Даний реферат виконаний командою сайту

HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com» www.ukrreferat.com —
найбільшого сайту з українськими рефератами та курсовими роботами!

РЕФЕРАТ

на тему:

Махабхарата і Рамаяна – визначні памятки індійського епосу

Махабхарата – енциклопедія давньоіндійського життя

Махабхарата (буквальний переклад – підтримуючий воїн) – велика оповідь
про Бхаратів, епічна поема про боротьбу між двома родами – Пандавами і
Кауравами.

Датується першою половиною І тис. до н.е. Належить до священного
переказу – смріті. Складається з 100 тисяч двовіршів (шлок),
розподілених на 18 книг. У Махабхараті згідно з традицією розрізняють
три верстви, або редакції, що називаються Вайшампаяни, В’яси і Сауті.

Махабхарата створювалась століттями, філософські концепції, викладені в
ній, хоч і відзначаються загальною спрямованістю, проте далеко не
однорідні. У Махабхараті, на відміну від Упанішад, де філософія подана в
несистематизованому вигляді, з’являються цілі філософські трактати і
концепції, які мають більш фіксований понятійний апарат.

Саме в цей період виникають головні філософські системи Індії. Основні
серед них – Санкх’я і Йога. У Махабхараті поряд з
релігійно-ідеалістичними концепціями більш повно відображено, ніж в
Упанішадах, матеріалістичні вчення (вчення Панчашикхи).

Найбільш вагомими текстами філософського змісту є: „Книга Санатсуджати”
(5 книга), „Бхагавадгіта” (6 книга), „Мокшадхарма” (12 книга), „Анугіта”
(14 книга).

У світовій літературі немає книги більш обширної. Не море – цілий океан
поезії: 200 000 віршованих рядків, майже 16 Гомерівський „Іліад”.

По суті, в протистоянні були не тільки двоюрідні брати – 5 Пандавів і
100 Кауравів. Одна в битві приймали участь не тільки їх близькі і далекі
родичі, але майже все населення Древньої Індії, багатомільйонні маси
різношерстих племен.

Благородні Пандави були і до цього часу залишають народними
улюбленцями. Каурави, серед яких також немало було гідних вождів, їм
заздрили з самого дитинства і намагалися – спочатку оббрехати, лишити їх
по праву належного їм царства, а потім і взагалі загубити. Через це і
розгорілася велика битва – на фоні великих пристрастей.

Древні автори славилися вмінням описувати битви. „Махабхарата” тут не
виключення. Не розділи – цілі книги присвячені кривавому зіткненню
величезних армій і вишуканими поєдинками.

Поетична майстерність безвісних авторів „Махабхарати” досягло не
бувалої і майже абсолютної майстерності. Про це говорить хоча б той
факт, що, починаючи з ХІХ століття, ряд сюжетів вставних поем
древньоіндійського епосу не раз надихали багатьох європейських поетів.
Переклад на російську мову В.А.Жуковського поеми про Налє і Дамаянті –
кращий тому доказ.

„Махабхарата” – не тільки поетична енциклопедія Древності, але і ще
підручник мудрості. Не одне покоління індійців вихововувалось на
„Бхагавадгіті” („Божественна пісня”) – філософській поемі, вкрапленої в
епос і акумулювавшій в собі основні світоглядні і моральні принципи
індійського менталітету.

Окрім цього „Махабхарата” містить у собі докладну інформацію про побут
і звичаї древніх індійських народів. Через неї можна довідатися про
релігійні традиції тих часів, про військові об лаштунки, домашні
обереги, традиції жінок і чоловіків тощо.

Доблесть, Любов і Мудрість – три головні кити, на яких стоїть
„Махабхарата”. А це, погодьтеся, опора самого життя.

Рамаяна: структура та герої

Епічна поема «Рамаяна» — твір індійського народу. Вона була створена в
IV столітті до нашої ери. Автор поеми невідомий. Ймовірно, кілька
поколінь народних розповідачів казок діяли цей епос. У «Рамаяні»
зображуються подвиги Рами — міфічного царевича, викрадення його дружини
Сіти царем злих демонів Раваною, звільнення Сіти, її відхід з життя,
подвижництво Рами і його піднесення на небо.

Цікавий образ оповідача поеми: це святий подвижник по імені Вальмики.
Він шукає героя, що був би самим відважним і доброчесним, красивим і
мудрим. Оповідач схиляється до того, щоб зробити героєм своєї поеми
царевича Раму, що відповідає всім цим вимогам. Такий зачин «Рамаяни».

В образі Рами можна знайти риси типового героя древнього епосу. Він
улюблений син старого царя і спадкоємець престолу. У молодому віці Рама
встиг зробити ряд подвигів: захистив обитель старого подвижника від злих
демонів, зумів підняти чарівний лук бога Шиви і натягнути його тятиву.

Типові і сюжетні повороти «Рамаяни»: гідному спадкоємцю заважає зійти на
престол зла мачуха, що хоче побачити царем власного сина Бхарату. Не
суперечачи волі батька, Рама, супроводжуваний своїм братом Лакшманою,
відправився у вигнання. Народ проводжав свого улюбленця. Таким чином,
Рама виявляє риси ідеального епічного героя: він слухняний волі батька,
сполучає в собі мужність і стриманість. Читач переймається глибокою
повагою до царевича, що вибрав добровільне вигнання.

Умер старий цар. Бхарата, впевнений у тому, що право на трон усе-таки
належить Рамі, відправився на пошуки царевича. Свято поважаючий волю
батька, Рама відмовився повернутися раніше призначеного терміну, рівним
чотирнадцяти рокам. У вигнанні царевич не був бездіяльним. Він
продовжував робити подвиги. Владика ракшасоі-демонів Равана, що втратив
у битві з Рамою своє військо, вирішив помститися царевичу і викрав його
дружину — прекрасну Сіту. На думку Равані, ця втрата повинна була
погубити ненависного йому Раму.

Автор «Рамаяни» зробив ланцюг подвигів царевича основною канвою свого
оповідання. Рама і Лакшмана відправилися на пошуки Сіти. До них
приєднався ще один чарівний герой — цар мавп Сугріва. Союзні війська
людей і мавп осадили місто, у якому сховався Равана. Ця частина поеми
складає найбільший інтерес. Читач, здається, сам знаходиться серед тих,
хто осаджує Ланок.

Рама запропонував супротивнику добровільно здатися і повернути прекрасну
Сіту, обіцяючи за це пощадити місто і самого Равану. Але владика рішуче
відмовився. Почалася жахаюча битва, що не вщухала навіть уночі. Земля
наситилася кров’ю, купи трупів оточували Ланку. Рама і його брат
Лакшмана були важко поранені чарівними стрілами, і тільки допомога
володаря птахів повернула їх до життя. Царевич Рама зійшовся в двобої з
владикою ракшасів Раваною і убив його, після чого у світі запанували
спокій і світ. Рама разом з коханою дружиною Сітою і Лакшманою
повернувся додому після чотирнадцятилітнього вигнання і зійшов на
царство.

«Рамаяна» — типовий приклад епічної поеми. У ній є і подвиги, і
викрадення, і кровопролитні битви, і чудеса. Рама протягом тисячоріч
залишається улюбленим героєм індійців, а також жителів Лаосу, Непалу й
інших країн Азії. Образ славного царевича використовується в поетичних і
музичних добутках, в утворах народного декоративно-прикладного
мистецтва. Як і багато героїв епічних народних поем, Рама — приклад для
наслідування, що втілив кращі риси національного характеру.

Отже, Рама — герой давньоіндійського епосу Рамаяна, найулюбленішої поеми
індійців. У селах брахмани речитативом переказують її. Рама — герой,
благородна людина, воїн, мудрий монарх і люблячий чоловік. Його дружина
Сіта є уособленням жіночої вірності, любові й шляхетства, еталон
індійської жінки. Загибель її символічна: чистота жінки є настільки
святою, що тільки смерть змиває підозри. І хоч загибель Сіти руйнує
щастя Рами, сама поема в цілому ніким в Індії не сприймається як
трагедія. Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній
спосіб життя, думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що
Рама обожнений в уяві народу.

Список використаної літератури:

Волошин М.Я. Індійський епос. – М., 1992.

Українська та зарубіжна культура. Підручник / За ред. Козири. – К.,
2002.

Світова культура / За ред. Ковальчука С.І. – М., 1998.

Похожие записи