Реферат на тему:

Асортимент і структура продукції: планування, формування і управління

Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою
маркетингової політики сучасного підприємства. Змінюваність складу
продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом,
що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі
проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль
за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих
видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як
суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та
виконавців.

Актуальність даного дослідження визначається тим, що в умовах ринкової
економіки цілеспрямоване формування перспективного товарного асортименту
є одним із засобів підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Метою даного дослідження є розгляд планування, формування і управління
асортименту і структури. Суть і важливість яких полягає в тому, щоб
товаровиробник вчасно пропонував визначену сукупність товарів, які
відповідають в цілому профілю його виробничої діяльності, найбільш повно
задовольняли вимогам визначених категорій покупців.

Формування асортименту і структури — проблема конкретних товарів, їхніх
окремих серій, визначення співвідношень між «старими» і «новими»
товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, «наукомісткими» і
«звичайними» товарами, «ноу-хау». При формуванні асортименту виникають
проблеми цін, якості, гарантій, сервісу,  чи збирається виробник
відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів.[1,
с.322]

Розробка підприємством асортиментної концепції є початком перед
формуванням асортименту, структури. Вона являє собою спрямовану побудову
оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за
основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп
(сегментів ринку), а з інших, — необхідність забезпечити найбільш
ефективне використання підприємством сировинних, технологічних,
фінансових і інших ресурсів для того, щоб робити товар з низькими
витратами.

Асортиментна концепція виражається у вигляді системи показників, що
характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту
даного виду товарів і займання ними певного місця в структурі. До таких
показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з
урахуванням типології споживачів); рівень і частота відновлення
асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду та інше.
Ціль асортиментних концепцій — зорієнтувати підприємство на випуск
товарів, найбільш відповідній структурі і різноманітності попиту
конкретних покупців.

Підкріплена мірами організаційного та іншого характеру по забезпеченню
випуску продукції в передбаченій структурі і набору, асортиментна
концепція може розглядатися як свого роду програма по керуванню
розвитком виробництва і реалізацією відповідних товарів. Цільова її
частина включає вимоги до оптимальної структури асортименту, а програмна
— систему заходів для її досягнення за визначений період. Цій програмі
додає комплексний характер включення в неї питань, зв’язаних з
оптимізацією асортименту. Як  критерії оптимальності виступають вимоги
споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості,
соціальні установки.[2, с.118-119]

Отже, суть проблеми формування асортименту складається в плануванні
фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для
майбутнього виробництва і реалізації на ринку, а також на приведення
характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів.

gd,1Y

Система формування асортименту, структури включає наступні основні
моменти:

— Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів
використання даної продукції й особливостей купівельного поводження на
відповідних ринках;

— Оцінка існуючих аналогів конкурентів по тим же напрямкам;

— Розв’язок питань, які продукти варто додати в асортимент і структуру,
а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентноздатності;

— Розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення
існуючих, а також про нові способи й області застосування товарів;

— Розробка специфікацій нових чи поліпшених продуктів відповідно до 
вимог покупців;

— Вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів,
включаючи питання цін, собівартості і рентабельності;

— Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних
споживачів з метою з’ясування їхньої прийнятності за основними
показниками;

— Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів
підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упакування,
сервісу і т.д. відповідно до  результатів проведених іспитів, що
підтверджують прийнятність характеристик  виробу чи визначили
необхідність їхньої зміни;

— Оцінка і перегляд всього асортименту.

Планування і керування асортименту — невід’ємна частина маркетингу.
Навіть добре продумані плани збуту і реклама не зможуть нейтралізувати
наслідки помилок, допущених раніше при плануванні
асортименту.[3,с.346-347]

Керування асортиментом припускає координацію взаємозалежних видів
діяльності — науково-технічної і проектної, комплексного дослідження
ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту.
Проблема розв’язку даної задачі складається в складності об’єднання всіх
цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з
обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо
цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть
включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих
підрозділів підприємства, ніж для споживача.

Висновок. В нинішній час, торговельні підприємства отримали можливість
самостійно формувати свою економічну стратегію, тобто знайти відповіді
на наступні питання: які види продукції виробляти, в якій кількості, як
і якими засобами, для кого і коли виробляти. Формування товарного
асортименту продукції є однією з основних задач. Підприємство повинно
мати перелік певних номенклатурних позицій продукції, що користуються
потенційним попитом на ринку і забезпечать виживання в довгостроковому
періоді.

 Нині вже не можна пояснювати негативні зміни асортименту і структури
продукції «об’єктивними» причинами, бо всі вони можуть бути оперативно
нейтралізовані на самому підприємстві через коригування планових
завдань. Тому будь-які відхилення від установленого плану — це просто
погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць,
цехів, філіалів).

Література:

Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций.-
М.: Финансы и статистика, 1998. — 512с.;

Балгаш О.М.  Управління підприємством в перехідний період. — К., 2001,
240с.;

Герчікова І.Н. Менеджмент. М.: «ЮНІТІ», 2003. — 430c.

Похожие записи