Поняття і ознаки юридичної відповідальності

Юридична відповідальність — це різновид соціальної відповідальності.

В юридичній науці існує двохаспектне розуміння юридичної
відповідальності:

позитивний (проспективний, або заохочувальний) аспект —передбачає
заохочення — за виконання корисних для суспільства та держави варіантів
поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги (морально свідоме
ставлення до виконання обов’язків) негативний (ретроспективний, або
охоронний) аспект — передбачає покарання — за правопорушення (юридична
характеристика наслідків невиконання обов’язків)

Тут йтиметься про юридичну відповідальність негативного
(ретроспективного, або охоронного) характеру.

Юридична відповідальність — це передбачені законом вид і міра
державно-владного (примусового) зазнання особою втрат благ особистого,
організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення.

Ознаки юридичної відповідальності такі.

1. Спирається на державний примус у формі каральних і правовідновлюючих
(компенсаційних) способів.

Державний примус — це державно-владний вплив відповідних державних
органів і службових осіб на поведінку людей. Кримінальне і
адміністративне законодавства передбачають державний примус, який завжди
реалізується через діяльність спеціальних державних органів, а цивільне
законодавство — можливість добровільного виконання обов’язків
(відшкодування заподіяної шкоди).

Юридичну відповідальність не можна зводити до державного примусу, як і
державний примус — до юридичної відповідальності. Державний примус може
здійснюватися у різні способи, не пов’язані з юридичною відповідальністю
(наприклад, примусове лікування осіб, що вчинили небезпечні для
суспільства дії в стані неосудності, митний огляд багажу, примусове
стягнення аліментів на утримання дітей та ін.).

Разом з тим держава покликана вживати певних заходів примусу до
суб’єктів (фізичних або юридичних осіб), які вчинили правопорушення. Ці
примусові заходи мають правовий характер і є мірами легального
державного примусу: вони здійснюються лише компетентними органами у
визначених законом формах.

2. Виражається в обов’язку особи зазнавати певних втрат — позбавлення
конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади та ін.),
організаційного і майнового характеру (конфіскація майна, штраф) за свою
вину, тобто нести кару, яка є новим, додатковим, юридичним обов’язком,
що не існував до правопорушення.

3. Настає лише за вчинені або вчинювані правопорушення у разі
встановлення складу правопорушення. Ця вимога є обов’язковою при
покладанні кримінальної або адміністративної відповідальності. Суб’єктом
юридичної відповідальності може бути лише особа (фізична або юридична),
винна в порушенні правових розпоряджень.

Акцентуємо увагу на тому, що юридична відповідальність настає за
віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу (ст. 60
Конституції України).

Не є правопорушеннями необхідна оборона, крайня необхідність,
професійний ризик.

4. Здійснюється компетентним органом у суворій відповідності з законом,
а саме — з санкціями норм права, якими встановлюються вид і міра втрат.
Юридична відповідальність є реалізацією санкції правової норми в
конкретному випадку стосовно конкретної особи.

5. Здійснюється в ході правозастосовної діяльності за дотримання певного
процедурно-процесуального порядку і форм, встановлених законом
(цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним законом про
адміністративні правопорушення). Поза процесуальною формою юридична
відповідальність є неможливою.

Порядок притягнення до юридичної відповідальності визначається нормами
процесуального права: породжувані ними процесуальні правовідносини
служать формою відносин юридичної відповідальності.

Принципи і функції юридичної відповідальності

Принципи юридичної відповідальності — це незаперечні вихідні вимоги, що
ставляться до правопорушників і дозволяють забезпечувати правопорядок у
суспільстві. Вони є різновидом міжгалузевих принципів права,
відображають його глибинні усталені закономірні зв’язки.

У демократичній, соціальній, правовій державі юридична відповідальність
передбачається лише за діяння, що є протиправними:

1) за фізичні діяння (а не за думки, світогляд, особистісні
властивості);

2) за суспільне шкідливі і, як правило, винні діяння, вчинені
деліктоздатною особою.

Щодо винності діяння є окремі винятки в цивільному праві, так звана
“відповідальність без вини” — обов’язок організацій і громадян,
діяльність яких пов’язана з підвищеною небезпекою для оточення (власники
автомобілів, будівництва тощо), відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом
підвищеної небезпеки (якщо шкода не виникла внаслідок нездоланної сили
або наміру потерпілого). Ці правила визначають цивільно-правову
відповідальність за шкоду, заподіяну як неправомірними, так і
правомірними діями. Вони встановлені з метою захисту прав і інтересів
особи, яка постраждала від транспортної та іншої діяльності, небезпечної
для оточення;

3) за юридичне заборонені діяння, тобто діяння, що суперечать природі
права і літері закону;

4) за власні діяння правопорушника.

Юридична відповідальність ґрунтується на принципах:

1) законності —

полягає у тому, що юридична відповідальність:

• настає за діяння, передбачені законом; застосовується в суворій
відповідності з визначеним законом порядком;

• припускає наявність складу правопорушення (тобто наявність
протиправного, винного діяння);

• настає лише перед передбаченими законом компетентними органами;

• припускає конституційність закону, що встановлює міру
відповідальності.

Незнання законів не звільняє від відповідальності (ст. 68 Конституції
України);

2) обґрунтованості — виражається в:

• установленні самого факту вчиненого правопорушником протиправного
діяння як об’єктивної істини;

• встановленні інших юридичне значущих фактів, пов’язаних з висновками
про факт і суб’єкта правопорушення;

3) доцільності —

полягає у відповідності обраного заходу впливу на правопорушника цілям
юридичної відповідальності (захистити правопорядок, виховати поважне
ставлення до права).

Цей принцип вимагає:

• індивідуалізації державно-примусових заходів залежно від тяжкості
правопорушення і властивостей правопорушника як особи відповідальності
(ст. 61 Конституції України: «Юридична відповідальність особи має
індивідуальний характер»);

• пом’якшення і навіть відмова від застосування заходів відповідальності
за наявності можливості досягти її мети іншим шляхом;

4) невідворотності — полягає в:

• неминучості настання відповідальності правопорушника;

• оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені
правопорушення;

• професіоналізмі і добросовісності діяльності правоохоронних органів;

• ефективності заходів, застосовуваних до правопорушників;

5) своєчасності — означає

• можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом
строку давності, тобто проміжку часу, не занадто віддаленого від факту
правопорушення.

Для адміністративних і дисциплінарних проступків установлений строк
давності в кілька місяців, для кримінальних злочинів — від одного року
до 10-15 років (залежно від тяжкості злочину і обставин справи).
Виконання вироку, що вступив у законну силу, або постанови про
накладення адміністративного стягнення також обмежено строком давності.
Майнова відповідальність здійснюється в межах строку задавнення позову;

6) справедливості — виявляється в такому.

• кримінальне покарання не встановлюється за проступки;

• при встановленні заходів покарання і стягнення не повинно
принижуватися людська гідність;

• зворотної дії в часі не має закон, що встановлює відповідальність або
посилює (але не пом’якшує) її;

• за одне правопорушення встановлюється тільки одне покарання.

«Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності
одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст. 61 Конституції
України).

Функції юридичноївідповідальності

правоохоронна виховна

? ?

правовідновлююча (компенсаційна) загальнопревентивна

— спрямована на відновлення незаконно порушених прав, примусове
виконання невиконаних обов’язків, властивих цивільній, насамперед,
майновій, відповідальності (відновлення майнового права).
Правовідновлюючі санкції мають абсолютно визначений характер: розмір
заподіяної шкоди може бути точно встановлений незалежно від обставин
правопорушення — спрямована на виховання громадян у дусі поважання
закону

каральна (штрафна) спеціально-превентивна

спрямована на покарання державою правопорушника та запобігання новим
правопорушенням; притаманна насамперед кримінальній та адміністративній
відповідальності, а також цивільній (конфіскація, штраф, відмова в
захисті суб’єктивного цивільного права). Каральні санкції мають відносно
визначений характер, встановлюють вищу або нижчу межу покарання
(стягнення): його призначення залежить від обставин правопорушення,
ступеня вини, характеристики особи та інших обставин — спрямована на
виховання правопорушника

Відповідно до правовідновлючої і каральної (штрафної) функцій виділяють
правовідновлюючу і каральну (штрафну) відповідальність.

У разі застосування до особи примусових заходів охоронного (карального)
характеру діє принцип презумпції невинності, тобто припущення,
відповідно до якого обвинувачений вважається невинуватим, доки його вину
не буде доведено у встановленому законом порядку. Це важлива
конституційна гарантія охорони прав особи, що виключає необгрунтоване
обвинувачення і осуд.

Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права

Залежно від галузевої структури права розрізняють такі види юридичної
відповідальності: конституційну, матеріальну, дисциплінарну,
адміністративну, цивільно-правову, кримінальну.

Розглянемо їх за допомогою схеми:

Види юридичної відповідальності

Конституційна

(юридична підстава — Конституція) — настає за порушення норм Конституції
України. Маючи високий ступінь нормативної концентрації та ціннісної
орієнтації, норми Конституції є нормами прямої дії. Питання про
притягнення суб’єкта (фізичної або юридичної особи} до
конституційно-правової відповідальності вирішується судом

Матеріальна

(юридична підстава — КЗпП) — настає за вчинене майнове правопорушення,
шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації робітниками та
службовцями при виконанні ними своїх трудових обов’язків. При тягає до
відповідальності адміністрація підприємства.

Захід матеріальної відповідальності — грошове стягнення.

Правозастосовний акт — наказ.

Дисциплінарна

(юридична підстава — КЗпП) –– накладається адміністрацією підприємств,
установ, організацій (особою, що має розпорядчо-дисциплінарну владу над
конкретним працівником) внаслідок вчинення дисциплінарних проступків: 1)
відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; 2) в порядку
підпорядкованості; 3) відповідно до дисциплінарних статутів і положень.
Реалізується виключно в рамках службової підпорядкованості.

Засоби дисциплінарної відповідальності: догана, пониження в посаді,
звільнення.

Правозастосовний акт — наказ.

Адміністративна

(юридична підстава — КпАП) –– накладається за адміністративні
правопорушення органами державного управління (органами так званої
адміністративної юрисдикції) до осіб, що не підпорядковані їм по службі.

Заходи адміністративної відповідальності — попередження, штраф,
адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав (наприклад, прав
водія) і т.ін.

Правозастосовний акт — рішення

Цивільна

(юридична підстава — ЦПК) настає з моменту правопорушення — невиконання
договірного зобов’язання майнового характеру у встановлений строк або
виконання неналежним чином, заподіяння позадоговірної шкоди
(цивільно-правової проступку) або здоров’ю чи майну особи. Її
особливість полягає у добровільному виконанні правопорушником
відповідальності без застосування примусових заходів. Державний примус
використовується у разі виникнення конфлікту між учасниками цивільних
правовідносин. Питання про притягнення суб’єкта (фізичної або юридичної
особи) до цивільно-правової відповідальності вирішується судом,
арбітражним судом або адміністративними органами держави за заявою
учасника правовідносини або потерплого.

Заходи цивільно-правової відповідальності — відшкодування майнових
втрат, скасування незаконних угод, штраф, пеня та інші міри, які
полягають у примушуванні особи нести негативні майнові наслідки.

Правозастосовний акт — постанова.

Кримінальна

(юридична підстава — КПК) — настає за вчинення злочинів, вичерпний
перелік яких міститься в КК кодексі, тобто встановлюється лише законом,
настає з моменту офіційного обвинувачення, реалізується виключно в
судовому порядку.

Заходи кримінальної відповідальності — жорсткі заходи кримінального
покарання, які впливають на особу винного іпозбавлення волі, виправні
роботи без позбавлення волі та ін.; застосовуються лише в судовому
порядку.

Правозастосовний акт — вирок.

Відзначимо, що в науковій літературі та у кодексах деяких держав
(наприклад, Росії) існують розбіжності щодо питання про те, чи можуть
юридичні особи нарівні з фізичними бути суб’єктами адміністративної
відповідальності. Одні автори вважають, що три види юридичної
відповідальності — кримінальна, адміністративна, дисциплінарна —
настають виключно за винні діяння і розраховані по самій своїй сутності
лише на фізичних осіб (відображено в КлАП РФ). Другі вимагають
встановлення адміністративної відповідальності за протиправні або за
протиправні винні діяння фізичних і юридичних осіб (відображено в
Торговому кодексі РФ, Податковому кодексі РФ). Треті, з огляду на першу
позицію — адміністративної відповідальності лише фізичних осіб,
доповнюють її відносно юридичних осіб у такий спосіб: для юридичних осіб
у сфері державного управління має передбачуватися фінансова
відповідальність, супроводжувана адміністративною, дисциплінарною чи
кримінальною відповідальністю посадових осіб, конкретно юридичної
відповідальності винних у вчиненні відповідного правопорушення —
проступку або злочину.

Види юридичної відповідальності залежно від її функцій.

1. Правовідновлююча (цивільно-правова і матеріальна) — примус, як
правило, не виявляється; має місце добровільне виконання правопорушником
відповідальності. Державний примус застосовується у разі виникнення
конфлікту між учасниками правовідносин.

2. Штрафна (каральна) (кримінально-правова, адміністративно-правова) —
примус проявляється: а) в обмеженні прав особи, яка притягається до
відповідальності (позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення
права керувати автомобілем, тимчасове призупинення зовнішньоекономічної
діяльності тощо);

б) у накладенні додаткових обов’язків обтяжуючого характеру (штраф,
встановлення режиму індивідуального ліцензування тощо).

У колишньому (радянському) суспільстві України, як і країн СНД, все було
одержавлено і головне значення надавалося штрафній (каральній)
відповідальності. Нерідкими були ситуації, коли громадянин, чиї права
були порушені протиправними діями працівників державних організацій і
підприємств, замість відшкодування шкоди і збитків одержував
повідомлення про те, що на винних накладено дисциплінарні стягнення.

В умовах переходу до формування цивільного суспільства і правової
держави зросло значення правовідновлюючої відповідальності. У разі, якщо
правопорушенням заподіяно шкоду правам громадянина або об’єднанням
громадян, першочерговим завданням є відновлення порушених прав,
відшкодування шкоди за рахунок правопорушника.

Похожие записи