати,
результат експерименту, результат спостережень. В усіх інших значеннях
результат і наслідок вживаються паралельно» [2, 728]. Чим же насправді
різняться значення лексем результат і наслідок, а також інших лексеми зі
схожим значенням?
Перше, що впадає у вічі, більш тісний зв’язок із вихідною ситуацією у
результаті ніж у наслідку. Так, більш природно звучить: Така
інтерпретація тексту не може бути результатом багаторічної роботи: більш
імовірно, що це псевдонаукове трактування отримано в результаті
неуважного прочитання тексту; Така цікава інтерпретація тексту цим
дослідником – наслідок наявності багатьох цікавих розвідок попередників
щодо цього тексту (Із виступу). Однак якщо поміняти результат і наслідок
місцями, обидві фрази втрачають свою природність.
Наслідок може існувати з початковим станом справ, у той час коли
результат має іти вслід за ним. Тому можливий тільки наслідок, коли мова
йде про взаємозв’язок між двома властивостями: Суперчність між постійним
прагненням лексики до розширення внаслідок пізнавальної роботи і
тенденцією граматики до збереження стабільності має своїм наслідком
утворення й функціонування нових лексичних одиниць за існуючими моделями
і виникнення нових елементів граматики – переважно незв’язаних морфем на
базі лексики (В. Русанівський). Лексема результат абсолютно несумісна з
подібним контекстом, оскільки в семантиці лексеми суперечність уже
закладена облігаторність значення лексеми наслідок: суперечка може
призвести лише до наслідків, а результат передбачає конструктивність
діяльності.
Основна ж різниця між лексемами наслідок і результат лежить у сфері
цілеспрямованості діяльності чи станів. Слово наслідок пов’язується, в
першу чергу, з описом процесів, які не піддаються контролю з боку
суб’єкта і вживаються стосовно природних явищ: Подолання країнами
Східної Європи наслідків повені на Дунаї триватиме ще понад півроку (Із
газети). Коли ця лексема стосується діяльності людини, вона вказує на
те, що суб’єкт не контролює або не повністю контролює ситуацію.
Наприклад, у висловленні Створення такого образу, вочевидь, було
наслідком глибокого пізнання В. Підмогильним тієї європейської класики,
яку він тоді ж перекладав (В. Мельник) лексема результат була б цілком
доречною. Оскільки ж поява образу головного героя в тому вигляді, яким
він постав у романі В.Підмогильного, є не лише результатом
цілеспрямованої творчої роботи митця, а й наслідком позасвідомого впливу
на процес створення цього образу зразків європейської класики, тому
автор висловлення обирає саме слово наслідок. Власне, з огляду на це
цілком прийнятно звучатимуть висловлення Ця хвороба – наслідок
(результат) нерозбірливих сексуальних стосунків і Подолання цієї хвороби
буде результатом спільних зусиль фахівців і пацієнтів (Фарм-Vivat, №1,
2006), але кострубатістю відзначатиметься висловлення *Подолання цієї
хвороби буде наслідком спільних зусиль фахівців і пацієнтів.
Слово результат орієнтоване передусім на опис цілеспрямованої діяльності
людини, напрклад: Ця книжка – результат спостережень, переважно
незацікавлених, дистанційованих від літературної практики (Із
«Переднього слова» Т.Гундорової до своєї книги). Тим не менше, результат
використовується і в ситуаціях неконтрольованих людиною, у тому числі
коли мова йде про природні явища, пор.: Важливим наслідком підвищення
секреторних імуноглобулінів у слизовій оболонці є профілактична дія щодо
можливої інфекції в майбутньому (Фарм-Vivat, №1, 2006) і Важливим
результатом підвищення секреторних імуноглобулінів у слизовій оболонці є
профілактична дія щодо можливої інфекції в майбутньому.
Наслідком фундаментального протиставлення результату і наслідку за
ознакою цілеспрямованості є й таке обмеження синтагматичного характеру.
Природно звучить пара причина – наслідок і пара ціль – результат, але
менш логічним є сполучення причини з результатом й тим більше цілі з
наслідком, окрім що іронічного За що боролися, на те й напоролися (Нар.
тв.), де комічний ефект досягається саме завдяки наявності
цілепокладення в першій частині, проте «результат» в результаті
виявляється наслідком, який з’явився поза вольовим прагненням діячів.
Цілеспрямована діяльність є основою процесів, що призводять до якогось
результату, тоді як наслідок – не містить у собі цієї стратегічної
точки. Ця концептуальна різниця має знайти своє відображення у
тлумаченні лексем результат і наслідок. Щоправда, при цьому складається
парадоксальна ситуація. Як було сказано вище, результат у типовому вияві
пов’язаний із цілеспрямованою діяльністю, але поняття цілі являє собою
складний зміст, у який ідея причини входить двічі: при цілеспрямованій
діяльності, з одного боку, людина готова виконати якісь дії, тому що
вважає, що вони призведуть до бажаного результату, з іншого боку,
бажаний результат досягається тому, що виконуються означені дії. Тому
введення ідеї цілепокладання у словникове тлумачення лексеми результат
буде дещо суперечити реальним уживанням цього слова, однак у тлумаченні
лексеми наслідок це б мало бути зазначене, що у свою чергу пояснювало б
неправильність прикладів на зразок: *Її краса – наслідок роботи
візажистів.
/e/ssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssssss
gd*vI
: (результат, вихід, плід, наслідок, підсумок), здобулися на тлумачення
не одне через інше, а отримали незалежні тлумачення. У них буде дуже
багато спільного. Усі ці тлумачення припускають, що мають місце дві так
чи інакше пов’язані між собою ситуації: похідна і вихідна. Відношення до
ідеї цілеспрямованості – є важливішою ознакою що розрізнює слова мови,
котрі описують причиново-наслідкові відношення. При цьому
причиново-наслідкова й цільова лексика тісно пов’язана з поняттями
початку й кінця. Зрозуміло, що причина асоціюється з початком, а ціль –
з кінцем. При цьому, якщо причина – початок, то в якості кінця виступає
наслідок. А от у парі ціль – результат жоден із членів не виражає ідеї
початку. Результат мислиться як кінець, а ціль суміщає в собі ідею кінця
як результату, що планувався й початок як мотиву, що спонукає до дії.
Для вираження ідеї результату в українській мові вживається декілька
продуктивних метафор. Лексеми, що утворились у такий спосіб, так чи
інакше зберігають семантичні відмінності, умотивовані їх внутрішньою
формою. Крім того, внутрішня форма деяких лексичних відповідників
результату сприяла активізації результативного значення в різних словах,
а також у різні періоди розвитку мови. Найбільш типовими відповідниками
є такі: органічний: плід, пор також fruit; динамічний: вихід
(продукції); акціональний: дія (ліків), ефект; рахувальний: підсумок,
пор. також нім. Bilanz.
Основні слова, що виражають концепт “результат” – результат, підсумок і
плід. Семантичні відмінності між ними незначною мірою умотивовані їх
внутрішньою формою. Лексема результат ширша за значенням, ніж підсумок
чи плід, а також має ширшу комбінаторику. При аналізі семантичних
відмінностей між ними можна виділити такі семантичні ознаки.
Результат – це факт об’єктивної дійсності – запланований чи
незапланований, пор.: Покоління народу проходять одне за одним, але
результати життя кожного покоління залишаються в мові – в спадщину
нащадкам (К. Ушинський), тобто результати залишаються мимоволі, як
закономірне явище, що досить відносно залежить від волі людей, і
Результатом незалежного тестування випускників шкіл має стати вільний і
рівний доступ дітей до навчання у ВНЗ (Із усного мовлення), де результат
мислиться як плід цілеспрямованої роботи фахівців у цьому напрямку
вдосконалення освіти.
У більшості життєвих ситуацій слово результат не може бути замінене
якимось із його синонімів і розуміється як досягнення основної цілі
ситуації, що засвідчують такі вже досить усталені висловлення-кліше, як:
наявний (є) результат, нема результату, без результату, дати результат,
тоді як слово плід у подібних значеннях не вживається, пор.,
некоректність такого висловлення: *Ми отримали перші плоди наших
спільних зусиль. Слово результат вживається при завершенні ситуації,
наприклад: Нині – це справжня скарбниця, де кожен експонат (а їх понад
75 тисяч!) – то результат натхненної діяльності людини (Т. Галькевич), а
також у разі, якщо ситуація ще не завершилася, наприклад: Ми говорили,
що ми признаємо національності як очевидний факт, як результат певних
природних і історичних обставин життя народного (хоч іноді ще
необсліджених науково і завше перемінних) (І. Франко). Слово результат
вживається як ретроспективно, так і проспективно, пор.: Як би він не
повівся пізніше, кожен його крок був результатом хвилини, про яку
йдеться і Я випив води, але міг би випити цілий океан з таким же
результатом (обидва приклади – В. Дрозд).
Специфікою вживання й значення вирізняється й лексема підсумок.
Порівняно з лексемою результат вона має значення чогось більш
закінченого, доконаного; пор. означення підсумковий: Мав рацію Ю. Шерех,
висуваючи підсумкову, філософсько-етичну тезу щодо «Міста»: «Роман
Підмогильного – це роман про вину, якої не можна уникнути, бо вона –
закон життя…» (В. Мельник); підсумкова атестація.
Лексема підсумок уживається, якщо ситуація вже завершилася або
знаходиться на стадії розвитку, коли вже можна говорити про те, яким
може бути її кінцевий результат, пор.: У наведеній сентенції (з табірних
записів В. Стуса – О.С.) – підсумок багатьох гірких роздумів, присмак
дисидентського і табірного досвіду (І. Дзюба); Підбиття попередніх
підсумків роботи підрозділу має бути проведене до кінця місяця (Із
документа). При цьому навіть незначний часовий проміжок між завершенням
ситуації та підсумком не припускається, пор.: майбутні результати,
віддалені результати і *майбутні підсумки, *віддалені підсумки.
Підсумок найчастіше вживається ретроспективно, наприклад: Підсумки
зустрічі були відбиті в документах про співпрацю між двома країнами в
галузі енергетики й промисловості (Із газети). Проспективне вживання
цього слова можливе, але майже не характерне для мовлення, пор.: Іспити
ще йдуть, якими ж будуть підсумки? (Із усного мовлення) і дуже сумнівне:
*Підсумки переговорів поки що невідомі – вони ще тривають.
Стосовно значення лексеми плід слід зазначити, що в його основі лежить
рослинна метафора. Відтак, це слово вживається для опису процесів, які
відбуваються й розвиваються закономірно і закінчуються, як очікувалося,
наприклад: У скарбницю рідного слова вкладає одне покоління за одним
плоди глибоких сердечних порухів, плоди історичних подій, вірування,
погляди, слід пережитого горя і пережитої радості, – одне слово, весь
плід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові
(К. Ушинський).
На відміну від слів результат і підсумок, слово плід використовується
для опису не тільки процесів і діяльності, а й для для таких явищ життя
суспільства, як цивілізація, культура; наприклад: плоди просвіти, плоди
цивілізації, плід науки тощо.
Іменник плід природно використовується для опису ситуації, що ще не
закінчилася, наприклад: Довгі вмовляння батьків поступово почали
приносити плоди (Із усного мовлення). Це слово також вживається для
опису процесу, що розвивається, і при цьому виникає щось нове,
наприклад: Плодами багатолітніх зусиль збирачів стали багаті виставкові
зали музею (Т. Галькевич). Тому неможливо уявити собі ситуацію з
використанням лексеми плід, де б не виникало нічого нового в результаті
якогось процесу чи діяльності.
Варто зазначити, що порівняльний аналіз засвідчує: слова результат і
підсумок вживаються дуже широко, тоді коли слово плід втратило свої
позиції внаслідок того, що рослинна метафора поступово витісняється
метафорою лічильною. Наприклад, якщо подивитися на картину вживання
досліджуваних слів у 19 столітті, то слово плід вживалося значно ширше.
Цікаво спостерігати за розвитком слова підсумок. У сучасній мові його
використання поширюється за межі значення метафори, пор.: Дисертація
становить собою підсумок багаторічної роботи автора над проблемою (Із
виступу).
Отже, аналіз лексем на позначення концепту «результат» засвідчив, що
кожна з них, зокрема, результат, наслідок, плід, підсумок,
характеризується своєю значеннєвою специфікою. Ця специфіка має знайти
відображення в словникових дефініціях, причому кожна з цих лексем має
здобутися на таке тлумачення, яке б не відсилало до іншої лексеми,
оскільки такі «посилання» фактично ставлять знак рівності між змістовим
наповненням лексем. Так, семантику лексеми результат структурує ідея
цілепокладання, тоді як для наслідку характерним є спонтанність і
незалежність певного факту від вольових та цільових настанов діяча.
Лексеми плід і підсумок, які ближчі за значенням до семантики
результату, ніж наслідок, проте характеризуються обмеженішою сферою
вжитку. При цьому результат разом зі словом підсумок витіснили з
широкого вжитку слово плід, оскільки лексема плід наділена образністю,
метафоричністю й у сучасній мові найчастіше вживається тоді, коли мова
йде про виникнення чогось нового.
Література
Богуславская О.Ю., Левонтина И.Б. Подведение итогов в русском языке //
Логический анализ языка. Семантика начала и конца. – М.: Индрик, 2002. –
С. 36 – 50.
Головащук С.І. Словник-довідник з правопису та слововживання. – К.:
Наук. думка, 1989.
Кочерган М.П. Слово і контекст. – Львів, 1980.
Словник української мови: В 12 т. – К.: Наукова думка, 1975.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
