Реферат на тему:

Тропи в романі Грема Гріна «Комедіанти»

Особливістю стиля Грема Гріна є поєднання лаконічного, майже
репортажного викладу із яскравою образністю. Грем Грін підтверджував
своє прагнення до лаконізму і констатував, що широке вживання епітетів,
метафор, порівнянь знаходиться в протиріччі із цим його прагненням: »
… захоплення — це ситуація, одна подія. Порівняння — форма
відображення. Дія може бути виражена підметом, присудком і додатком,
можливо ритмом. Навіть прикметник уповільнює хід або заспокоює нерви»
[12, с. 35]. Тим не менш, в романі» Комедіанти» тропи використовуються
дуже часто. Практично важко знайти сторінку, на якій не було б метафори
або порівняння та, принаймні, кількох епітетів. Але художні засоби
використовуються Гремом Гріном не задля створення пафосності,
вишуканості, піднесеності стилю. Навпаки, вони часто можуть бути дуже
приземленими, як наприклад: «волохаті вуха» [1, с. 8] або «стойло матусі
Катрін» [1, с 162]. Метафоричність, образність — це спосіб мислення,
спосіб світосприйняття для Гріна. Ситуації і герої в романі «Комедіанти»
є уявними. Проходячи крізь призму авторського розуміння і ставлення вони
набувають образності, яка врізається в пам’ять і примушує працювати уяву
читача. Тропи надають ситуаціям і думкам оповідача емоційної
забарвленості, допомагають глибше передати закладений автором в ситуацію
підтекст.

Основним і найбільш важливим стилістичним засобом в романі є метафора —
перенесення якоїсь якості з одного об’єкта на інший, або реалізація двох
лексичних значень одночасно. Грін використовує і традиційні метафори, і
створює свої власні і неповторні метафоричні образи. Деколи він поєднує
традиційну метафору із новим образом. Наприклад, він вживає традиційну
метафору to pay for something with one`s life (заплатити за щось своїм
життям), а потім розширює її новим образом: «At least he paid for the
monument — however unwillingly — with his life, while the generals as a
rule came home safe and paid if at all, with the blood of their men …»
[1, c. 6] (Принаймні він заплатив за пам’ятник, хоча і проти своєї волі,
своїм життям в той час як генерали, як правило, неушкодженими
повертаються додому і розплачуються, якщо взагалі розплачуються, кров’ю
своїх солдат …).

Характерною рисою образної системи Гріна є поєднання живого і неживого,
матеріального і духовного, абстрактного і конкретного:

» Не tried the phrase over on his tongue as though he liked the taste of
it» [1, c. 11] (Він пробував язиком на смак цю фразу, так ніби йому
подобався її смак).

«You’re drinking your own deaths». [1, c. 13] (Ви п’єте свою власну
смерть).

» I whispered it to the black mountain wheeling round below…» [1, c.
105] (Я шепотів це чорній горі, яка розгорталася внизу …).

Метафори в романі деколи розгортаються в невеличкі абзаци: «Не waved his
hand at the files on the shelves behind him, «but as you see I have many
cares». I noticed that the steel grips on many of his ‘cares’ had been
rusted by a long succession of rainy seasons: a ‘care’ was not soon
disposed of » [1, c. 175] ( Він махнув рукою на ящики картотеки позаду
себе «як бачите в мене багато турбот». Я помітив, що залізні ручки
багатьох його «турбот» покрилися іржою, простоявши тут не один дощовий
сезон; покінчити з «турботами» не квапилися).

Розгорнуті метафори найчастіше вживаються в романі з метою розкриття
психологічного підґрунтя людських взаємовідносин. Так, напруга у
відносинах між Мартою і Брауном, яку створює сам Браун, оскільки ревнує
Марту, змальовується за допомогою розгорнутої метафори, в якій
абстрактні поняття і душевні переживання передаються через образи
конкретних предметів і дій: «I had expected a night of argument, and
then suddenly the door which I had pushed against so often before flew
open. I walked through and found only disappointment» [1, c. 181] ( Я
очікував, що вечір пройде в сварках, і от несподівано двері, в які я так
часто намагався вломитися, розпахнулися навстіж Я увійшов і не знайшов
там нічого крім розчарування).

Метафори вживаються здебільшого в роздумах і спогадах Брауна, що дає
можливість автору розкрити складність натури цієї людини, певний
інтелектуалізм і глибоку самотність. «On a cargo-steamer there are few
passengers and it is uncomfortable to nourish a resentment» [1, c. 9]
(На грузовому судні пасажирів буває мало і незручно вигодовувати своє
роздратування).

Метафори, які зустрічаються в романі можна поділити на три групи:

1. метафори, які розкривають почуття і взаємовідносини людей, наприклад:
«It was the nearest she had ever approached to the maternal appeal» [1,
c. 73] (Це був той максимум материнського почуття, який вона могла
запропонувати).

» I had thought of him simply as my mothers last extravagance» [1, c.
83] (Я вважав його просто останньою екстравагантністю моєї матері).

«Yet my lack of curiosity was a hollow where a hollow should not have
been. I had not plugged the hollow with a substitute as a dentist puts
in a temporary filling [1, c 252] (І все ж таки відсутність цікавості
створювала пустоту там, де пустоти не повинно було бути. Я не заповнив
пустоту ніяким замінником подібно дантисту, який ставить тимчасову
пломбу).

2. метафори, які описують жахи режиму Дювальє, наприклад:

«In the western hemisphere, in Haiti and elsewhere, we live under the
shadow of your great and prosperous country» [1, c. 202]. (На Гаїті і в
інших місцях західної півкулі ми живемо в тіні вашої великої і
процвітаючої держави).

«Courage even in the brave sleeps before breakfast and I was never brave
[1, c. 210] (Сміливість навіть в людях сміливих спить до сніданку, а я
сміливим ніколи не був).

«One can’t argue with four guns» [1, c. 141] (Неможливо сперечатися з
чотирма револьверами).

3. метафори, які узагальнюють роздуми героя над своїм життям і життям
взагалі:

«The mosquitoes had long ceased to trouble me, I was stale and tainted
meat» [1, c. 251] (Москіти вже давно перестали мене турбувати, я був для
них черствою і зіпсованою їжею).

,совість, яку мені вприснули проти моєї волі …).

«Life was a comedy …» [1, с. 32] (Життя — це комедія…).

Широко вживаним в романі є порівняння. Порівняння свідчать про
асоціативний спосіб мислення як головного героя, так і самого автора.
Сфера застосування порівнянь в романі надзвичайно багатогранна. За
допомогою порівнянь:

1. описуються і характеризуються герої:

» I made a quick sale of myself, like a reject with the price — label
stuck over the flow [ 1, c. 152] (Я продав себе, як бракований товар).

«One of them took her empty glass and moved away, walking beautifully,
the muslin swaying like a little bronze by Degas» [1, c. 164] (Одна з
них взяла пусту склянку і пішла, вона рухалася красиво і муслінова
спідниця закруглялася навколо її фігурки, як у бронзової статуетки
Дега).

«… and then an extraordinary smile opened his face like a crack in the
cement of his own ice-rink…» [1, c. 170] ( … і потім дивна усмішка
розколола його обличчя, як тріщина в цементі його власного катка …).

2. описуються явища природи:

«We were idly watching the flat grey sea which seemed to lie within the
three-mile-limit like an animal passive and ominous in a cage waiting to
show what it can do outside» [1, c. 7] (Нам не було що робити і ми
спостерігали сіру рівнину моря, яке оточувало пароплав тримильним колом
і лежало, як звір в клітці спокійний і небезпечний, чекаючи, коли можна
буде продемонструвати на що він здатний на волі).

«The rain was hammered into the ground like a prefabricated wall» [1, c.
278] (Дощ вбивало в землю, як в панельну стіну).

3. передають психологічний стан героїв:

«Once I had seen a breakdown van with its crane lying sideways in a
ditch — it was like a lifeboat broken on the rock, a contradiction of
nature» [1, c. 296] (Одного разу я бачив розбиту аварійну машину, кран
якої валявся збоку в канаві — це нагадувало рятувальний човен, який
розбився о скелю — явище протиприродне).

«… and I wondered whether perhaps in all his devious life he had been
engaged on a secret and hopeful love affair with virtue watching virtue
from a distance, hoping to be noticed, perhaps, like a child doing wrong
in order to attract the attention of virtue» [1, c.303] ( … я подумав,
що, можливо, все своє заплутане життя він відчував потаємну і безнадійну
любов до порядності, спостерігаючи добропорядність здалека, сподіваючись
бути поміченим, як дитина, яка погано поводиться, щоби привернути увагу
пристойних дорослих).

Порівняння в творі є різними за своєю структурою: прості порівняння,
приховані, розгорнуті. Як бачимо з вищенаведених прикладів розгорнуті
порівняння вживаються дуже часто, розгортаючи образ в цілу картину.

Порівняння і метафори часто вживаються в «Комедіантах» з метою
підсилення контрасту. Наприклад, про контрастних героїв Джонса і Сміта
Браун думає:

» .. .they could mix together no better than oil and water» [1, c. 10]
(… вони були несумісні, як вода і олія).

Контраст між Гаїті в минулому і Гаїті під час правління Дювальє
загострюється за допомогою метафори:

«I remember thinking ‘I am going to make this the most popular tourist —
hotel in the Carrebean’, and perhaps I might have succeeded if a mad
doctor had not come to power and filled our nights with the discords of
violence instead of jazz» [1, c. 66] (Я пам’ятаю, як я думав: «Я
збираюся зробити цей готель найбільш популярним серед туристів на
Карибах», і, можливо, мені би вдалося, якби до влади не прийшов
божевільний лікар і не наповнив наші ночі скреготом насилля замість
джазу).

Роман значною мірою насичений епітетами, які вживаються, щоб підкреслити
певну рису людини, речі, ідеї чи явища, як вигаданих, так і реальних. За
допомогою епітетів Грем Грін розкриває своє оціночне, суб’єктивне
ставлення до подій, людей і речей, що описуються. Епітети в
«Комедіантах» мають експресивну функцію. Вони не просто описують речі,
людей і явища, вони — це пропущена крізь призму сприйняття автора суть
цих речей, людей, явищ. Епітети в романі влучні і інформативні і
вживаються практично у всіх аспектах роману: в описах, характеристиках,
для створення підтексту, з метою підсилення враження.

В романі можна зустріти і досить тривіальні епітети, як: «grey sea»
(сіре море), «embarrassing circumstances» (скрутне становище),
«unsuitable company» (непідходяща компанія) і яскраві авторські
знахідки: «stony hair» (кам’яне волосся), «cool rational morning»
(холодний раціональний ранок), «hysterical oil-fashioned bell»
(істеричний старомодний дзвінок), «a shameless bed» (безсоромне ліжко).

Використовує автор і менш уживані художні засоби, як оксиморон і зюгма,
наприклад,: » sweet self pity» [1, с. 252] (солодкий жаль до самого
себе), «flooding round silence» [1, с. 279] (нахлинувша з усіх боків
тиша),»… peace and Columbus reigned over the night» [1, c. 2.47]
(вночі правили спокій і Колумб), «at that period of my life I still
regarded my future seriously — even the future of my empty hotel and of
a love-affair which was almost as empty» [1, c. 7] (в той час я все ще
серйозно думав про своє майбутнє, навіть про майбутнє мого пустого
готеля і мого любовного зв’язку, майже настільки ж пустого).

Оксиморон і зюгма за своєю природою відповідають завданню Гріна
побудувати роман на контрасті та його потягу до парадоксів. За допомогою
художніх засобів автор в романі проявляє активність, демонструючи своє
сприйняття і впливаючи на читачів. Роман багатий на художні засоби, але
художні засоби вживаються в цьому романі не задля пафосності і
вишуканості, а з метою концентрації в образі думки або почуття і тому
сприяють лаконічності викладу.

Література:

Greene G. Comedians. — М.: Менеджер, 2004. — 36 с.

Грин Г. Я рад каждой встрече … (Беседа с английским писателем Г.Грином
\ Записал А. Измайлов) // Наука и религия. — 1987. — № 2. — 35 с.

Lankoff G. and Johnson М. Metaphors We Live By. — Chicago and London:
The University of Chicago Press, 1984. – 242 c.

Похожие записи