Поняття і ознаки юридичної відповідальності
Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності.
В юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної
відповідальності:
позитивний (проспективний, або заохочувальний) аспект —передбачає
заохочення — за виконання корисних для суспільства та держави варіантів
поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги (морально свідоме
ставлення до виконання обов’язків) негативний (ретроспективний, або
охоронний) аспект — передбачає покарання — за правопорушення (юридична
характеристика наслідків невиконання обов’язків)
Тут йтиметься про юридичну відповідальність негативного
(ретроспективного, або охоронного) характеру.
Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра
державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого,
організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.
Ознаки юридичної відповідальності такі.
1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих
(компенсаційних) способів.
Державний примус — це державно-владний вплив відповідних державних
органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і
адміністративне законодавства передбачають державний примус, який завжди
реалізується через діяльність спеціальних державних органів, а цивільне
законодавство — можливість добровільного виконання обов’язків
(відшкодування заподіяної шкоди).
Юридичну відповідальність не можна зводити до державного примусу, як і
державний примус — до юридичної відповідальності. Державний примус може
здійснюватися у різні способи, не пов’язані з юридичною відповідальністю
(наприклад, примусове лікування осіб, що вчинили небезпечні для
суспільства дії в стані неосудності, митний огляд багажу, примусове
стягнення аліментів на утримання дітей та ін.).
Разом з тим держава покликана вживати певних заходів примусу до
суб’єктів (фізичних або юридичних осіб), які вчинили правопорушення. Ці
примусові заходи мають правовий характер і є мірами легального
державного примусу: вони здійснюються лише компетентними органами у
визначених законом формах.
2. Виражається в обов’язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення
конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.),
організаційного і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою
вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов’язком,
що не існував до правопорушення.
3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі
встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов’язковою при
покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб’єктом
юридичної відповідальності може бути лише особа (фізична або юридична),
винна в порушенні правових розпоряджень.
Акцентуємо увагу на тому, що юридична відповідальність настає за
віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60
Конституції України).
Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необхідність,
професійний ризик.
4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом,
а саме — з санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра втрат.
Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в
конкретному випадку стосовно конкретної особи.
5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного
процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом
(цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про
адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична
відповідальність є неможливою.
Порядок притягнення до юридичної відповідальності визначається нормами
процесуального права: породжувані ними процесуальні правовідносини
служать формою відносин юридичної відповідальності.
Принципи і функції юридичної відповідальності
Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що
ставляться до правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у
суспільстві. Вони є різновидом міжгалузевих принципів права,
відображають його глибинні усталені закономірні зв’язки.
У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відповідальність
передбачається лише за діяння, що є протиправними:
1) за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні
властивості);
2) за суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені
деліктоздатною особою.
Щодо винності діяння є окремі винятки в цивільному праві, так звана
“відповідальність без вини” — обов’язок організацій і громадян,
діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники
автомобілів, будівництва тощо), відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом
підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили
або наміру потерпілого). Ці правила визначають цивільно-правову
відповідальність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і
правомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів
особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної
для оточення;
3) за юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі
права і літері закону;
4) за власні діяння правопорушника.
Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:
1) законності —
полягає у тому, що юридична відповідальність:
• настає за діяння, передбачені законом; застосовується в суворій
відповідності з визначеним законом порядком;
• припускає наявність складу правопорушення (тобто наявність
протиправного, винного діяння);
• настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;
• припускає конституційність закону, що встановлює міру
відповідальності.
Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції
України);
2) обґрунтованості — виражається в:
• установленні самого факту вчиненого правопорушником протиправного
діяння як об’єктивної істини;
• встановленні інших юридичне значущих фактів, пов’язаних з висновками
про факт і суб’єкта правопорушення;
3) доцільності —
полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям
юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне
ставлення до права).
Цей принцип вимагає:
• індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості
правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності
(ст. 61 Конституції України: «Юридична відповідальність особи має
індивідуальний характер»);
• пом’якшення і навіть відмова від застосування заходів відповідальності
за наявності можливості досягти її мети іншим шляхом;
4) невідворотності — полягає в:
• неминучості настання відповідальності правопорушника;
• оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені
правопорушення;
• професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохоронних органів;
• ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;
5) своєчасності — означає
• можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом
строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту
правопорушення.
Для адміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк
давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів — від одного року
до 10-15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи).
Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про
накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності.
Майнова відповідальність здійснюється в межах строку задавнення позову;
6) справедливості — виявляється в такому.
• кримінальне покарання не встановлюється за проступки;
• при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно
принижуватися людська гідність;
• зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відповідальність або
посилює (але не пом’якшує) її;
• за одне правопорушення встановлюється тільки одне покарання.
«Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності
одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції
України).
Функції юридичноївідповідальності
правоохоронна виховна
? ?
правовідновлююча (компенсаційна) загальнопревентивна
– спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове
виконання невиконаних обов’язків, властивих цивільній, насамперед,
майновій, відповідальності (відновлення майнового права).
Правовідновлюючі санкції мають абсолютно визначений характер: розмір
заподіяної шкоди може бути точно встановлений незалежно від обставин
правопорушення — спрямована на виховання громадян у дусі поважання
закону
каральна (штрафна) спеціально-превентивна
спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим
правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній
відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в
захисті суб’єктивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно
визначений характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання
(стягнення): його призначення залежить від обставин правопорушення,
ступеня вини, характеристики особи та інших обставин — спрямована на
виховання правопорушника
Відповідно до правовідновлючої і каральної (штрафної) функцій виділяють
правовідновлюючу і каральну (штрафну) відповідальність.
У разі застосування до особи примусових заходів охоронного (карального)
характеру діє принцип презумпції невинності, тобто припущення,
відповідно до якого обвинувачений вважається невинуватим, доки його вину
не буде доведено у встановленому законом порядку. Це важлива
конституційна гарантія охорони прав особи, що виключає необгрунтоване
обвинувачення і осуд.
Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права
Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної
відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну,
адміністративну, цивільно-правову, кримінальну.
Розглянемо їх за допомогою схеми:
Види юридичної відповідальності
Конституційна
(юридична підстава — Конституція) — настає за порушення норм Конституції
України. Маючи високий ступінь нормативної концентрації та ціннісної
орієнтації, норми Конституції є нормами прямої дії. Питання про
притягнення суб’єкта (фізичної або юридичної особи} до
конституційно-правової відповідальності вирішується судом
Матеріальна
(юридична підстава — КЗпП) — настає за вчинене майнове правопорушення,
шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками та
службовцями при виконанні ними своїх трудових обов’язків. При тягає до
відповідальності адміністрація підприємства.
Захід матеріальної відповідальності — грошове стягнення.
Правозастосовний акт — наказ.
Дисциплінарна
(юридична підстава — КЗпП) –– накладається адміністрацією підприємств,
установ, організацій (особою, що має розпорядчо-дисциплінарну владу над
конкретним працівником) внаслідок вчинення дисциплінарних проступків: 1)
відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) в порядку
підпорядкованості; 3) відповідно до дисциплінарних статутів і положень.
Реалізується виключно в рамках службової підпорядкованості.
Засоби дисциплінарної відповідальності: догана, пониження в посаді,
звільнення.
Правозастосовний акт — наказ.
Адміністративна
(юридична підстава — КпАП) –– накладається за адміністративні
правопорушення органами державного управління (органами так званої
адміністративної юрисдикції) до осіб, що не підпорядковані їм по службі.
Заходи адміністративної відповідальності — попередження, штраф,
адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (наприклад, прав
водія) і т.ін.
Правозастосовний акт — рішення
Цивільна
(юридична підстава — ЦПК) настає з моменту правопорушення — невиконання
договірного зобов’язання майнового характеру у встановлений строк або
виконання неналежним чином, заподіяння позадоговірної шкоди
(цивільно-правової проступку) або здоров’ю чи майну особи. Її
особливість полягає у добровільному виконанні правопорушником
відповідальності без застосування примусових заходів. Державний примус
використовується у разі виникнення конфлікту між учасниками цивільних
правовідносин. Питання про притягнення суб’єкта (фізичної або юридичної
особи) до цивільно-правової відповідальності вирішується судом,
арбітражним судом або адміністративними органами держави за заявою
учасника правовідносини або потерплого.
Заходи цивільно-правової відповідальності — відшкодування майнових
втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня та інші міри, які
полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки.
Правозастосовний акт — постанова.
Кримінальна
(юридична підстава — КПК) — настає за вчинення злочинів, вичерпний
перелік яких міститься в КК кодексі, тобто встановлюється лише законом,
настає з моменту офіційного обвинувачення, реалізується виключно в
судовому порядку.
Заходи кримінальної відповідальності — жорсткі заходи кримінального
покарання, які впливають на особу винного іпозбавлення волі, виправні
роботи без позбавлення волі та ін.; застосовуються лише в судовому
порядку.
Правозастосовний акт — вирок.
Відзначимо, що в науковій літературі та у кодексах деяких держав
(наприклад, Росії) існують розбіжності щодо питання про те, чи можуть
юридичні особи нарівні з фізичними бути суб’єктами адміністративної
відповідальності. Одні автори вважають, що три види юридичної
відповідальності — кримінальна, адміністративна, дисциплінарна —
настають виключно за винні діяння і розраховані по самій своїй сутності
лише на фізичних осіб (відображено в КлАП РФ). Другі вимагають
встановлення адміністративної відповідальності за протиправні або за
протиправні винні діяння фізичних і юридичних осіб (відображено в
Торговому кодексі РФ, Податковому кодексі РФ). Треті, з огляду на першу
позицію — адміністративної відповідальності лише фізичних осіб,
доповнюють її відносно юридичних осіб у такий спосіб: для юридичних осіб
у сфері державного управління має передбачуватися фінансова
відповідальність, супроводжувана адміністративною, дисциплінарною чи
кримінальною відповідальністю посадових осіб, конкретно юридичної
відповідальності винних у вчиненні відповідного правопорушення —
проступку або злочину.
Види юридичної відповідальності залежно від її функцій.
1. Правовідновлююча (цивільно-правова і матеріальна) — примус, як
правило, не виявляється; має місце добровільне виконання правопорушником
відповідальності. Державний примус застосовується у разі виникнення
конфлікту між учасниками правовідносин.
2. Штрафна (каральна) (кримінально-правова, адміністративно-правова) —
примус проявляється: а) в обмеженні прав особи, яка притягається до
відповідальності (позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення
права керувати автомобілем, тимчасове призупинення зовнішньоекономічної
діяльності тощо);
б) у накладенні додаткових обов’язків обтяжуючого характеру (штраф,
встановлення режиму індивідуального ліцензування тощо).
У колишньому (радянському) суспільстві України, як і країн СНД, все було
одержавлено і головне значення надавалося штрафній (каральній)
відповідальності. Нерідкими були ситуації, коли громадянин, чиї права
були порушені протиправними діями працівників державних організацій і
підприємств, замість відшкодування шкоди і збитків одержував
повідомлення про те, що на винних накладено дисциплінарні стягнення.
В умовах переходу до формування цивільного суспільства і правової
держави зросло значення правовідновлюючої відповідальності. У разі, якщо
правопорушенням заподіяно шкоду правам громадянина або об’єднанням
громадян, першочерговим завданням є відновлення порушених прав,
відшкодування шкоди за рахунок правопорушника.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
