Анна Кареніна –

героїня нашого часу

(за романом Л. Толстого

“Анна Кареніна”)

ЗОШ №1 І-ІІІ ст.

10-Г класу

Мотрук Алли

Читаючи такі твори як “Анна Кареніна” Льва Толстого, чи “Пані Боварі”
Флобера, ми задумуємось над тяжкою долею жінок, над змістом і ціллю
їхнього життя. І хоча це дві, можна сказати, взаємо пов’язані речі вони
часто не співпадають в нашому житті.

Осуджує, чи оправдовує Толстой Анну Кареніну? І як слід розуміти
таємничі слова епіграфа: “Мне отмщение, и Аз воздам”? Невже страшна
смерть —

заслужена кара цієї жінки, що до самого кінця залишається для читача
чистою і прекрасною?

Герой трагедії не може бути людиною з нецільними, роздрібленими
почуттями. Людина з маленькими, почвертованими почуттями і компромісними
думками не може охопити своїми чи думками, чи почуттями всю реальність і
зачіпити саме основне, не може протистояти цілому світу, висуваючи до
нього високі вимоги, ціною власного життя, не може показати справжнє
нещастя багатьох людей. Це і зробила героїня Толстого – Анна. Своєю
любов’ю вона хотіла охопити весь світ. І холодний, жорстокий світ, який
оточував її, не прийняв її світлу любов.

В образі Анни, Толстой показує чарівну аристократку, а перш за все,
ніжну, жіночну жінку, з сумними очима, що просили автора розгадати
загадку людського життя.

Дружина Толстого – Софія Андріївна записала слова автора: “Он говорил,
что задача его сделать эту женщину только женственной и невинной”. Тим
самим він якби погоджувався з роздумами Анни: “Я не виноватая в том, что
Бог меня сделал такою, что мне нужно любить и жить…”

Зустрівшись з Вронським у вагоні в Анни було відчуття бурі в її життя –
передчуття “забороненого” щастя. В ній кипіла сила життя, а таке бажання
справжнього життя, було рівносильне цій бушуючій бурі.

Треба сказати, що Толстой розвиває в “Анні Кареніній” одну із основних
тем своєї творчості, тему відчуження світу від людини і велике бажання
людства – бажання присвоєння всього світу людині. Анна Кареніна була
готова полетіти назустріч всьому світу. І зрозуміло, що любов, яка
виникла в світлій душі, Анна була готова подарувати цілому світу. Любов
Анни висока і прекрасна, бо в ній відчувалась потреба життя і любові до
всіх взагалі, і кожного окремо.

Та Вронський і Анна своєю любов’ю убили її. Лиш починаючи свою любов,
вони миттєво починали знищувати її. Любов Анни була самим життям. Але і
ця любов була самою смертю. Невже це означало, що смерть прикинулась
життям? Так, вона це вміє робити. І було зрозуміло, що любов Анни і
Вронського просто була приречена на крах. Хоча сама природа покликала
Анну до кохання. І, водночас, та сама природа осуджує її за любов, що
жила в душі Анни.

Не треба забувати, що переживання Анни за її почуття, за її совісність,
її готовність осудити себе – водночас протестом проти цього. Між
почуттями Анни і думками Толстого проходить границя, яка пролягає через
весь роман: границя між відношенням Толстого до Анни і його відношенням
до брехні і зла, в які вона ввійшла і в своїх почуттях до Кареніна, і в
почуттях до Вронського.

І в цей час від неї відвертається весь світ. І небо, і сонце, і зелень
осуджують її…

На жаль саме любов Анни убиває її. Не знайшовши щастя з своїм чоловіком,
вона прагне побачити його з Вронським, але знову і знову розчаровується.
Вронський – людина не для сімейного життя, а тим більше для справжньої
любові. Так як і Каренін, він не є людиною, щоб жила заради людей. Але
Анна усвідомлює це тільки згодом. Розчарувавшись в житті і в коханні,
Анна не може знайти себе в житті і бачить вихід тільки зробивши такий
відчайдушний крок – крок до смерті. Треба сказати, що не кожна людина
готова гідно дивитися в очі смерті, не кожна може залишити дітей, та й
взагалі життя. В образі Анни, на мою думку, Толстой показав жінку, що
кинула виклик світу в якому вона жила, яка відкрито “крикнула” про свої
почуття.

На жаль у наш час є дуже багато жінок з долею Анни Кареніної. І треба
сказати, що завжди людська душа буде прагнути до щастя, а основне, до
взаємної любові, та дуже рідко вона буде знаходити. І ми можем твердо
сказати, що Анна Кареніна є героєм нашого часу, вона є поштовхом до
боротьби за свою любов, своє щастя.

Похожие записи