Реферат на тему:

Правосвідомість

План

1. Поняття правосвідомості.

2. Система правосвідомості: правова ідеологія,

правова психологія, правова поведінка.

3. Функції правосвідомості.

4. Структура правосвідомості.

5. Взаємодія правосвідомості і права.

6. Правова культура особи та правове виховання.

1. Поняття правосвідомості.

Правосвідомість — це сукупність поглядів, ідей, які виражають ставлення
людей, соціальних груп, націй до права, законності, правосуддя, їхнє
уявлення про те, що є правомірним і неправомірним.

Правосвідомість — це специфічна форма суспільної свідомості. На відміну
від інших форм суспільної свідомості, правосвідомість має свій особливий
предмет відображення і об’єкт впливу — право як систему юридичних норм,
правовідносини, законодавство, правову поведінку, правову систему в
цілому. Правосвідомість не тільки відбиває у правових категоріях,
концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, але й
спрямовує суб’єктів права на певні зміни у правовому середовищі,
прогнозує і моделює їх.

2. Система правосвідомості: правова ідеологія,

правова психологія, правова поведінка.

Правосвідомість суспільства складається з трьох груп елементів:
ідеологічних, психологічних і установочно-поведінкових.

Концентрованим виразом правосвідомості, як форми суспільної свідомості,
є правова ідеологія — система правових поглядів, що базується на певних
ідеологічних і наукових позиціях. Правова ідеологія формується в
результаті наукового, теоретичного відображення правової дійсності, на
основі узагальнення і розвитку найбільш відомих і значущих
державно-правових теорій минулого і сучасності, вивчення основних
закономірностей становлення, розвитку і функціонування держави і права.

На відміну від раціонального формування правової ідеології, правова
психологія утворюється стихійно на основі емпіричного (практичного),
безпосереднього відображення суб’єктами правових відносин правової
поведінки у вигляді громадянської думки, переживань, почуттів, емоцій,
оцінок тощо. Виникнення та існування правової психології пов’язане з
властивістю людей безпосередньо, чуттєво сприймати правову реальність,
емоційно реагувати на зовнішні стосовно них правові явища. Тому правова
психологія виявляється у почуттях, емоціях, настроях членів суспільства
щодо права, відображає його не узагальнено, а конкретизованим чином. У
структурі правової психології можна виділити: 1) статичні (сталі) та 2)
динамічні (змінні) компоненти. До перших належать правові звичаї та
традиції, до других — настрої, почуття, переживання. Правову психологію
можна умовно поділити на три частини: 1) пізнавальна — це правові
емпіричні знання, уявлення, погляди; 2) емоційна, яку складають правові
емоції, почуття, настрої; та 3) регулятивна — правові звичаї, звички,
традиції.

Поведінкову частину правосвідомості складають мотиви правової поведінки
та правові установки. Це ті елементи, які безпосередньо зумовлюють і
визначають правову поведінку суб’єктів права, її напрямок та характер.
Вони утворюють вольову сторону правосвідомості, синтезують у собі
раціональні й емоційні компоненти. Правова поведінка безпосередньо
виступає об’єктом правового регулювання, оскільки вплив на поведінку є
впливом на свідомість шляхом формування відповідних мотивів і правових
установок.

Психологічну сторону правосвідомості складають звички, почуття, емоції
людей стосовно правових явищ. Правосвідомість включає знання діючого
права, його основних принципів і вимог, але не зводиться тільки до
чинного права; для правосвідомості надзвичайно важливий оціночний момент
і настанова поведінки.

Правосвідомість підпорядковується загальним закономірностям розвитку
суспільної свідомості. Вона виступає, як специфічне відображення
правової, соціальної, політичної реальності суспільства, реальних
відносин, що існують у даному суспільстві.

Істотний вплив на правосвідомість виявляють інші форми суспільної
свідомості, перш за все політична свідомість і мораль, а також суспільна
психологія, історичні традиції, спосіб та уклад життя, який склався, та
ін.

3. Функції правосвідомості.

Функції правосвідомості — це основні напрямки її впливу на правові
явища, правову систему в цілому.

До основних функцій правосвідомості належать:

1) когнітивна — пізнання правової дійсності, в результаті чого
формуються правові теорії, концепції, ідеї, носії правосвідомості
набувають правові знання;

2) правотворча — правосвідомість знаходить своє об’єктивування,
вираження, закріплення у праві. Правові нормативні акти виступають, як
форми зовнішнього виразу правосвідомості суспільства в цілому і
законотворчих органів держави зокрема. Правові принципи, що є
результатом правосвідомості, визначають основні якості норм права, форм
і засобів правового регулювання;

3) регулююча — право впливає на суспільні відносини через
правосвідомість суб’єктів права, їхні правові знання, оцінки, почуття,
мотиви й установки;

4) оціночна — правосвідомість оцінює явища реальної дійсності, дії
суб’єктів суспільного життя з позиції їхньої відповідності вимогам
закону, і навпаки.

4. Структура правосвідомості.

У структурі правової свідомості виділяють три блоки: правові знання,
правові оцінки і правові установки. Суб’єкт правосвідомості набуває
правові знання у процесі осмислення різних правових явищ, включаючи
відомості про конкретні норми права, призначення правового регулювання,
роль тих чи інших правозастосувальних і правоохоронних органів держави
тощо. Разом з тим, наявність певного обсягу правових знань ще не
визначає рівня правосвідомості, який визначається також розумінням
сутності права, правових норм, інших правових явищ, їхніх вимог, цілей
та призначення.

Необхідність і обсяг правових знань зумовлені включеністю суб’єкта у
систему правових відносин. Набуття, засвоєння правових знань
здійснюється за допомогою соціального і правового досвіду особи. Крізь
призму власного правового досвіду суб’єкт сприймає нові правові явища,
що обумовлює наявність певного оціночного ставлення, яке відображується
у значимості, цінності як одержаних знань, так і правової дійсності, з
точки зору особи. Роль правових оціночних уявлень полягає у тому, що
особа не просто здійснює дії, передбачені певними юридичними нормами, а
осмислює свою поведінку з точки зору її законності, відповідності
вимогам закону.

Правові установки — це певні психологічні комплекси, які характеризують
правову свідомість особи, впливаючи як на правову поведінку, так і на
формування уявлень, оцінки правових явищ. Тобто, правові установки
впливають як на регулятивну, так і на пізнавальну та оціночну функції
правосвідомості. За характером діяльності носіїв правосвідомість
поділяється на: 1) професійно-юридичну (практично-юридичну та
науково-юридичну); 2) професійну-неюридичну; 3) непрофесійну або
буденну.

5. Взаємодія правосвідомості і права.

Взаємозв’язок правової свідомості і права має складний характер.

З одного боку, правосвідомість передує праву, оскільки останнє є виразом
волі суспільства або певної його частини, тобто виражає погляди та
настанови суспільства або певної його частини, тобто їхню
правосвідомість. З другого боку, правова система, яка склалася у
суспільстві, виступає одним з найважливіших факторів, що впливають на
правосвідомість. І, врешті, функціонування права, його застосування і
дотримання залежать від рівня правової свідомості.

6. Правова культура особи та правове виховання.

Правова культура особи — це така її властивість, яка характеризується
повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їхнього
використання, а також активною правомірною поведінкою в усіх життєвих
ситуаціях.

Елементами правової культури є:

знання змісту юридичних норм;

повага до права;

вміння, навички користування законом;

правова активність;

звичка дотримуватися закону;

нетерпимість до правопорушень.

Правове виховання — це цілеспрямована діяльність державних органів,
громадських об’єднань і трудових колективів, а також інших суб’єктів з
формування у громадян і службових осіб правової культури.

Похожие записи