Реферат

на тему:

Вступ до навчального курсу

“Історія держави і права”

1. Значення навчального курсу

“Історія держави і права України”

24 серпня 1991 p. Верховна Рада нашої республіки проголосила утворення
самостійної незалежної держави — України. Цей історичний акт продовжив
багатовікову традицію державності в Україні. Він поставив перед народом
України творчі завдання величезної ваги — побудову демократичної,
правової держави. Кожний громадянин і перш за все молодь української
держави мають визначити свою роль і місце у її розбудові.

Природно, що у незалежній Україні велика увага має приділятися
підготовці висококваліфікованих спеціалістів, здатних продовжувати
традиції української державності, основні моменти якої висвітлюються у
курсі історії держави і права України. Опора на історичний досвід має
допомогти юристу зайняти тверду громадянську позицію у складностях
сучасного життя.

В той же час не може не хвилювати, що у суспільно-політичній свідомості
народу України відбувається протистояння в ставленні до історичною
минулого нашого народу, нашої держави, до її визвольних шляхів. Іноді це
протистояння, на жаль, тягне за собою відхід від історичної правди.
Суспільно-політичне примирення громадян нашої Вітчизни було б важливим
кроком до консолідації всіх політичних сил країни, до правди і
справедливості в оцінці нашої історії. Сподіваємося, що вивчення історії
держави і права України в юридичних закладах республіки сприятиме
просуванню до цієї правди і справедливості.

2. Предмет науки історії держави і права України

Предметом науки історії держави і права України є вивчення виникнення,
розвитку і зміни типів та форм держави і права, а також державних
органів і правових інститутів народів, то населяли і населяють територію
України. Наш підручник пропонує студентам історію боротьби українською
народу за утвердження в Україні державності, мрія про яку зародилася ще
в сивій давнині.

Як наука історія держави і права України є частиною людства, тісно
пов’язаною з історією народного господарства, культури, науки та інших
галузей людської діяльності. В той же час вона зберігає відносну
самостійність і має чітко виражений об’єкт дослідження Тому історія
держави і права України є також наукою юридичною, однією з
фундаментальних державно-правових дисциплін. Саме з цих позицій вона
охоплює розвиток усіх аспектів еволюції держави на території України —
її державний механізм, форму державної єдності, право.

Виникненню тих чи інших державних або правових інститутів передують
відповідні ідеї. Проте наука історії держави і права України спеціально
не займається вивченням таких ідей, враховуючи, що вони глибоко
висвітлюються в самостійному навчальному курсі історії вчень про державу
і право. Тому в даному підручнику про ці ідеї згадується лише у
загальній формі.

Існує певна схожість історії держави і права з теорією держави і права.
Але принципова відмінність між ними в тому, то теорія держави і права
вивчає переважно загальні закономірності розвитку держави і права різних
народів і суспільно-економічних формацій, а історія держави і права
займається конкретними державно-правовими системами, їхніми
особливостями та характерними рисами. Історія держави і права
використовує узагальнення та понятійний апарат, розроблені теорією
держави і права, і в той же час дає конкретний державно-правовий
матеріал для таких узагальнень.

Слід мати на увазі, що історія держави і права вивчає політичні та
правові інститути аж до сьогодення, тому вона стикується з чинним
правом, допомагаючи певною мірою зрозуміти його сутність, негативні та
позитивні сторони. Історико-правова наука, вивчаючи та узагальнюючи
досвід минулого, сприяє пізнанню і використанню закономірностей
суспільного розвитку, уникненню повторення помилок. Проте це можливе
лише за умови правдивості історико-правового матеріалу. Користуватися
недостовірними даними про минуле — виходить робити недостовірний прогноз
і на майбутнє.

3. Періодизація історії держави і права України

Курс “Історії держави і права України” хронологічно можна поділити на
дві великі частини.

У першій з них можна виділити перший етап історії держави і права
України: від часу появи перших державних утворень на території України у
Північному Причорномор’ї і Приазов’ї (те до нової ери) і закінчується
часом, який передував Лютневій демократичній революції.

В межах цього першого етапу історії держави і права України досить чітко
виділяються такі періоди 1) перші державні утворення і право на
території Північного Причорномор’я і Приазов’я (середина І тис. до н.е.
— V ст. н.е.); 2) становлення і розвиток держави і права Київської Русі
(VI — початок XII ст.); 3) держава і право феодально-роздробленої Русі
(XII—XIV ст.); 4) суспільно-політичний лад і право в українських землях
під владою іноземних загарбників (кінець XIV — перша половина XVII ст.);
5) формування Української національної держави та її розвиток у період
народно-визвольної війни 1648—1654 pp., автономія України у складі Росії
у другій половині XVII ст.; 6) суспільно-політичний лад і право України
в період обмеження її автономії царатом (перша половина XVIII ст.); 7)
кінцева ліквідація царатом автономного устрою України (друга половина
XV111 ст.);

8) суспільно-політичний лад і право України у складі Російської імперії
(перша половина XIX ст.); 9) суспільно-політичний лад і право України в
період проведення в Росії буржуазних реформ (друга половина XIX ст.);
10) суспільно-політичний лад і право України на початку XX ст. (до
лютого 1917 p.).

В другій частині міститься другий етапу історії держави і права України.
В цьому етапі виділені такі періоди: 1) суспільно-політичний лад України
після перемоги Лютневої демократичної революції (лютий-жовтень 1917 p.);
2) українська національна державність (листопад 1917—1920 pp.); 3)
утворення Української радянської республіки, держава і право УСРР в роки
громадянської війни і воєнної інтервенції; 4) держава і право України в
умовах нової економічної політики (1921 — початок 1929 pp.): 5) держава
і право України в період тоталітарно-репресивного режиму (1929—1941
pp.); 6) держава і право України в роки Великої Вітчизняної війни
(1941—1945 pp.); 7) держава і право України у перші повоєнні роки (1945
— середина 1950-х pp.); 8) держава і право України в період
десталінізації (друга половина 1950-х — перша половина 1960-х pp.); 9)
держава і право України у «Брежнєвський період» неосталінізму (середина
1960-х — середина 1980-х pp.); 10) держава і право України в період
«перебудови» (1985—1991 pp.). Другий етап закінчується сьогоденням, коли
у політичній боротьбі справедливу перемогу здобуло одвічне прагнення
народу України — створити незалежну суверенну Українську державу.

4. Значення вивчення навчального курсу

“Історії держави і права України”

Вивчення історії держави і права України є вкрай важливим завданням для
формування свідомого громадянина України та досвідченого фахівця.

Так, вивчаючи даний курс можна зрозуміти, що історія держави і права
України, багатовікової боротьби її народу за створення своєї
національної державності показує, що ця боротьба відбувалася у виключно
складних умовах. Доводилося постійно протидіяти прагненню агресивних
сусідів запровадити на території України колоніальний режим, ліквідувати
не тільки паростки української національної державності, але навіть таке
державне утворення, як українська козацька республіка і держава Богдана
Хмельницького.

Українська національна державність бере початок від могутньої
середньовічної східнослов’янської держави — Київської Русі. Ця
стародавня державність дала змогу слов’янському етносу динамічно
розвиватися у соціально-економічному та політичному аспектах, а
християнство об’єднало етнос і в духовній сфері. Було створено розвинену
на той час правову систему, яка яскраво висвітлена в унікальній пам’ятці
права — Руській правді.

Отже, було побудовано цивілізацію, яка ні в чому не поступалася
західноєвропейській. Київська Русь була своєрідним містком між Заходом і
Сходом. Вона прикрила собою від навали азіатських кочових племен
європейські держави. Київська Русь ціною власної державності захистила
народи Європи від монголо-татарської навали.

З цього часу, протягом століть, в серці українського народу, його душі
жила ідея відродження сильної держави.

Ідея розбудови української національної державності розвивалася
одночасно із формуванням української народності. Вже Данила Галицького
сучасники не без підстав називали «українським королем».

У боротьбі з підступними намірами Литви та Польщі, зазіханнями
кримського хана формувалася й міцніла козацька держава — Запорізька Січ.
Вона й до сьогоднішніх днів зберігається у пам’яті народній як символ
української державності, яскравий взірець української державної ідеї,
зразок самореалізації народної волі.

Утвердження української державності супроводжувалося формуванням
самобутньої правової системи, яка тривалі роки існувала у формі
українського звичаєвого права, втілювалася в нормативних актах місцевих
органів влади в Україні, праві місцевого самоврядування, військовому
козацькому праві. Про розвиненість українського права свідчать
результати кодифікаційних робіт, розпочаті у 30-х роках XVII ст. під час
гетьманування Данила Апостола, коли був розроблений ряд оригінальних за
формою і змістом пам’яток права, зокрема «Екстракт Малоросійських прав»
1767 p. — збірка нормативних матеріалів державного і адміністративного
права та судочинства, «Зібрання Малоросійських прав» 1807 p. —
своєрідний проект цивільного кодексу.

Противники української державної суверенності не раз намагалися
зруйнувати українську державність. Але народна надія ніколи не згасала.
Гетьманування Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Павла Полуботка,
конституція Пилипа Орлика, «Історія Русів», «Товариство об’єднаних
слов’ян, Кирило-Мефодіївське братство велетнів національного руху
України — Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша,
праці Михайла Драгоманова, Михайла Грушевського, Івана Франка, програмні
положення українських політичних партій на початку XX ст. — все це й
багато іншого переконливо свідчать про споконвічну надію народу України
відродити свою державу. Але російський царат послідовно подавляв
українську національно-державну ідею.

Новий спалах боротьби та, на жаль, тільки тимчасові перемоги у
відродженні української національної державності почався після Лютневої
демократичної революції 1917 p. Важливою віхою на цьому шляху стало
проголошення Української Народної Республіки у листопаді 1917 p. Але
процес розбудови незалежної демократичної держави був припинений
тоталітарним радянським режимом. Сім десятиріч Україна входила до складу
колишнього Союзу РСР. її державність в цей період мала переважно
формальний характер.

Лише у 1991 p. Україна остаточно стала незалежною державою.
Перебудовуються державні структури, формується нове демократичне право,
прийнято Конституцію суверенної України. На політичній карті світу
з’явилася нова незалежна країна європейського рівня, визнана майже 140
державами.

PAGE 1

PAGE 6

Похожие записи