РЕФЕРАТ
З зарубіжної літератури на тему:
Рудaкі – таджицький поет
Абуабулло (Абудьхасана) Рудакі називають «Адамом поетів»
таджицько-перської літератури. Вік вважається основоположником усіх
ірашдаовних літератур. Мова його віршів стала літературною нормою фарсі.
За переказами і легендами» яких не бракує в таджиків та інших
іраномовних народів, він створив мільйон триста тисяч віршованих рядків
(у персів так вели облік поезії). До нас дійшла лите незначна кількість
з цього великого багатства — близько кількасот, Деякі з творів
віднайдені в наш час, що разом складав всього до двох тисяч рядків. Але
й незначна частка творчості цього дивовижного майстра ехідної поезії
вражає красою різноманітної поетичної форми та глибиною змісту. Для його
творчості типові такі риси; фундаментальність думки, філософські
висновки, гуманізм, високохудожня образність при надзвичайній простоті.
Ця велика художня цінність втілена, а чотирьох поетичних жанрах; касида,
газель, рубаї, кит’а/
У його біографії багато невідомого. За постановою Всесвітньої Ради Миру
у 1958 році відзначалось 1100-ршчя від дня народження Рудакі. Питання
сгцр-не: чи він народився у 858, чи 880 році. Помер у 941 році. А місце
народження і могилу встановлено точко. Це близько 150 кілометрів від
столиці Таджикистану Душанбе в селищі Ігянджрудак/
Легенда донесла до нас, що один із кращих поетів Давнього Сходу
народився сліпим; Б іншій легенді розповідається, що його осліпили,
можливо, мусульманські реакціонери; в третій — що він був сліпий на
одіне око. Усі три версії вчитель може використати в своїй розповіді про
Рудакі.
Дитинство майбутнього поета пройшло в рідному селі Рудак поблизу
скелястого підніжжя Зеравніанського хребта у північній частині сучасного
Таджикистану (бажано показати на карті). Хлопчиком він виявив значні
здібності до поезії та музики, відзначавcя сильною сприйнятливістю: до
восьми років уже знав напам’ять увесь Коран, що викликало у правовірних
мусульман екстаз захоплення. Про його музикальний слух і чудовий голос
знали в усій окрузі. Один із бродячих музикантів — «сладкопівчих» взяв
хлопця до себе в науку, навчив його грати на чанзі (рід лютні), складати
і співати під власний акомпанемент вірші. Треба зважити на те, що в
далекі часи вся поезія складалася в процесі імпровізації під
акомпанемент, а згодом і виконувалася в його супроводі. Так було в
народів Близького і Середнього Сходу.
Такі ж співці, як і Рудакі, стали розповсюджувати про нього легенди, а
його вірші на слух виучували і передавали з уст в уста. Через кілька
років про нього вже знали в Бухарі — столиці держави васалів Саманідів,
що була північно-східною частиною могутньої імперії — Арабського
халіфату. Отже, повноліття прийшло до Рудакі вже разом зі славою.
Вчителю бажано свою вступну бесіду підкріпити, показавши через
епідіаскоп чи діапроектор портрет Рудакі, а якщо вдасться, то створити
фон з таджицької народної музики.
Вчитель підкреслить, що з цього часу почався другий період життя і
творчості поета. Рудакі запрошують в Бухару, де він стає придворним
поетом і дуже швидко завойовує першість серед інших. Він — головний
придворний поет, якого назвали «султаном поетів». Крім цього, він ще
стає радником освіченого володаря Насіра II. Він одержує значні права та
привілеї. Про це ми можемо прочитати в деяких його творах. Так,
наприклад, в касиді «Скарга на старість» він пише:
До всіх великях, що були у нашому краю,
Бувало, сміло входжу в дім, у них і їм, і п’ю.
Звідкіль би хто не діставав багатство в нагороду,
А я завдячував усім Самановому роду.
Дав сорок тисяч золотих мені мій володар,
П’ять тисяч і емір Макан мені прислав у дар,
Ще вісім тисяч притекло від шахового дому,
І весело мені жилось тоді в добрі такому!
Він справедливо зміркував високу ціну слів,
І двір його мені додав, що сам він повелів.
Тут і далі подаємо цитати і окремі поетичні твори Рудакі у перекладах В.
Мисика, зроблених з повного ювілейного видання (1958 р,).І тому серед
них е такі, що не зустрічаються в російськомовних виданнях.
Отже, завданням Рудакі було прославляти владик. Наскільки майстерно це
йому вдавалося, можна судити з рядків, наведених нижче. У хвалебній
каскді — оді «Мати вина він в цілому воздав хвалу правителю:
Найвище ж місце і найбільшу шану
Обійме гордий владар Хорасану.
А далі, використовуючи типові для східної поетики засоби художнього
зображення та образності, Рудакі пише:
Вітаємо Абу-Дзквфар-Ахмада!
Його земля іранська славить рада.
Вів сонцем справедливості нам сяє,
Народ свій грів, землю оживляє.
Він — тінь творця, що впала над Іраном,
І вдасть його освячена Кораном –
Проте він не лише вихваляє, а й повчає, змінивши стиль і тональність
своєї поезії. Далі, наприклад, читаємо:
Ні, любий Мюнхаузене, треба тобі повертатися, поки не пізно!»
У цю мить повз мене пролетіло зустрічне ядро, що його пустили турки в
наш табір.
Не довго думавши, я пересів на нього і, мов ніде нічого, полетів назад.
Ввісно, під час польоту я ретельно перелічив усі турецькі гармати і
привіз своєму командирові щонайдокладніші відомості про ворожу
артилерію.
Переклад Григора Тютюнника
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter