Еліот Томас Стернз

План

1. Огляд життя і творчості

2. Твори

Література

То?мас Е?ліот (англ. Thomas Stearns Eliot) (*26 вересня 1888, Сент-Луїс
— †4 січня 1965, Лондон) — американський поет, драматург і літературний
критик.

Був сьомою та наймолодшою дитиною в Сент-Луїсі, штат Міссурі, в родині
Генрі і Шарлотти Еліотів. Генрі був бізнесменом, а Шарлотта — поетесою.
Мати поета була дуже обдарованою жінкою, та крім іншого, написала
біографію Вільяма Грінліфа Еліота. Томас Еліот спочатку навчався в
Академії Св. Луїса Сміта, де вивчав латинську, грецьку, французьку та
німецьку мови, а після цього потрапив до академії Мільтон в
Массачусетсі.

В 1906 році поет став студентом Гарвардського університету, в якому
вчився до 1909 року, коли він отримав диплом магістра. Того ж часу в
«Гарвард Адвокет» були опубліковані його перші вірші. Його життя різко
повернулося в грудні 1908 року, коли йому в руки потрапила книжка А.
Симонса «Символістський рух в літературі» (1895), присвячена творчості
поета Ж. Лафорга. В 1910 році Томас Еліот поїхав вчитися далі до
Сьорбони. Там він познайомився з Ж. Верденалем, якому він присвятив свою
«Любовну пісню Дж. Альфреда Пруфрока» та який пізніше загинув в битві
при Дарданеллах. Поет увійшов в коло творчого життя, яке в той час
крутилося навколо Е. Дюркгейма, П. Дженета, Р. де Жормонта, П. Пікассо
та Анрі Бергсона.

В 1911 Еліот повернувся до Гарварду, щоб написати дисертацію з
філософії, присвячену англійському філософові Ф. Х. Бредлі. В той час
він також вивчав санскрит та буддизм, антропологію. Томас Еліот працював
в групі, яка включала в себе Сантаяну, У. Джеймса, Бертрана Рассела та
Дж. Ройса.

В 1914 році поет улаштувався в Англії завдяки премії на навчання. Разом
зі своїм співвітчизником і прихильником модернізму, Езрою Паундом, він
почав реформувати поетичний стиль.

В 1915 році в журналі «Поетрі» був опублікований вірш Еліота під назвою
«Любовна пісня Дж. Альфреда Пруфрока». Цього ж року він одружився з
Вівьєн Хей-Вуд (26 червня 1915), але шлюб виявився нещасливим : його
дружина страждала від істерії. До того ж, поет був гомосексуалістом та
відмовлявся ділити ліжко зі своєю дружиною. Вівьєн відмовилася
перетинати Атлантичний океан, та Томас Еліот був вимушений залишитися в
Лондоні. Там подружжя ділило квартиру з Бертрана Расселом, та Вівьєн і
Рассел захопилися один одним (див. Carole Seymour-Jones, Painted
Shadow). Еліот дописав свою дисертацію, але не отримав вченого ступеня,
тому що замість захисту дисертації поїхав до Массачусетсу.

ловним поетом авангарду. Стан здоров’я не дозволив поетові вступити до
Військово-морських сил США. Його творче дозрівання супроводжувалося
хвилюваннями, пов’язаними з родиною. Його батько помер в 1919 році, і ця
смерть викликала відчуття провини в поета.

В 1919 році вийшла друга книга Еліота під назвою «ARA VOS PREC» (в США
вона була опублікованою під назвою «Вірші»). ЇЇ власноруч друкували
Вірджиніа та Леонард Вульф.

В 1921 році після візиту його матері та сестри в поета трапився нервовий
зрив, і він поїхав разом з дружиною на лікування до Лозанни (Швейцарія),
де закінчив «Пустельну землю». За рекомендаціями Езри Паунда поет
скоротив роботу наполовину. У 1922 році Еліот заснував журнал
«Крайтеріен».

Автограф Т. С. Еліота

Через три роки (1925) Жофре Фабер запросив Еліота на фірму «Фабер і
Гвайер» (пізніше — «Фабер і Фабер») на роботу в якості літературного
редактора. В 1927 поет прийняв англіканство та став громадянином
Британії. З цього часу релігія стала важливою темою творів поета. До
1930 року він став найвизначнішою фігурою в поетиці та літературної
критиці англомовної частини світу та залишався нею близько тридцяти
років. З 1932 до 1933 року він працював в Гарварді.

В 1933 році, в період свого перебування в Гарварді, Еліот розстався з
Вівьєн, але не розлучився з нею в зв’язку зі своїми англіканськими
переконаннями. Протягом тридцятих років він захищався від істеричних
намагань Вівьєн примиритися. В 1938 році вона потрапила до лікарні для
душевнохворих Носамберленд Хаус, де у 1947 році і померла. Еліот жодного
разу там її не відвідав, навіть незважаючи на те, що вони не були
офіційно розлучені. В 1939 році, з початком Другої Світової Війни,
видання «Крайтеріен» зупинилося, а Еліот в почав служити уповноваженим
по цивільній обороні. Багато часу він проводив в Гілфорді, де написав ще
три вірші, які лягли до основи твору «Спалений Нортон». В 1948 році він
був нагороджений Нобелевською Премією з літератури та орденом «за
заслуги». В 1957 році одружився зі своєю секретаркою Есме Валері Флетчер
(вона була молодшою за Еліота на 38 років). В 1964 році поета було
нагороджено Президентською Медаллю Свободи.

4 січня 1965 року Томас Еліот помер від емфіземи, та його порох був
відвезений до Церкви Св. Майкла в Іст Кокер.

Твори

Еліот Томас Стернз. Вбивство у соборі. Переклад Зенона Тарнавського.
Мюнхен, 1963.

Еліот Томас Стернз. Вибране. В перекладах О. Гриценка, В. Коротича, М.
Габлевич, О. Мокровольського, М. Стріхи, Ю. Лісняка, І. Драча, Ф.
Неуважного, В. Діброви, Г. Кочура, М. Москаленка, Д. Павличка. Київ,
1990.

Еліот Томас Стернз. Котознавство від Старого Опосума. Переклад Івана
Андрусяка. Київ, 2008.

Література:

Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.

Нобелівська премія перші 100 років.

Альфред Нобель і Нобелівські премії.

HYPERLINK «http://www.nobel.org.ua/» http://www.nobel.org.ua/

HYPERLINK «http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html»
http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html

Еліот Томас Стернз / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
HYPERLINK «http://uk.wikipedia.org» http://uk.wikipedia.org

Народився 26 вересня 1888

Сент-Луїс, США

Помер 4 січня 1965

Лондон, Велика Британія

Відомий поет, драматург, літературний критик

Похожие записи