.

Економічне вчення Д. Рікардо (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
332 2094
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Т. ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Економічне вчення Д. Рікардо

студента 3-го курсу

2-ї группи

відділення МЕВ

Вячеслава Попова

Київ 1997

Давид Рікардо (1772–1823) — видатний представник класичної буржуазної
політичної економії. Йін народився в сім”) лондонського біржового
маклера. Два роки навчався ^ торговій школі в Амстердамі. Повернувшись
до Лондона, допомагає батькові в його біржових операціях. Згодом він
займається біржовими операціями самостійно і наживає велике багатство.

Рікардо не одержав систематичної освіти і самостійно вивчав математику,
фізику, хімію, геологію, теологію, літературу. Якийсь час він працював
викладачем математики, двічі обирався шерифом, аз 1819 до 1823 р. був
членом англійського парламенту. Рікардо активно працює в парламентських
комісіях, часто виступає з промовами з економічних питань. Його перші
економічні праці були присвячені проблемам грошового обігу. В 1817 р.
була опублікована його головна праця «Начала політичної економії і
оподаткування».

У цій праці, як і в інших, Рікардо виступає як ідеолог промислової
буржуазії. Причому він не лчше розробляє економічну програму буржуазного
розвитку, а й бере активну участь у політичній боротьбі буржуазії з
землевласниками.

Як і Сміт, Рікардо розглядає капіталістичні відносини як природні й
вічні. Він розвиває смітівську ідею про особистий інтерес як основну
рушійну силу суспільного розвитку в умовах повної свободи дій. Але у
нього не всякий егоїстичний інтерес є рівноцінним. На перше місце він
ставить інтереси промислової буржуазії Н рішуче виступає проти
лендлордів.

Основне завдання політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законів
розподілу. Якщо Сміт досліджує природу зростання багатства — тобто
економічного зростання,— то Рікардо розглядає розподіл як фактор
зростання. У передмові до першого видання своєї праці він пише:
«Визначити закони, які керують цим розподілом (на прибуток, ренту і
заробітну плату.— Л. К.),— головне завдання політичної економії»^ В
передмові до третього видання

Рікардо підкреслює намагання більш повно, ніж у попередньому виданні,
викласти свої погляди на цінність.

Теорія вартості. Рікардо, як і Сміт, розрізняє споживну і мінову
цінність. Корисність (споживна цінність), підкреслював він, не є мірилом
мінової цінності, хоча вона абсолютно необхідна для неї. Товари свою
мінову цінність черпають з двох джерел — рідкості і кількості праці, що
необхідна для їх добування. Існують товари, цінність яких визначається
виключно їх рідкістю (статуї, картини, раритетні книги, монети).
Цінність цих товарів не визначається кількістю праці, витраченої на їх
виготовлення, і змінюється залежно від багатства і смаків споживача.
Проте їх кількість у загальній масі товарів незначна. Мінова цінність
переважної кількості товарів визначається працею.

Оскільки мінова цінність — категорія відносна, яка знаходить свій прояв
у певній кількості іншого товару, Рікардо виявляє й абсолютну цінність,
субстанцію якої становить праця. Проте він не розвиває цю ідею, а
зосереджує основну увагу на дослідженні саме мінової цінності.

Рікардо підтримує Сміта в його трактуванні цінності працею і критикує за
її визначення працею, що купується. Не сприймає Рікардо й смітівського
тлумачення цінності як суми доходів. У Рікардо цінність виступає як
первинна величина, що визначається працею і розподіляється на доходи.

На цінність товарів, підкреслював Рікардо, впливає не лише праця,
безпосередньо витрачена на їх виробництво, а й капітал, тобто праця,
витрачена на знаряддя, інструменти, будівлі, що беруть участь у
виробництві.

Рікардо, як і Сміт, ототожнює капітал із засобами виробництва. Але якщо
Сміт цю категорію пов’язував з капіталістичним способом виробництва,
існуванням найманої праці, то Рікардо трактує її позаісторично. У нього
все, що бере участь у виробництві, навіть знаряддя первісної людини,
становить капітал. А звідси висновок про правомірність прибутку на
капітал. Решта цінності йде на оплату праці.

У Рікардо теорія цінності переплітається з теорією розподілу. Він
заявляє, що зміни в заробітній платі не ведуть до відповідних змін
цінності товару. «Цінність товару,— писав він,— або кількість якогось
іншого товару, на яку він обмінюється, залежить від відносної кількості
праці, необхідної для його виробництва, а не від більшої чи меншої
винагороди, яка виплачується за цю працюй. Зміни в заробітній платі
позначаються лише на величині прибутку. Рікардо критикує Сміта за його
твердження про те, що зростання ціни праці веде до підвищення цін
товарів.

Рікардо, як і Сміт, зіткнувся з труднощами, коли вирішував проблему
цінності на капіталістичній основі. Він бачив, що прибуток на капітал
визначається розмірами капіталу, що норма прибутку має тенденцію до
вирівнювання. А це було б неможливо, якби товари обмінювались лише
відповідно до витрат живої праці. В такому разі галузі, де основний
капітал займає незначне місце або швидко обертається, мали б переваги
перед галузями, в яких основний капітал займає більшу долю або повільно
обертається.

Перша група галузей продавала б товари дорожче, тому що у неї були б
більші витрати праці і відповідно з трудовою теорією цінності
створювалась би більша цінність. Але тоді відбувався б перелив капіталів
у ці галузі, а решта галузей не змогла б розвиватись.

Щоб подолати цю суперечність, Рікардо модифікує свою теорію цінності.
Він відмовляється від заяви про те, що заробітна плата не впливає на
ціни і розглядає її вплив на ціни в результаті різних змін стану та
співвідношення основного і оборотного капіталу. Рікардо робить висновок,
що зростання номінальної заробітної плати збільшить цінність благ,
виготовлених за допомогою капіталу з коротким строком служби, або малої
кількості техніки відносно благ, виготовлених за допомогою
«довговічного» капіталу, або великої кількості техніки. Саме таким
шляхом буде урівнена норма прибутку незалежно від статей витрат.

Проте Рікардо заявляє, що ця причина зміни цінності товарів діє
порівняно слабо і її можна не враховувати. Значно важливішою причиною
Рікардо називає збільшення або зменшення кількості праці. Такий його
підхід до визначення цінності став предметом гострої критики з боку
буржуазних економістів.

Рікардо розрізняє природну й ринкову ціни. Під природною він фактично
розуміє цінність, під ринковою — ціну. Ринкові ціни підлягають
випадковим і тимчасовим коливанням. Короткочасний вплив на відхилення
ринкових цін від природних має попит і пропозиція. Проте в умовах
вільної конкуренції і переливу капіталів ринкові ціни не можуть надовго
відхилятись від природних. У довготривалому аспекті зміна цін
пояснюється зміною витрат виробництва.

Гроші. Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошового обігу.
Це не випадково. Досконало володіючи правилами біржової гри, він
намагається теоретично обгрунтувати проблему грошового обігу. Крім того,
це питання було надзвичайно актуальним на той час у зв’язку з
припиненням Англійським банком у 1797 р. обміну банкнот на золото, що
зумовило їх обезцінення. Рікардо бере активну участь у полеміці, що
точилася з цього приводу.

Теорію грошей Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші він
розглядає як товар, що має цінність. Основу грошової системи у нього
становить золото. Цінність золота і срібла, як і всякого товару,
визначається витратами праці. При данній цінності грошей їх кількість в
обігу залежить від суми товарних цін. Проте використання золота в обігу
Рікардо вважає дорогим і нерозумним і розробляє проект системи
паперового грошового обігу.

Паперові гроші, писав Рікардо, не мають внутрішньої цінності. Для
забезпечення їх цінності необхідно, щоб їх кількість «регулювалась у
відповідності з

цінністю металу, який служить грошовою одиницею». Проте Рікардо відійшов
від цієї правильної концепції і виступив як прихильник кількісної
теорії” грошей. Він заявив, що в обіг може влитись будь-яка кількість не
лише паперових знаків, а й золотих монет, якій протистоїть сукупна маса
товарів. Співвідношення цих величин і визначає як рівень цін, так і
цінність грошей.

Теорія розподілу. Основною проблемою політичної економії Рікардо називав
розподіл. Саме тому основу його системи становить теорія заробітної
плати, прибутку і ренти. Ці категорії він розглядає з точки зору їх
величини і співвідношення.

Заробітна плата у Рікардо це — доход робітника, плата за працю. Праця як
товар має природну й ринкову ціни. «Природною ціною праці є та, яка
необхідна, щоб робітники мали можливість існувати і продовжувати свій
рід без збільшення або зменшення їх кількості»^ Отже, природна ціна
праці визначається у Рікардо цінністю засобів споживання робітника і
йосо сімї. Природна ціна не є незмінною, нерухомою. «Вона,— писав
Рікардо,— змінюється в різні часи в одній і тій же країні і суттєво
відрізняється в різних країнах»^. Хоча Рікардо й розумів, що вміст
засобів існування визначається історично і залежить від традицій і рівня
розвитку продуктивних сил, проте у нього виявляється тенденція зводити
природну ціну до мінімуму засобів існування.

Ринкова ціна праці та, що виплачується робітникам. Рікардо ставить її’ в
залежність від попиту й пропозиції, а це значить, що рух заробітної
плати залежить від руху народонаселення. В умовах швидкого зростання
населення попит на робочі руки відстає від пропозиції і заробітна плата
знижується. Якщо ж внаслідок уповільнення приросту населення на ринку
буде відчуватися нестача робочих рук — заробітна плата зростатиме. Отже,
під впливом руху народонаселення ринкова заробітна плата має тенденцію
до зближення з природною.

F

H

-? O

O

oe

?E?????

?????

???

???????

?????

?????

???

?????

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020