МАНУФАКТУРНИЙ ПЕРІОД СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ. ОСНОВНІ ФАКТОРИ СТАНОВЛЕННЯ
ІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

План

Передумови і наслідки великих географічних відкриттів.

Соціально-економічні передумови і наслідки Нідерландської революції
(1566-1609 рр.).

Англійська революція 1640-1660 рр.: економічні причини і наслідки.

Особливості генези індустріального суспільства у Франції.

Соціально-економічні передумови і наслідки війни північно-американських
колоній за незалежність.

Передумови і наслідки великих географічних відкриттів.

В економічному становленні новоєвропейської та світової макроцивілізації
важливу роль відіграли великі географічні відкриття кінця XV — початку
XVI ст. їх передумовою була криза левантійської торгівлі, яка виникла
після загарбання турками Константинополя у 1453 р. Континентальна
торгівля теж занепадає. З XV ст. посилюється попит Західної Європи на
благородні метали, екзотичні товари, сільськогосподарську продукцію та
деякі види сировини. Відчувалася нестача грошей у товарному обігу. Все
це було спричинене збільшенням кількості людей, безпосередньо не
пов’язаних із харчовим виробництвом, подальшим соціально-майновим
розшаруванням та підвищенням рівня престижного споживання привілейованих
та взагалі заможних верств.

Географічні відкриття були підготовлені господарськими і
науково-технічними досягненнями. У Європі з’явилися нові типи кораблів
(каравели, баржі), зросла їх вантажність (від 500 до 2 тис. т),
поліпшилися мореплавні характеристики. Було сконструйовано барометр,
гідрометр, вдосконалено компас. Був виданий географічний атлас.

Великим географічним відкриттям сприяв розвиток абсолютизму. Європейські
монархи прагнули розширення своїх володінь, їм потрібні були великі
кошти для утримання війська, чиновників, двору. До далеких подорожей
вабили мотиви навернення невідомих народів до християнства. Географічні
пошукування мали велике значення для європейської торгівлі, найголовнішу
роль у якій відігравала Індія. Ця країна з найдавніших часів доставляла
Європі спеції, ліки, слонову кістку, тканини.

Перші експедиції, що поклали початок великим географічним відкриттям,
споряджалися за рахунок держави. Успішною була подорож 1497-1498 рр.
португальця Васко да Гама, який відкрив морський шлях з Європи в Індію
через Атлантичний океан Генуезець Христофор Колумб, підтриманий Іспанією
у 1492 р рушив на Захід через Атлантичний океан і відкрив Америку Колумб
здійснив ще три експедиції до Америки в 1493-1496, 1498-1500, 1502-1504
рр. Першу навколосвітню подорож здійснила експедиція Магеллана в
1519-1521 рр.

Великі географічні відкриття мали важливе значення для господарства
Західної Європи. Виникли економічні зв’язки між найвіддаленішими землями
і народами різної матеріальної культури. Торгові шляхи перемістилися з
Середземномор’я на океан. Зовнішня торгівля у ХVІ-ХVIII ст. стала
світовою. З американського континенту в Європу були завезені кукурудза,
картопля, тютюн, какао, ваніль, індики. Європа віддячилася Новому
Світові збіжжям, овочами і фруктами, різного роду тваринами. Почалося
формування світового ринку, складної макроцивілізаційної системи,
основою якої були новоєвропейська цивілізація, і в яку поступово
втягувалася Америка, Східна Європа з підвладними Росії просторами
Євразії та африканський континент.

Небачений приплив до Європи благородних металів зумовив так звану
революцію цін. Вона почалася насамперед в Іспанії, яка отримувала значну
частку колоніального золота і срібла. Ціни на товари зросли в Іспанії,
Португалії у 4 рази, а на хліб — навіть у 5 разів, у Франції —в 2,3; а в
Англії — 2,5 рази. Одночасно почалося здешевлення дорогоцінних металів.
Внаслідок революції найбільше збагатилися купці, що займалися
посередницькою торгівлею, збільшилися прибутки промисловців. Прискорився
перехід до мануфактурного виробництва.

Одним із результатів великих географічних відкриттів було створення
світової колоніальної системи. Найбільшим» колоніальними державами
спершу були Іспанія та Португалія. Дещо пізніше у світовий
колонізаційний рух вступили Англія, Франції Нідерланди, поступово
перетворилися у могутні колоніальні імперії. Нещадне пограбування
колоніальних народів призвело до нагромадження величезних багатств у
країнах Західної Європи. Почалася перебудова європейських економічних
відносив розвивається товарне господарство, відбувається спеціалізація
ремесла та створення мануфактур, формуються великі капітали і розширене
відтворення.

Соціально-економічні передумови і наслідки Нідерландської революції
(1566-1609 рр.).

У першій половині XVI ст. господарство Нідерландів досягле високого
рівня розвитку. У північних провінціях населення займалося
хліборобством, розведенням худоби. Більшість селян були вільними. Питома
вага феодального землеволодіння становила лише 20-25%. Створювалися
фермерські господарства, райони «торговельного землеробства», що
спеціалізувалися на вирощуванні певних культур. Успішно розвивалося
рибальство, а нідерландська риба мала великий попит і збут у багатьох
країнах.

Південні провінції крім хліборобства мали розвинуту промисловість
мануфактурного типу. Фландрійські ткацькі верстати були відомі ще з
часів середньовіччя і відзначалися високою досконалістю. Виробляли тут
сукно, полотно, шовкові тканини. Значного розвитку досягла залізорудна
промисловість. Сформувався національний ринок.

Успішно розвивалася торгівля Нідерландів з Італією, Францією, Англією й
балтійськими країнами. Найголовнішим портовим містом був Антверпен. Сюди
причалювало по кілька тисяч кораблів, іноземні фірми мали тут своїх
представників, антверпенська біржа займала одне з перших місць у Європі.

Важливою передумовою Нідерландської революції і становлення нового типу
суспільства була реформація, ідеї якої знайшли у Нідерландах добрий
грунт. Саме вона розбудила дух індивідуалізму, раціоналізму і
прагматизму у матеріально-практичній діяльності людей. Релігійне
освячена установка на працю при категоричному протестантському осуді
марнотратства сприяла нагромадженню капіталу, а відтак і зміцненню
почуття особистої свободи представників підприємницьких кіл.

Хід економічного розвитку Нідерландів гальмувала феодальна католицька
Іспанія, яка в середині XVI ст. перетворила країну у свою провінцію.
Жорстока інквізиція щодо населення протестантських північних провінцій
Нідерландів, високі податки щодо купців, промисловців, обмеження у
торгівлі та підприємництві призвели до масового невдоволення і врешті до
революції, яка отримала національно-визвольний характер.

Революція та визвольна війна перемогли тільки у північних провінціях,
які 26 липня 1581 р. проголосили свою повну незалежність (Іспанія
визнала незалежність Нідерландів лише у 1609 р.).

Звільнення від іспанського феодального панування стало додатковим
стимулом для економічного зростання Голландії. В середині XVII ст.
голландські мануфактури (кораблебудівні, текстильні та ін.) були кращими
у Європі. Успішно розвивалися парусні, канатні, паперові,
цукрорафінадні, миловарні, скляні, пивоварні мануфактури. Більшість були
централізованими. На них працювало до 100 робітників. Почала зростати
кількість міського населення, питома вага якого у першій половині XVII
ст. становила від 35 до 50%.

Розвиток сільського господарства Голландії мав компромісний характер.
Революція не знищила остаточно феодальну земельну власність, проте
пріоритет в аграрному секторі отримала фермерська селянська власність,
яка зміцнювалася за рахунок розподілу монастирських земель, осушування
(польдерізації). Фермерство Голландії було орієнтоване на вирощування
культур. що давали найбільший прибуток — льон, коноплі, тютюн, хміль.
рослини-фарбники. Ефективно розвивалося тваринництво Голландський сир і
масло знаходили консумента у всій Європі.

Торгівля стала найбільш прибутковою сферою діяльності голландців і
охоплювала весь світ. У 1602 р. створена акціонерна компанія — приватна
акціонерна спілка, значну кількість акцій якої контролювала держава.

У зовнішню торгівлю і морські перевезення вкладалися великі капітали.
Голландія володіла найбільшим у Європі морським торговим флотом, на її
долю припадало приблизно 75% загальної кількості кораблів європейських
країн. Голландці, витіснивши португальців; створили величезну імперію,
яка простягалася від Мозамбіка до Японії. Вони з незвичайною енергією
закладали торгові факторії, монополізували постачання прянощів та
східних товарів, займалися каботажними перевезеннями. Великі прибутки
давали работоргівля і піратство. Зовнішня торгівля та морські
перевезення стали настільки вигідними, що Ост-Індійська компанія у 1606
р. виплатила своїм членам 67% дивідендів. У 1699 р. капітал компанії
становив 4 т золота.

У кінці xvі ст. найбільшим портовим містом Нідерландів стає Амстердам
(Голландія). Його кораблі перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися
Піренейський півострів і Північна Атлантика. Упродовж XVII ст. Амстердам
перетворюється у найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр, цьому
сприяли низькі проценти (5%) на позичковий капітал.

На кінець XVII ст. Голландія почала втрачати торгову першість на користь
Англії, яка переважала її у промисловому розвитку. Внаслідок цього
капітал Голландії все більше ставав лихварським, переміщався з торгівлі
і мореплавства у банківську сферу.

Англійська революція 1640-1660 рр.: економічні причини і наслідки.

На початку XVI ст. Англія залишалася невеликою за кількістю населення
державою. Переважна частина її мешканців проживала у сільській
місцевості; в містах знаходилось 20% жителів країни. Більшість галузей
промисловості у своєму розвитку поступалися континентальним країнам
Європи, а англійський флот значно відставав від голландського.

Розвиток океанської торгівлі та перші морські перемоги створили
сприятливі умови для господарського поступу Англії. Королева Єлизавета
вела цілеспрямовану політику підтримки землеробства, заборонила заміну
орних грунтів на пасовища, до чого прагнули сільські землевласники.

Збільшилися площі орних земель. Протеговані королевою текстильні
майстерні почали швидко розвиватися, збільшився вивіз англійського
сукна, яке успішно конкурувало із фландрійським. В Англії знайшли
притулок емігранти із Нідерландів, які втікали через релігійні
переслідування. Королева здійснила реформу цехів, надавала великого
значення якості ремісничих виробів, особливу увагу звертала на ремісничу
молодь. Все це позитивно вплинуло на розвиток англійської промисловості.

Промислове піднесення спричинилося до незвичайного розвитку англійської
торгівлі. Вже у 1553 р. в Лондоні виникла «Гільдія відважних купців» —
товариство, яке почало здобувати чужоземні ринки для англійської вовни
та сукна. Поступово торгові факторії було відкрито у Гамбурзі,
Антверпені. Засновано Балтійську, Московську торгові компанії.
Торговельна експансія Англії на півночі Європи підірвала монополію Ганзи
і призвела до її занепаду.

Англійський торговий флот з’явився й на Середземному морі внаслідок чого
утворилися Левантійська, Турецька й Марокканська торгові компанії. Із
Середземних вод англійці перекинулися на океани. Перші шляхи проклали
тут моряки-пірати Дрейк, Кавендіш, Рейлі та інші. Волтер Рейлі заснував
у 1584 р. північноамериканську колонію і назвав її Вірджінією. Упродовж
ХVІ-ХVIIІ ст. Англія у боротьбі з Нідерландами, Францією здобула значні
території у Північній Америці, перетворивши їх у сировинний придаток та
ринок збуту своїх товарів.

Для майбутнього розвитку Англії велике значення мало створення
Вест-Індійської та Ост-Індійської торгових компаній Значні прибутки
Англія отримувала від піратства та работоргівлі, у якій займала
монопольне становище.

Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв аграрний
переворот, який проходив у ХVІ-ХVIІІ ст. Товарно-грошові відносини,
зростаючий попит на текстильні вироби спричинили розвиток вівчарства,
перетворення орних угідь на пасовища. Широко застосовувалося
огороджування земель. Почала формуватися земельна власність буржуазного
типу. З метою створення великих пасовищ для овець і використовуючи право
власності на землю, великі землевласники виганяли селян із своїх
наділів, перетворювали їх на орендарів-фермерів. Фермерські скотарські
господарства ставали товарними, ринковими, підприємницькими.

У результаті Реформації в країні було закрито понад 3 тис. католицьких
монастирів, їх землі підлягали конфіскації на користь держави і
продавались на комерційній основі дворянам. Монастирські приміщення
часто використовувались для створення ткацьких мануфактур. Розорені
селяни, рядові монахи та інші категорії населення стали основним
джерелом найманої робочої сили для масово створюваних мануфактур.

У процесі реформації, аграрного перевороту, інших перетворень, які мали
місце в XVI — на початку XVII ст. в Англії сформувався клас нових
власників — дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних
фермерів, які володіли значними капіталами, але з ряду причин були
позбавлені політичної влади. На середину XVII ст. в Англії загострилися
релігійні суперечності. Саме вони й стали основним приводом для
революції 1640-1660 рр.

Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на землю. Нові
класи та стани отримали доступ до державної влади. рудо проголошено
свободу промислового й торгового підприємництва, усунено основні
перепони для господарського піднесення.

Почав зростати обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, яке
стало панівним у промисловості Англії, Третина промислового населення
була зайнята у сукновиробництві. Успішно розвивалися бавовняні,
паперові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і
масштабами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла перше
місце в Європі.

В ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні селянські
господарства, утверджувалась велика земельна власність лендлордів і
фермерів. Сільське господарство досягло значних успіхів в агрокультурі
та агротехніці, зросла врожайність зернових культур. У XVIII ст.
Великобританія вивозила 20% урожаю. Вона стала країною класичного
фермерського господарства.

У мануфактурний період торговельний капітал переважав над промисловим.
Головними сферами вкладення капіталів у Великобританії залишалися
зовнішня торгівля і морські перевезення. Велику роль в економічному
зростанні Англії відіграв Навігаційнийакт(1651 р.),
згіднозякимзовнішньоторгові операції країни могли здійснюватися лише
англійськими кораблями, або кораблями тієї країни, звідки імпортувався
товар. Цей закон підірвав посередницьку торгівлю і мореплавство
найбільшого супротивника Англії — Голландію. Він сприяв розвитку
англійського суднобудування і мореплавства. Англія обігнала за
масштабами колоніальної і торгової експансії Нідерланди, відвоювала у
Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на
світову колоніальну імперію.

Особливості генези індустріального суспільства у Франції.

До половини XVIII ст. Франція була однією з наймогутніших держав світу.
Такого становища вона досягла в значній мірі за рахунок високої культури
французького народу. Важливою силою, що утримувала Францію на високому
рівні, була монархія. Абсолютизм, творений зусиллями кардиналів Рішельє
і Мазаріні та вивершений Людовіком XIV, «королем-сонцем», з’єднав в
моноліт розорені провінції та різні соціальні верстви держави, сприяв
розширенню її кордонів.

За рівнем промислового розвитку Франція нічим не поступалася Англії,
проте тут переважало ремісниче виробництво, а цеховий устрій активно
підтримувався державою. В містах країни у XVI ст. проживало 15-17%
населення. Кількість мануфактур була незначною, і займалися вони в
основному виробленням предметів розкоші: шовку, атласу, оксамиту,
меблів, килимів, військових обладунків тощо. Франція займала провідне
місце в Європі з виробництва полотна, яке виготовляли сільські жителі,
Організаторами і власниками розсіяних текстильних мануфактур були, як
правило, купці та лихварі. Політика протекціонізм} та меркантилізму
захищала вітчизняних товаровиробників від іноземних конкурентів.

Повільними темпами розвивалися аграрні відносини. У XVI-XVIII ст. у
Франції зберігалося велике землеволодіння, яке, щоправда, втратило
становий характер. Людина будь-якого статусу могла володіти і вільно
розпоряджатися землею. Зберігалися рентні відносини, утверджувалися такі
форми взаємовідносин як оренда та найм. Відносно невисокий економічний
потенціал Франції, пасивність буржуазії зумовили відставання країни у
колоніальній експансії та зовнішній торгівлі.

З половини XVIII ст. занепадає військова могутність Франції. Було
втрачено ряд володінь у Європі, частину територій в Америці та Індії.
Проте важливішими були ознаки внутрішнього занепаду держави. Король
Людовік XV не відзначався талантами своїх попередників, був легковажний
та безвідповідальний. Своєю марнотратністю він знищив державну
скарбницю. Лише у 1751 р. на утримання королівського двору, численні
банкети, лови тощо було витрачено 60 млн. ліврів, що становило четверту
частину річного дододу держави. Короля наслідувала французька
аристократія та духовенство — привілейовані стани суспільства Внаслідок
цього зростав податковий тягар, який падав на плечі третього стану —
селян, ремісників, купців, банкірів. Небачених розмірів досягнув
державний борг. Все це, а також безперервні війни, негативно вплинуло на
економічне життя, компрометувало владу в очах суспільства.

У середині XVIII ст. Франція опинилася на межі економічного банкрутства.
У цей же час загострюються соціальні суперечності Велике невдоволення
існуючими порядками став проявляти третій стан, домагаючись, за
прикладом Англії, зрівняння у правах з привілейованими станами.
Поступово це невдоволення вилилося у революцію (1789-1794 рр.).

Внаслідок цієї революції відбулися радикальні зміни у Франції. Вона
суттєво вплинула на економічне життя в країні. Було ліквідовано
середньовічні порядки — феодальні привілеї, селянські повинності, інші
особисті примуси селян, а також їхні борги феодалам. Підлягали знесенню:
данина, чинші, феодальні суди, продаж урядових посад тощо. Було
скасовано цеховий устрій та державну регламентацію промислового
виробництва. Проголошувалася свобода торгівлі. Відмінено рабство у
французьких колоніях.

26 серпня 1789 року ухвалено Декларацію прав людини і громадянина.
Власність оголошувалася святою і недоторканою. Докорінно змінювалася
податкова політика — оподаткуванню підлягали всі громадяни. Церковне
майно проголошено власністю держави. Під час революції було введено
єдину систему мір і ваги (метр і кілограм), лівр замінено на франк, що
ділився на 100 сантимів.

У ході та після революції почала успішно розвиватися промисловість,
особливо сталеварна. Революційні війни, які вела Франція, сприяли
розширенню виробництва зброї, селітри, пороху, шкіри, взуття, текстилю.
Аграрне законодавство періоду революції сприяло перетворенню селян на
дрібних власників індустріального суспільства.

В цілому Французька демократична революція 1789-1794 рр. мала великий
вплив на подальший розвиток Європи і світу, стала переломним фактором у
переході від традиційного, аграрно-ремісничого суспільства до
індустріального, прогресуючого.

Соціально-економічні передумови і наслідки війнипівнічно-американських
колоній за незалежність.

Колонізацію Північної Америки європейці розпочали ще у XVI ст.
Найбільших успіхів у цьому процесі досягла Англія, яка створила ряд
колоній на Атлантичному узбережжі материка. У боротьбі з Нідерландами та
Францією володіння Англії у Північній Америці значно розширилися.

Щодо господарства, то у північних колоніях (Нова Англія) успішно
розвивалися різноманітні промисли (перш за все хутряний), а також
рибальство, скотарство, та примітивного типу мануфактури. Тут переважали
дрібні та середні фермерські господарства товарного характеру, а земля
вільно відчужувалася. Північні колонії виникали з вільних союзів людей,
гнаних владами за релігійні переконання. Серед перших поселенців було
багато сепаратистів, квакерів, пуритан, індепендистів, гугенотів. Всі
вони відзначалися підприємництвом та енергійністю. Попит на рибу та
хутро у Європі був великий, тому торгівля ними стала важливою сферою
діяльності колоніальних бізнесменів. Оскільки промисловість в цілому
розвивалася повільно, провідне місце в суспільстві посідав торговець, що
було характерно для більшості країн мануфактурного періоду.

Перші південні колонії були засновані, як правило, англійським урядом і
торговими компаніями. Тут розвивалися великі плантаційні господарства,
що займалися вирощуванням тютюну, рису, бавовни, цукрової тростини. На
тютюнових, рисових плантаціях використовували працю рабів. Тютюн та рис
стали головними експортними товарами і приносили величезні прибутки
землевласницькій аристократії, яку підтримувала королівська влада.

Незважаючи на те, що колонії (особливо північні) мали свої органи
самоуправління — законодавчі зібрання, ради при губернаторах, вони
вважалися частиною Англії, а їх жителі — підданими короля. Англія
гальмувала економічний розвиток колоній. Так, ще у XVII ст. на основі
навігаційних актів, колонії позбавлялися права вільної торгівлі.
Існувала заборона створення власних фабрик. Англійські королі дивилися
на Північну Америку як на ринок, куди метрополія може збувати продукцію
обробної промисловості. У самих колоніях сировину (зерно, худобу,
залізну руду, хутро) обробляти заборонялося, її можна було лише
вивозити. З 1699 р. заборонялося вивозити шерстяні вироби і займатися
залізоробним виробництвом (крім первинної обробки). У 1770 р. було
суворо заборонено вивозити до Північної Америки щойно винайдені машини.
Колоніям дозволялося торгувати лише з Англією. Постійно збільшувалося
мито на іноземні товари. Внаслідок цього зростала контрабандна торгівля
і невдоволення жителів колоній. Особливо посилюється тиск Англії на
колонії після Семирічної війни, коли різко зріс державний борг і
парламент країни в котрий раз підвищив податки. У колоніях з’явилася
велика кількість призначуваних посад і армія, утримання яких важким
тягарем лягло на плечі колоністів. Такими діями Англія днетрувала свою
рішучість знищити свободи північно-американців. Проте люди, для яких
релігійні та політичні свободи були над усе, з цим примиритися не могли.
Саме це й привело у 1775 р. до війни за незалежність, яка закінчилася
перемогою дщнічно-американських колоній і створенням Сполучених Штатів
Америки у 1776 р. Війна одночасно була буржуазною революцією. рона,
знищила феодальні маєтки, конфіскувала і розподілила землі прихильників
Англії. Було сформовано фонд державних земель на Заході, що створювало
сприятливі умови для розвитку фермерства. Революція прискорила розвиток
промисловості та торгівлі.

Проте здобуття незалежності не до кінця розв’язало соціально-економічні
питання у США. Економічні інтереси Півночі та Півдня розходилися дедалі
більше. У південних штатах зберігалося рабство. Землі Заходу внаслідок
високих цін були недоступними для більшості бажаючих їх придбати. Ці та
інші суперечності зберігалися довгий час і були розв’язані у другій
половині XIX ст.

Похожие записи