Колір як основа внутрішньої форми та вмотивованості мовного знака (на
матеріалі української, російської та німецької мов)

Питання про вмотивованість слова і його внутрішню форму є надзвичайно
важливим та актуальним для розкриття проблем антропоцентризму сучасної
лінгвістики, оскільки принципи номінації тісно пов’язані з вибором
суб’єктом ознаки найменування.

На думку О.О.Потебні, внутрішня форма є центром образу, однією із його
ознак, що переважає над усіма іншими, вона є найближчим етимологічним
значенням слова, способом, яким виражається зміст [6, 100; 124].

Вибір та фіксація ознаки найменування можливі лише завдяки здатності
людини до мовної свідомості, або до так званого лінгвокреативного
мислення [8]. Цей тип мислення забезпечує зв’язок концептуальної картини
світу, у формуванні якої беруть участь і невербальні типи мислення, з
мовною. Здійснення цього зв’язку відбувається поетапно: відображення
людиною як свідомою істотою, навколишнього світу, означування та
пояснення за допомогою мови елементів і змісту концептуальної картини
світу, закріплення і реалізація у мовному знаку результатів відбивної
мислительної діяльності людини. Саме на цих теоретичних засадах
грунтуються погляди провідних вчених, зокрема, Ю.Д.Апресяна,
Г.В.Колшанського, Б.О.Серебреннікова, О.В.Урисон, Г.А.Уфімцевої та
багатьох інших [1], [5], [8], [12], [13].

Таким чином, результати пізнання ознак позначуваного об’єкта
відображаються у внутрішній формі лексеми.

На вибір цих ознак впливають соціокультурний і трудовий досвід носіїв
мови, тому, як зазначав В. фон Гумбольдт, у внутрішній формі фіксуються
самобутність, духовна енергія народу, особливості національного
світорозуміння. Всі ці фактори у сукупності з лінгвістичними
встановленими способами номінації визначають процес вибору ознаки
найменування рослини. Тобто одну й ту саму ознаку можна виразити різними
способами, “найбільш закономірними для системи даної мови” [11, 129].

Таким чином, внутрішня форма є пучок асоціацій, сполучених з осмисленням
взаємозв’язку позначуваного з іншими явищами дійсності [9, 24]. Окрім
цього, О.Снітко стверджує, що внутрішня форма, як зв’язна ланка між
змістовими та формальними боками мовного знака, є основою вмотивованості
слова [9, 78].

Під вмотивованістю розуміють стуктурно-семантичну властивість слова, яка
дозволяє усвідомити раціональність зв’язку значення та звукової оболонки
слова на основі його лексичної та структурної співвіднесеності [3, 30].
Тобто вмотивованість, як зауважує А.М.Сердюк, це та ділянка мовного
знака, де його позначуване поєднується та взаємодіє з позначувальним [7,
24].

Ф. де Соссюр наполягав на відсутності природного зв’язку позначувального
з позначуваним, тобто на немотивованості мовного знака [10, 101]. Це
твердження, зумовлене концепцією вченого про мову як іманентну систему,
вважається помилковим: «зв’язок між позначуваним і позначувальним не
довільний; навпаки, він є необхідним» [2, 92]. Процес вибору ознаки
найменування свідчить про прагнення мовця закріпити у флоролексемі певні
властивості, а, отже, про мотивацію вибору назви рослини. Таким чином,
переважаюча більшість флоролексем є, на нашу думку, мотивованою. Щодо
запозичень, то з погляду П.Гіро, мотивованими є всі слова, навіть
іншомовні, оскільки вони мотивовані в

мовах-першоджерелах [15].

На нашу думку, запозичення в досліджуваних мовах втрачають свою
внутрішню форму, а отже, і властивість, яка дозволяє усвідомити
раціональність зв’язку між позначуваним і позначувальним. Отже,
іншомовні слова є немотивованими.

Що стосується характеру мотивації, то для реалізації мети нашого
дослідження доцільним є аналіз назв рослин в аспекті прямої / непрямої
мотивації, тобто залежно від того, чи існують вихідні елементи у
вільному вигляді [4, 17].

Окрім цього, взаємодія між внутрішньою формою і вмотивованістю
виявляється ще і в тому, що при утворенні назви рослини шляхом
переосмислення ознака вторинного найменування є водночас мотиваційною
ознакою. Таким чином, внутрішня форма і вмотивованість – це основні
засоби зв’язку об’єкта дійсності, що відображається, з його назвою, які
служать точності передачі поняття через слово [14, 59].

Метою нашої розвідки є аналіз процесу номінації назв рослин, виявлення
універсального та специфічного у характері мотиваційних процесів.

Предметом нашого дослідження стали українські, російські та німецькі
флоролексеми, що вмотивовані кольором рослини .

Щодо кольору, який покладено в основу найменування рослини, то
домінантним в усіх мовах є жовтий. Це пояснюється тим, що у європейців
цей колір асоціюється з кольором сонця, вогню, золота – символами життя,
захищеності, матеріальної забезпеченості. Продуктивність інших кольорів,
зокрема, червоного, білого (світлого), синього пояснюється, на нашу
думку, асоціаціями з красою, здоров’ям, благородством, чистотою, небом.

Такі забарвлення, як чорний плід, біле листя, червоний корінь,
контрастність квітки тощо є досить незвичайними для цих частин рослин,
вони привертають до себе увагу людини, яка і обирає їх за ознаку
найменування.

Проаналізуємо назви за типами мотивації:

І. Пряма мотивація.

Метафоричні назви, досліджувані нами, утворені внаслідок подібності:

до представників тваринного світу, а саме – до забарвлення частин
їхнього тіла, внутрішніх органів: білої квітки: укр. гуски Nymphaea;
нім. Vogelmilch Ornithogalum (букв. пташине молоко); чорного плода
рослини Paris: укр. вороняче око; рос. вороний глаз; червоного кореня
рослини Anchusa: укр. воловий язик; рос. воловий язык; нім. Ochsenzunge
(букв. воловий язик); жовтого кольору усієї рослини Cantharellus
cibarius: укр. лисичка; рос. лисичка;

до людини, частин її тіла та кольору одягу, характерного для людей
певних посад, професій, занять: червоної квітки рослин, які викликають
позитивні асоціації їх вигляду із зовнішністю гарної дівчини і офіцера;
відповідно, укр. краса Amaranthus, майори Zinnia; рос. майоры тс.;
красавица Lychnis; нім. Tausendschoen1 Amaranthus (букв. тисяча
красунь); крім цього, в німецькій мові встановлено назву, зумовлену цією
ознакою: нім. Blutauge Comarum (букв. криваве око); білого пуха квітки
до сивого волосся: нім. Greiskraut Senecio (букв. трава-старик);
різнокольорових квіток рослин Viola tricolor (укр. братки; рос. анютины
глазки; нім. Stiefmuetterchen (букв. мачуха) та Melampyrum (укр.
брат-і-сестра; рос. Иван-да-Марья; нім. Tag und Nacht (букв. день і
ніч). Як бачимо, ці назви зумовлені сильною відмінністю у забарвленні
квіток і пелюсток, що легко запам’ятовується, викликає припущення про
подібність з вищеназваними лексемами; жовтого плода рослини Citrus
unschiu до жовтого халату китайського сановника, мандарина: укр.
мандарин; рос. мандарин; нім. Mandarin; чорного кореня до вбрання
монаха: укр. чернець Actaea; коричневого кольору рослини до одягу
католицького монаха: нім. Kapuzinerpilz Boletus scaber (букв.
гриб-капуцин; капуцини носили коричневий одяг); червоного кольору
рослини Leccinium aurantiacum до кольору крові, головного убору: нім.
Blutpilz (букв. кривавий гриб), Rotkappe (букв. червоний капелюх),
Rothaeutchen (букв. червона шкірка);

до дорогоцінних металів: жовтої квітки до золота: нім. Goldbandlilie
Lilium auranthum (букв. золота лілія); Goldlack Cheiranthus (букв.
золотий блиск), Goldrute Solidago (букв. золота рута); 4) до небесних
тіл: жовтої квітки до зірки: рос. зоря Levisticum;

до продуктів харчування: жовтих рослин до жовтка, меду: нім. Eierschwamm
Cantharellus cibarius (букв. гриб-яйце), Dotter Lactarius delisiosus
(букв. жовток), Honigpilz Armillaria (букв. медовий гриб);

до вогню та предметів і явищ, пов’язаних з ним (вугілля, попелу, диму,
світла): червоної квітки: укр. вогник Viscaria, вогничок Anagalis; нім.
Lichtnelke Lychnis (букв. гвоздика–світло), Kohlroeschen Nigritella
(букв. вугільна трояндочка; червоні квіти цієї рослини мають дуже темний
відтінок); жовтої квітки: нім. Koenigskerze Verbascum (букв. королівська
свічка); листя іншого кольору (сіруватого): нім. Aschenkraut Cineraria
(букв. трава-попіл), Erdrauch Fumaria (букв. дим землі);

до міфічних істот: жовтої квітки: нім.Teufelsauge Adonis (букв. чортове
око);

білий колір вважається символом чистоти, благородства, звідси – назви,
зумовлені: білим кольором квітки: нім. Edelweiss Leontopodium (букв.
благородна білизна); білим кольором рослини Boletus edulis: нім.
Edelpilz (букв. благородний гриб).

Метонімічні утворення, що зафіксовані нами, зумовлюються передусім:

кольором квітки: жовтим, який асоціюється з кольором сонця, золота,
вогню, продуктами харчування: Helianthemum: укр. сонцецвіт; рос.
солнцецвет; нім. Sonnenroeschen (букв. сонячна трояндочка); Adonis: укр.
горицвіт; рос. горицвет, желтоцвет; нім. Feuerblume (букв.
квітка-вогонь), Lichtroeschen (букв. трояндочка-світло), Chrysanthemum:
укр. золотоцвіт; нім. Goldblume (букв. золота квітка); Ranunculus: нім.
Butterblume (букв. квітка-масло); та нім. Dotterblume Caltha (букв.
квітка-жовток); білою квіткою рослини Berteroa: укр. білоцвіт; рос.
белоцвет; червоним, подібним до вогню: нім. Flammenblume Phlox (букв.
вогняна квітка); контрастним забарвленням, яке надовго залишається в
пам’яті людини, або асоціюється із чудом: нім. Gedenkblume Viola
tricolor (букв. пам’ятна квітка), Wunderblume Mirabilis (букв. чудова
квітка);

плоду: червоного: нім. Scharlachbeere Phytolacca (букв. ягода
яскраво-червоного кольору); чорного: нім. Schwarzbeere Vaccinium
myrtillus (букв. чорна ягода), Kraehenbeere Empetrum (букв. вороняча
ягода); синього нальоту на плодах: нім. Blaubeere Vaccinium myrtillus
(букв. синя ягода); білого кольору: нім. Schneebeere Symphoricarpus
(букв. снігова ягода); іншого кольору (сріблястої перегородки на
плодах): нім. Silberblatt Lunaria (букв. срібний лист);

кореня: жовтого: укр. золотий корінь Rhodiola; рос. золотой корень тс.,
желтокорень Hydrastis; нім. Gelbwurzel тс. (букв. жовтий корінь);
чорного: укр. чорнокорінь Cynoglossum; рос. чернокорень тс.; нім.
Schwarzwurzel Actaea (букв. чорний корінь);

стовбура (лози): рос. желтолоз Salix purpurea.

Нові утворення назв рослин являють собою флоролексеми, безпосередньо
мотивовані кольором:

квітки: жовтим: укр. жовтозілля Senecio;

стовбура, стебла: червоним рослини Salix purpurea: нім. Purpurweide
(букв. пурпурова верба); білим: укр. білотал Salix alba;

листя: контрастним (строкатим): нім. Tuepfelfarn Polypodium (букв.
крапчаста папороть);

насіння: чорним: нім. Schwarzkuemmel Nigella (букв. чорний кмин);

®

A

&білим рослини Boletus edulis: укр. білий гриб, рос. белый гриб.

ІІ. Непряма мотивація.

У цій групі назв переважна більшість (76,7%) є похідними від лексем, що
позначають колір. Така велика їх кількість пояснюється, на нашу думку,
тим, що сприйняття людиною кольору є порівняно об’єктивним і не
викликає великої потреби в перенесенні значень.

Отже, нами встановлені флоролексеми, зумовлені кольором:

квітки: жовтим: укр. жовтило Solidago, жовтець Ranunculus, жовтушник
Erysimum, жовтогарячка Helichrysum; рос. желдь Galium, желтушник
Erysimum; синім (голубим, сивим): укр. синюха Polemonium, синевода
Delphinium, голубій Cichorium; рос. синеголовник Eryngium, синель
Syringa, синяк Echium, синюха Polemonium, сивець Succisa; білим: укр.
білавка Bellis, білотка Leontopodium, білозір Parnassia, білозарка
Anthericum; рос. белоцветник Leucojum, белоголовец Achillеa, белица
Leucanthemum, яснотка Lamium, белозор Parnassia; червоним (красним,
багряним, пурпуровим, бурим тощо): укр. красоля Tropaeolum, бурчик
Lychnis; рос. рдесник Potamogeton (від зардеться), красоля Tropaeolum;
контрастним (рябим) забарвленням: укр. рябчик Fritillaria; рос. рябчик
Fritillaria, желтофиоль Cheiranthus (від желтый, фиолетовый);

плоду: синім (голубим): укр. голубень Vaccinium uliginossum; рос.
голубика тс.; чорним (темним): укр. чорниця Vaccinium myrtillus,
черемшина Padus; рос. черника Vaccinium myrtillus, черемуха Padus;

листя: білим: укр. підбіл Tussilago, білолізник Eurotia, полин Artemisia
(від половий бляклий); рос. подбел Tussilago, белолозник Eurotia, полынь
Artemisia (див. укр.); червоним: рос. багрянник Cercidiphyllum; зеленим:
укр. зеленчук Galeobdolon;

стебла: білим: нім. Weisswurz Polygonatum (від Weisswurzelstock біле
кореневище); чорним – рослини Artemisia vulgaris: укр. чорнобиль; рос.
чернoбыльник;

кореня: червоним: нім. Rosenwurz Sedum (від Rosenwurzel рожевий корінь);
іншим: нім. Braunwurz Scrophularia (від Braunwurzel коричневий корінь);

насіння: чорного: рос. чернушка Nigella;

рослини: жовтого: укр. рижик Lactarius deliciosus; рос. рыжик тс.; нім.
Gelbling Cantharellus cibarius (від gelb жовтий); білого: укр. біланка
Boletus edulis; рос. белевик тс.; червоного, зокрема, шапки гриба
Leccinium aurantiacum: укр. красноголовець; рос. краснюк; зеленого: нім.
Grueneling Xerocomus (від gruen зелений); контрастного (рябого) вигляду
рослини Sorbus, враження про строкатість якої створюється завдяки
червоним плодам на фоні зеленого листя: укр. горобина; рос. рябина.

Решта назв рослин є результатом видозміни та асоціативного перенесення
на основі подібності:

до забарвлення тварин, птахів та частин їхнього тіла: жовтої квітки до
шерсті лисиці: укр. лисики Trifolium; білої квітки до «пташиного
молока»: рос. птицемлечник Ornithogalum; чорних плодів рослин Actea та
Empetrum до ока ворони, відповідно; укр. воронець, воронячка; рос.
воронец, вороника; чорного кореня до змії: укр. зміячка Scorzonera;

до забарвлення шкіри людини, частин її тіла, організму; кольору одягу,
характерного для людей певного прошарку: червоних плодів рослини
Crataegus до яскравого багатого одягу боярина: укр. бояришник; рос.
боярышник; дуже темний відтінок червоної квітки рослини Nigritella
викликає асоціації про шкіру негра: укр. нігрітела; рос. нигрителла;
контрастне забарвлення пелюсток квітки (жовтих з чорною смужкою)
асоціюється з бровами: укр. чорнобривець Tagetes;

до кольору інших рослин: білого (світлого) листя рослини Origanum до
листя лободи: укр. лебідка; рос. лебедка; світлого стовбура рослини
Populus alba до осики: укр. осокір (від осика, кора); рос. осокорь (від
осина, кора);

до продуктів харчування: білого листя Chenopodium до борошна (муки):
укр. мучинець; рос. мучник; жовтих пелюсток, які на тлі фіолетових
асоціюються з маслом: укр. маслюк Viola tricolor;

до дорогоцінних металів: жовтої квітки до золота: укр. золотушник
Solidago, золотарник тс., золотень Asphodelus; рос. золотарник Solidago;
світлого кореня до срібла: нім. Silberwurz Dryas (від Silberwurzel
срібний корінь);

до вогню, предметів і явищ, які з ним пов’язані: жовтої квітки до
лучини, іскри: укр. лучинник Verbascum, іскорник Ranunculus; червоної
квітки, що асоціюється з горінням: укр. загара Lychnis, горячка тс.;
чорного кольору всієї рослини з головешкою (недогорілим поліном): укр.
головня Ustilago; листя іншого кольору (сіруватого) до диму: рос.
дымянка Fumaria;

за іншими асоціаціями: світла рослина подібна до крейди: укр. крейдовник
Teucrium; яскраво-червоні ягоди настільки привабливі, що заманюють
людину: рос. заманиха Oplopanax; синя квітка викликає асоціації з
кольором неба: нім. Himmelleiter Polemonium (букв. небесний керівник);
темний колір плоду асоціюється із певним часом доби: нім. Nachtschatten
Solanum (букв. нічна тінь).

ІІІ. Немотивовані назви.

Серед немотивованих у досліджуваних мовах флоролексем нами зафіксовані
спільні назви, які зумовлені в своїх первісних мовах: жовтим кольором
квітки рослини Chrysanthemum: укр. хризантема; рос. хризантема; нім.
Chrysantheme (з гр. золота квітка); білим кольором квітки Bellis: укр.
маргаритка; рос. маргаритка; нім. Margerite (з гр. перлина); синім
кольором квітки Linum: укр. льон; рос. лен; нім. Lein (з лат. синіти);
контрастним (строкатим) забарвленням квiтки Iris: укр. ірис; рос. ирис;
нім. Iris (з гр. веселка); яскраво-зеленим кольором листя Rosmarinus:
укр. розмарин; рос. розмарин; нім. Rosmarin (з лат. морська роса);
жовтим блискучим насінням Medicago: укр. люцерна; рос. люцерна; нім.
Luzerne (з лат. світло).

Спільними немотивованими в слов’янських мовах є назви рослин, зумовлені:
білим (світлим) кольором стовбура Ulmus, Betula; відповідно: укр.
берест, береза; рос. берест, береза (з двн. світлий); червоним кольором
стовбура Erithacus: укр. вільха; рос. ольха (з двн. червоний); синім
кольором плоду Prunus: укр. слива; рос. слива (з лат. синюватий);
червоним кольором плодів Cornus: укр. кизил; рос. кизил (з тюрк.
червоний) та Rubus idaeus: укр. малина; рос. малина (з дінд. чорний,
червоний); світлим кольором листя Chenopodium: укр. лобода; рос. лебеда
(з лат. білий).

Інші флоролексеми цієї групи зумовлені:

жовтим кольором: плоду Cucumis melo: нім. Melone (з гр. зріле яблуко);
всієї рослини: нім. Reizker Lactarius deliciosus (із серб. рижик);

синім кольором: квітки Syringa: укр. ліліяк (з перс. блакитнуватий);
Centaurea: рос. блаватка (з нім. синій); нім. Zyane (з лат. синій);
стовбура: укр. модрина Larix (з польськ. блакитний);

червоним кольором: квітки: Amaranthus: нім. Amarant (з гр. пурпуровий);

чорним кольором: стовбура: укр. карагач Ulmus (з тюрк. чорне дерево) .

Як показав аналіз назв рослин, зумовлених своїм кольором , повний збіг у
виборі ознаки найменування нами зафіксовано у 22 лексемах, збіг у
слов’янських мовах становить 27 назв.

Таким чином, аналіз вищезазначених назв показав, що процес мотивації
флоролексеми кольором визначається такими факторами:

високий рівень розвитку системи словотворення у мовах слов’янської та
германської груп, а саме – похідні слова, словоскладення, переосмислення
лексичних одиниць, тобто використання вже готових знаків;

і, як наслідок, значна доля вмотивованих флоролексем в українській
(83,4%), російській (77,0%) та німецькій (78,8%) мовах;

Щодо типу мотивації, то в кількісному відношенні домінують:

в українській та російській мовах лексеми, непрямо вмотивовані зовнішнім
виглядом рослин, що пояснюється характерними для цих мов афіксними
способами словотворення; доля цих назв становить відповідно 69,9% і
72,4% від загальної кількості вмотивованих ЛО;

характерний для німецької мови спосіб словотворення зумовив значну
кількість прямо вмотивованих флоролексем – 89,2% від загальної кількості
вмотивованих;

Як уже зазначалось, найпродуктивнішим засобом створення мовної картини
світу є перенесення назв. Це знайшло своє підтвердження у нашому
дослідженні. Серед вмотивованих флоролексем шляхом переосмислення
утворено в українській мові – 76,3%, в російській – 71,8% та у німецькій
– 94,0%.

Щодо типу перенесення, то специфічним є високий рівень метонімічності в
німецькій мові – 29,3% від загальної кількості перенесень (пор.: в
українській мові – 3,9, в російській – 4,9%. Ґрунтуючись на положенні
В.фон Гумбольдта про мову як дух народу, ми припускаємо: німцям
притаманна більша уважність у баченні окремих частин рослин як істотних
ознак, що можуть стати «центром образу», внутрішньою формою
флоролексеми.

ЛІТЕРАТУРА

Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. – М.:
Наука, 1974. – 367 с.

Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1974. – 447
с.

Блинова О.И. Термин и его мотивированность // Терминология и культура
речи. – М.: Наука, 1981. – С.28-37.

Гак В.Г. Беседы о французском слове (Из сравнительной лексикологии
французского и русского языков). – М.: Международные отношения, 1966. –
335 с.

Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. – М.:
Наука, 1990. – 83 с.

Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. – Т.1-2. – М.: Учпедгиз,
1958. – 536 с.

Сердюк А.М.Мотиваційна основа назв рослин у первинному і вторинному
семіозисі (на матеріалі української, російської, німецької та
французької мов): Дис. … канд. філол. наук: 10.02.15. – Бердянськ,
2002. – 377 с.

Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и мышление.
– М.: Наука, 1988. – 242 с.

Снитко Е.С. Внутренняя форма номинативных единиц. – Львов: Свит, 1990. –
185 с.

Соссюр Ф.де. Курс общей лингвистики // Труды по языкознанию. – М.:
Прогресс, 1977. – С.31-285.

Телия В.Н.Вторичная номинация и ее виды // Языковая номинация. Виды
наименований. – М.: Наука, 1977. – С.129-221.

Урысон Е.В. Языковая картина мира // Вопросы языкознания. – 1998. – №2.
– С.3-21.

Уфимцева А.А. Роль лексики в познании человеком действительности и
формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в
языке. Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – С.108-140.

Чинок Е.И. Номинация ягод и ягодных растений в современном русском
языке: Дис. … канд. фил. наук: 10.02.01. – К., 1985. – 209 с.

Guiraud P. Structures etymologiques du lexique francais. – Paris:
Larousse, 1970. – 211 p.

Похожие записи