ПОЕТ І ДРАМАТУРГ ДОБИ ВІДРОДЖЕННЯ

Творчість великого англійського поета і драматурга Вільям

Шекспір – най вище досягення європейського Відродження. Протягом його
життя Англія стала наймогутнішим короліством Європи. Мине ще кілька
десятиліть, і англійські мореплавці почнуть завойовувати для для
англійськой корони заморські землі – Америку, Індію, а англійська мова
пошириться далеко за межами держави. Всесвітньо відомою стане й
англійська література, світова слава якої почалася саме

із Щекспіра.

В добу Відродження людину цінували насамперед за її особисті

достоїнства. Чимало великих людей доби вийшло із соціальних низів.
Драматургом – новатором став син шевця Крістофер Марло, який написав
“Трагічну ічторію доктора Фауста” і трагедію “Тамерлан”. Простого
походження був Волтер Ролей – поеті історик, мореплавець і пірат. Вільям
Шекспір також розпочинав свою кар`єру з найпростіших професій у театрі.

Проте тут починається труднощі з Шекспіровою біографією. Справа у тім,
що достовірних даних про великого драматурга майже не збереглося.
Відомо, що Шекспір народився, у невеличкому місті Стретфорд, що на річці
Ейвон. Батько його, Джон Шекспір, був торговцем і мав чинбарню
(майстерню, де вичиняють шкури). На час народження Вільяма він
розбагатів і навіть був обраний бейліфом (головою міста). В добу
Відродження з`явилися школи, що давали не церковну, а світську освіту. В
одній із таких шкіл Вільям до чотирнадцяти років вивчав риторику,
латину, Біблію, античну міфологію, літературу, історію. Відомо також, що
він одружився з дочкою багатого фермера, став батьком двоз дочок і сина.

У двадцять три роки Шекспір залишив рідне місто і переїхав до Лондона.
Спочатку він наглядав за кіньми джентельмені, які приїжджали на
театральні вистави, потім суфлером, переписував п`єси. Щоб витримати
конкуренцію з боку інших театрів, доводилося багато працювати. Автори
п`єси тоді нерідко використовували готові сюжети. Поширеним було
“театральне піратство”,

коли актори іншої трупи нишком записували під час вистави популрну
п`єсу, а потім поспішно вчили її у своєму театрі. У деяких п’сах
раннього Шекспіра можна знайти шматки з творів інших авторів.

У 1690-ті роки в Англії захоплювалися поезією. Шекспір

теж віддав данину цьому виду творчості. Йому належить 154 сонети.
Зразком для нього, які і для інших поетів, був

Петрарка, слава якого сягнула за межі Італії. У Петрар-

ки для своїх сонетів Шекспір запозичив головну тему – оспівування
жіночої краси і кохання.

Читаючи Шекспірові сонети, ми чуємо голос палко закоганого поета. Він
не прагне передати якісь зовнішні події, у нього немає розгорнутих
описів, портретів людей.

Перед нами його роздуми про красу людських стосунків і сутність кохання;
поет сумує, ревнує прощає.

Шекспір віддавав перевегу легендарним або історич-

ним сюжетам, освяченим авторитетом старовини. Такі сюжети підходили для
трагедій. Глядачі очікували від таетру чогось повчального, прагнули
прилучитися до таємниць світу, вважали, що сюжет, взятий безпосере-

дньо із життя, не мав високого сеансу. Людина минулого

не стільки цікавилася новими сюжетами, скільки прагнула розмірковувати
над уже відомими. Шекспір і його сучасники брали сюжети з античних
міфів, з анти-

чної або легендарної історії, з легендарного минулого. Білбше буденного
життя і менше “легендарності” було в комедіях.

Щоб зрозуміти п`єсу Шекспіра, намагайтесь: визначи-

ти, яку життєву важливу мету ставить перед собою персонаж. Якщо у творі
є всі компоненти, перед нами – окрема сюжетна лінія. В різних п`єсах
Шекспіра ми зна-

ходимо від двох до п`яти сюжетних ліній.

Шекспір постійно змінює місце події, переносить акцент з однієї групи
персонажів на іншу. В читача (гля-

gdzso

gdzso

ти, вчинків, долей різних персонажів. Маючи кожний свою мету, люди
навмисне чи несамохіть перешкоджають один одному. Утрагедіях такі
ситуації призводять до трагічного кінця. Так, у “Ромео і Джульє-

тті”.

Шекспіровський персонаж наділений всіма рисами ренесансної людини. Він
не стільки розмірковує, скільки діє. Прийнявши рішення, герой негайно
приступає до його втілення в життя. У центрі шекспірівської п`єси –
розкриття вчинків людини або здатності людини до активного вчинку.
Простування до мети вимагає від героя виняткової концентрації волі,
рішучості, мужності, пристрасті, напрудення всіх фізичних і моральних
сил. Ось чому на сцені нерідко складаються ситуаіцї, які навряд чи
можуть трапитись в реальності.

У Шекспіра, як в житті, плутанина людських намірів приводить однаково і
до трагічного, і до комічного. Тому навіть у трагедіях Шекспіра є
комічні епізоди та персонажі (в “Ромео і Джульєтті” – це комедійні Мамка
і

Меркуціо).

Шекспірівський персонаж наділений всіма рисами ренесансної людини. Він
не стільки розмірковує, скільки діє. Прийнявши рішення, герой негайно
приступає до його втілення в життя. У центрі шекспірівської п`єси –
розкриття вчинків людини або здатності людини до активного вчинку.
Простування до мети вимагає від героя виняткової концентрації волі,
рішучості, мужності, пристрасті, напруження всіх фізичних і моральних
сил. Ось чому на сцені нерідко складаються ситуації, які наврявд чи
можуть трапитися в реальності (як, наприклад, у “Ромео і Джульєтті”.

У Шекспіра трагізм полягає у тому, що справжня сутність речей прихована
від людей. В цих умовах вона мусить прийняти безпомилкове рішення, за
яке несе відповідальність насамперед перед собою.

Шекспір героїзує людину, її трагічну самостійність у виборі мети і в її
досягнення.

Найславетнішою трагедією Вільяма Шекспіра є п`єса “Гамлет, принц
данський”.На цей сюжет у часи Шекспіра вже існувало кілька трагедій.
Шекспір пере-

Плітає дві сюжетні лінії; лінію Гамлет, який ставить перед собою і
намагається здійснити єдину важливу для нього мтеу – помститися на
вбитого батька; і лінію короля Клавдія, для якого важлива мета –
попередити будь-які дії Гамлет і лінія злочинних дій короля проти
Гамлета. Решта персонажів групуються навколо Гамлета і Клавдія.

Трагедія написана з дотриманням цілої низки вимог, що висувалися до
жанру так званої “трагедії помсти”, а саме: інтриган обов`язково загине
від власної інтриги, головний герой закохається в дочку свого ворога, а
злочин буде розкритий за допомогою відтворення його точної копії у
виставі мандрівних акторів.

Шекспір написав свою трагедію на основі середньовіч-

ної саги ХII ст. про принца Амлета, який вдава божевіль-

ного, щоб помститися своїм ворогам. Зв`зок з цим мотивом ми знаходимо в
словах Гамлета. Помста за вбитого батька не могла спантеличити сина, бо
була в ті давні часи узаконеного і вважалася найпершим родиним
обов`язком.

Проте Шекспір зобразив Гамлета як свого сучасника. Гамлет навчається в
університеті німецького міста Віттенберг, який був у той час осередком
вільної думки. Тут він засвоїв головну ідею доби Відродження – ідею
поваги до гідності кожної особи, став людиною нової фотмації, далеко від
середньовічних традицій і забобонів. І ось тепер на батьківщині, в
Данії, освіченого принца все вражає дикими і грубими звичаями.

Похожие записи