.

Пушкін Олександр Сергійович. Його Сім’я (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 12867
Скачать документ

Реферат

На тему:

“Пушкін Олександр Сергійович.

Його Сім’я.”

(06.06.1799 – 10.02.1837)

1. Біографія Пушкіна А.С.

Олександр Сергійович Пушкін народився 6 червня (по старому стилі – 26
травня) 1799 року в Москві, у небагатій дворянській родині, однак в
предках і бояр часів чи ледве не Олександра Невського, і “царського
арапа” Абрама Петровича Ганнібала. В дитячі роки великого поета великий
вплив на нього зробив дядько, Василь Львович Пушкін, що знав кілька мов,
знайомий з поетами і самим не далекий літературним заняттям. Маленького
Олександра виховували французи-гувернери, він рано вивчився читати і вже
в дитинстві почав писати вірші, щоправда, по-французькому; літні місяці
він проводив у бабусі під Москвою. 19 жовтня 1811 року відкрився
Царсько-сільський ліцей, і одним з перших вихованців ліцею став
Олександр Пушкін. Шість ліцейського років докорінно вплинули на нього:
він сформувався як поет, свідченням чому – високо відзначене
Г.Р.Державін вірш “Спогад у Царському Селі” і участь у літературному
кружку “Арзамас”, – а атмосфера вільнодумства і революційних ідей багато
в чому визначили згодом цивільну позицію багатьох ліцеїстів, у тому
числі і самого Пушкіна.

По закінченні в 1817 році ліцею Олександр Сергійович Пушкін одержав
призначення в Колегію іноземних справ. Утім, чиновницька служба мало
цікавить поета, і він занурюється в бурхливе петербурзьке життя, вступає
в літературно-театральне суспільство “Зелена лампа”, складає перейняті
ідеалами волі вірші і гострі епіграми. Найбільшим поетичним твором
Пушкіна стала поема “Руслан і Людмила”, опублікована в 1820 році, що
викликала люті суперечки. Випади проти влада не залишилися без уваги, і
в травні 1820 року, під видом службового переміщення, поета, по суті,
висилають зі столиці. Пушкін відправляється на Кавказ, потім у Крим,
живе в Кишиневі й Одесі, зустрічається з майбутніми декабристами. У
“південний” період творчості розцвів романтизм Пушкіна, і добутку цього
років зміцнили за ним славу першого російського поета завдяки яскравим
характерам і неперевершеній майстерності, а також співзвучності настроям
передових суспільних кіл. Написані “Кинджал”, “Кавказький бранець”,
“Демон”, “Гавриліада”, “Цигані”, початий “Євгеній Онєгін”. Але у
творчості поета зріє кризу, зв’язана з розчаруванням у просвітительській
ідеї торжества розуму і роздумами про трагічні поразки революційних
рухів у Європі.

У липні 1824 року, як неблагонадійного і внаслідок сутичок з
начальством, зокрема з графом М.С.Воронцовим – за дружиною якого
Е.К.Воронцовой Пушкін доглядав, – поета висилають у псковський маєток
Михайловское під нагляд батьків. І тут виникає ряд шедеврів, таких як
“Наслідування Корану”, “Я пам’ятаю дивовижну мить”, “Пророк”, трагедія
“Борис Годунов”. Після розгрому повстання декабристів у вересні 1826
року Пушкін викликаний у Москву, де відбувається бесіда між ним і новим
царем Миколою I. Хоча поет і не ховав від царя, що, виявися в грудні в
Петербурзі, теж вийшов би на Сенатську, той оголосив про своє
заступництво і про звільнення його від звичайної цензури і натякнув на
перспективу ліберальних реформ і можливе прощення засуджених,
переконуючи співробітничати з владою в інтересах прогресу. Пушкін
вирішив піти назустріч царю, думаючи цей крок угодою на рівних… В ці
роки у творчості Пушкіна пробуджується інтерес до історії Росії, до
особистості царя-перетворювача Петра I, прикладу якого поет призиває
випливати нинішнього монарха. Він створює “Станси”, “Полтаву”, починає
“Арапа Петра Великого”.

У 1830 році Пушкін повторно сватається до Наталії Миколаївні Гончаровой
і дістає згоду на шлюб, а восени того ж року відправляється по майнових
справах у Болдіно, де його на три місяці затримують холерні карантини.
Ця перша “болдінська осінь” стала найвищою крапкою пушкінської
творчості: досить назвати деякі добутки, що вийшли тоді з-під пера
великого письменника – “Повести Белкіна”, “Маленькі трагедії”, “Казка
про попа і працівника його Балді”, “Біси”, “Елегія”, “Прощання”… І
друга “болдінска осінь”, 1833 року, коли на зворотному шляху з Волги й
Уралу Пушкін знову заїхав у маєток, за значенням не уступає першої:
“Історія Пугачова”, “Мідний вершник”, “Казка про рибалку і рибку”,
“Осінь”. Почату в Болдіну повість “Пікова дама” він терміново дописує і
друкує в журналі “Бібліотека для читання”, що платили йому по вищих
ставках. Але Пушкін усе рівно випробує крайнє стиснення в засобах:
світські обов’язки, народження дітей вимагають чималих витрат, а останні
книги великого доходу не принесли. І після загибелі поета його борги
будуть оплачені зі скарбниці… Крім того, у 1836 році, незважаючи на
нападки реакційної преси, незважаючи на критику, що заявляє про кінець
епохи Пушкіна, він починає видавати журнал “Сучасник”, що теж не
поліпшив фінансових справ.

До кінця 1836 року підспудно зрів конфлікт між “вільнодумцем
камер-юнкером Пушкін” і ворожими йому вищим світлом і бюрократичною
знаттю вилився в анонімні листи, образливі для честі дружини поета і
його самого. У результаті відбулося відкрите зіткнення Пушкіна із
шанувальником його дружини, французьким емігрантом Дантесом, і ранком 27
січня (8 лютого – по новому стилі) у передмістя Петербурга, на Чорній
річці, відбулася дуель. Пушкін був поранений у живіт і через двох діб
умер.

Загибель поета стала національною трагедією.: “Сонце російської Поезії
закотилося” – так сказав у некролозі В.Ф.Одоєвський. Однак внесок
пушкінського генія в російську літературу воістину безцінний, і творчим
заповітом великого поета залишився його вірш “Я пам’ятник собі спорудив
нерукотворний…”. Саме ці рядки вибиті на п’єдесталі одного з
пам’ятників Пушкіну в Санкт-Петербурзі.

2. Сім’я Пушкіна

Олександр Сергійович Пушкін з гордістю відносився до свого родоводу, як
по лінії батька, так і по лінії матері. Хроніка життя предків поета
тісно перепліталася з героїчним минулим держави Російського. В одному з
віршів Пушкін написав:

“Не торгував мій дід млинцями,

Не ваксував царських сапогов,

Не пік із придворними дячками,

У князі не стрибав з чубів…”

Тут автор натякає на минуле багатьох царських фаворитів. В одному з
листів 1831 року поет визнається: “… я надзвичайно дорожу ім’ям моїх
предків, цією єдиною спадщиною, що дісталася мені від них.” Також з
повагою і любов’ю Пушкін відносилася до своїх батьків, бабусі, дядьку,
сестрі і брату, людям своєрідної індивідуальності. Він також глибоко і
ніжно любив дружину і дітей.

Герб Пушкін (подивитися родовід)

Щит розділений горизонталлю на двох частин, з яких у верхній у
горностаєвому полі на Пурпурній подушці з золоченими кистями покладена
Князівська Шапка. У нижній частині в правому блакитному полі зображена в
срібних латах права Рука зметаємо, нагору з левом золотом поле голубий
Орел з розпростертими Крилами, що має в пазурах Меч і Державу блакитного
кольору. Щит увінчаний звичайним Дворянським Шоломом із дворянської на
ньому Короною і трьома Страусовими перами.

Дружина, Наталя Миколаївна Пушкіна (1812-1863р.)

Уроджена Гончарова, вийшла заміж за А.С. Пушкіна в 1831р. Між чоловіками
із самого початку склалися серцеві і дружні відносини. До кінця 1831р.
Наталя Миколаївна знайомиться з Дантесом. При всій стриманості в її
поводженні з Дантесом, у світських колах стала поширюватися плітка об
неї, нібито, невірності чоловіку. Це послужило приводом до дуелі і
смерті поета.

Батько, Сергій Львович Пушкін (1770-1838р.)

У 1796р. капітан-поручик лейб-гвардійського Єгерського полку, з 1800р. –
у Комісаріатському штаті в Москві, у 1811р. – військовий радник, у
1824р. – начальник Комісаріатської комісії резервної армії у Варшаві, з
1817р. у відставці, статський радник. Сергій Львович був тісно зв’язаний
з літературними колами, знаком з Д.И. Фонвізін, К.Н. Батюшковим, П.А.
В’яземськ, В.А. Жуковськ, Н.М. Карамзіним і багатьма іншими
літераторами. Пушкін – батько писав вірші і навіть цілі поеми, залишив
короткі спогади про сина.

Мати, Надія Осипівна Пушкіна (1775-1836р.)

Уроджена Ганнібал, у 1796р. вийшла заміж за С.Л. Пушкіна, у 1814р. разом
з дітьми, Ольгою і Левом, переїжджає з Москви в Петербург, постійно
відвідує сина Олександра в Ліцеї. Бере участь у долі засланого поета, зі
схвалення В.А. Жуковського і Н.М. Карамзіна, але без відома сина.

Старша дочка, Марія Олександрівна Пушкіна

(1832-1919р.)

HYPERLINK “http://pushkin.niv.ru/images/people/pushkina_m_a_2.jpg” \t
“_blank” Одержала домашнє утворення. З 1852р. – фрейліна. З 1860р.
замужем за генерал-майором Л.Н.Гартунгом. Л.Н. Толстой, що знав її,
відбив деякі риси її зовнішнього вигляду в Ганні Карєніной.

Старший син, Олександр Олександрович Пушкін

(1833-1914р.)

HYPERLINK “http://pushkin.niv.ru/images/people/pushkin_a_a_2.jpg” \t
“_blank” Вихованець 2-ий Петербурзької гімназії і Пажеського корпуса.
Нагороджений золотою Георгіївською зброєю з написом “За хоробрість” і
орденом Святого Володимира IV ступеня з мечами і бантом. За 35 років
військової служби став кавалером багатьох росіян і трьох іноземних
орденів. У 1890р. А.А. Пушкін “за відмінність по службі” був зроблений у
генерал-лейтенанти.

Молодший син, Григорій Олександрович Пушкін

(1835-1913р.)

Вихованець Пажеського корпуса. Корнет, ротмістр лейб-гвардійського
Кінного полку, переведений у міністерство внутрішніх справ, де
дослужився до старшого радника. З 1866 по 1899 роки жив у селі
Михайлівськім.

Молодша дочка, Наталя Олександрівна Пушкіна

(1836-1913р.)

Одержала домашнє утворення. Вийшла заміж за М.Л. Дубельта. В другому
шлюбі – Меренберг. Сучасники називали її “прекрасною дочкою прекрасної
матері”. У 1876р. Наталя Олександрівна надала И.С. Тургенєву для
публікації листа батька до її матері. Це викликало невдоволення її
братів.

Сестра, Ольга Сергіївна Павліщева (1797-1868р.)

Уроджена Пушкіна, була завжди дружна з братом Олександром. У 1824р. у
сварці Пушкіна з батьком прийняла сторону брата. Поет знав про таємний
шлюб сестри й у 1828р., з доручення матері, зустрічав і благословляв
молодей.

Брат, Лев Сергійович Пушкін (1805-1852р.)

Вихованець Шляхетного пансіону при Царскосельском Ліцеї і Шляхетному
пансіоні при Головному Педагогічному інституті, курсу якого не закінчив.
Учасник персидсько – турецької кампанії 1827-1829 р.м., потім перейшов у
Фінляндський драгунський полк у чині штаб-капітана. У 1832 р. вийшов у
відставку в чині капітана. Пушкін ніжно любив брата, з домішкою
батьківської строгості.

Дядько, Василь Львович Пушкін (1766-1830р.)

Поет, автор поеми “Небезпечний сусід” і збірника “Віршів”, член
літературного суспільства “Арзамас”, з 1797р. відставної гвардії
поручик. А.С. Пушкін назвав дядька “Парнасскій мій батько”. У 1811р.
В.Л. Пушкін приїхав у Петербург зі своїм племінником для пристрою його в
Царсько-сільський Ліцей.

Бабуся, Марія Олексіївна Ганнібал (1745-1818р.)

Уроджена Пушкіна, мати Н.О. Пушкіною. За словами П.І. Бартенєва,
“…любила згадувати старовину, і від її А.С.Пушкін наслухався сімейних
переказів, якими так дорожив згодом”.

Двоюрідний брат бабусі,

Артемій Іванович Воронцов

Двоюрідний брат бабусі, М.А. Ганнібал, восприємник Пушкіна, що хрестив
поета в Елоховской церкви в Москві. Приходився двоюрідним дядьком
знаменитому Михайлові Семеновичу Воронцову, під початком якого Пушкін
служив в Одесі. Володів маєтком “Воронцовка” Тамбовського повіту, що
знаходиться по сусідству з Кариан-Загряжским (Знаменкой), де в 1812 р.
народилася майбутня дружина великого поета – красуня Наталя Гончарова.

Прадід, Абрам Петрович Ганнибал

“Арап Петра Великого”, абиссинский князек. Він вмер у 1781р.
генерал-аншефом і александровским кавалером, залишивши 7 чоловік дітей і
більш 1400 душ. Це була “м’яка, боягузлива, але запальна абиссинская
натура”, похила “до неуявної, необдуманої рішучості”.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019