Реферат на тему:

Експлікація валентностей ітеративних і неітеративних дієслів пересування

Лінгвістична наука кінця ХХ – початку XХІ століть вивчає мову не як
формальну статичну систему, а намагається виявити механізми її
функціонування в нерозривному зв’язку з особливостями відображення
довколишнього світу в свідомості людини та процесу концептуалізації
знань. Такий підхід приводить до усвідомлення необхідності вивчати слово
в сукупності його лексичного та граматичних значень як “реалістичне з
психологічного погляду” [Фас мер 1987 : 68]. Отже, гіпотези, які
висувають дослідники мовної концептуалізації, повинні проходити
психологічну перевірку, а отримані результати мають бути психологічно
релевантними, що надає особливої значущості психолінгвістичним методам
дослідження. Зокрема, продуктивність методу асоціативного експерименту
(АЕ) та психологічна релевантність його результатів доведена працями
багатьох дослідників [див. Караулов 1993; Горшко 2001; Горшко 2004;
Крига 2001 та ін.].

Структури ментального лексикону ізоморфні складній ієрархічній
концептуальній картині світу, що існує у свідомості носія мови. Під час
сприймання слова-стимулу в АЕ повністю або частково активізується її
відповідний фрагмент, що містить іконічне відображення предмета або
події, прототип цього предмета або відповідний сценарій, а також
відповідні зв’язки на рівні ментального лексикону. Така активація
можлива завдяки наявності у тезаурусі мовців “численних координаційних і
субординаційних, усвідомлюваних та неусвідомлюваних зв’язків між
окремими мовними сутностями та концептуальними структурами, що стоять за
ними” [5, с. 5]. Залежно від того, які фрагменти концептуальної
структури потрапляють у фокус уваги респондента під час проведення АЕ,
процес реагування може бути зумовлений активацією як глибинних
концептуальних структур, так і зв’язків відповідного внутрішнього слова
на рівні ментального лексикону мовця. Сукупність вербальних асоціацій
„утворює асоціативне поле – фрагмент вербальної пам’яті людини і
фрагмент мовної картини світу того чи іншого етносу, відображеного у
свідомості носія певної культури, його мотивів, оцінок, культурних
стереотипів” [Крига, с. 182]. Отже, результати АЕ дають змогу
реконструювати будову та змістові характеристики відповідного фрагмента
концептуальної картини світу.

Дослідження особливостей граматичної організації мов із використанням
психолінгвістичних методів є особливо актуальним, оскільки центральні
для психіки людини концепти відображені в граматиці мов і „саме
граматична категоризація створює ту концептуальну мережу, той каркас для
розподілу всього концептуального матеріалу, що виражається лексично”
[Кубрякова, Дем’янков, Панкрат, Лузіна 1996 : 91]. Серед дослідницьких
задач, які може вирішувати лінгвіст на основі асоціативного словника,
Ю.М. Караулов вказує, зокрема, „порівняння лексико-семантичного складу
вербального – лексико-семантичного і граматичного рівня мовної
здібності”, в межах якого можливо провести, зокрема, „порівняння
лексико-семантичного складу (і граматичного?) в полях зі стимулами
одного словотвірного гнізда (різних частин мови)”, а також „виявити та
описати відмінності у складі та граматичних характеристиках реакцій для
пар полів з різновидовими стимулами-дієсловами” [Караулов 2002:782].

Не менш цікаве завдання становить експлікація каркасу концептуалізації
корелятивних дієслів руху недоконаного виду, які, за визначенням
В.М. Русанівського, належать до „семантично споріднених і морфологічно
однотипних лексико-морфологічних розрядів, що звуться родами дії”
[Русанівський 1971:230]. Дієслова недоконаного виду, що входять до цих
стійких структурно-семантичних груп, об’єднуються в пари слів із
спільним коренем (крім різнокорінних у парі идти – ходить), які
протиставляються одне одному „за значеннями односпрямованості –
різноспрямованості руху, а також за некратністю – кратністю”
[Русанівський1971 : 590-591].

Отже, мета дослідження – виявити концептуальний зміст, який
співвідноситься у свідомості мовців з неітеративними та ітеративними
дієсловами пересування (укр. йти – ходити; рос. идти – ходить) при
обов’язковому дотриманні вимоги психологічної релевантності такого
аналізу.

Аналізуючи розвиток вчення про роди дії, В.М. Русанівський критикує
однобічний підхід до цього явища. Так, в працях Ю.С. Маслова і його
учнів, що вважають виразниками родів дії будь-які одновидові дієслова,
читаємо: „Роди дії – це семантичні (саме семантичні, а не, скажімо,
словотвірні!) розряди дієслів” [Маслов 1965 :7 – цит. за
Русанівський1971: 230-231]. Але, як зауважує В.М. Русанівський, цей
„спільний для всіх слов’янських мов рід дії –
односпрямованість / різноспрямованість” охоплює невелику замкнуту групу
дієслів руху, зокрема бігти – бігати, їхати – їздити, іти – ходити, що
утворилися суфіксальним способом; „значення односпрямованості чи
різноспрямованості утворюється внаслідок протиставлення суфіксів
основ…” [Русанівський1971:231-232].

З другого боку, стверджується, що деякі „роди дії відзначаються певною
формальною ознакою і являють собою словотвірні розряди (наприклад,
дієслова стану типу стоять, спать, болеть, бодрствовать)» [Бондарко,
Буланін 1967 : 13-14 – цит. Русанівський1971: 230-231]. Як слушно
зауважує В.М. Русанівський, „[т]акому підходові до визначення родів дії
при всій його плідності і результативності бракує розмежування
лексико-семантичних і морфологічних особливостей, властивих кожній
лексемі” [Русанівський1971:231]. Відмінність в семантиці цих дієслів
пояснюється особливостями втіленої в них концептуалізації руху:
ітеративні дієслова пересування „називають рух, що відбувається у різних
напрямках, часто неодноразово” [Русская граматика 1980:594],
неітеративні дієслова пересування „називають такий рух, що спрямований
на досягнення межі (у прямих значеннях – просторової)” [Там само:595].

Особливості семантичної структури та концептуалізації ітеративних і
неітеративних дієслів можуть бути виявлені за допомогою АЕ, причому
отримані результати відповідатимуть вимогам психологічної достовірності.
При сприйманні слова-стимулу відбувається активація певного фрагмента
ментального лексикону мовця, внаслідок чого виникають асоціативні
реакції, які експлікують слоти відповідного фрейму.

Л. Теньєр, який дотримувався вербоцентричної позиції, писав, що
„[д]ієслівний вузол, який становить центр речення у більшості
європейських мов…, виражає свого роду маленьку драму. Дійсно, як у
якій-небудь драмі, в ньому обов’язково є дія, а найчастіше також дійові
особи та обставини”, — і далі: „Якщо перейти від плану драматичної
реальності до плану структурного синтаксису, то дія, актори та обставини
стають відповідно дієсловом, актантами та сирконстантами”, причому
„[c]ирконстанти виражають обставини (часу, місця, способу тощо), в яких
розгортається процес” [Теньєр 1988:117]. У подальшому викладі ми будемо
вживати термін „сирконстант” саме в цьому широкому значенні.

Отримані в АЕ реакції експлікують валентності дієслова-стимулу та дають
змогу встановити, зокрема, його сирконстантну структуру. Існує змога
розглядати отримані реакції з погляду належності до певної частини мови,
або з огляду на те, які елементи концептуальної організації знань вони
експлікують.

Так, аналізуючи отримані в експерименті з носіями російської мови
реакції, Ю.М. Караулов відзначає, що дієслова-стимули недоконаного виду
викликають „і максимальну кількість, і найбільшу різноманітність
реакцій-прислівників у (?) асоціативній статті” [Караулов1993:106].
Наприклад, стимул бежать викликав більше половини реакцій-прислівників
[Там само:101], а стимули ехать та идти – більше третини від загальної
кількості реакцій [Там само:102]. Принагідно зауважимо, що корелятивні
ітеративні дієслова також викликають значну кількість
реакцій-прислівників: бегать 36% [див. Русский ассоциативный словарь
2002 : 47]; ходить 48% [Там само:709].

Загалом, як відзначає Ю.М. Караулов, „прислівникова модель
сирконстантної структури багатша за іменну модель, або, інакше кажучи,
кількість типів обставин, виражених прислівниками, завжди більша (або
принаймні, дорівнює) кількості обставин, виражених іменниками або
субстантивованими формами інших частин мови” [Караулов1993:110]. Тому
логічно висловити припущення, пише він далі, що „прислівникові та іменні
сирконстанти – з урахуванням закономірності їх ексцентризму –
знаходяться у відношеннях взаємодоповнення таким чином, що сумарно, у
своїй сукупності вони повністю завдають сирконстантну структуру
дієслова-стимулу. Але на жаль, доводиться констатувати, що це припущення
виявляється необґрунтованим насамперед через більшу свободу власне
сирконстантної структури, свободи набагато більшої, ніж, наприклад, в
актантної структури дієслова” [Там само:111]. Ю.М. Караулов вважає, що
фактично єдине обмеження сирконстантної структури становить набір
семантичних типів прислівників, прислівників-сирконстантів та їх
відповідників – іменних обставин, потенційна кількість яких для дієслова
дорівнює десяти; але, відзначає він далі, в словнику не зафіксовано
жодної статті, де „сума семантичних типів прислівників-реакцій та
обставинних реакцій-іменників вичерпувала б усі можливості
сирконстантної структури” [Там само:111]. Крім того, „контури”
сирконстантної структури дієслова окреслюють реакції-займенники,
„пунктиром намічаючи її основні вузли, що можуть заповнюватися як певним
семантичним типом прислівника, так і відповідним до цього типу
сирконстантом-іменем” [Там само:108].

Далі Ю.М. Караулов наводить приклади таких реакцій на дієслово-стимул
прислать, які могли б, на його думку, виникнути у респондентів, і поява
яких дозволяла б вважати асоціативну статтю повністю „укомплектованою”,
наприклад: прислать помногу, прислать туда тощо [Там само:112]. Але
прислівник помногу передбачає, на наш погляд, багатократність,
повторюваність дії, Отже, така реакція могла б виникнути на стимул
присылать; реакція туда має серед отриманих реально реакцій повнозначні
аналоги далеко, на дом [Русский ассоциативный словарь 2002 : 513].
Зокрема, запропонована Ю.М. Карауловим як гіпотетично можлива реакція
прислать на троих [Караулов1993:112] являє собою структурно та
семантично неповне словосполучення, яке було би зрозумілим у ширшому
контексті (мовному або ситуативному), чим пояснюється, як видається,
невисока ймовірність появи такої реакції у реальному експерименті.

, H e u X

d

h

h

h

2 сирконстантних реакцій, що „виразилося у чіткий кореляції цих типів з
лексико-семантичними варіантами значень дієслова-стимулу” становить
собою „розмиту” структуру, яка відтворюється та самостійно
налагоджується [Там само:114].

Необхідним доповненням такої класифікації реакцій за частинами мови стає
її чіткіша семантична деталізація, що дозволяє експлікувати психологічно
релевантні особливості цих дієслів. Як відзначає Ю.Д. Апресян, у
словниках і теоретичних працях ітеративні (за термінологією
Ю.Д. Апресяна – моторно-кратні або індетермінативні) дієслова
розглядаються як семантично похідні від неітеративних
(мотороно-некратних або детермінативних), тому їх тлумачення складається
звичайно з посилання на відповідне неітеративне дієслово та стандартного
додатку, що повторюється для них всіх, про те, що переміщення (яке
позначається цим ітеративним дієсловом) відбувається звичайно в різний
час або в різних напрямках; „[к]вантом багатократного пересування є
переміщення з однієї точки в іншу, де його напрямок якось змінюється”
[Апресян1995:72]. Оскільки отримані реакції дають змогу виявити, що саме
концептуалізація ітеративних дієслів є психологічно вагомою для носіїв
мови, реакції повинні експлікувати відповідні сирконстанти.

Найчастотнішою реакцією на стимул йти виявився прислівник пішки 21– 9,8%
(загальна кількість отриманих реакцій 215), який, по-перше, експлікує
пряме значення цього дієслова, а по-друге характеризує названий спосіб
пересування (пор. також реакції ноги 9, ногами 3 тощо). Значна частина
отриманих реакцій вказує напрямок, в якому відбувається рух, або мету:
додому 16, вперед 9, далеко 4, на зустріч, назустріч, на пари, кудись 3,
куди?, геть, до університету 2, в дорогу, далеко за гори, до школи, на
навчання, на пиво, на побачення, на уроки 1 тощо. Крім цих граматично
узгоджених реакцій, частина реакцій отримана у неграматикалізованій
формі: прогулянка 5, пари 2, напрям, університет 1 тощо. Кількість
реакцій, що експлікують певну спрямованість або мету пересування,
складає приблизно 30%. Точно визначити їхню кількість неможливо через
непрозорість інтенцій респондента для інтерпретатора; наприклад, поява
реакції прогулянка може пояснюватися частковою експлікацією
словосполучення з обставиною мети ‘йти на прогулянку’ або називати
найтиповіший спосіб пересування під час прогулянки.

Інші реакції експлікують траєкторії руху (у граматикалізованій або
неграматикалізованій формі): дорога 9, дорогою 6, вулиця 4, стежка 2,
вулицею, коридор, шлях 1 тощо; характеризують швидкість пересування:
швидко 7, повільно 4, помалу 1 тощо.

Оскільки семантичні поля утворюють незамкнені семантичні групи, що
багаторазово перетинаються, то будь-які дві з них пов’язані нерозривним
ланцюгом проміжних семантичних ланок, незалежно від того, як далеко одна
від одної знаходяться в семантичному просторі мови ці групи
[Апресян1965:254-255], і виникають також реакції, що називають інші
способи пересування: бігти 3; їхати 2; політ, хода, ходити 1 тощо.
Частина реакцій експлікує архісему дієслова-стимулу: рухатися 3,
пересуватися, рух, рухатись 1 тощо. Інші реакції ілюструють переносне
значення стимулу, наприклад: до мети 2, до кінця, до перемоги 1.

Аналогічні реакції були отримані для російського стимулу идти (загальна
кількість реакцій 507): вперед 47; домой 37; пешком 29; в ногу 25;
быстро 15; в кино, дорога 13; бежать, по дороге 12; гулять 9; прямо 8;
далеко, ехать, стоять 7; в гору, дальше, куда-то, рядом 6; в гости, в
театр, двигаться, ноги, улица, шагать 5; долго, куда, медленно, назад,
по улице, прийти 4; в школу, институт, к черту, напролом, на работу,
ползти, по тропинке, туда, шагом 3 тощо [13, с. 228]. Як бачимо, серед
найчастотніших реакцій також переважають реакції, що експлікують
значення напряму або специфічного способу пересування.

Для ітеративних дієслів картина дещо відмінна. Вагомою ознакою також є
специфіка способу пересування: ходити (загальна кількість реакцій 214)
пішки 29, ноги 13, босоніж 5, ногами 2 тощо. З’являються поодинокі
реакції, що називають і незвичні способи ходіння: на пальцях, на руках
1. Як і у випадку з неітеративним дієсловом-стимулом, фіксується зв’язок
з іншими видами руху: бігати 6, біг, бігти 2, бродити, їздити, їхати,
лазити, лізти, літати, рух, рухатись 1 тощо. Причому ітеративний стимул
ходити частіше викликає реакції, що так само належать до ітеративних
дієслів (див. приклади вище).

Кількість реакцій, що означають мету руху (до школи 10, в університет,
на пари 5, школа 4, в школу 2, в гості, в театр, до друзів, до лісу,
кіно, на прогулянку 1 тощо) зменшується. Причому найчастотнішими в цьому
переліку є назви установ або інших місць, куди ходять з певною
регулярністю. З’являється також реакція на дискотеки, де іменник вжито у
формі множини, аналогів якої не зафіксовано для неітеративного стимулу
іти. Інша типова конструкція – це реакції з прийменником по, що
означають рух із неексплікованим напрямком: по воді, по землі 4, по
вулиці, по кімнаті, по колу, по парку, по підлозі, по хаті 1 тощо.
Причому кінцеві пункти траєкторії, де напрямок руху змінюється,
виявляються не найвагомішими для носіїв мови: зафіксована єдина реакція
туди-сюди, яка чітко експлікує цю різноспрямованість пересування.
Отримана також конструкція з прийменником по, що виражає обставинне
значення мети: по воду 1.

Дієслово-стимул ходить викликало в носіїв російської мови такі реакції
(всього 535): пешком 66; босиком 24; в кино 22; быстро 21; бегать 20;
гулять 13; в школу 12; в лес 9; бежать, двигаться, стоять 7; на руках,
по земле 6; бродить, в гости, ноги, тихо 5; вместе, дорога, ездить, на
ушах, передвигаться, по улице, прямо, сидеть, улица 4; боком, вокруг, в
театр, далеко, долго, идти, лететь, на голове, по пятам, по струнке,
часы, школа 3; в институт, в магазин, вперед, в университет, ехать,
жить, за водой, кино, конем, кругами, лежать, летать, много, на работу,
на цыпочках, ногами, плавно, по грибы, под стол, по канату, по краю, по
кругу, по лезвию ножа, по лесу, ползать, по магазинам, приходить,
работа, сапоги, усталость, учиться, ходуном, шагать 2 тощо [Русский
ассоциативный словарь 2002 : 709].

Порівняльний аналіз результатів АЕ з носіями української та російської
мов з тими результатами, що були отримані в експерименті з носіями
англійської мови, дає змогу спостерегти певні відмінності. Англійський
конверсив go може перекладатися як ‘йти, ходити’ та ‘рух, хода,
ходіння’. Найчастотнішою реакцією на цей стимул виявилася реакція stop
‘зупинка, зупинятися’ — 25%, тоді як в експерименті з носіями
української мови найближчими за експлікованими значеннями до неї були
такі реакції: іти зупинка 1%, ходити стояти 1 – 0,47%. В АЕ з носіями
російської мови реакція стоять зафіксована для стимулу идти у 1,38%
випадків, а для ходить — у 1,31%. Таку значну розбіжність у кількості
реакцій цього типу, отриманих від носіїв слов’янських мов, порівняно з
результатами АЕ англомовному середовищі, можна пояснити більш загальним
значенням англійського дієслова внаслідок того, що для нього не
релевантні ознаки визначеності / 

невизначеність напряму та ітеративності / неітеративності пересування.
Про це свідчать реакції на стимул go, що експлікують, з одного боку,
визначений напрямок (come ‘прийти’ 9%, home ‘дім, додому’ 4%, back
‘назад’ 2% тощо), а з другого – його різноспрямованість або
невизначеність (between ‘між’ 2%). Отже, для англійського дієслова go
вагомішим виявляється протиставлення руху та його відсутності.

Таким чином, аналіз результатів АЕ допомагає виявити психологічно
релевантні особливості концептуалізації дієслів, що позначають різні
роди дії, та специфічні риси відповідних концептуальних структур у
свідомості носіїв різних мов та культур. Зокрема, якщо для неітеративних
дієслів важливою ознакою є напрямок або спосіб пересування, то
найвагомішими характеристиками ітеративних дієслів пересування виявилися
повторюваність і невизначеність – не різноспрямованість – напрямку
пересування.

Література

Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: синонимические средства языка //
Апресян Ю.Д. Избранные труды. В 2 т. Т 1. М., 1995.

Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. Л., 1967.

Горошко Е.И. Интегративная модель свободного ассоциативного
эксперимента. Харьков, 2001.

Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма. Москва-Харьков,
2003.

Добровольский Д.О., Караулов Ю.Н. Идиоматика в тезаурусе языковой
личности // ВЯ. №2. 1993.

Караулов Ю.Н. Ассоциативная грамматика русского языка. М., 1993.

Караулов Ю.Н. Русский ассоциативный словарь как новый лингвистический
источник и инструмент анализа языковой способности // Русский
ассоциативный словарь. В 2 т. Т. 1. От стимула к реакции /
Ю.Н. Караулов, Г.А. Черкасова, Н.В. Уфимцева, Ю.А. Сорокин,
Е.Ф. Тарасов. М., 2002.

Крига Т. “Словник асоціативних норм української мови” Н.П.Бутенко як
новий лінгвістичний спосіб репрезентації української мови і відображення
мовної картини світу українців // Історія української лінгвістики. Зб.
наук. праць. Київ-Ніжин, 2001.

Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий
словарь когнитивных терминов. М., 1996.

Маслов Ю.С. Система основных понятий и терминов славянской аспектологии
// Вопросы общего языкознания. Л., 1965.

Русанівський В.М. Структура українського дієслова. К., 1971.

Русская грамматика. В 2 т. Т. 1. М., 1980.

Русский ассоциативный словарь. В 2 т. Т. 1. От стимула к реакции /
Ю.Н. Караулов, Г.А. Черкасова, Н.В. Уфимцева, Ю.А. Сорокин,
Е.Ф. Тарасов. – М., 2002.

Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. М., 1988.

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. В 4 т. М., 1987.

Ченки А. Современные когнитивные подходы к семантике: сходства и
различия в теориях и целях // Вопросы языкознания. 1996. № 2.

Kiss G.R., Armstrong C., Milroy R., Piper J. HYPERLINK
«http://monkey.cis.rl.ac.uk/Eat/htdocs/eat.html» Edinburgh Associative
Thesaurus . HYPERLINK «http://
monkey.cis.rl.ac.uk/Eat/htdocs/eat.html» http://
monkey.cis.rl.ac.uk/Eat/htdocs/eat.html

М. Фасмер виводить рос. иду, идти та укр. іду, іти виводить з
праслов’янського *jьd? [Фасмер, 1987, ІІ : 117-118], а рос. ходить та
укр. ходити від індоєвропейського *sed- [Фасмер, 1987, IV : 252-252];
якщо прийняти цю реконструкцію за основу, то вказана пара слів належить
до суплетивного способу словотворення.

Використовуються результати АЕ з 200 респондентами — носіями
української мови.

Результати експерименту Дж. Кіша з носіями англійської мови наводяться
за [16]. У цьому експерименті брало участь 100 респондентів.

Похожие записи