Реферат на тему:

Деривація прикметникових фразеологізмів бойківських говірок

Дериваційні процеси у фразеологічних одиницях уже неодноразово ставали
об’єктом наукових зацікавлень вітчизняних і зарубіжних вчених [див.,
зокрема: Алефіренко 1987; Бурмистрович 1971; Гвоздарев 1977; Демский
1985; Демський 1994; Кунин 1955; Удовиченко 1984; Яким 1999]. Однак у
роботах із цієї проблематики матеріал літературної і діалектної мов
представлений неоднаково. Щодо бойківського ареалу, то він здебільшого
поданий як складова загальнотеоретичних положень або аналізу підлягають
окремі аспекти фразеотворення [Ужченко 1982 : 48-50; Яким 1996 : 237-
241]. Винятком є хіба що праця М.Демського [Демський 1987], у якій
теоретичні міркування підкріплюються фразеологізмами з Бойківщини.
Правда, самі фразеологічні одиниці становлять вибірку лише з
„Галицько-руських приповідок”, упорядкованих І.Франком. Отож, на нашу
думку, ілюстративна база є дещо звуженою і відбиває реалії давнішого
періоду. Про деривацію іменникових фразеологічних одиниць стисло
викладено у книжці „З діалектології Бойківщини” [Яким, Зубрицька 2002 :
109-116]. Автори, услід за М.Демським та іншими мовознавцями, виділяють
найбільш продуктивні типи дериваційних баз, а в окремих із них –
найпоширеніші формальні фразеомоделі. Там же подано короткий опис
історії дослідження деривації фразем бойківських говірок. Деривація
прикметникових фразеологізмів саме бойківських говірок не була предметом
окремого наукового дослідження.

Сьогодні у вітчизняному мовознавстві виділяють сім основних типів
дериваційних баз фразеологізмів. Вони характерні також для мовної
системи бойківських говірок. Це: 1) окремі слова, що функціонують у
системі бойківських говірок; 2) прийменниково-іменникові конструкції та
інші сполучення слів, що містять у своєму складі повнозначне та службове
слово; 3) вільні синтаксичні словосполучення і речення; 4) паремійні
одиниці, що функціонували або функціонують на теренах говірок; 5) казки,
анекдоти, небилиці, що відомі мовній системі Бойківщини; 6) уже наявні в
говірках фразеологізми; 7) чужомовні фразеологічні засвоєння.

Як вважає В.Мокієнко, фразеологічні одиниці, базою для творення яких
стають слова, виникають відразу, одномоментно. У мовленні окремих людей,
а потім за сприятливих обставин ставши надбанням багатьох, вони входять
у відповідну фраземну систему [Мокиенко 1980 : 105-111]. Звичайно,
кожний семантико-граматичний клас має свої особливості творення одиниць,
у них переважають ті
або інші моделі, той чи інший тип дериваційної бази. Так, при творенні
фразем на базі слів шляхом нарощування, інтеграції або диференціації
перший різновид, тобто нарощування, досить продуктивний серед
іменникових ФО. Прикметникові фразеологізми цим шляхом практично не
творяться. Натомість фраземна інтеграція, диференціація характерні для
прикметникових фразеологічних одиниць. У монографії „З діалектології
Бойківщини” зазначено, що, на думку
більшості вітчизняних мовознавців, ”при інтеграційному способі утворення
фразеологізму, а точніше його мотиваційного образу, беруть участь усі
слівні
компоненти, тобто вони інтегруються” [Яким, Зубрицька 2002 : 110]. У бой
ківських 

говірках таким способом творяться прикметникові фраземи:

Ні до ліса ні до біса – „ледачий”(Наг.), раз шиє раз поре
„недосвідчений”(ГРП- 111,4) білий як гарап – „чорний”,
„брудний”(ГРП-І,320), ні до Бога ні до людий – „ні до чого не здатний”
(В.), ні в підруку ні в борозду – „ні до чого не здатний” (В.), ні бісе
ні чорте – „мовчазний, понурий” (Поп.), ні живий ні мертвий – „дуже
переляканий, заціпенілий”, „вражений, приголомшений” та інші. Частина
прикметникових фразем, утворених інтеграційним способом, має у своєму
складі повторюваний компонент. Такі одиниці називають тавтологізмами. їх
кількість невелика порівняно з іменниковими. Спільною ознакою для усіх
фразеологізмів, утворених шляхом інтеграції, є те, що їх мотиваційний
образ твориться на базі не якогось одного, а всіх слівних компонентів.
Як зазначають лінгвісти, у таких одиницях часто поєднуються слова —
назви несумісних понять [Демський 1994 : 48].

Фраземи, що виникли шляхом диференціації або розкладу слова, поділяють
на ряд підгруп: 1) власне парафрази; 2) табу; 3) евфемізми і дисфемізми.

Перші із них становлять помітну групу серед іменникових, дещо менше їх
серед дієслівних і досить мало серед прикметникових. Ось кілька
прикладів: боки сьи злипают – „худий”, „голодний”(ГРП-І,55); писок сьи
не запирає – „балакучий”(Наг.), тьижкип до роботи – „ледачий”(В.).

Фразем-табу в семантико-граматичному розряді прикметникових нами не
зафіксовано. Як свідчать лексикографічні та інші джерела, майже усі вони
є іменниковими (тота з-під корчи(сороката, довга), „змія”(Наг.), топ
бодай пропав (скапав) (В.), той з хвостом (Біл.) – „чорт” та інші).

Фраземи-евфемізми, які називають предмети, явища дійсності, прямі назви
яких вважаються не зовсім пристойними або такими, що можуть когось
вразити, викликати небажані асоціації тощо, теж трапляються рідко серед
прикметникових (броваром чути „п’яний”(Др.), розумом баламутит
„божевільний” (В) та ін. Те ж стосується і фразем-дисфемізмів, які
вульгарно, грубо, образливо номінують вже названі лексемами предмети, їх
ознаки, дії тощо. Вони також здебільшого належать до розряду іменникових
і дієслівних (Євин накоренок „жіноцтво” (ГРП-ІІ,86), заїхати по макоїдах
„вдарити в обличчя” та інші). Серед семантико-граматичного розряду
прикметникових їх небагато. Ось кілька

&

(

?

1/4

&

*

,

.

f

?

?

?

здорова, огрядна”(Др.), як з пекла родом – „лиха, люта”(ГРП-І,10) та
інші.

Зауважимо, що таку ж дериваційну основу має значна частина й
прислівникових ФО. Їх належність до розряду прикметникових або
прислівникових часто залежить від синтагматичного оточення, виконуваної
синтаксичної функції і визначається контекстом. Наприклад, фразеологізм
як коминар у реченні: Тото дітвачиско вічно як коминар – має значення
„брудне, неохайне, чорне” і належить до розряду прикметникових, а в
реченні: Тото дітвачиско чорне як коминар – має значення „дуже” і
належить до прислівникових. Отже, значення і його тлумачення залежать
від виконуваної в реченні синтаксичної функції та синтагматичного
оточення. У першому речення ФО є іменною частиною складеного іменного
присудка і безпосередньо пов’язана із підметом, а в другому випадку –
виконує синтаксичну роль обставини міри і ступеня і вживається у
поєднанні з якісним прикметником, який виражає ознаку за кольором.

У роботі виявлено також частину прикметникових фразеологізмів, які
утворені на базі вільних синтаксичних словосполучень. Як відмічають
фразеологи [Гвоздарев 1977 : 73; Демський 1994 : 51], процес творення
таких одиниць кваліфікується як фразеологізація (або фраземізація у
М.Демського чи фраземна транспозиція в Ю.Гвоздарєва). 

Фразеологізація вільних синтаксичних конструкцій, .у тому числі й
синтаксичних словосполучень, є процесом тривалим і поступовим. У процесі
такої поступової фразеологізації дериваційна база зазнає змін, зокрема
щодо розриву з конкретною ситуацією, знаком якої вона була, поступовим
її переосмисленням, у результаті чого формується фразеологічне значення.
Як тільки процес фразеологізації завершується, смисл вільного
словосполучення, яке послужило базою для творення цієї ФО, стає її
внутрішньою формою.

Прикметникові фраземи щодо своїх дериваційних баз – вільних
словосполучень — відзначаються більшою строкатістю порівняно з
іменниковими ФО. Ось приклади прикметникових фразем, утворених на базі
вільних синтаксичних словосполучень: Шпаками годований – „дурний”,
„мудрий” „хитрий, проворний” (ГРП-І,375), мухами годований – „розумний”,
„примхливий, капризний”(Наг.), на кінськім оброці годований – „жвавий,
буйний”(В., Наг.), по бороді плює – „безсилий, тяжко хворий, близький до
смерті”(ГРП-І,108), мішок з половов – „товстий”(В.), не видит дальше
свого носа – „обмежений”(ГРП-І,166), хіба кози пасти – „нікчемний, ні до
чого не здатний”(Топ.), сорочку би з себе дав – „дуже щирий”(Біл.) тощо.

Продуктивним є творення прикметникових фразеологізмів на базі речень.
повних, так і неповних, поширених і непоширених тощо: (Мамине) молоко на
губах не обсохло (висохло) (В.), вус не засіявся (ГРП- 1,294), бульки з
носа йдут (Наг.) –„недозрілий, недорослий”, вже ся порох сипле – ”дуже
старий”(Топ.), смерть за плечима – „дуже старий”(ГРП-Ш.127), Бог міру
загубив – „високий”(Наг.), місіць сьвітит (на голові) – „лисий”(В.),
паради голову гне – „гордовитий, зарозумілий”(Біл.), дідько справу
програє – „заповзятливий, впертий”(ГРП-І,127), скира ся трисе –
„переляканий, дуже збуджений”(Топ.).

Деякі прикметникові ФО утворені на базі існуючих. Зокрема, фразема не
вмився мала значення „не гідний кого”. На її основі шляхом семантичного
розвитку утворилася ФО із значенням „не здатний зробити що”. Інколи у
процесі такого творення зазнає заміни компонент – образний
конкретизатор. У фразеологізмі не вміти коньови хвоста завйизати – „бути
недолугим, ні до чого не здатним”, компонент коньови варіюється —
корови, козі. Така заміна посилює емоційно-експресивний потенціал
фраземи, увиразнює і видозмінює внутрішній образ, хоч сама сфера
образного конкретизатора залишається незмінною. М. Демський твердить, що
така заміна лексичного компонента може мати своїм наслідком появу нового
лексичного значення [Демський 1994 : 57]. Наприклад, у фраземі одним
миром мазані „однакові” компонент одним може замінятися бабським,
хлопським. У результаті такої заміни ФО бабським миром мазаний отримує
значення „старший, безвусий, без заросту чоловік”, а ФО хлопським миром
мазана — „вусата, із заростом жінка”. Зміна компонента зумовила зміну
значення фразеологізму і, відповідно, сполучуваності.

Отже, прикметникові фраземи бойківських говірок найпродуктивніше
творяться на базі вільних синтаксичних словосполучень та речень різної
структури Часто дериваційною базою для них виступають конструкції, що
поєднують у собі сполучник та іменник. Рідше фразеологічні одиниці цього
семантико-граматичного класу творяться на базі вже існуючих, а також на
основі окремих слів.

Література

Алефіренко М. Теоретичні питання фразеології. Харків, 1987.

Бурмистрович Ю.А. Образование фразеологизмов как процесс, осуществляемый
по модели // Вопросы семантики фразеологических единиц: Тезисы докладов
и сообщений. Новгород, 1971. Ч.І. С.11.

Гвоздарев Ю. Основы русского фразеообразования. Ростов-на-Дону, 1977.

Демский М. Украинская фраземика (деривационная база, семантико-
грамматические особенности). Автореферат дис. … докт. филол. наук.
Ужгород, 1985.

Демський М. Дериваційна база діалектної фраземіки з бойківського ареалу
// Українська діалектна лексика. К.,1987. С.45-61.

Демський М. Українські фраземи й особливості їх творення. Львів, 1994.

Кунин А. Некоторые вопросы английской фразеологии // Англо-русский
фразеологический словарь / Сост. А.Кунин. М.,1955. С.1451- 1455.

Лавер В. Фраземика украинских диалектов карпатского региона. Дис.
…докт. филол. наук (рукопись). Ужгород, 1991.

Мокиенко В. Славянская фразеология. М.,1980.

Удовиченко Г. Прогресивна і регресивна деривація в системі
фразеологізмів // Мовознавство. 1984. №2. С. 18-24.

Ужченко В. Творення слів на базі фразеологічних одиниць // Вісник
Харківського університету. Харків,1982. №237. С.54-61.

Яким М. Суфіксація іменникових компонентів фразем (на матеріалі
бойківського говору) // Східнослов’янські мови в їх історичному
розвитку: Збірник наукових праць, присвячених пам’яті професора С.П.
Самійленка. У 2-х. Ч. 42. Запоріжжя, 1996. С.48-50.

Яким М. Слово як дериват фразем бойківського говору // Ономастика і
апелятиви (проблеми словотвірної дериватології). Вип.7. Дніпропетровськ,
1999. С.237-241.

Яким М., 3убрицька М. З діалектології Бойківщини. Дрогобич, 2002.

Похожие записи