Опанас Маркевич

В історію української культури Опанас Маркевич увійшов як фольклорист,
етнограф та музикознавець. І хоча доля відміряла йому недовгий вік —
усього 55 років, на теренах україністики він встиг зробити чимало. Його
перу належать праці «Описание Малоросами» та «Записки о дворянском
сословии Черниговской губернии», які свого наукового значення не
втратили й до сьогодні. Фольклорно-етнографічні дослідження Маркевича
друкувалися у виданнях істориків Володимира Антоновича, Михайла
Драгоманова, Амвросія Метлинського. Він написав музику до «Наталки
Полтавки» Івана Котляревського, оперу «Чари», яку критика оцінювала
досить високо.

У рік закінчення університету (1846) Опанас Маркевич увійшов до
Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 році за участь у діяльності
братства та знайдене під час обшуку «стихотворение возмутительного
содержания» (йдеться про твір Тараса Шевченка «І мертвим, і живим…»)
Маркевича на три роки висилають до міста Орла під нагляд поліції.

Тут, в Орлі, у будинку Катерини Мордовінрї Маркевич зустрівся з Машею
Вілінською, яка пізніше стала його дружиною. Хіба ж міг не зачарувати
Опанас дівчину віртуозною грою на фортепіано та м’яким своїм баритоном?
Та й кого могло залишити байдужим його виконання під власний
акомпанемент народних українських пісень?

П’ять разів зверталася двоюрідна сестра Маркевича до губернатора Орла з
проханням скоротити термін Опанасового заслання. І тільки

55

останнє, підкріплене втручанням впливових людей, прохання було почуте.
1850 року Маркевич повертається в Україну, якийсь час живе в старшого
брата-лісника, але вже через рік лине до Орла, щоб одружитися з Марією
Вілінською. Молоду дружину Опанас привозить на рідну землю. Із щирим
захопленням подружжя поринає у збирання та вивчення фольклорних
матеріалів. Пізніше зібрані Маркевичами матеріали увійшли до збірки
М.Номиса «Українські приказки, прислів’я і таке інше» (1864).

Маркевичі оселяються в Чернігові. Опанас Васильович працює коректором, а
фактично редактором «Черниговских губернских ведомостей», дружить з
байкарем Леонідом Глібовим, організовує аматорський драматичний гурток,
з часом реформований у «Чернігівське музично-драматичне товариство». На
жаль, недружні стосунки Маркевича з редактором газети змушують його
звільнитися з роботи.

Києва. Тут Опанас Васильович працює бухгалтером Київської палати
державного майна, згодом звільняється і з головою поринає у складання
«Словника української мови», яке здійснюється під керівництвом
П.БІлецького-Носенка.

Чернігівський поміщик Василь Тарновський, рятуючи родину Маркевичів від
злиднів, запросив Опанаса всвій маєток Качанівку зробити статистичний
опис своєї славетної колекції старожитностей. Це був найплідніший період
у науковій діяльності Маркевича: практично увесь вільний час він разом
Із дружиною займається збиранням фольклору.

Закінчивши роботу з колекцією Тарновського, Опанас Васильович
влаштовується на посаду вчителі географії Немирівської гімназії. Крім
педагогічної діяльності, він провадить значну культурно-освітню роботу.
До речі, саме в Немирові було здійснено постановку опери «Наталка
Полтавка».

З 1858 до 1861 року О.Маркович живе у Києві, Чернігові, Орлі, Москві,
Петербурзі, де зустрічається з давнім знайомим Пантелеймоном Кулішем і в
квітні 1861 року організовує концерт, присвячений пам’яті Кобзаря, а
зібрані кошти віддає Шевченковим родичам.

Повернувшись в Україну, Маркевич не полишає збирання фольклору. «Я коло
пословиць мордуюсь і вже мовби й начисто йде,- пише він у листі.-Як
скінчу, за музику пісень візьмуся». А ось рядки з іншого листа: «Сам
живу, без сім’ї, та уже і не приїдуть, грошей у них їв мене нема, зима
заходить…»

Останні роки життя Опанаса Маркевича пов’язані з Черніговом. Саме тут
він познайомився із співачкою Меланією Загорською, яка співала головну
партію в його опері «Чари». На жаль, партитура опери не збереглася.
Меланія стала Опанасові Васильовичу вірною подругою.

Помер Опанас Маркевич на 55-ому році життя від сухот. Оцінюючи його
заслуги перед Україною, журнал «Киевская старина» написав: «Пішла з
життя благородна І талановита людина, сіяч добра, краси І науки» (За
М.Кучинським; 560 сл.).

Похожие записи