Реферат на тему:

Життя і творчість

Вітезслава Незвала

План

Біографія Незвала

Сюрреалізм в творчості Незвала

Характеристика

-”Чеська пісня”

— “Ролдель” (“Пробач мені…”)

— “Прага з пальцями дощу”.

Вітезслава Незвала традиційно називають творцем нової чеської поезії.
Високі надбання його творчого доробку пізнаються широким колом читачів.
Не все написане ним має однакове значення, але все без винятку є
повчальним. Він уважав себе поетом, який вчить розуміти буденне в
контексті вічності, усвідомлювати своє людське призначення, сприймати
себе, як часточка всесвіту. Тому у його творах поєднуються конкретність
і філософський підтекст, реальний світ і багатство факторів. За словами
поета, він міг “підніматися до небес на своїх поетичних крилах”, але
потім знову “повертатися на землю”, яка давала йому наснагу.

Народився Вітезеслав Незвал 26 травня 1900 р. в сім’ї сільського
учителя у селі Бісхоупки на Чесько-Моравській височпині. Майбутній поет
пишався тим, що дід по батькові та дядько були кваліфікованими ливарями,
а сільський рід матері користувався повагою в окрузі за чуйність і
справедливість.

Невелика сім’я Незвала, в якій була ще донька Власта, жила, хоч і
скромно, але в достатку. Батько з ранніх років намагався розвинути у
дітях допитливість, інтерес до музики, поезії, сам любив книги, збирав
бібліотеку. Світ чеської класики оточував хлопця з того моменту, коли
він почав вчитися читати. Учнем початкової школи зачитувався книжками з
серій “Друг батьківщини”. Найбільше йому подобалися “Потоп” і
“Хрестоносці” Г.Сенкевича.

Близькою була для В. Незвала і природа. Квітучі садки, носороги і поля
села Шамі Ковіце (сюди сім’я переїхала 1903 р.) назавжди увійшли для
нього в поняття батьківщина. Сільське дитинствозало поета з народними
звичаями, повір’ями, піснями, з яскравою метушнею сільських свят.

У 1911 р. він став учнем гімназії в м. Тршебичі, де познайомився з
художнім світом Ф. Достоєвського, Е.Бормана, Едгара По, В. Гюго, та ін.
У гімназії написав цілий зошит віршів, але, на його думку, вони були
“банальними шкільними римуваннями”. Іншою пристрастю Незвала —
гімназиста була музика. За власним зізнанням поета, він, найімовірніше,
став би композитором і музикантом, якби в Тршибичах можна було
продовжувати систематичні заняття музикою.

Під час Першої світової війни учень дев’ятого класу гімназії В. Незвал
одягнув мундир австрійського піхотинця. Проте йому поталанило перервати
свою військову кар’єру — захворівши і портапивши до лікарні, він домігся
звільнення від військової служби і повернувся в Шашіковіце. Після війни
закінчив Тршебецьку гімназію і вступив до Брнонського університету на
юридичний факультет. Провчився семестр у Брно, перевівся на філософський
факультет Кракова університету в Празі, щоб поглибити освіту. В Празі
розширив уявлення про західноєвропейську літературу, знайомлячись з
“Антологією франзузської поезії” у перекладі К. Чапека. Навесні 1922
року вступив до спілки молодих письменників і художників “Деветсил”.

На думку письменника, поетизм став уособленням бажання “організувати
реальність так, щоб вона була здатна задовольнити поетичний голод
лдства, від якого страждає наше століття”. Сутність метода полягала в
новому розумінні сюжету й композиції в поезії. Замість послідовного
розвитку поетичної ідеї або життєвої колізії — вільний розвиток
поетичного образу на підставі асоційованого мислення. Реальні враження
“трансформуються”, між ними встановлюються метафоричні зв’язки. Увесь
вірш будується як розгорнута метафора. Крім того, “поетисти” проголосили
культ духовного епікурейства, захопили красою слово, що здатне
перетворити світ. Його погляди періоду поетизму викладені в книгах
“Вольтер”, “Фальшивий арьян” (1925) в есе “Вірш”, в збірці “Пантоміма”
(1924), що нагадує неокласичні збірки М. Рильського.

З кінця 20-х років поета приваблює таємниця підсвідомих психічних
процесів особистості, “гра почуттів” і “гра сердечних бажань”. Він
намагається проникнути в глибини людської душі, освітити її “променем
інтелекту”. Тому невипадково його творчість поступово підпадає під вплив
сюрреалізму. В. Незвалу імпонував потяг сюрреалістів до дослідження
механізмів творчості, інтуїції, підсвідомості, сновидінь. Одна він
завжди наголошував на другій частині терміну “сюрреалізм у сутінках
потойбічного світу шукав ключі для розуміння рнеальності. Ніякої
надреальності в трансцендентному змісті ми не визнаємо, — писав В.
Незвал.-Наша так звана “надреальність” (“єхор” з французької означає
“над”) є синтезом реальності. Ми за більш правдиве і повне осягнення
діалектно зрозумілої і сприйманої повсякденності”.

Наприкінці 20-х на початку 30-х років поет створює чеський варіант
сюрреалізму. Згідно з його концепцією, справжня сутність і прагнення
людини, не спотворення під впливом суспільства, містяться в емоційній,
стихійній, підсвідомій сфері психіки, у поетичній фантазії, дитячому
світосприйманні тощо. Звідси завдання письменника — розвивати таємниці
духовного життя людини, звільняючи її почуття, переводячи їх з
потаємного плану в реальний.

У березні 1934 р. В. Незвал заснував у Празі групу сюрреалістів (К.
Біби, І. Штирський, Туайян, К. Тейге), уклав маніфест “Сюрреалізм в
ЧСР”, де підтримував програму французького сюрреалізму.

Коло тв. сюрреалістичного змісту у В. Незваал 30-х років досить широке:
це його прозаїчні книги “Невидима Москва” (1935), “Вулиця Жи-Ле-Нер”
(1936), “Празький пішоход” (1938), поетичні збірки “Жінка у множині”
(1936), “Абсолютний могильник” (1937) та ін. В. Незвал багато
перекладав з А. Бретона та П. Ехюара, наполегливо пропонував
сюрреалістичний тип образності у створеній ним антології “Сучасні
поетичні напрями” (1037) та ін.

У 1938 році з політичних міркувань відійшов від сюрреалізму. Роки
фашистської окупації Чехословаччини поет переживав разом зі своєю
країною. Він не використав наданої йому можливості емігрувати з
посиленням режиму окупації його твор перестали друкувати. Вірші,
написані у 1941 — 1945 рр., побачили світ уже після звільнення країни. У
роки окупації В. Незвал уперше в своєму житті звернувся до живопису,
виявивши в цій галузі мистецтва неабиякі здібності. У 1944 р. був
заарештований гестапо, але незабаром його відпустили, оскільки не
вдалось зібрати компроментуючий його матеріал.

Яскрава індивідуальність ліричного поета В. Незвала відбилась у збірках
віршів як раннього (“Міст”-1922), так і зрілого “Прага з пальцями дощу”
— 1936, “Жінка у множині” — 1936 та ін) періодів творчості. Зокрема,
поезій “Осінь”, “Злазки” є емоційним відгуком, який залишила в душі
поета конкретна подія, зазначена лише мимохідь. При всьому заглибленні у
свій внутрішній світ В. Незвал пов’язаний з дійсністю, наповнений нею
(“Хоругв”, “Тесля”, “Утіка”, “Пристрасті” та ін.). Але дійсність часто
домислюється ним у казковофантастичному плані. Потік реальних вражень
поета проходить через уяву, і нагромаджуючи метафори, набуває підтексту.

Найяскравіші й радісні кольори з’являються у віршах на сільські теми
(“Вечірня”, “Весіння”, “Співчуття”), тут село — це острівець, земля
обітована, де поет розумів радість буття, рятуючись від неспокійного
світу. Подібно до П. Тичини (“Сонячні кларнети”) В. Незвал намагається
“підсилити” емоційну виразність віршів музикою, шукаючи режим та
мелодії, життєлюбні образи, небуденні асоціації.

У 1953 р. письменник був нагороджений золотою медаллю Всесвітньої Ради
Світу за поему “Пісня світу”, присвячену дружбі народів. У 1956 р..
виступив з доповіддю “Про деякі проблеми сучасної поезії” на ІІ з’їзді
спілки чехословацьких письменників, де обгрунтував місце чеської
літератури у світовому процесі.

В. Незвал помер 6 квітня 1958 р. від серцевої недостатності, що виникла
під час запалення легенів. Лише за тиждень до того дня поет повернувся з
мандрівки по Італії, був сповнений вражень і планів, але нові книги
віршів вже залишились ненаписаними.

Творче життя поета Вітезеслава Незвала було безперервним пшуком.
“Щохвилинно потрібно винаходити”- стверджував він. У 1923 р. Незвал
(разом із Карелом Тейге) “винаходить” поетизм, у 1934 році він
організував групу чеських сюрреалістів, потім звертається до класичних
поетичних жанрів і врешті — решт стає поборником соціалістичного
реалізму, але захоплюючись “ізмами” свого бурхливого часу, а інколи й
вигадуючи нові, поет Незвал завжди був ширший за будь-який напрям. Був
поетом. “Не будемо вимагати від поезії нічого, крім людини з усією
різноманітністю її рис — закликав він.

Уже перша поетична книга Незвала “Міст” (1922) виявила особливість його
світосприйняття. Поет казав, що в нього наче дві пари очей: його
цікавлять і реальна дійсність, і “все незвичайне, тьаємниче”. Творча
фантазія переплавлює живі враження від дійсності в поетичний світ, в
якому співіснують справжнє і фантастичне. Ліричний герой Незвала —
мандрівник, подорожник. Він прагне побачити життя в усіх його проявах.

Як уже зазнеачалось.

У 1923 р. В. Незвал та К. Тейге “винаходять поетизм”. На думку Тейге,
тероретика нової течії поетизм — це не література, а спосіб життя,
“мистецтво жити і насолоджуватися життям… Поетизм хоче перетворити
життя в розкішний розважальний заклад: ексцентричний карнавал,
орлекіада почуттів і образів, п’яний фільм, дивовижний калейдоскоп”.
Найвиразнішим зразком нової поетичної течії важається збірка Незвала
“Пантоміма” (1924). Їй притаманні свіжість, пристрасність, легкість,
яскравість почуттів та образів. Блискуче асоціативне мислення поета
характерно виявляється у вірші “Тиждень у фарбах” про життя він пов’язує
з окремими образами — конкретними картинками, зближуючи, здавалося,
несумісні речі та явища. У маніфесті поетизму 1927 року “Крапля Чорнила”
Незвал встановив зв’язок між методом вільних асоціацій та святковими
світосприйманнями, властивим поетизму.

Творчість Незвала другої половини 20-х років — це подолання поетизму. У
1927 році поет писав, що із семи літер у слові “поетизм” він залишає
собіпцені чотир. У 1924 році вийшов “Маніфест сюрреалізму” Андре
Бретона — французького пета і теоретика літератури. Незвал зустрічався
з ним у Празі та в Парижі. Термін “сюрреалізм” придумав Гібан
Аполінігер. Він казав, що людина виникла сюрреалістично (тобто
надреально), коли, прагнучи відтворити рух, винайшла колесо яке аж ніяк
не схоже на людську ногу. Сюрреалістів цікавили таємниці душі людини.
Оголосивши себе учнями Фрейда, вони намагалися розбавити процес
творчості контролю з боку розуму, дозволити підсвідомості виявитись у
художніх творах. Саме цьому мала слугувати техніка автоматичного письма
(їй віддав данину і Незвал), яку теоретики сюрреалізму запозичили з
арикому психіатрії початку століття. Але якщо Зігмунд Фрейд пропонував
хворим запитувати, не задумуючись, те, що приходиться у голову, щоб
проаналізувати його підсвідомість. встановити діагноз, то поети —
сюрреалісти вбачали в автоматичному письмі засіб створення нової
поетичної мови.

Саме бунтівний характер сюрреалістичного мистецтва приваблював Незвала.
Крім того, його завжди цікавили таємниці творчості. Та Незвал створив
власний варіант сюрреалізму, що засвідчує поетична збірка “Прага з
пальцями дощу” (1936). Відкривається вона поезією “Місто веж”, яку можна
назвати віршем — велетнем. Готична архітектура улюбленого міста
сприймається як налілені в небо пальці. Вираз “з пальцями” повторюється
55 разів (“Ставіжа Прага з пальцями всіх святих, з пальцями фальшу
ллють, з пальцями вогню і граду…” і т.д.). Іноді це порівняння, іноді
метонімія, іноді синекдоха. Найрізноманітніші речі та явища об’єднуються
в цілісний образ міста. В інших віршах збірки асоціація, поєднуючи
прикмети реального міста побачені поетом, допомагає зрозуміти таємниці
прихованого, внутрішнього буту Праги.

Сюрреалісти намагалися піднятися над дійсністю. Цікавлячись передусім
людиною, вони вважали, що їхній метод може дати “ключ, спроможний
відчинити ту скриньку” з таємними деками, якою є людина” (Андре Бретон).
І в книзі Незвала реальна любов реальної людини дореального міста
перетворює дійсність на міф. Ліричний герой — міфічний празький
перехожий, який на вулицях фантастичного і міста бачить, більш ніж можна
побачити в повсядденному житті.

Вітуслов Незвал обстоює римовану поезію. Рими для Незвала мали велике,
самоцінне значення: “Поставити все накарту небувалої рими, весь вірш,
його зміст — і не програти!”.

Як було сказано

У 1938 році Незвал розпустив групу чеських сюрреалістів. Виникла
полеміка між сюрреалістами і представниками так званих лівих рухів і
мистецтв. Незвал звинуватив групу, яку сам створив, у соціальному та
творчому безплідді. Прагнення Незвала примуситти поезію слугувати
соціалістичній Чехословаччині стало новим етапом пошуків. Поет розумів,
що соцалістичний реалізм, у межах якого він намагався існувати, не може
бути кінцевою зупинкою. Новаторство залишається і його головною вимогою
до поезії. Незвал розпочинає нову книгу — “Життя поета”, нову спробу
переосмислити свою тактику тв. Раптова смерть 6 квітня 1958 р. не дала
йому змоги висловитися до кінця.

Вірш увійшов до одноіменної збірки (1936), що створювалося тоді, коли
весь світ уже відчув невідворотність війни. В. Незвал писав: “Війна
насуватиметься, вона загрожує знищити ці тераси, цей Пертишик цій
небезпеці прична того, що ось уже два роки, дві весни і два міста,
відчуваю, як у імені народжується “Нове почуття до Праги”… Це нове
почуття “перетворює мене у настроювача, який доводить до єдиного тону
все, що трапляється на його шляху — тону захоплення і замилування”…

“Чеська пісня” (1922)

Вірш належить до збірки “Міст” (1922), яка була не досить довершеною в
композиційному плані, але визначалися надзвичайною патичною енергією, що
засвідчило появу в літературі нового великого таланту. У деяких віршах
відчувався зв’язок з чеським символізмом. Сумні настрої, мерехтливі
образи виникають один за одним без помітного логічного зв’язку,
підпорядковуючись лише руху душі поета. “Я поет трохи романтичний” —
зізнався В. Незвал. Чеський критик Ф. Шальда писав: “Фантастичний сон —
такий власне характер образності Незвала… Його образність Гете,
навпаки, це по суті образність романтична, щотяжіє до виключного
абсурдного і неможливого, яке він перетворює дотиком своєї чарівної
палички — незвичайно активного бачення — в поетичну істину”. У збірці
відбились роздуми молодого поета про життя. Його пізніше будуть
хвилювати містерія ночі, таінство смерті, забуті сни й пророкування
зірок. Поетична мова, вважав В. Незвал, народжується тоді, коли людина
відчуває щось несказанне — “запаморочення від дійсності”. Тому не дивно,
що серед елегійних за настроєм творів вирізняється цими “чеські пісні”,
де у віршах про сільську тишу, весняну метушню, дівоче кохання
проявилось життєрадісне відчуття автора. Батьківщина була для нього
одним із найсильніших джерел натхнення. Вже у перших віршах виразно
зазвучав мотив рідного краю. “Чеські пісні” кришталево прозорі за
змістом, піднесено натхненні за емоційною забарвленістю, а за формою
нагадують народні пісні.

Однією з найбільш досконалих поезій цього циклу є “Чеська пісня”. У
вірші виникає картина рідного краю, сповнена глибокої любові й
йзахоплення поета. Дитинство, рідний краєвид і відгомін змалку знаної
народної пісні — це те, що дає змогу і силу. І поет лине думками у
спогади. Він складає пісню, в якій розповідає про дорогий для нього
край, про маленьке моравське село, де пройшло його дитинство.

Все постає досить зримо, реально. Село з його атрибутами: центральною
площею, церквою, мостом, тополями, і піснею, яку співають діти.
Предметні образи дуже місткі. Тут потрібні бачення, уява, щоб заповнити
предметний простір своїми відчуттями.

Десь на майдані сільському

Ввечері стане вільніше

В час коли дзвони церковні

проливаються

в чаші тополь.

і на мосту лине спів парубочий

А гармониха

Струмок І

Зірки

Помагають очам золотим.

“Без участі великого розуму, стверджує В. Незвал в спогадах “З мого
життя” — навіть найменший ліричний вірш буде неминуче недним і
безбарвним. Набряклі від сліз очі нічого не варті в поезії, як не варті
найпіднесеніші задуми, поки здатність мозку, що наз. уявою, не надасть
творові тієї точності, якою вирізняються високоякісні промислові
вироби”. Разом з поетом читач відчуває красу щасливого світу дитинства.
Автор утверджує радість повернення до рідного краю, де минали дитячі
роки. Пісня дитинства здатна вилікувати від душевних ран. “Якщо б мене
запитапи, де знаходяться платонівські ідеальні праобрази світу, я б
відповів без вагань — у світі дитинства” — писав В.ЕНезвал у своїх
спогадах. Ця ідея проголошується в останніх рядках вірша з неприхованою
щирістю:

І наспів цих діток безгрішних

Недужного втішить

Мов у горішнику

Дрозд-пересмішник.

У “Чеській пісні”, як і в інших віршах В.Незвала раннього періоду,
виявилась характерна ознака його творчості — поєднання традиційних
ритмічних ( зокрема фолькльорно-пісенних) форм з новаторськими
експериментами у царині поетичної мови, художніх образів, ритміки. Поет
оновлює вірш, заповнюючи його додатковими паузами, які надають
виразності тим чи іншим образам.

Прагнучи новаторства, він відмовляється від пунктуацій. Так друкована
переважна більшість його збірок.

В.Незвал — поет, обдарований надзвичайною силою фантазії. Але його
сила, навіть у період найбільшого захоплення процесами підсвідомості,
трималася творчого грунту — дійсності. Для нього реальність — поштовх
для створення поезії. Митець почуває себе впевнено лише тоді, коли має
справу з достовірними переживаннями або фактами. У цьому можна
пересвідчитись, звернувшись до його віршів.

Хронологія біографії

Роки Події

26 травня 1900р. Народився в селі Біскупки в сім’ї сільського вчителя.

1911р. Став учителем гімназії в м. Трибачі.

1922р. Вступив до спілки молодих письменників і художників “Деветсил”

березень 1934р. Заснував у Празі групу сюрреалістів.

1938р. З політичних міркувань відійшов від сюрреалістів.

1944р. Був заарештований.

1953р. Був нагороджений золотою медаллю Всесвітньої Ради світу.

1956р. Виступив з доповіддю “Про деякі проблеми сучасної поезії”

6 квітня 1958 року. помер від сердцевої недостатності.

Тести.

1. Вітуслав Незвал народився:

а) 3 серпня 1883 р.

б) 22 грудня 1901 р.

в) 26 травня 1900р.

2. У 1911 році став учнем:

а) гімназії в м. Трибачі.

б) вищої школи в м. Брно.

в) інституту в Празі

3. Після війни навчався в Брянському університеті на:

а) філософському факультеті.

б) юридичному факультеті.

в) медичному факультеті.

4. До спілки молодих письменників і художників “Деветсил” вступив у:

а) навесні 1922 року.

б) 1930 р. Восени.

в) 1918 р. Восени.

5. Доповнити фразу :”…, — зазначав В. Незвал у 1928 році, — це спосіб
дивитися на світ, щоб він став віршованим.”

а) Сюрреалізм

б) Символізм

в) Поетизм.

6. З кінця 20 рр. попадає під вплив:

а) Сюрреалізму

б) Символізму

в) Поетизму

7. У 1956 році виступив з доповіддю:

а) про денякі проблеми сучасної поезії”.

б) про найголовніші напрями в літературі”.

в) про дослідження сюрреалізму.

7. Помер

а) 5 липня 1960 року.

б) 6 квітня 1958 року.

в) 30 травня 1965 року.

8. Перша поетична книга 1922 року.

а) “Прага з пальцями дощу”

б) “Міст”

в) “Вольтер”.

9. Термін “Сюрреалізм” придумав:

а) Вітезслав Незвал;

б) Гійом Аполлінер;

в) К.Тиби.

10. Збірка “Прага з пальцями дощу” відкривається поезією:

а) з казки.

б) “Осінь”.

в) “Місто веж”.

11. Ліричний герой “Праги з пальцями дощу”:

а) Празький перехожий.

б) жінка з немовлям на руках.

в) бідний священник

12. Остання книга, яку Незвалу не вдалось закінчити через раптову
смерть:

а) “Абсолютний могильник”;

б) “Жінка у множині”;

в) “Життя поета”.

13. Вірш “Чеська пісня” належить до збірки:

а) “Міст”

б) “Пантоміма”;

в) “Прага з пальцями дощу”.

14. Головнва тема “Чеської пісні” — це

а) Любов до рідного краю. Спогади про дитинство. Тяжкі почуття;

б) Оспівування храмів Праги;

в) Оспівування високого кохання.

15. Вірш “Рохдель” входить до збірки:

а) “Міст”;

б) “Гра в кості”;

в) “Пантоміма”.

16. У вірші “Рохдель” оспівується:

а) любов до рідного краю;

б) Краса Праги;

в) Високе кохання.

17. У вірші “Рохдель” оспівується високе кохання до:

а) Синьоокої пані;

б) Бідної дівчини;

в) Дочки бідного ремісника.

18. У вірші “Рохдель” ліричний герой просить пробачення за те, що:

а) Посмів у мріях поцілувати руку коханої;

б) Запросив на танець;

в) Не зваодив з неї очей.

19. У вірші “Прага з пальцями дощу” оспівується:

а) Краса Праги;

б) Високе кохання;

в) Спогади про дитинство.

20. Останні строфи “Праги з пальцями дощу” — це:

а) Надзвичайна краса Праги.

б) Клятва на вічну любов до Праги.

в) заповіт майбутнім поколінням.

Похожие записи