Реферат на тему:

Функціонування жаргону в сучасному публіцистичному дискурсі

Соціолінгвістиці як мовознавчій дисципліні, що вивчає суспільну
обумовленість виникнення, розвитку та функціонування мови, вплив
суспільства на мову та мови на суспільство, належить один з важливих
розділів – соціальна діалектологія, об’єктом вивчення якого є соціальні
діалекти (жаргони, арго, професійні мови). Важливість їх вивчення
обумовлена двома факторами: 1) необхідністю теоретичного осмислення
місця, ролі, функцій соціальних діалектів у системі мови і 2) практичною
значимістю результатів їх дослідження для культури мови.

Відомо, що зміни мовної ситуації безпосередньо пов’язані зі змінами у
політичному та економічному житті суспільства. Друковані ЗМІ, миттєво
реагуючи на зміни у екстралінгвальній, мовній реальності та мовній
свідомості українського соціуму, відбивали і продовжують відбивати
соціально-стильове та функціональне розмаїття сучасного жаргоновживання
різних соціолектів, що його структурують: кримінальне арго, тюремна
лексика, професійні жаргони, жаргонізована розмовна мова, жаргон
наркоманів, політичний сленг тощо. Названі лексико-функціональні групи
органічні в лексико-публіцисичному дискурсі у тій мірі, в якій цей тип
дискурсу реагує на актуальні події, явища, реалії, а також стилізують
реальну усно-розмовну практику соціуму.

Автор статті ставить за мету дослідити функціонування жаргонної лексики
у сучасному публіцистичному дискурсі з огляду на зростання ролі цих
мовних одиниць в засобах масової комунікації.

Огляд наукової літератури, пов’язаної з жаргоном (Т. ван Дейк, М.Бахтін,
Н.Арутюнова, А.Бєлова, Ф.Бацевич, К.Кусько, Л.Ставицька, О.Семенець,
К.Серажим, В.Лабов, Д.Лихачов, О.Швейцер, М.Маковський, Й.Стернін,
О.Кубрякова та ін.), вказує на багатоаспектність та різновимірність цієї
категорії лексики.

Поняття “жаргон” (від фр. jargon – незрозуміла мова, зіпсована мова) у
сучасному мовознавстві трактується по-різному. Так, до 80-х років XX
століття жаргон визначається як мова окремої соціальної групи, а в
сучасному розумінні – це соціальний різновид мовлення, який
„характеризує одиниці, що, вживаючись у середовищі певних соціальних,
професійних або вікових груп мовців для номінації специфічних понять, з
криптологічною метою чи експресивними навантаженнями, потрапляють до
загальнонаціональної мови (до просторіччя, переважно міського,
перебуваючи на межі з ним, до мови художньої літератури та
публіцистики), зберігаючи проте в ній відповідний чужорідний статус» [4,
118-119].

Жаргон ми розуміємо як соціальний різновид мовлення, що
характеризується, на відміну від загальнонародної мови, специфічною
експресивно переосмисленою лексикою і фразеологією, а також особливим
використанням словотворчих засобів. Жаргон належить відносно відкритим
соціальним і професійним групам людей, об’єднаних спільністю інтересів і
функціонує як номінативно-експресивна одиниця мовлення, що має інколи
вульгарно-фамільярне забарвлення.

Будь-який жаргон будь-якої мови тісно пов’язаний із загальнонародною
мовою. Спираючись на мовну систему в цілому, жаргон є частиною цієї
системи – частиною, яка живе і розвивається за законами, загальними для
цієї системи. Разом з тим жаргону властиві деякі особливості, що
дозволяють його виділити в окрему підсистему всередині цієї системи.

Особливості цієї підсистеми можуть бути двох планів, і проявляються вони
на різних мовних рівнях по-різному. Особливості першого плану
визначаються тим, що дана мовна підсистема віддає перевагу певним
одиницям мови і виключає інші. Особливості другого плану полягають у
використанні у цій підсистемі таких мовних одиниць, які, як правило, не
зустрічаються ні в інших підсистемах даної мови, ні в її літературному
варіанті. Найбільш чітко ці особливості проявляють себе на лексичному
рівні.

Характерною ознакою взаємодії „літературна мова – просторіччя – жаргон”
на межі

90-х років можна вважати інтенсивність цієї взаємодії, а також висунення
нових центрів експансії – розмовної, знижено-розмовної, молодіжної
„контркультури”, кримінальної „субкультури”. Просторічні і жаргонні
елементи вільно включаються у сучасні газетні тексти, стають звичними
засобами публічного спілкування. Наприклад: Та саме донецький шабаш
зробив таємне явним (ВЗ, 22.01.04; с.3); От, наприклад, Кучма „наїхав”
на Віктора Ющенка за сумнозвісні події у Донецьку (АГ, 11.03; с.3);
Обов’язковими після таких розбірок стали взаємні звинувачення
пропрезидентської більшості та опозиції (АГ, 21.01.04; с.3); Експерти
вважають, що погоджуючись на реверс, Україна ризикує „проколотись” саме
на укладенні такого контракту (УМ, 30.01.04; с.2); Хорошковський дійсно
потопив себе своїми ж руками – „не в тему” виступивши проти підписання
ЄЕП (АГ, 28.01.04; с.4); Правда, деякі опозиціонери – насамперед
соціалісти Олександра Мороза – намагалися пошуміти. Мовляв, прем’єр їх
„кинув” (Всім, 30.04.03; с.4).

Одним із потенційних джерел поповнення стилістично зниженої лексики у
мові газет наприкінці ХХ ст. є елементи кримінального жаргону Це
пов’язано з тим, що у мас-медіа почали широко висвітлювати розгул
злочинності у країні. Поступово кримінальну лексику почали вживати у
різних значеннях журналісти, представники владних структур, пересічні
громадяни. Ця лексика почала набувати експресивного забарвлення. Її
застосовують з іронічною, саркастичною і викривальною метою. Наприклад:
І якщо команда Президента Ющенка і уряду Тимошенко не зрозуміє, що їх
елементарно „розводять”, то скоро можуть поплатитися за короткозорість
(Кирило Джура. АГ, 23.03.05. с.2); Яким же обломом для Сендака буде те,
що Буца стане нардепом на місці нашоукраїнців-міністрів (Остап Дроздов.
АГ, 23.03.05. с.5); У нас панують групи, котрі діють за “поняттями”, тож
захищають “поняття”, тобто інтереси групові, а не державні.
(В.Малинкович, гол. комісії зі сприяння розвитку громадського
суспільства при Президенті України), (ГУ, 18.11.03, с.3); Є досить мудре
прислів’я в ресторанних лабухів „Поспішай повільно” (УМ, 31.08.01. с.5);
Але оркестранти відмовляються, бо, на мою думку, втратили кваліфікацію.
Вони розівчилися грати, „лабаючи” весільну музику (Влодимир Гаюк,
начальник обласного управління культури. АГ, 19.01.05. с.3).

Жаргонізми вільно вживаються у мові сучасної української публіцистики.
«На шляху різного ступеня розширення жаргоновживання, – зазначає
Л.О.Ставицька, – відбуваються інтенсивні соціокомунікативні та власне
семантичні процеси, що дає підстави говорити про соціосемантичні
параметри функціонування жаргонної лексики. Лексикографічною
паспортизацією жаргонної лексики звичайно є соціальні маркери,
співвіднесені з жаргонними субкодами. Семантичне наповнення жаргонної
номінації віддзеркалює різні аспекти життєдіяльності соціуму, його
ціннісну орієнтацію у світі. При утворенні бі-, інтержаргонних полів
семантика жаргонізму змінюється, кожен соціум модифікує семантику слова
відповідно до своїх комунікативно-прагматичних потреб та інтенцій» [3,
58]. Наприклад, молодіжна субмова, засвоюючи кримінальний жаргон,
нейтралізує семи, пов’язані з реаліями злочинного світу: висіти –
«відбувати покарання» у мові молоді «висіти, зависати» означає 1)
перебувати у певному місці протягом невизначеного часу, 2) постійно
вживати наркотики; Ті, хто збирається „зависнути” у столиці більш ніж на
місяць, за типову квартиру без усіляких там прибамбасів повинен викласти
з гаманця не менше 100 доларів (АГ, 26.11.03. с.10); „розборка”(
розбірка) – «розв’язування конфлікту між ворогуючими кримінальними
угрупованнями», на молодіжному субкоді це «суперечка, з’ясування
стосунків»: Також попавши пальцем у небо, можна сказати, що напередодні
виборів знову загостряться бізнесові розбірки, за якими слідуватимуть
перерозподіли ринків та фінансових потоків

(ПіК, 5-11.09.03; с.10); Сьогодні на старт вийшло багато кандидатів у
президенти. І не виключено, що почнуться політичні розборки
(М.Поплавський. КВ. 11.11.03); Обов’язковими після таких розбірок стали
взаємні звинувачення пропрезидентської більшості та опозиції (К. Джура.
АГ, 21.01.04. с.3); Також, попавши пальцем у небо, можна сказати, що
напередодні виборів знову загостряться бізнесові розбірки (Пік,
5-11.09.03. с.10); Розборка продовжувалася у дитячому садочку, що
розташувався неподалік (Всім, 30.04.03. с.5).

Коли говоримо про активне поповнення загальномовного словника жаргонною
лексикою, то маємо на увазі не тільки і не стільки помітне кількісне
збільшення та активізацію у мові представників різних соціальних груп
цих елементів. Йдеться передусім про нову якість жаргону як своєрідного
стилю мови у нову епоху розвитку національної мови. Так, значної
активності у мовленні представників різних соціальних груп набули слова
тусуватися і похідні від нього: тусівка (тусовка), тусівник, тусня, які
почали вживатися у молодіжному мовленні і маркувалися як жаргон. У
сучасному мовленні дієсово тусуватися, яке вживається у значенні
збиратися разом, проводити час, розважатися, спілкуватися, відпочивати,
дружити, бути однодумцями, і похідний іменник тусовка у значенні
зібрання набули широкого вжитку, наприклад: Деякий час я „тусувався” у
модних нічних клубах із діджеями (Інтерв’ю з групою ВІА „Слівкі”. АГ,
19.11.03; с.9); Тусуватись у місцевих дискотеках путильським тінейджерам
дозволено до десятої години вечора (АГ, 18.02.04; с.6); Не останню роль
відіграє тут і президентська резиденція „Синьогора”, де губернатор має
змогу „тусуватися” з політиками першої величини (АГ, 26.11.03. с.6); З
тротуарною торгівлею намагаються боротися закарпатські податківці. Адже
власники ринків зазвичай тусуються всілякі бабці з кошиками, не можуть і
не мають права нічого з тим вдіяти (АГ, 26.11.03; с.8); З приходом весни
ожив симпатичний „п’ятачок” на вул. Волі. У середині дня молодь
перетворює його на справжню тусовку (КВ, 30.04 – 8.05.03; с.3); – Ви
давно крутитесь в українській політичній тусовці? (Інтерв’ю з
Б.Рабіновичем. АГ, 19.11.03; с.29); І от просто цікаво: коли вихована на
цьому горезвісному метафоричному „ослінчику” дівчина щільно втусується у
всі ці світські збіговиська і нарешті відчує себе в омріяній „богемі”,
чи зрозуміє, що ж, власне, вона там робить?.. (Світлана Поваляєва. УМ,
21.01.05. с. 15).

VЗгадувала Світлана, що за сприяння в переїзді до Канади своєї дитини
заплатила 1200 доларів. Про це вона повідомила працівникам УБОЗу зразу,
тільки-но зрозуміла, що не лише її „кинули” (З.Іленко. АГ, 19.1103;
с.30); „Наїжджають” на нас (Підприємець про рекетирів. УМ, 10.02.04;
с.12); Якщо вдасться скомпроментувати хоч якогось депутата з „НУ”, це
дасть привід „наїхати” на Ющенка як лідера (М.Кульчинський. УМ,
23.01.04; с.4); Думали-гадали більшовики і КПУ над питанням, кого б то
зробити винним у своєму провалі на слуханнях ПАРЄ, і вирішили наїхати на
… англійську мову (К. Джура. АГ, 04.02.04. с.3); Для нас це справжнє
свято. Бо вже стомилися від безбарвних виконавців, котрих “розкручує”
телебачення (М.М.Бондаренко, вчителька. ГУ, 08.11.03. с. 4); Депутатам
для власної розкрутки явно забракне лише однієї години (О.Зоринська. АГ,
17.12.03; с.4); Академічний зал – це зовсім інша енергія, ти зовсім
інакше його „розкручуєш” (О.Скрипка, співак. АГ, 19.02.04; с. 8).

Широке функціонування таких слів у друкованих текстах знижує жаргонність
і переводить їх у шар розмовної лексики. Мовний процес переходу
нелітературних (знижених, жаргонних) слів у розмовні є свідченням
зростання ролі розмовності не тільки в особистісній комунікації, а й у
суспільній. Як зазначає В.Г.Костомаров, „свіжість, відвертість,
експресія розмовного мовлення відповідає сучасникам смакам суспільства й
епохи. І не можна не визнати, що розмовність є найбільш перспективним,
органічним джерелом динаміки літературного стандарту” [1, 109].

Жаргон як соціальне і мовне явище породжує не тільки нові номінації, але
й яскраві, образні, що несуть заряд виразності, слова. Така відмінна
ознака жаргонних засобів особливо затребувана публіцистикою, де при
зображенні певних фактів і подій важлива саме экспресивно-оцінна
складова. Тому досить часто номінативна функція жаргонізму тісно
поєднується з образністю й оцінністю. Жаргонізми, включаючись у дискурс,
виступають одночасно і номінативною одиницею, і експресемою, і
стилістичним маркером. Наприклад: А сюди щодня з різних санаторіїв краю
можна було би звозити десятки туристів, які би тут „відривалися на повну
катушку” (Данило Павленко. АГ, 09.03.95. с.12); Одобрямси літали залом і
міцно угніздилися в головах делегатів ще на початку засідання (Остап
Дроздов. АВ, 13.04.05. с.2); Делегати стояли невеличкими компаніями і
перемовлялись зазвичай на три теми: Юлю (як вона „мочить” олігархів),
футбол (як Григоришин „мочить” Суркіса) й Олійника (пречудова людина)
(Остап Дроздов. АВ, 13.04.05. с.2); У середньому такса „відмазування”
від служби у війську сягає 500 у.о. Призовник іде на „легке”
правопорушення й, отримавши за рішенням суду умовне покарання, цілком
реально „косить” від служби у війську (Тарас Карпенко. БЦ,
28.03.-1.04.04. с.10); Телеканал „Інтер” взагалі є чемпіоном із
впарювання масам різноманітної фаст-фуд-лабуди, як невмирущі серіали і
клони лохотронів, але підводною частиною цього телевізійного „Титаника”
є передача на кшвалт „Кумири і кумирчики” (Світлана Поваляєва. УМ,
21.01.05. с. 15).

Початковий етап актуалізації жаргонізмів пов’язаний зазвичай з яскравою
стилістичною маркованістю, яка поступово зникає. Поняття “жаргонізм”
об’єднує неоднорідні з точки зору походження і характеру використання
лексичні ресурси. Нові соціальні умови і новий лінгвістичний контекст їх
функціонування вплинули на актуальність існуючої раніше кваліфікації
жаргонізмів: арго – мова кримінальної субкультури; молодіжний сленг –
студентський жаргон, мова наркоманів, мова металістів тощо.
Різноспрямованість процесів сучасної номінації призвела до того, що у
переважній більшості жаргонізми втратили свої самобутні родові ознаки, і
первинне джерело їх виникнення не завжди можна встановити.

Для жаргонної лексики характерною є „корпоративна форма його породження
та існування” [4]. На думку Л.О.Ставицької, функціонально-стилістичний
параметр жаргонної лексики насамперед пов’язаний із потужною сміховою
першоосновою, що є складником культури як такої та національної сміхової
культури зокрема [4, 11]. Вибір певного жаргонізму пов’язаний з метою
досягнення ефекту зневажливості, недбалості до позначуваних реалій,
певної відстороненості від описуваних явищ і подій. Цей процес чітко
виражений у сфері функціонування жаргонної предметної лексики: у назвах
одежі, предметів побуту, транспортних засобів тощо. Наприклад: одяг –
„шмотки”; авто – „тачка”; телевізор – „ящик”; автомат Калашникова –
„калаш”; зібрання відомих людей певного регіону – „клумба”; радіо –
„брехунець”; будинок – „хібара”; сміттєзвалище – „бомж-таун”; хабарі у
конвертах – „конверташки”; засклені балкони – „шпаківні” тощо.
Наприклад: Стали „збирати данину” з поляків, котрі тоді якраз почали
їздити і привозити всілякі „шмотки” до нас на „толкучку” (АХ, 28.09.05.
с.2); Якщо без відведення землі будуються і здаються в експлуатацію
цілісні житлові комплекси, що вже казати про горезвісні „шпаківні”,
мансарди, прибудови та інші архітектурно-будівельні відсебеньки (Ігор
Науменко, журналіст. ГУ, 10.04.03.с.10); Найпростіший для закадрових
творців телепродукту шлях утримати нас біля ящиків – це взяти якусь
ляльку, розмалювати її й убрати в такий спосіб, щоб не залишити нам
жодного шансу сприймати видовище інакше, як самими лише очима (УМ,
25.03.05.с.13); Ще кілька років назад львівська клумба при згадці
прізвища Путін закочувала очі і шепотіла: от би й нам такого президента
(Тарас Смакула, журналіст. АГ, 19.01.05.с.11); І така ситуація не лише
на Дніпропетровщині, з цими “конверташками” – просто горе. (М.Джига,
заступник голови ДПА України), (ПіК, 16-22.05.03. с. 23); Чотири хібари,
що стоять на краю сміттєзвалища, мало схожі на будинки (АГ, 13.04.05.
с.4); От і зараз разом з іншими мешканцями бомж-тауна він мав розгрібати
сміття. Але ввечері перебрав горілки і проспав (АГ, 13.04.05. с.4).

Здатність лексичних варіантів (гіпонімів) взаємозамінюватися на
позначення предметів, понять у межах одного роду – явище, якщо брати до
уваги словники жаргонів, досить поширене. Гіпонімічні заміщения
регулярно зустрічаються у різних тематичних групах лексики, і такі
“переміщення” гіпонімів можливі лише на фоні літературної мови, у тих
випадках, коли носіям жаргонів добре відомо, як співвідносяться слово з
денотатом у кодифікованій мові. Таке використання жаргонізмів, що
достатньо міцно увійшли в систему мови всупереч нормативному вживанню,
знайшло широке використання у сучасному публіцистичному дискурсі.
Наприклад: І всі ці розмови про професійну придатність – відмазки
(Ю.Міщенко, співачка. МГ, 13.10.03. с.4); Університет не „грузить”
студентів. Ми живемо у вільній країні, де кожна людина має право на
вибір (ректор Львівського ун-ту. АГ, 15.10.03. с. 8); Пошуки
комунального підприємства стали схожими на детектив, і у нас знову
промайнула думка; нас таки “взули” якісь “ліваки” (Віра Шпильова,
журналіст. ГУ, 18.09.03. с. 18); Про всі тонкощі роботи актора дубляжу
говорити нема сенсу, в кожного вони свої. Але це – окрема професія, а не
халтурка (Андрій Твердак, актор. УМ, 21.01.05. с.13).

Жаргонізми із пасивного фонду мови можуть переходити до нових
загальномовних найменувань. Такий процес призводить до виникнення
розгалужених синонімічних рядів з конкуруючими між собою членами.
Подібні синонімічні жаргонні утворення досить швидко адаптовуються у
мові і переходять у розряд нейтральних лексем, втрачаючи при цьому свою
оцінність. Зокрема, у друкованих ЗМІ активно функціонують лексичні
номінації „дорожні засоби”, представлені жаргонними мовними
еквівалентами: вантажівка, мерс, швидка, маршрутка, вісімка, газелька,
тачка тощо: Я прийшов на маршрут зі своєю „газелькою”, за свій кошт
усуваю поломки, купую бензин, тепер ще це здирництво (Дмитро Задорожнй,
водій. АГ, 09.03.95. с.15); Не секрет, що саме вулична торгівля заважає
рухові транспорту, блокує під’їзди до будинків, куди не можуть проїхати
„швидкі” (ДТ, 17.05.03. с.8); Ось чорний „мерс” за міліметр від білої
„вісімки” намагається виїхати з боксу ( Зоряна Іленко. АГ, 13.04.05
с.5); жаргонізовані номінації „грошові одиниці”: бабки, бакси, бабло,
зелень, капуста, гривно, дерев’яні тощо: Казали мені, що автосервіс –
золоте дно, гарні „бабки” там можна „підіймати” (АХ, 28.09.05. с.3.);
Раніше обабіч цих халабудок крутилися непримітні особи з хижими
оченятами холоднокровної професійної акули, які пропонували поміняти
вашу “зелень” на наше “гривно” ну просто за фантастичним курсом! (О.Ваб,
журналіст. ПіК, 16-22. 05.03. с. 32); Та замість баксів новоявлений
наркобарон і його кур’єр отримали відповідно 9 і 8 років тюрми, де і
кайфуватимуть (АГ, 21.01.04. с.7); У прем’єрний вік-енд „Школа року”
заробила близько 20 „лимонів”, повернувши, таким чином, у перші ж три
дні запланований бюджет (АГ, 21.01.04. с.1); Тож виходить, що кожного
дня майже „штука” гривень робить комерсантам ручкою „па-па” (АГ,
28.01.04. с.8).

Комунікативно-прагматичний аналіз функціонування жаргонних синонімів
свідчить про те, що лексика пасивного фонду мови стала складником нового
лексикону. Синоніми-жаргонізми демонструють модель нової мовленнєвої
поведінки, коли адресант детермінує не тільки себе, але й адресата
інформації з певною соціальною роллю. У рамках лексико-семантичного поля
сучасної публіцистики жаргони стали джерелом образності й експресії, що
й призвело до домінування експресивної функції над номінативною.
Аналізуючи примітивізм злодійського мовлення, Д.С.Лихачов писав: “Під
емоційно-експресивною стороною слова (жаргонізму) зручніше розуміти
ототожнення нашого відношення до предмету з особливостями слова.
Наприклад, наша оцінка предмета (негативна чи позитивна) переноситься на
слово; наші почуття, зумовлені відомим предметом, також переносяться на
відповідне слово і т.д.” [2, 54-59]. Така складна психолінгвістична
перцептивна низка послідовних резонансних кіл, що складається у людській
свідомості, визначає специфіку реалізацій жаргону у сучасному
публіцистичному дискурсі; дозволяє автору яскравіше самовиразитися,
приміряти на себе певну соціальну роль.

Таким чином, спостереження над використанням жаргонізмів у
публіцистичному дискурсі свідчать про те, що у суспільстві змінюється
ставлення до жаргону: наприкінці ХХ ст. він усвідомлюється як джерело
експресивних слів і висловів. Експресивний і прагматичний потенціал
жаргонної лексики динамізує сучасну комунікацію і всю мовну систему в
цілому. Жаргон, включений у сучасний публіцистичний узус, дозволяє
авторові виражати іронічне ставлення до описуваних подій і до
навколишньої дійсності. Більшість ознак жаргону визначаються усною
формою його побутування: зокрема, використанням розмовної,
грубувато-фамільярної лексики, що надає мовленню емоційно-експресивного
забарвлення, робить його живим і безпосереднім.

література

Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи: Из наблюдений над речевой практикой
масс-медиа. – М.: Педагогика-пресс, 1994. – 247 с.

Лихачев Д.С. Арготические слова профессиональной речи // Статьи ранних
лет. – Тверь, 1993. – С.95-138.

Ставицька Л. Проблеми вивчення жаргонної лексики: Соціолінгвістичний
аспект // Українська мова. – 2000. – №1. – С.55-69.

Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. – К.:
Критика, 2003. – 336 с.

Тараненко О.О. Новий словник української мови (концепція і принципи
укладання словника). – Київ – Кам’янець-Подільський, 1996. – 171с.

Похожие записи