Реферат на тему:

Добір лексичного мінімуму в адміністративно-правовому дискурсі на основі
аналізу соціально-комунікативних ролей студентів як складова моделі
всього змісту навчання

Володіння іноземною мовою в цілому асоціюються зі знанням слів, з
лексичними навичками, що забезпечують функціонування лексики в
спілкуванні.

Предметним аспектом навчання власне мові в адміністративно-правовій
сфері є навчання лексики даного дискурсу і формування лексичних навичок
з метою комунікації. Навчання студентів лексики
адміністративно-правового дискурсу при викладанні французької мови як
спеціальності супроводжується рядом вимог:

Досягнення основної мети навчання.

Забезпечення досягнення основної мети навчання полягає в тому, щоб
навчити студентів спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях
повсякденного життя. Специфікою адміністративно-правового дискурсу є
частотність його вживання на сучасному етапі розвитку суспільства.
Читання преси іноземною мовою, перегляд телепередач, прослуховування
політичних радіо новин “змушує” звертатися до адміністративно-правової
сфери взагалі і до конгломератної лексики даної сфери, зокрема.

Розвиток фонових знань студентів.

Лексика адміністративно-правового дискурсу належить до так званої
фонової лексики, отже, сприяє розвиткові фонових знань студентів.
Адміністративно-правовий дискурс розкриває поняття права як науки, дає
уявлення про державний устрій тієї чи іншої країни. Подібні поняття є
характерними для конкретної країни і, у більшості випадків, невідомі
іноземцям, що, безумовно, ускладнює процес спілкування. Взаєморозуміння
неможливе без принципових знань комунікантів про навколишню дійсність.
Як зазначалося вище, фонові знання реалізуються у певних мовних засобах.
До таких засобів належать реалії і фонова лексика.

Забезпечення участі студентів у бесіді в дискурсі права.

Через визначальну роль світової політики й економіки, однією з важливих
тем спілкування членів мовних колективів стали політичні події і
проблеми економіки [2.78]. Знання лексики адміністративно-правового
дискурсу, конгломерат якої містить у собі основну політичну
термінологію, допоможе студентам забезпечити повноцінну участь у
подібному спілкуванні.

Навчання лексиці адміністративно-правового дискурсу зумовлено також
прагматичним підходом до акту спілкування. Прагматичний підхід може бути
зорієнтованим на: 1) кількісне розширення лексичних знань в
адміністративно-правовому дискурсі; 2) якісну зміну знань про
адміністративно-правову сферу [2.75]. Рівень контакту визначається
характером відносин комунікантів, тобто роллю і намірами кожного з
учасників комунікативної ситуації.

Серед способів, якими користується особистість для реалізації своєї
соціальної ролі, одну з найважливіших позицій займають мовні, або
вербальні символічні засоби, специфічні для кожного національного
суспільства [6.11].

Для реалізації прагматичного підходу важливого значення набуває знання
певної лексики, що орієнтує особистість на певну сферу спілкування.

Адміністративно-правовий дискурс вимагає граничної точності у
висловлюванні, тому наведена вище дефініція визначає досить високі
вимоги до лексичного рівня студентів, до його використання. Це можна
проілюструвати прикладами специфічних значень лексичних одиниць, які
вживаються в такому дискурсі:

Характер адміністративно-правового дискурсу призводить до проблеми
необхідності добору лексики в ньому. У методиці навчання іноземних мов
проблема добору лексичного матеріалу є однією з центральних, тому завжди
залишається актуальною, хоча і вона по-різному вирішується в рамках
різних методів і дидактичних напрямків [1.36].

Здійснення відбору лексичного матеріалу передбачає:

1) встановлення якісних і кількісних характеристик відібраного мінімуму;
2) визначення принципів і процедур відбору.

Кількісні параметри обсягу лексичного мінімуму визначаються: 1) цільовою
(програмною) установкою курсу мови; 2) лінгвістичними факторами
(можливістю здійснення комунікації); 3) умовами навчання (кількістю
годин, інтенсивністю курсу і т.д.).

При цьому за одиницю добору більшістю дослідників справедливо обирається
слово-значення або семантичні одиниці, що за своєю номінативною функцією
можуть бути прирівняні до слів (однозначне слово, лексико-семантичний
варіант, слово-омонім, скорочення, складні лексичні одиниці).

Так, Б.А.Лапідус зробив досить вдалу спробу щодо вирішення цілого ряду
проблем, пов’язаних з добором мовного матеріалу. Він, зокрема, пояснив
розуміння принципу селекції, складовими якого можуть бути: 1) принцип
наявності в мінімумі одиниць усного і письмового мовлення, необхідних
для забезпечення стилістично адекватного мовлення; 2) принцип вибору
одиниць, імовірність вживання яких є найбільшою (для рецептивного
мінімуму); 3) принцип виключення взаємозамінних одиниць при відборі
мінімумів для продукування мовлення і т. д. [3.16].

Корисний пакет принципів був запропонований Р.К. Міньяром-Бєлоручевим.
До яких автором були віднесені функціональність, комунікативність і
системність. Останній принцип, зокрема, вимагає, щоб лексеми відбиралися
і подавалися студентам у межах семантичних систем, що складаються з ядра
семантичного поля і семантичної периферії [3. 15].

Дослідження особливостей лексичної системи природної мови, базисної
природи слова як його знака і функціонального осередку, вивчення теорії
і практики добору лексичного мінімуму з різною метою навчання нерідній
мові, порівняльний аналіз ряду підходів до добору й організації мовного
інвентаря сприяли більш обґрунтованому підходу до формування основних
принципів добору лексичного мінімуму в адміністративно-правовому
дискурсі. В цілому, добір лексичного мінімуму в
адміністративно-правовому дискурсі здійснюється на основі аналізу
соціально-комунікативних позицій тих, кого навчають і їх комунікативних
потреб, після чого уточнюється за критеріями частотності, поширеності,
які є принципами побудови моделі всього змісту навчання [4.35]. Для
проведення ж самого добору нами був розроблений ряд специфічних
критеріїв. До них належать наступні:

Необхідність і достатність лексики, що відбирається, для досягнення мети
навчання в даному дискурсі (говоріння в адміністративно-правовому
дискурсі).

Вживаність лексики, що визначається за допомогою показників і
поширеності кожної лексичної одиниці. Наприклад, політична лексика, яка
стосується подій, що відбуваються у країні, описів державного устрою,
розпоряджень, законодавчих актів є більш поширеною, ніж лексичні одиниці
текстів у преамбулах до законів чи розпорядженнях.

Посильність і доступність дібраних лексичних одиниць. Даний критерій
пов’язаний із проблемою складності термінології
адміністративно-правового дискурсу.

Відповідність комунікативним потребам майбутніх фахівців, їхньому
інтелектуальному рівневі й інтересам. Так, студенти мовних вищих
навчальних закладів отримують гуманітарну освіту, у рамках якої
вивчаються соціальні дисципліни (політологія, соціологія і т.д.). Тому
базові знання студентів за даними дисциплінам, а також їх загальний
рівень розвитку полегшують розуміння явищ іномовного соціуму, що
стосуються адміністративно-правового дискурсу. Крім того, у
студентському віці, молодь, як правило, досить жваво цікавиться
проблемами держави і права, політикою, надає перевагу обговоренню
подібних питань.

Відкритість лексичного мінімуму. Для повноцінної участі у спілкуванні в
адміністративно-правовому дискурсі студентові повинен бути
запропонований для вивчення вибір лексичних засобів спілкування, так,
щоб лексичний мінімум міг постійно збагачуватись, тобто бути відкритим
для збільшення.

Викладене дає підстави зробити наступні висновки:

— Предметним аспектом навчання студентів у адміністративно-правовому
дискурсі є лексика даної сфери. Необхідність навчання лексики правової
сфери при викладанні французької мови як спеціальності може бути
зумовлена фактами досягнення основної мети навчання: навчити студентів
спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя,
розвиток фонових знань студентів.

Навчання лексики адміністративно-правового дискурсу також зумовлене
прагматичним підходом до акту спілкування, орієнтованого на розширення
лексичних знань як таких і реалізованого в аспекті орієнтації
особистості на певну сферу спілкування. Лексичні одиниці
адміністративно-правового дискурсу потребують високої точності
висловлювання, точності вживання у висловлюванні [5.39].

Характер адміністративно-правового дискурсу, специфічність його лексики
призводить до проблеми добору лексичного мінімуму даного дискурсу. Цей
добір лексичного мінімуму в адміністративно-правовому дискурсі
здійснюється на основі аналізу соціально-комунікативних ролей студентів
і уточнюється за критеріями частотності, поширеності, які є складовими
моделі всього змісту навчання.

ЛІТЕРАТУРА

Бориско Н. Ф. Теоретичні основи створення навчально-методичних
комплексів для мовної міжкультурної підготовки вчителів іноземних мов
(на матеріалі інтенсивного навчання німецької мови). – Автореф. дис.
доктора пед. наук, 2000. – К. – 36 с.

Круковский В. И. коммуникативно-прагматический аспект французских
законодательных текстов (на материале Гражданского кодекса Франции и
других юридических текстов). – К., 1996. – 78с.

Скалкин В. Л. К вопросу о навыках устной речи //Иностранные языки в
школе. – 1964. — №2. – С. 15-18.

Тарнопольский О. Б., Димова Л. С. Обучение этикету повседневного
педагогического и делового общения в языковом вузе: предисловие к
исследованию // Іноземні мови. – К. – 1999. — №1. – С. 36-45.

Tarnopolsky O., Sklarenko N., Dimova L. Teaching English-speaking
nations’behavioral patterns to students of English: Theory content and
methods // Inozemni movy. – 1999. — №2. – P. 38-43.

Шубин Э. П. Языковая коммуникация и обучение иностранным языкам. – М.:
Просвещение, 1972. – 11 с.

Похожие записи