Реферат на тему:
Функціональні і культурно-порівняльні аспекти прагматичних Кліше (на
матеріалі німецької та української мов)
Як у щоденному, так і у професійному та офіційному мовленні
зустрічається велика кількість повторюваних формулювань, які прийнято
називати “мовними стереотипами”. До мовних стереотипів належать такі
функціональні класи, як прислів’я, приказки, загальні місця та
прагматичні кліше. Прислів’я, наприклад: Reden ist Silber. Schweigen ist
Gold. Яблуко від яблуні недалеко падає відрізняються від інших груп
стереотипів висловленою у них мораллю. Приказки, на відміну від
прислів’їв, менш фіксовані у своєму складі і не є самостійним
висловлюванням, тому що вони потребують поповнення словами із
мовленнєвого контексту: Wollen wir jetzt da nicht einen Strich drunter
machen? Досить бити байдики! Загальні місця, наприклад: Wir sind alle
nur Menschen. Що вірно, то вірно. є синтаксично повними висловлюваннями,
які вживаються у ситуаціях, коли необхідно підтримати комунікацію, не
приводячи спірного змісту. Прагматичні кліше, наприклад: Guten Appetit!
Herzliches Beileid. Доброго дня! Дозвольте відрекомендуватися,
визначаються як достатньо фіксовані мовні реакції на стандартні ситуації
соціального спілкування [1, с.17]. Наприклад, ситуації зіткнення з
іншими особами (формули привітання): Guten Tag! Добрий день!; порушення
правил поведінки (формули вибачення): Entschuldigung. Verzeihen Sie.
Вибачте. Пробачте; отримання матеріальних або нематеріальних благ
(формули подяки): Danke. Дякую; зіткнення з чужою бідою, смертю (формули
співчуття): Herzliches Beileid. Співчуваю. Сумую разом з вами; зіткнення
з особливим успіхом, високим досягненням (формули вітання): Super!
Gratuliere! Молодець! Вітаю!; зустріч із незнайомими людьми, з якими
передбачається подальший контакт (формули рекомендування): Darf ich mich
vorstellen? Дозвольте відрекомендуватися; бажання почати розмову
(формули початку розмови): Also wissen Sie… Отже ви знаєте…
Приблизно у такому значенні вживаються також терміни “прагматичні
ідіоми”, “розмовні формули”, “мовні кліше”, “етикетні формули” та інші
[1, 2, 3].
Отже, актуальність цього дослідження визначається продуктивністю
вживання прагматичних кліше у мовленні, необхідністю аналізу їх природи
з урахуванням їх семантики, стилістичного вживання.
Метою роботи є визначення ступеня клішування, аналіз функціональних
аспектів та аспектів ввічливості прагматичних кліше.
Стереотипність прагматичних кліше визначається головним чином двома
параметрами: стиранням лексичного значення складових і передбачуваністю
їх уживання у стандартних ситуаціях [2, с.41]. Одні прагматичні кліше
семантично мотивовані (Guten Morgen! Добрий ранок!), інші або зовсім не
мотивовані, або мотивовані незначною мірою (Prosit! Servus! Ласкаво
просимо! Бувай!). Буквальні значення лексичних елементів у таких
випадках стерті, хоча їх актуалізація може проводитися у комунікативних
або гумористичних цілях.
У комунікативних цілях загальне значення прагматичних кліше може
актуалізуватися, наприклад, якщо конфліктний лист німецькою мовою
підписується Mit unfreundlichen Gruessen (з недружнім привітом). Таким
чином автор листа сигналізує відхід від стереотипу і дослівне розуміння
прагматичного кліше. Якщо ж такий лист закінчується формулою Mit
freundlichen Gruessen (з дружнім привітом), то автор зовсім не пом’якшує
конфліктність, а просто стереотипно вживає передбачуване для даної
ситуації кліше. Це саме стосується і вставок присвійного займенника
Dein/Deine, Ihr/Ihre, твій/твоя, Ваш/Ваша перед підписом, які одні носії
мови вживають стереотипно, а інші –залежно від близькості стосунків.
Таким чином, суть прагматичних кліше полягає не у буквальному значенні
лексичного складу, а у прагматичній функції в ситуації спілкування.
Сфера вживання прагматичних кліше так тісно пов’язана з типізацією
ситуативних рамок, що мовець у кожному випадку виражає лише
загальноприйняту інтерпретацію ситуації і саме цим уявляє себе членом
певного мовного колективу [3, с.122]. Навпаки, уникання очікуваного
кліше може сприйматися як відмова від спілкування і навіть
демонстративна неповага до співрозмовника.
Оскільки вживання прагматичних кліше закріплене за певними ситуаціями,
такі формули є частиною когнітивної репрезентації цих ситуацій у
свідомості членів даної мовної спільноти. Ступінь стереотипності
прагматичних кліше, таким чином, корелює з їх передбачуваністю у даній
ситуації, яка, у свою чергу, зумовлена стереотипною інтерпретацією
ситуації. У ситуації зустрічі у першій половині дня, наприклад,
очікується формула привітання Guten Morgen! Добрий ранок!, ступень
передбачуваності якої дуже великий. У контакті з чужими культурами
калькування цих когнітивних репрезентацій, з одного боку, сприяє
правильній орієнтації, і в ситуації зустрічі будь-яке словесне звернення
сприймається як привітання, хоча, з іншого боку, автоматичне калькування
може ввести в оману.
Передбачуваність – не статична, а динамічна величина. Питання Wie
geht’s? до недавнього часу було повнозначним питанням у німецькій мові,
на яке очікувалася відповідь. Тепер під впливом англійської мови це
питання поступово переходить у стандартну формулу привітання, що не
вимагає ніякої відповіді. Безперечно, ступінь передбачуваності
прагматичних кліше варіюється також і в синхронному плані не лише від
однієї культури до іншої, але й від однієї соціальної верстви до іншої.
Так, наприклад, молодь при зустрічі вживає інші формули, ніж дорослі, і,
зрештою, передбачуваність може варіюватися і в індивідуальному плані.
Для діалогічних прагматичних кліше до того ж існує різний ступінь
обов’язковості реактивної репліки. Наприклад, для формул привітання вона
досить висока, а для формул вираження подяки вона значно нижча. У різних
культурах, зрозуміло, можуть бути відмінності: якщо у німецькій мові
мінімізація приводу для подяки практично обов’язкова, то в українській
мові реакції типу Нема за що більш факультативні. Високим ступенем
клішування характеризуються наступні репліки-реакції на вибачення: Keine
Ursache. Nichts passiert. Alles in Ordnung. Bitte. Schon gut. Нема за
що. Нічого, нічого. Все гаразд. Все окей. Прошу. Гаразд, дрібниця.
Інші репліки-реакції, як, наприклад, відмова (Не можу) або повчання
(Дивитися треба!), у стандартних етикетних ситуаціях сигналізують про
відступ від стандартної/стереотипної інтерпретації ситуації і явно
марковані [4, с.54].
Розглядаючи ступінь ввічливості різних прагматичних кліше, можна
виходити з того, що поширене кліше більш ввічливе, ніж мінімальна
формула. Вибачте, таким чином, менш ввічливо ніж Вибачте мене заради
Бога. Однак перебільшене намагання попросити вибачення або бути
ввічливим може виявитися недоречним і викликати протилежну реакцію –
роздратування.
Нові німецькі формули привітання типу Einen schoenen guten Morgen! Einen
wunderschoenen guten Abend! довші і повинні бути більш ввічливими, ніж
стандартні формули Guten Morgen! Guten Abend! Однак справа тут не у
додатковій ввічливості, а в інфляції мовних засобів. Кліширована формула
здається недостатньою, що свідчить про негативну оцінку, яка
приписується кліше у німецькій мові [5, с.137].
При переході до іншої культури змінюється і приписування ступеня
ввічливості прагматичних кліше: так, наприклад, довжина, поетичність,
змістовність українських тостів викликає подив у незнайомих з
української культурою носіїв німецької мови. Вони звикли до мінімального
Prost! Gesundheit! Auf die Hausfrau! або навіть до “нульового” тосту,
буквальне калькування якого в українському культурному середовищі може
бути сприйнято як індикатор “антикультурної” поведінки, наприклад,
властивої алкоголіку.
Отже, німецько-українське порівняння прагматичних кліше показало, що в
українській мові кліше є більш дослівним, ніж у німецькій. Це означає,
що буквальне значення, семантика, хоча і в скороченому вигляді, але
наявна. Якщо по-українськи промовляється вибачення, то мовець свідомо
бере на себе хоча б мінімальну частину провини, а якщо він висловлює
подяку, то він дійсно вдячний, так що мінімізація приводу не
обов’язкова. Ступінь ввічливості прагматичних кліше також у багатьох
випадках обумовлена культурним контекстом. Безперечно, питання щодо
ступеня клішування повторюваних елементів розмови та оцінка вживання
інноваційних формул, а також перелік ситуацій, що викликають мовні
кліше у німецькій та українській культурах, являє собою інтерес для
подальших розвідок у царині контрастивної прагматики.
Література:
1. Coulmas F. Routine im Gespraech. Zur pragmatischen Fundierung der
Idiomatik. ( Wiesbaden: Lagrev-Verlag, 1991. ( 130 S.
2. Goffman E. Interaktionsrituale. Ueber Verhalten in direkter
Kommunikation. ( Tuebingen: Niemeyer, 1996. ( 110 S.
3. Braun P. Tendenzen in der deutschen Gegenwartssprache. ( Stuttgart:
Verlag W. Kohlhammer, 1987. ( 325 S.
4. Караванський С. Секрети української мови. ( К., 1994. ( 152 с.
5. Rathmayr R. Pragmatik der Entschuldigungen. ( Koeln, Weimar, Wien:
Stuertz, 1996. ( 260 S.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
