Реферат

на тему:

Голосні фонеми української мови. Система голосних фонем

Голосні звуки складаються з чистого тону. В українській мові 6 голосних
фонем: а, о, у, є, и, і. Кожній голосній фонемі притаманні чотири
розрізнювальні (диферендійні) ознаки: чис тий тон, ряд, піднесення,
наголошеність чи ненаголошеність.

 Ряд голосної фонеми визначається тим, яка частина язика напружується й
піднімається: передня чи задня; піднесення — наскільки високо
піднімається відповідна частина язика.

В українській мові є три голосні переднього ряду і три — заднього. У
передньому ряду вони від низького до високого піднесення розташовуються
так: є — и — і; у задньому — відпо відно: а — о — у.

За міжнародною класифікацією і та у — звуки високого піднесення, и —
високо-середнього, є та о — середнього, а — низького. Але якщо брати до
уваги відносне положення язика при творенні різних суміжних звуків у
кожному ряду, то в передньому ряду и сприймається як звук середнього
піднесен ня (між і та є), а є —низького. Саме так розрізняють їх наші
мовнослухові аналізатори.

Розташування голосних відповідно до їхнього творення і сприймання
схематично можна зобразити так:

 

Піднесення Ряд

передній задній

Високе і У

Середнє и 0

Низьке є а

Проміжки між положеннями язика при творенні голосних переднього ряду
менші (бо вужча передня частина ротової по рожнини), ніж при творенні
голосних заднього ряду. Тому у сприйманні голосних переднього ряду
частіше трапляється попарне сплутування їх (є — и, и — і), ніж голосних
заднього Ряду (а —о, о —у).

O

\

Oe

O

Z

\

`F)

FE

ae

ae

F)

ae

F)

?

ими). На розрізнення звуків як фонем ця ознака (лабіалізація) суттєво не
впливає, вона відіграє лише допоміжну роль.

Голосні бувають наголошені й ненаголошені.

Наголошений голосний вимовляється з більшою си лою голосу й трохи довше,
ніж ненаголошений. Голосні під наголосом, а також в абсолютному кінці
слова звучать чітко: великий — велич, зелень — зелений, сидить — сидячи,
голубка — голуб, сяюче — сяючи, випише — випиши, поле — поли.

Ненаголошені голосні в українській мові не редуку ються, тобто не
скорочуються і не зникають, проте часом втра чають диференційну ознаку —
нечітко фіксується піднесення. Тому ненаголошені голосні, які творяться
поряд, можуть сплутуватися. Сплутування можливе в таких чотирьох парах
голосних:

є — и: село [сеил6], директор [диеректор];

и — і: тривога *[трівбга], потім *[потим];

а —    о: погони *[пагони] замість [погони];

о — у: кожух [коужух], зозуля 1зоузул’а].

Загалом у літературній вимові ненаголошені голосні вимс ляються досить
виразно (особливо а, о, у, і), мало чим різняючись якісно від
наголошених. Найменш розрізняють ненаголошені є та и.

Крім того, голосні характеризуються різною висотою тону, яка
визначається другою формантою. Найнижчий тон має звук у, найвищий — і.
Тон голосних зростає в такому порядку: у —о —а —є —и —і (приблизно 700 —
800—1 200—1 600-1 900 — 2 200 Ги).

Голосні фонеми позначаються 10 буквами: а, о, у, є, и, і, я, ю, є, ї.

Похожие записи