.

Дієслово (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
22 10376
Скачать документ

Тема: Дієслово

Мета: узагальнити та закріпити вивчене про дієслово, формувати вміти
використовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях.

План.

Повторення про дієслово.

Часи дієслів.

Способи дієслів.

Види дієслів.

Дієвідмінювання.

Дієприкметник.

Дієприслівник.

Хід уроку

Повідомлення теми та мети уроку.

Тема: Дієслово.

Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан.
Дієслово відповідає на питання що роботи? Що зробити? і в реченні
найчастіше буває присудком. Н-д: вже обтрусили айстри роси, коли торкнув
їх змах; багряне листя в жовті коси вплітає осінь у садах. Початковою
формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Інфінітив – це форма
дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і
роду. Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію
взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли.

Інфінітив закінчується на -ти або –ть. Можна вибрать друга і по духу
брата, та не можна рідну матір вибирати.

Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного і недоконаного виду: йти
– прийти, прати – випрати, стукати – стукнути.

Н. ор.д. найчастіше витупає у ролі головного члена у безособовому
реченні. І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому
прожить; підмета та іменного складеного присудка: Лиш бороти – значить
жить; другорядних членів речення: Ішла швидко, дивлячись під ноги, ніби
боялася спіткнутися; Зосталася тільки надія одна: надія вернутись ще раз
на Вкраїну.

Часи дієслів.

В українській мові є три часи дієслова: теперішній, минулий і майбутній.

Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно або в момент
мовлення. Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і
змінюються за особами й числами.

Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбувалася до моменту
мовлення про неї. Дієслова минулого часу можуть бути і недоконаного і
доконаного виду. Минулий час змінюється за родами і числами.

Майбутній час означає дію, яка відбувається після мовлення про неї.
Майбутній час має три форми: просту доконаного виду (посаджу, зберу),
просту недоконаного виду (садитиму, збиратиму) та складену недоконаного
виду (буду садити, буду збирати).

Дієслова майбутнього часу змінюються за особами і числами.

Безособовими називаються дієслова, що означають дію (або стан), яка
реалізується сама по собі, незалежно від діяча (особи чи предмета).

Н-д: вечоріє, смеркає, підмерзає, розвидняється, щастить.

Безособові дієслова означають:

явища природи (розвидняється, підмерзає, смеркає);

стихійні явища (замело, занесло, висушило, залило);

фізичний стан людини або її відчуття (нудить, трусить);

психічний стан людини (гнітить, хочеться, не віриться);

буття, існування, стан або нестачу їх (минулося, не стало);

випадковість явища, незалежність його від особи (щастить, таланить).

Способи дієслів.

В українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний і
наказовий.

Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбулася чи
відбувалася, відбувається чи відбудеться. Н-д: пожовтіла картопля. Жовте
листя так легко летить повз вікно.

Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: Не
грію сонце на чужині.

Дієслова дійсного способу змінюються за часами, а в теперішньому і
майбутньому час – за особами.

Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов: Хотіла б я
піснею стати у свою хвилину ясну.

Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за
допомогою частки б і би.

Дієслова умовного способу не мають часу і особи, а змінюються за родами
і числами.

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклик,
пораду виражає спонукання до дії. Дія реально щ не існує і не існувала,
але той, хто говорить, сподівається що вона повинна відбутися: Грай же,
море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії, –
Така ваша доля!

Дієслова наказового способу не мають форм часу, але вони змінюються за
особами в однині і множині. В однині вони мають форму 2-ї особи, а в
множині – 1-ї і 2-ї.

Спеціальної форми 3-ї особи наказовий спосіб не має. Якщо треба передати
наказ у 3-їй особі, то вживаються частки хай, нехай і форма 3-ї особи
дійсного способу: Хай не зітруться підкови, хай не підіб’ються ваші коні
(Гонч).

Види дієслів

Вид – одна з найважливіших ознак дієслова. Дієслова можуть означати дію
завершену і незавершену. Залежно від цього вони поділяються на дієслова
недоконаного і доконаного виду. Дієслова недоконаного виду означають
незавершену дію і відповідають на питання що робити? що робив? що роблю?
що буду родити? Дієслова доконаного виду означають дію завершену і
відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслову даного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Лексичне
значення таких дієслів на має змінюватися: іти – прийти, шити – пошити.
Такі дієслова утворюють видові пари.

Доконаний вид дієслова утворюється від недоконаного виду за допомогою:

а) префіксів: казати – сказати, рости – вирости;

б) суфіксів: стукати – стукнути, записувати – записати;

в) чергування звуків: сидіти – сісти, замітати – замести; сказати –
скочити;

г) наголосу: виміряти – виміряти, розкидати – розкидати;

д) різних основ: брати – взяти; ловити – піймати.

Лише док. вид мають дієслова: розговоритися, наговоритися,
розгомонітися, розгніватися, роздратуватися, надуматися, натерпітися,
надивитися, насміятися, напрацюватися.

Лише недок. вид мають дієслова: гордувати, грабувати, бродити, літати,
володіти, зимувати, лихоманити, тріумфувати, намагатися, прагнути,
марити, потребувати, зорити, імпонувати.

Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і
недоконаного виду. До них належать дієслова з суфіксом – ува; переважно
іншомовного походження: гарантувати, організувати, телеграфувати,
наслідувати, воєнізувати, а також веліти, женити.

Дієвідмінювання дієслів

Зміна дієслів за способами часами і числами називається
дієвідмінюванням.

До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-і особі множини мають
закінчення – уть, – ють, до ІІ – з закінченням – ать, – ять.

При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних.

Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму –
є.

Дієприкметник

Дієприкметник – це форма дієслова, яка виражає ознаку за дією. За горами
гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі.

За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього і минулого
часу. За відношенням до стану – активні (процвітаючий) і пасивні
(скошений).

У реченні дієприкметники виконують функцію означень.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони
мають форму теп. і мин. часу. Утв. за доп. суф.: ач, яч, уч, юч, л.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена
дією іншого предмета: зоране поле, посіяне жито.

Утв.: суфікси н, ен, єн, т.

Дієприслівник

Дієприслівник – це незмінювана форма, яка пояснює в реченні дієслово,
вказуючи на додаткову дію: Берези й клени, ще недавно голі, стоять,
зеленим маючи гіллям.

Дієприслівник у реченні є обставиною.

Утв.: за допомогою суф. – учи, – ючи, – ачи, – ячи (недок. вид) і – ши,
– вши (докон. вид).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019