РЕФЕРАТ

на тему:

Профілактика правця

ПРАВЕЦЬ – ХВОРОБА СЕЗОННА

Улітку, коли багато людей працює у полі, порається у садах і на городах,
зростає небезпека заразитися збудником працю. Його спори у грунтах
зберігаються протягом багатьох десятиліть. Епідеміологи застерігають:
токсини збудника правцю є сильною біологічною отрутою, яка уражає
людину, а також майже всіх теплокровних тварин – коня, корову, вівцю,
козу, собаку, кроля, морську свинку і білу мишу та ін. Саме травоїдні
тварини і людина є носіями збудника правцю. Їх ній травний канал є
природним середовищем існування та розмноження правцевого мікроба.
Тварини виділяють правцеву паличку постійно.

У природі існує поставний коло обіг збудника правцю. З випорожненнями
тварин і людей паличка виділяється у довкілля, яка у грунті
перетворюється на спори і забруднює його. За сприятливих умов спори
палички правцю можуть проростати, розмножуватися і накопичуватися. Вони
стійкі до високих температур, навіть до дії дезінфікуючих засобі. Грунт
є постійним резервуаром збудника правцю.

Майже по всій Україні розвинене тваринництво і це сприяє забрудненню
грунтів збудником правцю. Однак воно не скрізь однакове і залежить від
складу грунтів.

На півдні України, де переважають чорноземи, створюють сприятливі умови
для вегетації збудника. Навпаки, у північному регіоні, де великі поклади
дерново-підзолистих і піщаних грунтів з невеликим вмістом гумусу, кислим
рН, немає належних умов для вегетації збудника. Отож, тут забрудненість
правцевою паличкою у зразках становить близько 1%, тоді як у чорноземах
– 74%.

Чи небезпечна паличка правцю?

У світі щороку гине від правцю близько 1 млн. людей. з них багато
новонароджених.

Це одна із найнебезпечніших і важких гострих інфекційних хвороб, яка
виникає внаслідок проникнення збудника до організму через ушкоджену
шкіру або слизові оболонки. Токсином уражається центральна нервова
системи, що зумовлює тонічне напруження скелетних м’язів з періодичними
генеролізованими судомами.

Як уже зазначалося, вхідними воротами для збудника правцю є різні
ушкодження шкіри – від масових поранень до ледь помітних подряпин –
рухова паличка, яка під мікроскопом має вигляд тенісної ракетки, або
барабанної палички. У місці потрапляння за наявності анаеробних умов
розмножується і виробляє екзотокслін, який руховими волокнами +
периферійних нервів і з кров’ю потрапляє до спинного і довгастого мозку,
уражаючи рухову центри. Це призводить до тонічного напруження м’язів та
судин. Хвороба маж дуже важкий перебіг.

Причинами смерті від правцю є асфіксія (задушення) – унаслідок судомного
синдрому, параліч серцевої діяльності або дихання.

Інкубаційний період триває від 3 до 30 днів (найчастіше – 5-14 днів).

Чим він коротший, тим важчий перебіг недуги. Здебільшого хвороба
починається гостро. У частини хворих з’являються продроснальні явища.
Явища такі як нездужання. Неприємні відчуття у ділянці рани (тягнучий
біль), незначні посмикування м’язів навколо неї), головний біль,
пітливість підвищена, дратівливість. Ще наприкінці інкубації у хворого
можна викликати рефлекс жувальних м’язів. Для цього хворому пропонують
напіввідкрити рот і обережно постукують вказівним пальцем по його
обличчю над жувальним м’язом. Виникають судомні скорочення жувальних
м’язів і рот закривається.

Одним з перших характерних симптомів хвороби є тризм – напруження і
судомне скорочення жувальних м’язів, що затруднює відкривання рота.
Майже одночасно, внаслідок напруження мімічних м’язів, з’являється
застигла (сардонічна посмішка” – лоб хворого у зморшках, очні щілини
звужені, рот, розтягнутий, як у посмішці.

Невдовзі виникає дисфагія – забруднене ковтання, внаслідок спазму м’язів
глотки. Поєднання цих трьох симптомів є характерною ранньою ознакою
правця. Потім з’являється тонічне напруження м’язів потилиці
(регідність), що поширюється на спину, живіт, кінцівки. Залежно від
переважного напруження тих чи інших м’язів тіло хворого набуває
різноманітних поз. Частіше тіло хворого вигинається, він лежить із
закинутою назад головою і дещо піднятою над ліжком поперековою ділянкою.

Під поперек можна вільно просунути руку. Такий стан називається
опістотонусом.

Якщо в процес втягуються міжреберні м’язи і діафрагма дихальна ексудація
обмежується і дихання стає поверхневим, прискореним. Самовільного,
навіть тимчасового розслаблення м’язів не буває.

На тлі постійного гіпертонусу м’язів тетанічні (клонічні) судоми, що
тривають від кількох секунд до 1-2 хв. свідомість хворого завжди
зберігається, що посилює його страждання.

Розлади дихання, серцевої діяльності можуть призвести до їх зупинки і
смерті хворого.

Тому правцю легше запобігти, ніж лікувати. Оскільки навіть найсучасніші
методи не можуть убезпечити повне одужання, немало хворих залишаються
інвалідами. З лікувальною метою використовують сироватку, яка
нейтралізує токсин, що циркулює в крові. Анатоксині засоби є специфічний
протиправцевий імуноглобулін людини, виготовлений з крові донорів,
імунізованим антоксикона. Хворим на правець уводять також антибіотики,
які впливають на збудника правцю, що міститься в рані, а також іншу
мікрофлору.

Профілактика правця

Сучасна медицина володіє надійними способами запобігання правцеві, серед
яких розрізняють специфічні і неспецифічні. До неспецифічних належать
засоби, спрямовані не проти отрути правцевої палички, я на запобігання
травматизмові. До них треба зарахувати також недопущення забруднення
рани, повноцінну хірургічну обробку пошкоджених препаратів, а також
загально гігієнічні заходи.

Оскільки правцева паличка проникає в організм через рану. Слід передусім
дотримувати правил щодо профілактики травми, навіть дрібних. Під час
весняно-літнього сезону слід. Ходити взутим особливо під час роботи на
городі, у саду, користуватись рукавицями. За шкірою рук і ніг слід
ретельно стежити – не допускати саден, тріщин, заводях, різноманітних
видах транспорту, при роботі з механізмами необхідно неухильно
виконувати правила техніки безпеки.

Для профілактики правця велике значення мають загально гігієнічні
заходи. Над одяг, білизну шкіру разом з пилом можуть потрапляти спори
правцевої палички. Тому при своєчасному при пранні одягу, дотриманні в
чистоті тіла можливість забруднення пошкоджених шкіри чи слизових
оболонок зменшується.

Суттєве значення має санітарно-просвітницька робота. Люди повинні знати
про необхідність звернення за медичною допомогою при триманні травм,
навіть незначних, особливо при забрудненні рани землею, а також при
укусах тваринами.

Швидкому і ефективному з’ясування хворотворних мікробів (у разі
проникнення їх у рану) сприяє своєчасна хірургічна обробка ран: рану
широко розкивають (щоб збільшити проникнення атмосферного кисню),
випікають змертвілі тканини, видаляють сторонні тіла, промивають
розчином перекису водню.

А повноцінну обробку рани може здійснити лише медичний працівник. Тому
постраждалому при будь-якій травмі необхідно звернутись у медпункт.

Ясна річ, не всі, хто отримав поранення. Уражаються правцем. На десятки
тисяч можуть захворіти лише декілька осіб або й менше, але майже кожен з
них ризикує життям. Разом з них ризикує життям. Разом з тим, як свідчать
спостереження, за медичною допомог. З приводу дрібних травм звертається
мізерна кількість потерпілих, особливо у сільській місцевості. І нерідко
дехто не розуміє, що хірургічна обробка рани буде ефективною лише за
умови своєчасного її проведення – не пізніше 4-6 годин після поранення.

Хірургічна обробка місця поранення і неспецифічна профілактика особливо
важливі для людей. яким щеплення проти правця за можна проводити за
станом здоров’я.

Хворий П., рубаючи дрова, поранив палець, руки. Проти правця щеплення не
було, оскільки поранений хворів на цукровий діабет. Звернувся за
медичною допомогою через 5 днів після травми, хоча рана нагноїлась,
тобто занадто пізно. Незважаючи на хірургічну обробку рани, через 2 дні
з’явились ознаки захворювання на правець. Хворого врятувати не змогли.

Особливо небезпечні поранення в ділянці голови, зокрема очей. При цьому
правець розвивається дуже швидко і нерідко призводить до смерті. Для
оточуючих хворі не становлять небезпеки.

Головна зброя — щеплення

Якщо, незважаючи на обережність, правцева паличка почала розвиватись у
рані й виділяти свою смертоносну отруту, вдаються до методів специфічної
профілактики. Нею передбачені заходи, спрямовані на боротьбу з правцевою
отрутою.

Специфічна профілактика здійснюється двома шляхами — проведенням1
щеплення населення проти правця (активна імунізація правцевим
анатоксином) і здійсненням екстренного щеплення при травмах.

Першим препаратом, який застосовували для профілактики правця, була
протиправцева сироватка. В свій час вона зіграла важливу роль у боротьбі
з цим захворюванням. Ще й зараз її застосовують для екстренної
профілактики, але останнім часом цей препарат витісняється
протиправцевим людським імуноглобуліном

Правцевий анатоксин вводять при активній імунізації і екстренній
профілактиці. Це та ж сама правцева отрута, але вона в процесі обробки
втратила свої отруйні якості, зберігши властивість формувати імунітет,
тобто несприйнятливість до інфекції. Даний препарат довго перебував в
організмі, заставляючи його тривалий час виділяти протиотруту —
правцевий антитоксин.

Правцевий анатоксин застосовують як самостійний препарат, і він входить
до складу вакцин АКДП, АДП, АДПМ та ін. Якщо їх ввести в організм людини
чи тварини, то в крові з’явиться протиотрута — правцевий антитоксин,
тобто виробиться імунітет проти правця. Це активний імунітет, оскільки
організм сам активно виробляє протиотруту. При щепленні протиправцевою
сироваткою створюється пасивний імунітет — адже людині вводять уже
готові антитіла.

І активний, і пасивний імунітети називають набутими штучно, оскільки
формують їх штучно, під впливом введених у організм препаратів. Природно
набутий імунітет створюється після перенесеного інфекційного
захворювання. Проте, як уже зазначалось, при захворюванні на правець
імунітет не виробляється, а це ще раз підкреслює необхідність активної
імунізації.

Створення комплексних препаратів, зокрема АКДП, принесло людям велике
полегшення. Неважко собі уявити, яка величезна праця стоїть за ідеєю
створення імунних препаратів, тим паче таких складних!

Ще І. І. Мечніков помітив, що при попаданні в організм
чужорідного

тіла в бік цих тіл починають спрямовуватись специфічні клітини, які
обволікають, перетравлюють і знищують їх. Ці клітини вчений назвав
фагоцитами, а саме явище — фагоцитозом. Йому він і надавав великого
значення в захисті організму від мікробів.

Зараз добре відомо, що в імунітеті важливу роль відіграють захисні
властивості шкіри, бактерицидні якості соків і рідин, що їх виробляє
організм, дія фагоцитів, різноманітних антитіл та інше. Всі ці чинники
разом / обумовлюють загальну опірність організму, стан його імунітету.

Імунітет може бути ослабленим чи посиленим. Різні шкідливі впливи
зовнішнього середовища можуть ослабити природжену чи набуту стійкість
організму до дії інфекцій. Це створює сприятливі умови для розвитку
хвороботворних мікробів, які потрапили в організм. Середовище може
впливати й на мікробів, посилюючи чи ослаблюючи їхні властивості.

При попаданні в організм спор правцевої палички фагоцитоз є
незавершеним, тому що фагоцити, захоплюючи спори, неспроможні їх
перетравити. Збудник правця може тривалий час перебувати в цих клітинах,
а також у шрамах, які утворились після поранень. Це так звана дрімаюча
правцева інфекція. У сприятливих умовах спори можуть прорости й зумовити
захворювання на правець.

Все це ще раз підкреслює необхідність проведення — активної імунізації
проти правця. Поміркуйте самі. Щеплення анатоксином забезпечує надійний
захист організму від захворювання на правець. Його проводять здоровим
людям, тобто це щеплення запобіжне, профілактичне. Якщо правильно
прищеплена людина одержала травму і в рану потрапив збудник, який почав
виділяти токсин, на його шляху стане протиотрута, утворена в організмі
завдяки щепленню. В таких випадках проводять лише неспецифічну
профілактику правця —.хірургічну обробку рани. Лише в разі необхідності
(коли після останнього щеплення минуло понад 2 роки) вводять правцевий
анатоксин.

Інша річ, якщо людина не одержала щеплення проти правця, їй також
проводять обробку рани, а до того ж ще й обов’язково вводять готові
антитіла. У цьому разі постраждалий одержує подвійну дозу правцевого
анатоксину. Проте ці заходи не завжди забезпечують захист проти правця,
оскільки ^.протиправцева сироватка швидко виводиться із організму, а -Д
активні антитіла в потрібній кількості з’являються в організмі десь лише
через місяць після введення анатоксину. Отже, між виведенням пасивних
антитіл і появою в крові активного антитоксину утворюється так званий
беззахисний інтервал, який може стати трагічним для людини. До того ж
протиправцева сироватка може спричинити тяжку алергічну реакцію.

Таким чином, головною зброєю в боротьбі з правцем є запобіжні щеплення,
тобто імунізація правцевим анатоксином.

Це необхідно зніти всім

Спочатку активній імунізації підлягали лише так звані декретовані шари
населення, тобто люди, які в зв’язку з професійною діяльністю могли
травмуватися. Це будівельники, землекопи, робітники і службовці
залізниць, працівники водопровідних та очисних споруд та ін. При цьому
було відзначено високу ефективність активної профілактики правця:

захворюваність на цю тяжку недугу серед декретованих груп населення
різко зменшилось.

Згодом було прийнято рішення про проведення масової імунізації проти
правця.

Чому ж усе-таки хворобу неподолано й досі? Адже вакцинація проти правцю
у нас здійснюється з 1960 року.

Причин кілька. У ті часи, коли планових щеплень не робили, здебільшого
хворіли діти. Тепер діти та молодь майже не хворіють, оскільки внаслідок
щеплень захищені від правцю на 75-90%. Натомість помітне “старіння”
хвороби: 85% хворих – це люди похилого віку. Вони або зовсім не були
щеплені проти працю, або відтоді минуло більше як 10 років. Тобто через
порушення як планової активної, так і, активно-пасивної (після травми)
вакцинації у них відсутній захисний бар’єр.

Прикро. Що через незнання або безпечність 80% тих, хто зазнав травм, не
звертався вчасно по медичну допомогу.

Високі ризики зараження зберігають у регіонах, де рівень забруднення
грунтів правцевою належно становить 95-98%.

Отже, запобігти захворюванню допомагає активна імунізація, щеплення
правцевим амотоксином не шкідливе для здоров’я людини. Правда інколи у
відповідь на введення препаратів можуть спостерігатись місцеві реакції.
Незначне і короткочасне підвищення температури тіла, неприємне відчуття
і невелике ущільнення у місці уколу. Вікових протипоказань для щеплення
проти правця не існує.

Імунізацію не проводять, лише при ослабленні організму, зумовленому
деякими хворобами. Є чітко окреслений список протипоказань, на який
орієнтуються медичні працівники при проведенні імунізації населення.

Щеплення розпочинають з тримісячного віку триразово з інтервалом 30
днів.

Першу ревакцинацію проводять у 18 міс. Інтервал між вакцинацією повинен
становити не менш 12 міс. І не більше 2 років.

Частину ревакцинацію проводять в 6 років, а потім в 11 і6 років, далі –
через кожні 10 років.

Застосовують коклюшно-дифтерійно-правцеву (АКДП), а дифтерійно-правцеву
(АДП) вакцини, які містять правцевий анатоксин.

Діяти понад 8 років і дорослим щеплення роблять АДП-М – препаратом і
зменшеним вмістом дифтерійного анатоксину. Календар щеплень розроблено
ВООЗ, але в кожній країні він може мати свої особливості, а також
змінюватися залежно від епідемічної ситуації.

У країнах, де поширений правець новонароджених, імунізують проти правцю
вагітних.

Дорослих, раніше не імунізованих препаратами, що містять правцевий
анатоксин щеплень двічі з інтервалом в 0-40 діб.

Потім виконують заключну ін’єкцію в строк від 6 місяців до 2 років з
метою створення напруженого імунітету на декілька років. В майбутньому
ревакцинацію проводять через кожні 10 років.

Треба знати, що ці заходи виявляються дійовими і надійними лише в тих
випадках. Коли здійсненні в повному обсязі.

За допомогою щеплень правцевим анатоксином можна знизити захворюваність
на правець за умови створення імунітету в кожній людини, але ліквідувати
його зовсім на земній кулі, мабуть, неможливо, оскільки для цього
потрібно було б цілком знищити збудника в грунті, а це практично
нездійснимо.

Отже, на сьогоднішній день щеплення є чи не єдиним засобом боротьби з
правцем і найнадійнішим методом профілактики цієї страшної хвороби, і
значення масової активної імунізації важко переоцінити.

Відмова від щеплень небезпечна для життя.

Якось так складається, що коли людині в даний момент не загрожує
небезпека захворіти на ту чи недугу, вона без ентузіазму чи навіть з
деяким недовір’ям ставиться до її профілактики, не розуміючи, що цим
самим ставить під загрозу своє здоров’я і навіть життя.

Медичні працівники готують людей до можливого зіткнення з правцевою

паличкою, створюють несприйнятливість до неї шляхом
профілактичних щеплень. На прикладах із життя вони переконують
населення, що правець хоч і рідко зустрічається, але часто призводить до
смерті. А тому кожному необхідно подбати про те, як уберегти себе від
цієї підступної хвороби. Тим паче, що існує ефективний засіб
профілактики — імунізація правцевим анатоксином.

У офіційному документі ВООЗ, складеному в 1976 році на основі
багаторічних спостережень вчених багатьох країн світу, зокрема тих, де
правець дуже поширений, говориться:

«Надійний і тривалий імунітет проти правця може бути забезпечений лише
активною імунізацією. Слід добре усвідомити, що надійний захист від
правця гарантує лише активна імунізація». Ця серйозна заява ще раз
підкреслює правильність і важливість проведення масового щеплення.

Стійка тенденція до зниження рівня захворюваності на правець свідчить
про величезну роботу медичного персоналу в цій галузі.

Останнім часом велика увага приділяється стану імунітету населення проти
так званих керованих інфекцій, тобто таких, яким можна запобігти шляхом
проведення вакцинацій. До них належить і правець. Проводяться додаткові
заходи щодо посилення імунітету у тих людей, в організмі яких
недостатньо виробляються антитіла, які неспроможні надійно захистити їх
від інфекції.

Щоб бути гарантованим від захворювання на правець, необхідно пам’ятати
такі прості, але важливі правила щодо профілактики цієї хвороби.

1. Збудник правця дуже поширений у природі. Найбільш
забруднені правцевими мікробами чорноземні грунти, а також добре
угноєні землі зі сприятливою для збудника правця агрохімічною
характеристикою. Особливо підвищений риск заразитись правцем у зонах з
теплим і вологим кліматом.

2. Людина дуже сприйнятлива до правця. Ця хвороба може виникнути після
будь-якого поранення, навіть найнезначнішого.

3. Захворюванню на правець легше запобігти, ніж його лікувати, оскільки
навіть у наш час помирає в середньому кожен другий хворий на цю страшну
недугу. А разом з тим щеплення створює надійний захист від захворювання
на правець.

4.При будь-який травмах слід провести екстерну профілактику правця,
незалежно від того, робилось раніше щеплення чи ні. Введення імунних
препаратів залежить від наявності даних про попереднє щеплення.

При документальному підтвердженні повного курсу планових щеплень імунні
препарати не вводять. Якщо було зроблено 3 щеплення понад роки тому,
вводять 0,5 мл. анатоксину, при наявності 2 щеплень, зоблених понад 5
років, — вводять 1 мл, анатоксину.

Малюкам. Правильно прищепленим відповідно до віку. Не вводять ніяких
протиправцених засобів.

Нещепленим і якщо немає деяких про щеплення проводять активно – пасивну
імунізацію: вводять 0,5 мл анатоксину, 250 мо проти правцевого
імуноглобуліну чи 300 мо проти працевох сироватки за методом Безредки.

5. Самолікування ран (навіть незначних) може призвести до непоправних
наслідків, оскільки не виключена можливість виникнення правця. Особливо
це стосується мешканців сільської місцевості, які перебувають у тісному
контакті з землею.

Отже, захворюваність на правець у нашій країні рік у рік знижується. Це
є наслідком профілактичної роботи, спрямованої на запобігання цій
страшній хворобі. У нас є всі умови для подолання такої грізної і
небезпечної інфекційної хвороби, як правець. Від населення вимагається
зовсім небагато — не відмовлятись від профілактичних щеплень і при
пораненні своєчасно, без зволікань звертатись за медичною допомогою.

Використання література:

М.А. Андрейчин, О.Л. Івахів “Інформаційні хвороби”, К.В. Акулічева, О.В.
Мигалін “Запобігання правцеві”, журнал “Будьмо здорові” за 2005 р., № 7.

Похожие записи