ГЕНРІК СЕНКЕВИЧ

(1846 – 1916)

Сенкевич Генрік (Sienkiewicz)

Польський романіст Генрік Адам Олександр Пій Сенкевич народився
7 травня 1846 р. в польському містечку Окжейска, що нині знаходиться
на території Литви, у литовсько-польській родині, що одержала дворянство
в 1775 р. Його батько, Йозеф Сенкевич, що брав участь у польському
повстанні 1831 р., був власником декількох невеликих маєтків. Його мати,
Степанія (уроджена Чецишовська), походила зі знатної родини.

Дитячі роки письменника пройшли в сільській місцевості, однак, коли він
досяг шкільного віку, економічні потрясіння змусили його родину, у якій
були ще старший брат і чотири сестри, продати маєток і переїхати у
Варшаву, де Генрік зацікавився польською історією і літературою і почав
писати прозу і вірші.

У цілому учень досить посередній, він процвітав у польській мові і
літературі. Особливо велике враження зробили на нього романи Вальтера
Скотта й Олександра Дюма, під впливом яких юнак написав роман
«Жертвопринесення» («Ofiara»), рукопис якого не зберігся.

Пробувши недовгий час домашнім вчителем у маєтку однієї знатної
польської родини, Сенкевич поступив у 1866 р. у Варшавський університет.
Спочатку він вивчав право і медицину, а потім, помінявши спеціальність,
історію і літературу.

У 60-і роки XIX в. у Польщі проходили масові політичні виступи.
Повстання 1863 р. проти царського самодержавства закінчилося поразкою
польських патріотів, і царський уряд підсилив політику русифікації
польської культури (викладання у Варшавському університеті повинно було
вестися винятково російською мовою), а також економічної залежності
Польщі від Росії. Польська інтелігенція у відповідь на це організувала
нелегальний національно-патріотичний рух, що ставив своєю метою
протидіяти політиці русифікації. Новий, впливовий напрямок у польській
літературі відстоювало пріоритет реалістичних добутків на сучасні теми,
а не героїчних романів, що прославляють польську історію. Хоча всі ці
події не зробили безпосереднього впливу на Сенкевич, без них усі спроби
письменника розбудити в читачі національна самосвідомість були б
неможливі.

У 1871 р., украй зубожівши, Сенкевич змушений був піти з університету,
не здавши іспити і не одержавши диплома. У наступному році виходить
написаний у студентські роки роман Сенкевич «Дарма» («Namarne»), що,
незважаючи на недоліки, одержав позитивне відкликання Юзефа Ігнація
Крашевського, що веде польського письменника того часу. У цей же час
Сенкевич стає журналістом, пише статті відразу для декількох польських
періодичних видань, їде представником цих газет у Відень і Париж, а
також в Остенд. ДО 1875 р. журналістський талант Сенкевич стає
загальновизнаним у колах польської інтелігенції. У наступному році він
здійснює поїздку по США з метою відвідин польської громади в Каліфорнії,
де польські емігранти, не піддаючи репресіям, могли б вільно жити і
працювати, варшавська «Газета Польська» («Gazeta Polska») погодилася
оплатити письменнику дорогу в обмін на серію статей про Сполучені Штати.
Сенкевич проводить у Каліфорнії більше року, і, хоча створити польську
колонію не вдаються, його американські репортажі, що публікувалися в
польській печатці з 1876 по 1878 р., а потім видані окремою книгою
«Листа з дороги» («Listy z podrozy do Ameryki»), мали великий успіх.

Повернувши в Європу в 1878 р., Сенкевич подорожує по Франції й Італії,
виступає з лекціями, пише репортажі і навіяні враженнями про Америку
новели, що друкувалися у варшавських періодичних виданнях і майстра, що
усталили його репутацію, психологічного нарису. В Італії в 1879 р. він
познайомився з Марією Шеткевич, полькою, що через два роки стала його
дружиною. Після повернення наприкінці 1879 р. у Варшаву Сенкевич стає
редактором нової щоденної газети і починає приділяти увагу більш
масштабним белетристичним добуткам.

У 1884 р. виходить роман Сенкевич «Вогнем і мечем» («Ogniem i mieczem»),
у якому показана боротьба Польщі з повсталої в XVII в. Україною. Хоча
радикали і критикували письменника за захоплення далеким минулим,
більшість читачів високо оцінило цей добуток за колоритність і
правдоподібність і ставило СЕНКЕВИЧ в один ряд із кращими письменниками
Польщі. Романи «Потоп» («Potop», 1886) і «Пан Володиєвський» («Pan
Wolodyjowski», 1888) разом з романом «Вогнем і мечем» склали трилогію,
усталивши авторитет письменника – майстра історичного роману. Для
відтворення атмосфери епохи Сенкевич усебічно вивчав джерела по історії
XVII в., консультувався з істориками, виїжджав на місця, де розверталися
описувані їм події. У 1897 р. англійський критик Едмунд Госсе відзначив,
що від цієї трилогії «у цілому залишається враження… книги скоріше
сильної і масштабної, чим витонченої і проникливої. Трилогія пронизана
щемливим почуттям меланхолії… У цій грандіозній чудовій речі є
стриманість, є почуття, яке варто відрізняти від чутливості».

У 1882 р. у Марії Сенкевич народився син, Генрік Йозеф, а через рік –
дочка Ядвіга. Після народження другої дитини здоров’я Марії погіршилося,
і в 1885 р. вона померла від туберкульозу.

В ці роки Сенкевич багато подорожував. У 1891 р. він робить поїздку в
Єгипет, у Центральну Африку. Однак дія його наступних книг «Без догмата»
(«Bez dogmatu», 1891), «Родина Поланецьких» («Rodzina Polanieckich»,
1895) відбувається в Польщі кінця століття, і написані вони в
психологічному ключі ранніх новел. Наприкінці 1894 р. СЕНКЕВИЧ женився
на шанувальниці його таланта, юної Марії Романовської, однак шлюб
незабаром розпався.

Незабаром після цієї події Сенкевич задумує два широкомасштабних
історичних романи: «Камо грядеши» («Quo Vadis», 1896) – про гоніння на
християн у часи імператора Нерона, і «Хрестоносці» («Krzysacy», 1900)
епопею з історії боротьби поляків з Тевтонським орденом на рубежі XIV –
XV ст. (у США цей роман переведений за назвою «Тевтонські лицарі»).
Працюючи над романом «Камо грядеши». Сенкевич , як завжди, скрупульозно
збирає матеріал, відвідує ті райони Італії, що стали ареною знаменитих
історичних подій. У результаті, як писав у 1924 р. критик Роман
Дібоськи, роман відрізняється «грандіозною історичною панорамою,
багатством фарб і подробиць, творчою енергією, що дала життя численним
римлянам і християнам». ДО 1916 м, року смерті СЕНКЕВИЧ, «Камо грядеши»,
один з найпопулярніших романів свого часу, був розпроданий тільки в США
в кількості 1,5 млн. екземплярів По книзі було знято відразу два фільми
французький і італійський. Роман був захоплено зустрінутий польською і
закордонною критикою, про нього говорив глава римської католицької
церкви папа Лев XIII.

У себе на батьківщині Сенкевич був настільки популярний, що в 1900 р. у
зв’язку з 50-річчям письменника по підписці йому була зібрана достатня
сума грошей для придбання невеликого маєтку Облегурек неподалік від
Кельце. З нагоди ювілею письменника проводився ряд заходів, друкувалися
численні хвалебні статті, причому не тільки в Польщі, але й у Росії.
Незабаром після цього Сенкевич женився на Марії Бабській, своїй кузині,
а в 1905 р. завершив роман «На полі слави» («Na polu chwaly»)
продовження своєї першої історичної трилогії.

У 1905 р. Сенкевич був визнаний гідним Нобелівської премії по літературі
«за видатні заслуги в області епосу». Член Шведської академії, назвав
Сенкевича одним з «рідкісних геніїв, що втілюють у собі дух нації…
Творчість Сенкевича неосяжно й у той же час ретельно продумана. Що ж
стосується його епічного стилю, то він відрізняється художньою
досконалістю». У відповідному слові Сенкевич відзначив, що «кожна нація
представлена своїми поетами і письменниками… Отже, Нобелівська премія
– висока честь не тільки для автора, але і для народу, сином якого він
є. Не раз говорилося, що Польща мертва, змучена, поневолена, але
сьогодні ми одержали доказ її життєздатності і тріумфу».

На початку першої світової війни Сенкевич залишає Облегурек і переїжджає
в нейтральну Швейцарію, де працює, незважаючи на сильний склероз, у
польському Червоному Хресті.

Він помер у Веве 15 листопада 1916 р., а через вісім років його тіло
було перевезено в Польщу.

При житті Сенкевич одержував високі оцінки критиків різних країн. У
книзі «Нариси про сучасних романістів» («Essays on Modern Novelists»,
1910) американський критик Вільям Лайонз Фелпс назвав його «одним з
найбільших сучасних майстрів реалістичного роману…» Й. хоча в даний
час за межами Польщі широко відомий хіба що роман Сенкевич «Камо
грядеши», письменник усе рівно є класиком польської літератури. «Місце
Сенкевича в історії польської словесності непозитне, писав у 1968 р.
польський дослідник Мечислав Гергелевич, він не відкрив нових засобів
вираження, однак мистецьки сполучив традиційні прийоми, якими володів
віртуозно».

 

Джерело інформації:

Лауреати Нобелівської премії: Енциклопедія: Пер. с англ.– М.: Прогрес,
1992.

Літературний журнал „Всесвіт”. – 1992. — №4.

Похожие записи