Реферат на тему:
Персько-таджицька поезія: Омар Хайям.
Тема: Омар Хайям – персько-таджицький вчений і поет. Всесвітня відомість
його чотиривіршів (рубаї), Тх філософська глибина, щирість та простота у
зображенні почуттів; гнучкість форми, яскравість ритмодинаміки,
афористичність рубаї, їх тематика.
Мета: познайомити учнів з творчістю класика персько-таджицької
літератури Омара Хайяма, його особистістю; вчити аналізувати рубаї;
розвивати логічне мислення учнів,-виховувати почуття прекрасного, високі
моральні якості.
Обладнання: портрет Омара Хайяма; грамзапис уривків з опери
Римського-Корсакова «Шехеразада»; роздажовий матеріал (рубаї О.Хайяма).
Вчителю рекомендується вибрати за тематикою рубаї О.Хайяма: газета
«Зарубіжна література» (N325-28 (додаток до газети); Ю.Султанов
«Література мусульманського Ренесансу»; (зроблена розгортка з портретами
та висловами (рубаї) поетів та мудреців Сходу.
Епіграф АО уроку: Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таємниці
проникаю. Ялумаю вже сімдесят лва роки І бачу, що нічого я не знаю.
Омар Хайям Хід уроку
Вступне слово вчителя: Шановні друзі, розпочнемо наш урок з тою, що
постараємося перенестися в часі у давній Іран у 1048-1131 роки нашого
тисячоліття, це роки життя відомого поета Сходу, персько-таджицького
вченого, філософа ~ Омара Хайяма. Сценка
Дійові особи: мудрець, Омар Хайям.
(сценка виконується на фоні звучання наролної тад-жицькоімузики або
уривка з опери «Шехеразада» Римського-Корсакова).
Мудрець. Мудрість Сходу… Дорогоцінний камінь, перлина слова. Салям
алейкум, вчений муже віку доведеї істини, знавець грецької науки, цар
філософів Сходу і За; ду. Салям алейкум. Омаре Хайяме.
Омар Хайям. Салям алейкум.
Мудрець. Повідай нам про себе, найповажніший з п важних.
Омар Хайям. Народився я в древньому місті НішапуІ у сім’ї ремісника,
навчався в Балсі, Самарканді. Захоплн вався математикою, астрономією.
Був з великими почест ми прийнятий правителем Бухари. Коли султан
запропоні вав мені керувати містом Нішапурі і всією прилеглою об ластю,
я відповів: «Не хочу керувати людьми, наказувати забороняти, а хочу весь
свій розум присвятити науці на ко ристь людям».
Ми – зібрання ляльок, нас крутить якхотя
Небесний витівник. На килимку життя
Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) –
І потім палаєм у ящик небуття.
Я ніколи не писав похвальних од правителям, ніколи не був придворним
лицеміром, який очікує милостей і подаянь. Я – вчений, філософ.
Тайни світу, що я заточив у завітному зошиті,
Віл людей притаїв я, заради своєї безпеки.
Мудрець. Твої чотиривірші – рубаї – пробились, як джерела, з глибини
народної творчості. Кожні чотири рядочки – це маленька поема, яка
нагадує дорогоцінний камінь. Мені згадались рядки.-
Хіба у Всесвіті найкращий твір – не ми?
В очах у розуму зіниця й зір – не ми?
Це коло всесвіту скидається на перстень,
А камінь, що горить ясніш од зір, — це ми.
А ці рядки знають всі:
Щоб мудро прожити життя, потрібно знати немало –
Два важливих правила пам’ятать пристало:
Ти краще голодуй, ніж що попало їсти,
Ти краще будь один, ніж разом з ким попало.
Шановний Омаре Хайяме, ти гуманіст, утверджуєш життя, прославляєш красу
і духовну велич людини. У кожній реалістичній картині, чи то гончарна
майстерня, чи черепок глечика, відкривається глибокий і дорогоцінний
символ; ти оспівуєш кохану, і хоч вона смертна, як всі люди, все ж таки
стає божеством, заради якого ти відрікаєшся від раю.
Ти прославляєш бенкет, але це бенкет високих думок і благородних
почуттів – бенкет Платона. Чаша вина – це чарівна чаша Джамшида, чаша
людського розуму, охоплюючого весь світ.
Ти прославляєш велич духу людського, твоя поезія проникнута вірою в
безсмертний розум людини.
Шановний Омаре Хайяме, твоя творчість і життя – це постійний пошук
істини. Та чим більше пізнавав ти, чим більше наближався до Істини, тим
більше починав розуміти, що вона неосяжна, а всі знання мізерні й
бліднуть перед одвічною таємницею створення Всесвіту і людини.
Омар Хайям. Я тільки й знаю, що знання шукаю,
В найглибші таємниці проникаю.
Я думаю вже сімдесят два роки –
І бачу, що нічого я не знаю.
— Ти прожив вже 72 роки і немало бачив та пережив на своєму віку. Про що
жалієш ти? Що найбільше тебе турбує?
Омар Хайям. Не гнітять мене перестрахи й жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
