Реферат на тему:

Міфи

Найдавніші жанри давньогрецької поезії у вигляді робочих пісень, гімнів
богам, ліричних поезій, що виголошувалися і в радості, і в горі,
звичайно ж, не збереглися. Вони декламувалися мандрівниками-рапсодами,
виспівувалися аедами в супроводі чотириструнної ліри. Поширені також
були героїчні пісні — віршовані розповіді про богів і героїв. Давні
греки вважали, що їх в уста виконавців вкладали боги, котрі
супроводжували і визначали діяння людини впродовж усього життя.

Одним із жанрів усної народної творчості, що народився саме в
Стародавній Греції, стали міфи. За сучасним визначенням, міф — це форма
суспільної свідомості, що виникла в умовах порівняно низького рівня
соціального розвитку і відображала у вигляді образної оповіді
фантастичні уявлення про природу, суспільство і особистість. Слово «міф»
давньогрецького походження і означало на його батьківщині «слово,
промову, розмову, пораду, намір, прислів’я, чутку, відомість,
оповідання, переказ, байку, зміст оповідання».

Майже в кожного народу від прадавніх часів зберігаються перекази, де
дійсне, історичне переплітається з недійсним, вигаданим, де діють не
лише люди, а й казкові істоти, витвори народної фантазії: безсмертні
боги, напівбоги, небувалі тварини; де відбуваються неймовірні явища —
чудеса. За давніх часів люди сприймали міфи як правдиві розповіді про
те, що було колись. Але минали віки, і їх починали тлумачити не в
прямому, а в переносному розумінні. Тож У сучасному світі поняття «міф»
означає те, чого не було насправді.

У Давній Греції міфи складалися задовго до того, як там поширилося
письмо — грецька абетка. Один і той самий міф — про якогось бога чи
героя — міг існувати в численних варіантах: місцевих, часових і
авторських, що свідчило про їхню причетність до усної творчості. Та саме
вони — із своєю динамікою подій, поетичністю і образністю, психологічним
наповненням — стали основою літератури, скульптури, живопису,
театрального мистецтва. Грецька міфологія, тобто природа і суспільні
форми, вже перероблені несвідомо-художнім способом народною фантазією,
стала передумовою грецького мистецтва.

Міфи Давньої Греції об’єднуються в тематичні групи, що їх сучасна наука
іноді ще називає циклами.

Насамперед слід згадати про міфи, в яких розповідалося про виникнення і
створення світу — тема, що споконвіку хвилювала людство і не втратила
своєї приваби і донині. Давні греки по-різному пояснювали виникнення
світу, і в міфах існує незчисленна кількість варіантів розв’язання цієї
загадки.

В багатьох давньогрецьких міфах розповідається про народження богів —
фантастичних істот, що втілювали різні природні явища: грім, блискавку,
вогонь, воду, сонячне світло, нічну темряву. Всю природу, все, що
протистоїть людям, давні греки «олюднювали», тобто уявляли собі в
образах, схожих на самих людей. Багато уваги приділяли міфи діянням
богів — часом сприятливим, а часом згубним для смертних людей. Боги в
міфах щедро винагороджували тих, хто їх шанував, і жорстоко карали того,
хто їх зневажав. Отож боги в міфах були подібні до людей з їхніми і
чеснотами, і вадами.

Дуже суперечливі в грецькій міфології оповідання про створення людей. Ця
група міфів, як і та, в якій розповідалося про виникнення світу,
прагнула знайти відповіді на питання, що і нині, в XXI столітті нової
ери, стоять на порядку денному. Але сміливість і поетичність
міфологічних розв’язань цього питання привертає до себе увагу і донині
чарує читачів та вчених-дослідників.

e

Персей, Тесей, аргонавти та інші.

Знатні роди Давньої Греції хотіли бачити своїми родоначальниками
нащадків богів або хоча б уславлених героїв. Тому в міфах, скажімо, про
героїв Троянського циклу Агамемнона і Менелая їх називають Атрідами,
тобто з роду Атрея, чиї предки походили від самого Зевса.

Дуже цікаві міфи про «віки», тобто періоди історії людства. За цими
переказами, людство послідовно пережило п’ять великих віків: першим був
«золотий», коли люди жили щасливо, без турбот про хліб насущний і без
воєн; другий називався «срібним» — теж досить щасливий, але люди
перестали шанувати богів і тому були знищені; у «бронзовий» вік люди
впали на землю, мов насіння з достиглих плодів, і, озброєні бронзовою
зброєю, стали воювати одні з одними; наступний вік теж називався
«бронзовим», від якого в пам’яті давніх греків лишилися вірогідні
історичні події, зафіксовані ними в міфах, а саме — похід аргонавтів по
золоте руно, війна ахейців з троянцями, відома в історії як Троянська
війна, що стала змістом славнозвісної Гомерової «Іліади»; і, нарешті,
«залізний» вік — сучасний період історії для давніх греків, вік
жорстокостей і несправедливостей, вік невпинних воєн.

Поетичністю оповиті давньогрецькі міфи про фантастичні явища і чудеса,
як, скажімо, перетворення самозакоханого Нарцисса (а точніше — Наркісса)
на гарну квітку, яка і нині прикрашає наше життя, або міф про німфу
Дафну, котра, переслідувана закоханим Аполлоном, стала лавром —
вічнозеленим деревом. Упродовж століть митці у різних видах і жанрах
відтворюють славетний міф про скульптора Пігааліона і вирізьблену ним
прекрасну Галатею, яку він оживив своїм коханням.

Фантазія давніх греків витворила також і міфічні чудовиська: кентаврів —
напівконей-напівлюдей, крітського Мінотавра з головою бугая і тулубом
людини, страшних Горгон з гадюками замість волосся і поглядом, що
перетворював живі істоти на каміння.

Хоч це і може здатися дивним, але в кожному природному явищі давні греки
вбачали надприродну силу, хоча самі вони були органічною частиною цієї
природи. Тому в міфах вся нежива природа олюднювалася, обожествлялася, а
людська доля наперед визначалася богами, і уникнути її не було спромоги,
навіть боги не могли її переінакшити. Різні лиха, що їх зазнавали люди,
— чи то хвороба, чи смерть, — були карою богів за якісь погані вчинки.
За добро боги винагороджували людей, інколи наданням безсмертя, як,
наприклад, Гераклові.

І все-таки в міфах відбилося віковічне прагнення людей пізнати
довколишній світ навіть усупереч богам або принаймні з їхньої ласки.
Хіба не про те свідчать подвиги Геракла, подорожі Одіссея чи політ
Ікара?

Неможливо переоцінити значення грецької міфології для світової культури.
Якщо наукові досягнення жерців Давнього Єгипту суворо утаємничувалися і
не стали надбанням людства, демократизм давньогрецької міфологічної
культури став золотим фондом у скарбниці вдячної людської спільноти.

Багато поколінь письменників, художників, скульпторів, архітекторів
брали і досі беруть образи для своїх творів із грецької міфології. А
найпершим був легендарний автор славетних поем «Іліади» та «Одіссеї» —
Гомер. Бо саме з його творів починається давньогрецька література. І хай
досі не доведена реальність цієї постаті, і хай досі міста і краї
сперечаються за право бути місцем його появи на світ — ці епічні поеми
народжені високою первинною культурою талановитого народу, його
міфологічною творчістю.

Похожие записи