.

Ідейний зміст та образи п’єси Фрідріха Дюрренматта «Гостина старої дами» (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4561
Скачать документ

РЕФЕРАТ

з зарубіжної літератури

на тему:

Ідейний зміст та образи п’єси Фрідріха Дюрренматта «Гостина старої дами»

Фрідріх Дюрренматт (1921-1990) відомий своїми п’єсами «Бо сказано…»
(1947), «Сліпий» (1947), «Ромул Великий» (1948), «Шлюб пана Міссісіпі»
(1950), «Ангел приходить у Вавилон» (1953), «Геркулес та Авгієві
конюшні» (1954), «Граємо Стріндберга» (1955), «Гостина старої дами»
(1956), «Аварія» (1956), «Франк V», (1959), «Фізики» (1962), «Метеор»
(1966), «Портрет однієї планети» (1970), «Відстрочка» (1977).

Дюрренматт зауважив одного разу, що «парадокс – феномен сьогоднішнього
мислення. Сьогоднішня драматургія – драматургія парадоксів». Це
визначення цілком можна застосувати і до його власних п’єс. У них
парадокс- не просто дотепна гра, а засіб наблизитися до болючих проблем
сучасної епохи. «У парадоксальному, – відзначав швейцарський драматург,
– виявляється дійсність». Дюрренматт писав комедії. Він вважав, що лише
цей драматичний жанр можливий у театрі XX сторіччя («сьогодні нам личить
тільки комедія»), обґрунтовуючи неможливість створення трагедії в
сучасній літературі відсутністю справді трагічного героя («розклад
нашого століття, що танцює останній танець білої раси, не знає ні
винних, ні відповідальних»). Але Дюрренматтові комедії трагічні, вони
наближаються до жанру трагікомедії чи трагіфарсу. Недаремно він говорив,
що комедія – це «своєрідна форма вираження відчаю». Гротескнi
перебiльшення, балаганнi жарти та несподiванi парадокси властивi
трагiкомедiї, дозволяють, на його думку, зобразити не лише справжню
природу свiту та людини, але й показати механiзми несправедливостi.
“Гротеск – одна з великих можливостей бути точним,” – казав вiн. Отже,
невипадково його найкращу п’єсу “Гостина старої дами” написано саме в
такому жанрi.

Багато письменникiв у своїх творах намагалися розкрити причини
перетворення звичайної людини на вбивцю. Але важко назвати хоч один
твiр, де це вiдбувається не з однiєю людиною, а одразу з усiма
мешканцями цiлого мiста. Ф. Дюрренматт у своїй п’єсi намагається
зрозумiти саму здатнiсть людей приймати злочин за норму, розкриває
соцiальнi та психологiчнi причини, що пояснюють iнертнiсть або вiдверте
сприяння злу.

“Ми присутнi при одному з найбiльших соцiальних експериментiв нашої
епохи”, – каже радiокоментатор у п’єсi. Основу її змісту складає
гріхопадіння мешканців вигаданого провінційного містечка Гюллен. Сюди,
до свого рідного міста, після сорока років відсутності прибуває «стара
дама» Клер Цаханасян, найзаможніша жінка світу.

Вона має мету реалізувати план помсти. Колись вона, юна Клер Вешер,
дочка бідного каменяра, і молодий Альфред Ілль кохали одне одного. Вона
чекала від нього дитину. Але любов була розчавлена: Альфред одружився з
іншою – дочкою заможного крамаря, зрадив Клер Цаханасян i вiдмовився вiд
батькiвства, купивши за лiтр горiлки двох лжесвiдкiв, не здогадуючись,
що покарання може дiстати його через багато рокiв. Дитина померла через
рік у притулку, а Клер стала проституткою. В будинку розпусти вона
зустріла старого банкіра Цаханасяна, який одружився з нею. По його
смерті Клер успадкувала величезні кошти і стала справжньою володаркою
світу. І ось, прибувши в Гюллен, вона пропонує мешканцям міста, –
занедбаного міста, де все майно давно закладено, де єдиний завод багато
років простоює, а повз вокзал, не зупиняючись, мчать потяги, – мільярд
за … вбивство Альфреда Ілля.

Мешканцi міста пам’ятають кращi часи, коли Гюллен був “одним з перших в
країнi” i навiть “в Європi”. У цьому мiстi живуть пересiчнi люди. В
авторському коментарi до п’єси Дюрренматт навмисне наголошував на тому,
що “вони саме такi, як i ми”.І справжнiй конфлiкт п’єси не в цiй iсторiї
кохання, а в тому, як саме i чому мешканцi Гюллена погоджуються вчинити
вбивство. Клер виступає у ролi каталiзатора конфлiкту мiж суспiльством i
особистiстю

Ця жахлива пропозиція спочатку викликає обурення у гюлленців. «Ми поки
ще живемо в Європі, – говорить мер. – Ми ще не стали язичниками… Ми
краще житимемо бідними, ніж заплямованими кров’ю», і кожен городянин
проявляє благородні пориви: люди або не сприймають ситуацiю серйозно,
або майже щиро протестують проти злочину… Але поступово один з
мешканців Гюллена з’являється у нових жовтих черевиках, другий палить
дорогу сигару, а ставлення до Альфреда Ілля змінюється, починаючи з
членів його сім’ї, котрі від співчуття переходять до роздратування.
Показним є змiнення ставлення учителя, що спочатку засуджує дiї Клер,
але поступово стає одним з найактивнiших учасникiв злочину. «Я скажу
вам… дуже важливу річ. Вас уб’ють. Я знаю це з самого початку.! ви теж
знаєте це давно, хоча жодна людина в Гюллені не хоче цьому вірити.
Занадто великою є спокуса, занадто безвихідними є наші злидні». . Але
учитель, на вiдмiну вiд iнших, хоча б розумiє, що коїться саме злочин –
бiльшiсть дурить сама себе, шукаючи моральнi виправдання вбивству.
Мовляв, убити Iлля треба заради пiднесення загальної моральностi,
вiдновлення справедливостi тощо. Звiсно, справжньою причиною є обiцянi
грошi. Нiхто не помiчає власного лицемiрства. Створюється враження, що
достатньо кiлькох демагогiчних заяв – i виправдати можна будь-що.

Через деякий час учитель, посилаючись на античних класиків,
обґрунтовує необхідність убивства на урочистих зборах гюлленців. “Помер
вiд радощiв,” – стверджує бургомiстр пiсля того, як натовп накинувся на
Ілля. Саме натовп: вбивають Ілля усім загалом.

“Однак не має нiчого жахливiшого за бiднiсть, тому що в нiй нема
шляхетностi” – запевняє хор у фiналi.

Бiднiсть матерiальна доповнюється у обивателiв бiднiстю моралi, чи
взагалi душi. Навiть Iлль, що аж нiяк не був порядною людиною, на
загальному тлi стає схожим на героя перед фiналом п’єси.

Що жахливiше: висунута Клер умова або таке-от “виправдане” вбивство?
Прямо це питання не ставиться, але перебiг подiй п’єси натякає, що
гiршим є саме виправдання злочину перед його здiйсненням, бо воно
потенцiйно вiдкриває можливостi новим подiбним злочинам й навiть
бiльшим. У Клер були особистi причини для помсти, мешканцi Гюллена
просто продали за грошi свої принципи.

Але знову ж таки у коментарi до п’єси Дюрренматт наголошує: “Цi люди теж
не злодiї”, вони просто слабкодухi, вони легковажнi, вiрять, що “все
минеться”.

Отже, об’єктом осуду автора були не окремi вчинки подiбних людей, а сам
принцип егоїстично байдужого ставлення до справедливостi.

«Гостина старої дами» – чудовий зразок дослідження суспільної
психології. На зміну поширеній приказці «не у грошах щастя» приходить
твердження «ми не можемо терпіти серед нас злочинця». Процедуру перших
гюлленських зборів, які одностайно відкинули страшну пропозицію,
повторює хід других із протилежним рішенням. Отже, «трагічна комедія»
Дюрренматта – не просто фантастичний гротеск. Вона присвячена поширеному
в реальності XX століття явищу -здатності людей, натовпу змінювати під
тиском обставин свої переконання. «Гостина старої дами» – притча, яку
можна тлумачити і як антифашистський твір, і ширше.

Можна додати, що бiльшiсть масштабних злочинiв у реальному життi, якщо
уважнiше придивитись, здiйснюється за схожим принципом: хтось першим дає
“моральне” виправдання, хтось просто усувається вiд вирiшення моральної
проблеми, а в результатi всi стають спiвучасниками (не має значення –
активними чи пасивними). Це робить змiст п’єси алегоричним: у нiй
йдеться не лише про конкретне вбивство, а про механiзми, що змушують
звичайних людей непомiтно для самих себе ставати спiльниками будь-яких
злочинiв.

Бiднiсть i приниження з одного боку, спокуса – з iншого, а результат:
злочин скоєно, i ще одна брехня здобула право на життя.

Виводячи вбивство за межi окремого конфлiкту мiж окремими особами, Ф.
Дюрренматт змушує нас замислитися у тому числi i над природою власних
вчинкiв. Практично кожен з мешканцiв Гюллена мав змогу насправдi
виступити за законнiсть, але цього не сталося. Вони отримали свої грошi,
але втратили дещо бiльше: совiсть i душу. Злочин тягне за собою iнший
злочин, за який доведеться вiдповiдати, вiдтепер до кожного може прийти
така стара дама.

Чи не слiд колись покласти край мовчазнiй спiвучастi в злочинах?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020