.

Комунікативно-прагматичний аналіз приватного побутового листування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 1421
Скачать документ

Реферат на тему:

Комунікативно-прагматичний аналіз приватного побутового листування

Стаття присвячена аналізу прагматичної та комунікативної спрямованості
приватних побутових листів. Приватну епістолярну комунікацію
досліджували Т.Радзієвська [6], К.Ленець [7], Н.Журавльова [3],
М.Коцюбинська [4], С.Богдан [1, 2], В.Кузьменко [5] та ін.

Приватне побутове листування являє собою постійну міжособистісну
комунікацію двох партнерів. Цей тип епістолярію вирізняється тематичною
різноплановістю( зумовленою особливостями стосунків між мовцями(
конкретною мовленнєвою ситуацією, регулярністю та стабільністю
спілкування( яке може тривати протягом значного проміжку часу тощо.

Якщо основну частину ділового листування становить перформативне
висловлення( то необхідним елементом побутового листа виступає обмін
інформацією( що існує у вигляді розповіді( повідомлення( опису(
наративних конструкцій. Такого роду висловлення називаються
описово-інформуючими (термін запропонований Т.Радзієвською( [6, 123].

Таким чином, приватний побутовий лист розуміється нами як зв’язне
комунікативне утворення, що виражає міжособистісну комунікацію двох
партнерів і характеризується тематичною багатоплановістю, наявністю
описово-інформуючого висловлення, регулярністю та стабільністю
спілкування.

У статті проаналізовано приватні епістолярні тексти, авторами яких є
письменники та громадські діячі( що( на наш погляд( позначилося на
стилістиці листування( а також кілька листів з періодичних видань.

Приватна побутова комунікація є міжособистісною мовленнєвою діяльністю
двох (як правило) партнерів, обумовленою кількома факторами –
соціальними, психологічними, лінгвістичними тощо. Сукупність цих
компонентів визначає мовленнєву поведінку дописувачів у різних ситуаціях
спілкування. Зокрема, на успішне формування приватного епістолярію має
вплив рівень знайомства між мовцями, дистантний характер спілкування,
письменницький індивідуальний стиль, знання всього спектру моральних,
правових, естетичних, етичних норм суспільства на певному етапі
розвитку.

Приватне листування ведуть конкретні особистості, які наділені окремими
інтрасуб’єктними характеристиками. Це, передусім, вік, стать, фізичний
стан. Так, проблеми зі здоров’ям – одна із тем, що найчастіше
зустрічається у проаналізованих епістолярних текстах [1], [4], [6],
[11], [12], [18], [20] тощо: “Останніми тижнями хворав фізично; думав,
що доведеться овсі лягти; не міг ні писати, ні читати, – болить голова,
а переважно груди; та, здається, видужаю, принаймі – до якогось часу”
[4]; “Я почуваю себе краще. Ввечері вчора температура 36,8. Сьогодні
вранці – 36,2. Значить, плевриту вже нема зовсім. Спав годин 5, вночі не
боліло… Серце, кажуть, веде себе доволі добре, шлунок поправляється,
значить, скоро знов буде краще” [7].

До інтрасуб’єктних факторів, від яких залежить структура й зміст
приватного листа, необхідно зарахувати також професійну діяльність
співрозмовників і ставлення до неї (ця тема зустрічається у текстах [1],
[3], [8], [10], [17], [21] тощо), ціннісні орієнтації, інтелектуальний
рівень і ступінь володіння мовною системою та дотримання її норм.
Показовим щодо впливу інтелектуального розвитку (в цьому випадку, досить
невисокого, на нашу думку) і низького рівня грамотності на створення
епістолярного тексту є лист Оксани з Рівненської області до футболіста
Андрія Шевченка:

“Мене звати Оксана. Я фанатка Андрія Шевченка. Андрій Шевченко мені
подобається. Я мрію, щоб він повернувся в “Динамо Київ”. Мені, Андрію,
хочеться з тобою познайомитися. Тому що ти гарний вродливий хлопець. Я
хочу задати тобі запитання, чому ти пішов грати фудбол (за джерелом) в
Мілан?

Мені 15 років. Напиши мені, Андрію.

ВИРШ

Когда мне плохо на душе

Когда печаль одаливаєт

Я вспоминаю о тебе —

И мне тибя так не хватаєт (за джерелом).

Оксана.

Рівненська область” [16].

Аналіз побутового листування дає змогу стверджувати, що комунікативні
партнери по-різному проявляють себе у процесі спілкування. Мовець може
бути “контактним (комунікабельним) і неконтактним (некомунікабельним),
жорстким і м’яким, прямолінійним і лавіюючим, розсудливим та емоційним
тощо, що знаходить своє відображення в тому, як кожний із комунікантів
веде дискурс, або приймає, або відкидає (прямо чи непрямо) запропоновані
лінії спілкування (тема, регістр, дотримання принципів кооперації,
ввічливості й іронії…), які він обирає мовленнєві акти, кроки й ходи
для вираження особистісних настанов і забезпечення конструктивної
взаємодії з партнером… ” [8, 11].

Побутове листування, як правило, тривале в часі і може відновлюватися
після значної перерви. Воно завжди спрямоване на підтримку і збереження
постійного контакту, проте тривалі стосунки можливі лише за умови
взаємного обміну інформацією. Недотримання цього, запізнення з
відповіддю призводить до збою у процесі, а іноді – до припинення
комунікації, адресанти вдаються до вибачень і пояснень причин своєї
поведінки, як цього вимагають правила ведення епістолярного спілкування,
наприклад: “Любий дядьку, вибачте мені, що я не писала до вас, – так
щось не могла зібратись та зважитись” [19]; “Вибач, що мовчав досі” [3];
“Запізнений привіт, але ж від того він не менш щирий” [17].

Необхідно зазначити, що “для регулярно організованої епістолярної
комунікації, яка тримається на досвіді безпосередньої комунікації,
важливим є оновлення досвіду, без чого вона втрачає свою життєздатність
і поступово затухає” [6, 128].

У побудові приватного епістолярного тексту великого значення набувають
спеціальні й індивідуальні фонові знання. Дописувачі обговорюють теми,
факти або події, відомі обом співрозмовникам. Якщо ж інформація потребує
додаткових відомостей чи пояснень, то вони обов’язково подаються в цьому
листі або при подальшому листуванні. Спільним комунікативним досвідом
мовців мотивується використання скорочень, умовних позначок, натяків на
певні обставини, наприклад: “З українців його відвідують Коля К., Володя
М., Толік Гарматюк, Микола Хижняк, я, ряд інших… Про ті нац. новосели,
що ти про них мені писав, я шкрябнув одному з київських літераторів…
В.Соколов, переляканий і ображений, плакався на клубі на Миколу
Вінграновського (ти, звичайно, чув про такого молодого поета?)…” [3];
“Ми проходили тими вулицями, якими йшли колись разом з Потьом. саду до
“дуба”. Пам’ятаєш? Я ще заходив у крамничку купувати насіння” [14].

Побутові приватні листи, як правило, складаються з кількох тем, що
змінюють одна одну в довільній послідовності. Тематика послань
надзвичайно багатоманітна – це події особистого життя, побутові
проблеми, здоров’я, трудова діяльність, навчання, участь у громадському
житті, виробничі справи тощо. Зміна теми часто супроводжується зміною
настрою, тональності інтонації. Доцільно зауважити, що дописувач не
просто констатує якісь факти, а висловлює власні почуття, коментарі,
враження, думки, ставлення до повідомлюваного. Близькість у стосунках
між адресатами дозволяє їм вільно обирати структуру листа, не
дотримуючись суворих канонів, що надає текстам вигляду безпосередньої
розмови і сприяє стилістичній різноплановості. Перехід від однієї теми
до іншої іноді може позначатися фразами типу: “Трошки про себе” [102];
“А тепер про себе” [8]; “Тепер – о справах приватних” [17]; іронічними
висловами, наприклад: “Однак годі вже мені просторікувати, – задля
святого вечора варто б вже й перу пільгу дати” [19].

Аналізуючи комунікативно-прагматичний аспект приватного побутового
листування, варто звернути увагу на такий його компонент, як фактор
мети. Уже зазначалося, що необхідним елементом побутового листа є
описово-інформуюче висловлення. Крім цього, важливим тут є збереження і
підтримка особистих стосунків між мовцями. Факультативною ж складовою
фактора мети можна вважати перформативне висловлення, більш характерне
для ділового листування. Таким чином, фактор мети приватного листування
передбачає:

1) інформацію (описово-інформуюче висловлення); 2) збереження особистих
стосунків;

3) вирішення ділових справ (перформативне висловлення). Прикладом
поєднання усіх трьох компонентів може бути лист В.Самійленка до брата
О.Кучмиди:

“Дорогий брате Омеляне Антоновичу!

Не знаю, чи хто є на світі з моїх тіток і инших (за джерелом) рідних.
Отже, на всякий випадок пишу до Вас, гадаючи, що Ви ще живі-здорові й
нікуди не виїхали з Савинець.

Якщо одержите цього листа, то напишіть мені, як Вам живеться, чи жива
тітка Харитина, і про инших.

А я собі живу в Києві з жінкою та її матір’ю, утрьох тільки, бо мої
дочки торік померли. Живу з того, що зароблю писанням, та, на лихо, я
тепер дуже хворий і тому мало можу робити. Якби я одужав, то хотів би
літом приїхати в Сорочинці й Савинці одвідати родичів. Та не знаю, хто з
їх живий, бо давно вже я не мав ні від кого звістки. Напишіть, хто і де
проживає.

Адресуйте мені листа так: Київ, бульвар Шевченка, № 42. Володимиру
Самійленку.

Поздоровляю Вас із надходячим Великоднем і бажаю всього найкращого.

Ваш брат В.Самійленко.

Кланяється Вам моя жінка.
17 квітня 1925р. B.C.” [12].

Комунікативні особистості визначають тему й регістр спілкування, які до
того ж зумовлюються і ступенем знайомства між ними. Побутовий
епістолярій характеризується такими тональними особливостями:
нейтральними (наприклад, листи [9], [12], [13], [19] тощо); дружніми
(наприклад, листи [3], [5], [8], [17], [18] тощо); фамільярними
(наприклад, лист [10] тощо). На зміст епістолярного тексту значний вплив
також має психологічний стан дописувача, його настрій, враження від
отриманого листа, обставини, в яких пишеться відповідь. Наприклад,
послання Архипа Тесленка до Марії Грінченко сповнені песимістичним
тоном, тугою, безнадією: “Почуваю себе якось… от-от умру, здається
усе. Сердито часто буває чогось, страшно. Минулу ніч сова на берестку в
нас кричала, так: кугу-у, кугу-у! На вмируще, кажуть… А щось
зашамотіло на дворі. Чи мені, може, так здалось. А може, під вікном хто?
Страшно… Співають… десь… хтось… Парубки, мабуть. Таємні згуки, з
домовини неначе… Змерз. Нижче плеча так холодить, – болить” [15].

Сумом і тугою за родиною та батьківщиною проникнені листи з ув’язнення
Остапа Вишні до дружини: “Гуси до нас прилетіли, качки, лебеді… Вони ж
через Україну летіли, і на крилах у них, напевно ж, іще залишилися
шматочки сонця українського! Ну, й скинуло б котре, щоб хоч подивитися,
щоб хоч очі свої погріти, а я вже не кажу – душу. Ні, летять далі.
Летять, промінням українським облиті, – і хоч би тобі “ха”! А що їм?
Кожне з них летить “додому”, де знайде собі пару, збудує гніздечко,
вилупить діти… Що йому до мене? Що в мене гнізда нема? Пари нема,
дітей нема? Так у його ж це все є! І що йому до мене?” [2].

Іноді, залежно від обставин чи обсягу, лист може писатися кілька днів.
Прикладом такого тривалого написання служить послання Лесі Українки до
Ольги Кобилянської від

30 січня та 3 лютого 1900 p.: “…От і пождав мій лист ще кілька днів, а
все через той відчит!” [17].

Композиційна схема побутових листів типова для епістолярного жанру:
текст обрамлюється ініціальним зверненням та прощальними формулами, а
наповнення його змістової частини регулюється комунікативною специфікою.

Таким чином, приватна побутова комунікація виражає міжособистісну
мовленнєву діяльність двох партнерів і залежить від соціальних,
психологічних та лінгвістичних факторів. Серед соціальних чинників, що
впливають на текстоутворення побутового листа, визначальними є вік
автора, його фізичний стан, професійна діяльність, інтелектуальний
розвиток та рівень володіння мовною системою й дотримання її норм.
Ступінь знайомства між комунікативними особистостями обумовлює
тональність спілкування – нейтральну, дружню чи фамільярну. Побутове
листування вимагає постійної підтримки і збереження контакту, що можливе
лише за умови взаємного обміну інформацією. Комунікативні умови, які
супроводжують написання побутового листа, складаються з сукупності
кількох компонентів, а саме: психологічного стану та настрою дописувача,
враження від отриманого листа, обставин, у яких пишеться відповідь.
Приватний епістолярій вирізняється розмаїттям тематики й містить не лише
констатацію фактів чи розповідь про події, а й відтворює власні почуття,
коментарі, думки, ставлення до повідомлюваного.

Література

Богдан С. Лист як особливий вид комунікативної діяльності // Проблемні
питання синтаксису. ( Чернівці( ЧДУ, 1997. ( С. 157–163.

Богдан С. Формули етикету в українській епістолярії // Урок
української. – 2003. – №1. – С. 30–34.

Журавльова Н.М. “Ваш лист, такий ласкавий та щирий…” (До проблеми мовної
культури епістолярного стилю XIX – початку XX століття) // Вісник
Запорізького державного університету: Філологічні науки. – №2. –
Запоріжжя: Зап. держ. ун-т, 2004. – С. 70–75.

Коцюбинська М.Х. “Зафіксоване і нетлінне”: Роздуми про епістолярну
творчість. – К.: Дух і літера. Харківська правозахисна група, 2001. –
300 с.

Кузьменко В.І. Письменницький епістолярій в українському літературному
процесі 20–50-х років ХХ ст. ( К.( Просвіта, 1998. ( 305 с.

Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації. ( К.( Вид-во НАН України,
1998. ( 194 с.

Стиль і час( Хрестоматія. ( К.: Наукова думка, 1983. ( 249 с.

Сусов И.П. Личность как субъект языкового общения // Личностные аспекты
языкового общения. ( Калинин( Калин. гос. ун-т, 1989. ( С. 9–16.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020