Контрольна робота з

Адміністративного права України

1. Поняття та види державних службовців.

2. Управління в сфері іноземних справ.

1. Поняття та види державних службовців.

Якщо виконавча влада знаходить свій вияв у державному управлінні, а
державне управління реалізується через функціонування у кожній з його
сфер спеціально з метою утворених на те державних органів, то діяльність
кожного окремо взятого органу державного управління об’єктивується,
проявляється в реальних умовах і конкретних життєвих обставинах, у діях
його повноважних представників — державних службовців.

Особи-службовці є кадровим складом (або особовим складом, чи персоналом)
органів державного управління. Будучи співробітниками державного органу,
вони фактично перебувають на службі у держави і виконують її завдання та
функції- Саме вони є останньою ланкою державного управлінського
механізму, через яку реалізується виконавча влада, втілюються в життя
державні вимоги та управлінські рішення. Від того, як вони розуміють і
виконують свою роботу, наскільки точно і правильно діють, залежить
ефективність функціонування органу управління і всієї системи виконавчої
влади.

Отже, держава набуває реальності та сили завдяки персоналу, кадровому
складу своїх органів, а завдання і функції держави стають за умови
практичної реалізації завданнями і функціями контингенту державних
службовців. Інститут державної служби продовжує і завершує організаційне
оформлення державного механізму, а найголовніше — робить цей механізм
здатним практично вирішувати будь-які питання галузі державного
управління.

Організуючи й формуючи свою державну службу, держава насамперед
використовує правовий інструментарій. За допомогою юридичних норм
здійснюється як організація державної служби, так і регламентація
практичної діяльності державних службовців щодо реалізації наданих їм
повноважень. Це, зокрема, встановлення посадових найменувань, визначення
повноважень відповідно до посади, вироблення правил вступу на державну
службу, проходження служби та просування по ній, укладання документів і
порядок роботи з ними, прийом громадян І розгляд їх звернень,
застосування заходів заохочення і відповідальності, припинення службових
відносин тощо.

Основним нормативним документом, що регламентує питання державної служби
в Україні, є Закон «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. Стаття 1
Закону «Державна служба і державні службовці» визначає, що державна
служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних
органах та їх апараті, щодо практичного виконання завдань і функцій
держави, за що їм виплачується заробітна платня із державного бюджету.
Закон визначив поняття «посади» і «посадові особи».

Посада — це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна
одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене
нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників
державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких
законами або іншими нормативними актами покладено здійснення
організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій Битяк Ю.П.
Державна служба та розвиток її демократичних основ. – Харків, 1990

.

Посади державних службовців класифікуються за категоріями та рангами.
Основними критеріями класифікації посад державних службовців є:
організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу; обсяг і
характер компетенції на конкретній посаді; роль і місце посади в
структурі державного органу.

Усього встановлено 7 категорій і 15 рангів. Кожній із 7 категорій
відповідає 3 ранги. Отже, державному службовцю присвоюється один із
трьох рангів, що відповідає категорії, під яку підпадає та чи інша
посада.

Встановлені такі категорії та ранги.

Перша категорія (3, 2, І ранги):

• посади голів державних комітетів, що не є членами Уряду України;

• голів Інших центральних органів державної виконавчої влади при
Кабінеті Міністрів України;

• Постійного Представника Президента України в Республіці Крим;

• голів держадміністрацій в областях, містах Києві та Севастополі;

• перших заступників міністрів, перших заступників голів державних
комітетів, що входять до складу Уряду;

• керівників Адміністрації Президента України;

• Секретаріату Верховної Ради України та інші, прирівняні до них
посади.

Друга категорія (5, 4, 3 ранги):

• посади заступників керівника Адміністрації Президента України;

• заступників керівника Секретаріату Верховної Ради України;

• заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України;

• керівників структурних підрозділів Секретаріату Верховної Ради
України;

• секретаріатів постійних комісій Верховної Ради України, Адміністрації
Президента України, апарату Кабінету Міністрів України;

• радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради
України, Прем’єр-міністра України;

• заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, які
входять до складу Уряду;

• перших заступників, заступників голів комітетів та інших центральних
органів державної виконавчої влади при Кабінеті Міністрів України;

• першого заступника Постійного Представника Президента України в
Республіці Крим;

• перших заступників глав обласних Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади.

Третя категорія (7, 6, 5 ранги):

• посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів
секторами, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації
Президента України, Секретаріату Верховної Ради України і апарату
Кабінету Міністрів України;

• заступників Постійного Представника Президента України в
Республіці Крим;

• заступників глав обласних. Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій;

• глав держадміністрацій в районах, районах міст Києва та Севастополя;

• начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та
інших центральних органів державної виконавчої влади та інші, прирівняні
до них посади.

Четверта категорія (9, 8, 7 ранги):

• посади спеціалістів Адміністрації Президента України, Секретаріату
Верховної Ради України і апарату Кабінету Міністрів України;

• заступників начальників управлінь, самостійних відділів (підвідділів)
міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади;

• керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій та інші, прирівняні до
них посади.

П’ята категорія (11, 10, 9 ранги):

• посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів державної
виконавчої влади;

• заступників голів держадміністрацій у районах, районах міст Києва та
Севастополя;

• заступників керівників управлінь, відділів, служб обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій;

• спеціалісти апарату цих адміністрацій та інші, прирівняні до них
посади.

Шоста категорія (13, 12, 11 ранги):

• посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у
містах Києві та Севастополі державних адміністрацій;

• спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до
них посади.

Сьома категорія (15, 14, 13 ранги):

• посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі
державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до
них посади Закон України „Про державну службу” від 16.12.1993.

Ранг службовцю присвоюється відповідно до очолюваної посади, рівня
професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають
посадам першої категорії, присвоюються Президентом України. Ранги, які
відповідають посадам другої категорії, присвоюються Кабінетом Міністрів
України. Ранги, які відповідають посадам третьої — сьомої категорій,
присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює
державний службовець.

При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг у межах
відповідної категорії посад.

Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади
державний службовець повинен успішно відпрацювати на займаній посаді два
роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю
може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної
категорії посад.

За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути
присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.
Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.
Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категорії або
залишив державну службу, на яку потім повернувся, за ним зберігається
присвоєний ранг.

2. Управління в сфері іноземних справ.

Конституція України (ст. 18) відзначає, що зовнішньополітична діяльність
України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки
шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами
міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами
міжнародного права.

Відповідно до конституційних норм визначення засад зовнішньої політики є
компетенція Верховної Ради України (ст. 85), а керівництво
зовнішньополітичною діяльністю держави здійснює Президент України. Він
же представляє державу в міжнародних відносинах, веде переговори та
укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання
іноземних держав; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв
України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і
відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав (ст.
106).

Центральним органом державної виконавчої влади у цій сфері є
Міністерство закордонних справ України (МЗС). Воно забезпечує у межах
своїх повноважень проведення зовнішньої політики України і здійснює
координацію діяльності всіх учасників зовнішньополітичних зв’язків
України Колпаков В.К. Адміністративне право України – К.,1999.

Головними завданнями МЗС є:

участь у реалізації державного суверенітету України у сфері
зовнішньополітичної діяльності, сприяння піднесенню міжнародного
авторитету держави;

забезпечення в межах своїх повноважень проведення єдиного
зовнішньополітичного курсу України з метою всебічного розвитку
політичних, економічних, гуманітарних, наукових та інших зв’язків із
зарубіжними країнами;

розробка і участь у здійсненні концепції розвитку зовнішньополітичної
діяльності держави;

захист прав та інтересів України, її фізичних і юридичних осіб за
кордоном;

аналіз зовнішньополітичної діяльності України, розробка і здійснення
комплексу заходів, спрямованих на під вищення ефективності
зовнішньополітичних зв’язків України, насамперед надання
організаційно-методичної та інформаційної допомоги учасникам
зовнішньополітичних відносин;

організація, координація та фінансування роботи представництв України за
кордоном, а також сприяння діяльності представництв іноземних держав на
території України.

З метою виконання покладених на нього завдань МЗС:

1) розробляє та подає Кабінету Міністрів України пропозиції про
вирішення стратегічних питань зовнішньополітичних відносин, реалізацію
пріоритетних напрямів співробітництва з іншими державами;

2) забезпечує створення сприятливих зовнішньополітичних умов для
встановлення і розвитку відносин між Україною та іншими державами на
двосторонньому, регіональному та глобальному рівнях;

3) забезпечує участь України у підготовці міжнародних договорів з
іншими країнами і міжнародними організаціями та подає до Кабінету
Міністрів України пропозиції про підписання, ратифікацію, прийняття,
схвалення міжнародних договорів або приєднання до них. При необхідності
готує пропозиції щодо приведення законодавства України у відповідність з
її міжнародними зобов’язаннями;

4) зберігає оригінали текстів міжнародних договорів України, веде
їхній облік;

5) здійснює нагляд за виконанням міністерствами та іншими центральними
органами державної виконавчої влади України та іноземними державами
міжнародних договорів України;

6) бере участь у роботі міжнародних організацій, органів міжурядових
комісій та комітетів, конференцій, конгресів, симпозіумів і нарад з
питань міжнародної політики, приймає іноземні делегації для обговорення
питань зовнішньої політики;

7) вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення,
реорганізації та ліквідації за кордоном посольств, консульських
установ, постійних представництв України при міжнародних організаціях
і представництв МЗС в Україні та спрямовує їх роботу;

8) оформлює представникам України повноваження на участь у роботі
міжнародних органів;

9) веде облік іноземних представництв та їх персоналу на території
України, підтримує з ними контакти з метою опрацювання та вирішення
питань подальшого розвитку і розширення відносин з країнами, які вони
представляють;

10) координує діяльність міністерств, інших центральних органів
державної виконавчої влади України у сфері зовнішньополітичних відносин;

11) забезпечує візову політику України, видачу дипломатичних і
службових паспортів;

12) сприяє міністерствам, іншим центральним органам державної
виконавчої влади та іншим юридичним особам України у їх
зовнішньополітичній діяльності, подає їм відповідну методичну,
консультаційну та інформаційну допомогу;

13) аналізує найважливіші тенденції світового розвитку щодо їх впливу
на інтереси України, вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції
про вжиття заходів для підвищення ефективності зовнішньополітичних
зв’язків України;

14) забезпечує проведення у системі МЗС єдиної кадрової політики та
функціонування структур, пов’язаних з підготовкою, перепідготовкою та
підвищенням кваліфікації кадрів для представництв України за кордоном;

15) вживає заходів, спрямованих на забезпечення державної політики з
питань зайнятості, поліпшення умов праці, житлових, побутових умов і
медичного обслуговування працівників системи МЗС;

16) організує здійснення заходів з питань цивільної оборони,
забезпечує на випадок війни евакуацію представництв, документів і майна
дипломатичних і консульських представництв України з інших країн, що
перебувають у стані війни, та громадян України, котрі тимчасово
перебувають у цих країнах;

17) розробляє та затверджує кошториси доходів і видатків відповідних
закордонних установ України;

18) веде бухгалтерський облік і здійснює контроль за використанням
фінансових ресурсів закордонними установами України.

До системи МЗС входять дипломатичні представництва, консульські
установи, постійні представництва України при міжнародних організаціях,
представництва МЗС в Україні, а також установи й організації, пов’язані
з підготовкою, перепідготовкою, підвищенням кваліфікації кадрів.

Дипломатичне представництво України є постійно діючою установою України
за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини,
здійснювати представництво України, захищати інтереси України, права та
інтереси її громадян і юридичних осіб.

Керівництво дипломатичним представництвом здійснює Міністерство
закордонних справ України, діяльність дипломатичного представництва
базується на положеннях Віденської конвенції про дипломатичні зносини
від 18 квітня 1961 року, двосторонніх та інших багатосторонніх
міжнародних договорів України, законодавства України та держави
перебування.

Функції дипломатичного представництва України включають:

1) представництво України в державі перебування та підтримання з цією
державою офіційних відносин;

2) захист інтересів України, прав та інтересів її громадян та юридичних
осіб в державі перебування;

3) ведення переговорів з урядом держави перебування;

4) з’ясування всіма законними засобами становища і подій удержаві
перебування та інформування про них відповідних органів України;

5) поширення в державі перебування інформації про становище в Україні і
події міжнародного життя;

6) заохочення дружніх відносин між Україною і державою перебування та
розвиток їх співробітництва в галузі економіки, культури і науки.

Дипломатичне представництво України за дорученням Міністра закордонних
справ України може виконувати і консульські функції.

Главою дипломатичного представництва України є посол або посланник, або
повірений у справах. Глава дипломатичного представництва є головним
представником Ук раїни в державі перебування. Він здійснює загальне
керівництво, координацію та контроль за діяльністю всіх установ України,
спеціалістів, делегацій, посадових та інших осіб, які перебувають у цій
державі.

Керівники всіх українських установ і делегацій, представники і громадяни
України в іноземній державі зобов’язані неухильно виконувати вказівки
посла в цій державі і подавати йому необхідну допомогу, сприяти в
здійсненні покладених на нього завдань.

Посол або посланник призначається згідно з чинним законодавством України
в разі отримання на це призначення згоди (агреману) іноземної держави,
до якої він призначається.

Послу або посланнику України, що відбуває до держави перебування,
вручається підписана Президентом і скріплена Міністром закордонних справ
України вірча грамота, яка після прибуття вручається главі держави
перебування.

Повіреному у справах України, що відбуває до держави перебування,
вручається лист Міністра закордонних справ України, який після прибуття
вручається Міністру закордонних справ держави перебування.

Посол або посланник України приступає до виконання своїх службових
обов’язків у державі перебування після вручення вірчої грамоти главі
держави, до якої він призначений, або після повідомлення про своє
прибуття і вручення завірених копій вірчої грамоти Міністру закордонних
справ цієї держави залежно від практики, яка існує в державі
перебування.

Повірений у справах України приступає до виконання своїх службових
обов’язків з моменту вручення листа Міністра закордонних справ України
Міністру закордонних справ держави, до якої він призначений.

Глава дипломатичного представництва України або член дипломатичного
персоналу дипломатичного представництва України може бути призначений
одночасно представником України при будь-якій міжнародній організації.

Дипломатичне представництво України в іноземній державі може одночасно
представляти інтереси України в інших державах за їх згодою.

Клас, до якого повинен належати глава дипломатичного представництва
України, і при необхідності кількісний склад персоналу дипломатичного
представництва України в іноземній державі встановлюються двосторонньою
угодою України з цією державою.

Місія глави дипломатичного представництва України припиняється у
чотирьох випадках:

1) його відкликання у встановленому порядку;

2) його відставки;

3) його смерті;

4) оголошення його рег&опа поп вгаїа в державі перебування.

Главою дипломатичного представництва України, членами дипломатичного
персоналу дипломатичного представництва України в іноземній державі
можуть бути тільки громадяни України.

Членами адміністративно-технічного й обслуговуючого персоналу
дипломатичного представництва України можуть бути громадяни України і, в
окремих випадках, громадяни держави перебування при відповідному
повідомленні міністерства закордонних справ держави перебування про їх
прийом на роботу до цього представництва.

Глава дипломатичного представництва України і члени дипломатичного
персоналу дипломатичного представництва України, а також члени їх сімей,
члени обслуговуючого персоналу, якщо вони не є громадянами держави
перебування, користуються привілеями та імунітетами, передбаченими
Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 р.,
якщо двосторонньою угодою України з цією державою не передбачено інше.

Державні службовці, які виконують дипломатичні або консульські функції
за кордоном або в Україні є дипломатичними працівниками і перебувають на
дипломатичній службі.

Дипломатична служба є частиною державної служби і призначена
забезпечувати практичну реалізацію зовнішньої політики України,
представляти та захищати інтереси України у сфері міжнародних відносин,
а також її юридичних осіб та громадян за кордоном.

Дипломатичні працівники проходять дипломатичну службу на посадах
відповідальних працівників Адміністрації Президента України з
міжнародних питань, Міністерства закордонних справ України та його
представництв в Україні, дипломатичних представництв та консульських
установ України за кордоном, постійних представництв України при
міждержавних організаціях.

Дипломатичною службою вважається також служба дипломатичних працівників
за контрактом у секретаріатах міждержавних організацій за квотою України
при додержанні вимог щодо строків цих контрактів, обумовлених
Міністерством закордонних справ України.

На дипломатичну службу приймаються на конкурсній основі громадяни
України, які мають вищу освіту у сфері міжнародних відносин, необхідні
професійні та ділові якості, володіють іноземними мовами і за станом
здоров’я можуть бути направлені за кордон.

Особи, які мають вищу освіту за іншими спеціальностями, можуть бути
прийняті на дипломатичну службу після проходження відповідної
перепідготовки.

При прийнятті на дипломатичну службу встановлюється випробування. Особи,
які не витримали випробування, звільняються з дипломатичної служби.

Особи, яких приймають на дипломатичну службу, призначаються на приписану
до дипломатичного рангу посаду з наступним присвоєнням дипломатичного
рангу. Дипломатичний працівник може бути призначений на посаду,
приписану до вищого або нижчого дипломатичного рангу, ніж той, що йому
присвоєно.

Переведення дипломатичного працівника на іншу посаду здійснюється на
конкурсній основі з урахуванням рівня його професійної підготовки та
ефективності роботи.

Дипломатичним працівникам присвоюються такі дипломатичні ранги України:
аташе, третій секретар, другий секретар другого класу, другий секретар
першого класу, перший секретар другого класу, перший секретар першого
класу, радник другого класу, радник першого класу, Надзвичайний і
Повноважний Посланник другого класу, Надзвичайний і Повноважний
Посланник першого класу, Надзвичайний і Повноважний Посол.

Присвоєння дипломатичного рангу здійснюється згідно з посадою, яку
займає дипломатичний працівник. Відповідність посад дипломатичним рангам
визначається Переліком посад, приписаних до дипломатичних рангів
України.

Строки перебування дипломатичних працівників у дипломатичних рангах
такі:

аташе, третього секретаря, другого секретаря другого класу, другого
секретаря першого класу, першого секретаря другого класу — два роки;

першого секретаря першого класу, радника другого класу — три роки.

Строки перебування в дипломатичних рангах радника першого класу,
Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу, Надзвичайного і
Повноважного Посланника першого класу не встановлюються.

У разі призначення дипломатичного працівника на іншу посаду, приписану
до дипломатичного рангу вищого рівня, йому присвоюється достроково
дипломатичний ранг у відповідних межах.

Дипломатичні працівники, яким присвоєно дипломатичний ранг, перебувають
у ньому довічно. Позбавлення дипломатичного працівника дипломатичного
рангу може мати місце при його звільненні з дипломатичної служби за
порушення трудової дисципліни або вчинення проступків, несумісних з
перебуванням на службі, а також у випадках припинення громадянства
України дипломатичного працівника. Позбавлення дипломатичного працівника
рангу означає позбавлення його всіх попередніх рангів. Поновлення
дипломатичного працівника у дипломатичному ранзі здійснюється за
результатами службової атестації.

Дипломатичні працівники можуть бути тимчасово при-командировані до
міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади
України для виконання службових обов’язків, переведені на строк до п’яти
років для здійснення наукової або викладацької діяльності до наукових
установ або вищих навчальних закладів в Украї ні, до відповідних
установ, закладів за кордоном, а також направлені Міністерством
закордонних справ України на навчання. У цих випадках вони залишаються
на дипломатичній службі, користуються всіма правами і пільгами та
одержують надбавки до посадових окладів, встановлені для дипломатичних
працівників.

Після закінчення строку прикомандирування, тимчасового переведення на
роботу для здійснення наукової або викладацької діяльності, навчання в
очній аспірантурі або докторантурі дипломатичні працівники проходять
службову атестацію, за результатами якої (за умови підтвердження
відповідних кваліфікації та рівня професійних знань) призначаються на
посаду не нижчу за ту, яку вони займали до прикомандирування,
переведення, навчання.

Використана література:

1. Конституція України

2. Закон України „Про державну службу” від 16.12.1993

3. Битяк Ю.П. Державна служба та розвиток її демократичних основ. –
Харків, 1990

4. Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998

5. Державні службовці // Урядовий кур’єр. – 1994. – 15 лютого

6. Блищенко И.П. Дипломатическое право. – М., 1990.

7. Колпаков В.К. Адміністративне право України – К.,1999

Похожие записи