Реферат на тему:

Політична система суспільства

План

1. Поняття політичної системи суспільства.

2. Поняття політики та її суть.

3. Елементи політичної системи суспільства та їхня характеристика.

4. Політична організація суспільства.

Суб’єкти політики та їхня характеристика.

1. Поняття політичної системи суспільства.

Держава — це організація політичної влади, і, як організація політична,
вона є одним із компонентів всієї сукупності політичних відносин й
інституцій, які виникають і функціонують у суспільстві і складають
політичну систему суспільства.

Політична система суспільства — це система політичних явищ, які існують
у соціально неоднорідному суспільстві.

Якщо характеризувати політичну системи суспільства більш повно, то
необхідно зазначити, що це цілісна, впорядкована сукупність політичних
інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної
організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним,
правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і
засадам політичного режиму даного конкретного суспільства. Політична
система включає у себе організацію політичної влади, відносини між
суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів,
включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень
політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті.

Політична система являє собою одну з частин або підсистем сукупної
суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими її підсистемами: соціальною,
економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною. Центральне
становище політичної системи визначається організаційною та
регулятивно-контрольною роллю самої політики. Політична система
суспільства визначається формою держави, її соціальним ладом, класовою
природою, формою соціально-політичних відносин (стабільні чи ні,
конфліктні чи консенсусні), політико-правовим статусом держави та іншими
факторами.

2. Поняття політики та її суть.

Політика — це організаційна і регулятивно-контрольна сфера суспільства,
головна у системі таких же сфер: економічної, ідеологічної, культурної,
правової, релігійної. Сам термін “політика” отримав розповсюдження під
впливом трактату Арістотеля про державу, правління і уряд, названого ним
“Політика”. Аж до кінця 19 ст. політика традиційно розглядалася, як
вчення про державу. В даний час, розглядаючи поняття політики, необхідно
підкреслити, що це: 1) відносини, що включають погодження,
підпорядкування, панування, конфлікти і боротьбу між класами, групами і
людьми (внутрішня політика) і державами (зовнішня політика). В основі
такого розуміння політики лежить уявлення про стосунки людей, їхню
взаємодію, спільне вирішення ними їхніх спільних справ, які вважаються
справою держави; а також 2) найголовніший фактор суспільноісторичного
процесу, який здійснює дві головні функції: а) загальної організаційної
основи суспільства, б) конкретної регулятивно-контрольної системи, яка
скеровує життя, діяльність, відносини людей, суспільних груп, класів,
націй, народів і країн.

3. Елементи політичної системи суспільства

та їхня характеристика.

Елементами політичної системи, тобто її складовими, є: а) суб’єкти
(носії) політики; б) політичні норми та принципи; в) політичні відносини
(стосунки); г) політичні погляди, політична свідомість та політична
культура; д) зв’язки, що об’єднують названі компоненти.

При системному вивченні елементів політичної системи можна відзначити,
що вони передбачають існування і функціонування п’яти основних сторін
політичної системи: а) інституціональної (організації, установи);
б) регулятивної (норми, принципи); в) функціональної (політичні функції,
політичний процес, політичний режим); г) ідеологічної (політичні
погляди, політична свідомість та культура); д) комунікативної (зв’язки,
що об’єднують вказані елементи політичної системи).

Суб’єкти (носії) політики — це класи, нації, соціальні прошарки, групи;
представники їхніх інтересів — різноманітні об’єднання, організації, в
т.ч. держава, а також окремі люди.

Наступним елементом політичної системи є політичні норми, тобто основні
правила і принципи, що регулюють політичні відносини між народами,
націями, політичними партіями та іншими суб’єктами політики. З одного
боку, політичні норми є засобом політичної оцінки тих чи інших
соціальних явищ і процесів, а з другого — закріплюють необхідну
поведінку суб’єктів політики у тих чи інших межах стосовно до конкретної
політичної ситуації. До складу політичних норм включають норми права,
норми політичних партій і громадських організацій, політичні звичаї і
традиції, політичні принципи, моральні норми політичного життя.
Політичні норми передбачають і відповідальність суб’єктів політики за
їхні порушення. Специфіка політичної відповідальності полягає у тому, що
вона наступає не тільки за винні дії, але й за політичний недогляд,
необачність, нерішучість та ін. Така відповідальність може проявлятися у
формі осуду, позбавлення довіри, відкликання депутата тощо. До
політичних санкцій належить припинення діяльності, розпуск, відставка,
ліквідація громадського об’єднання чи заборона діяльності політичної
партії. Наступним структурним елементом політичної системи суспільства є
політичні відносини, тобто врегульовані політичними нормами стосунки між
політичними суб’єктами, у процесі яких у суб’єктів з’являються і
реалізуються права і обов’язки. Політичні відносини включають у себе
реалізацію політичних функцій, а також існування політичного процесу,
політичного режиму.

Політичні функції — це основні напрямки політичної діяльності суб’єктів
політики. До них належать: а) владно-політична інтеграція суспільства;
б) регулювання соціально-політичної діяльності; в) забезпечення
цілісного управлінського впливу на суспільні процеси тощо.

Політичний процес — це сукупність діяльності всіх суб’єктів політичних
відносин, що спрямована на формування, зміну чи перетворення, а також
функціонування політичної системи суспільства. Політичний процес
характеризується такими ознаками: а) це сукупність всієї політично
значущої діяльності в рамках даного суспільства; б) діяльність
реалізується суб’єктами політичної системи, спрямована на утворення та
функціонування політичної системи, прийняття і виконання політичних
рішень, організацію контролю за діяльністю і розвитком політичної
системи.

Політичний режим — політична обстановка у суспільстві, що реально
складається і характеризується якісною і кількісною мірами участі
народу, окремих соціальних груп, а також громадян у здійсненні
політичної влади та методами здійснення цієї влади.

Важливим компонентом політичної системи суспільства є політичні погляди,
політична свідомість і політична культура.

Політична свідомість — це система ідеологічних і психологічних
елементів, оцінка людиною існуючого політичного буття і вибір варіанту
поведінки відповідно до індивідуальних та суспільних інтересів. До
ідеологічних елементів політичної свідомості належать: ідеї, теорії,
концепції, доктрини тощо.

Політична ідеологія — це систематизований вираз поглядів певного
суб’єкта політичного життя (народу, певної соціальної групи, всього
населення країни, окремого громадянина) на політичну організацію
суспільства, на форму держави, на відносини між різними політичними
суб’єктами, на їхню роль у житті суспільства, на відносини з іншими
державами і націями. До психологічних елементів політичної системи
належать: настрої, почуття, звички, емоції та ін. А під політичною
психологією розуміють узагальнену систему почуттів, звичок, потреб,
емоцій, настроїв та уявлень стосовно політичного життя суспільства.

Політична культура — це систематизовані знання і досвід у політичній
сфері діяльності, сприйняття та засвоєння системи політичних цінностей у
суб’єктів політичного життя.

4. Політична організація суспільства.

Суб’єкти політики та їхня характеристика.

Політична організація суспільства — це система всіх державних і
недержавних організацій, громадських об’єднань і трудових колективів
певного суспільства. Політичну організацію суспільства ще інколи
називають політичною системою суспільства у вузькому розумінні.

Закон України “Про об’єднання громадян” передбачає наявність двох видів
таких об’єднань. Це політичні партії та громадські організації.

Громадські об’єднання розрізняють:

1) за порядком утворення і формами діяльності — громадські організації,
політичні партії, органи громадської самодіяльності, громадські рухи;

2) за умовами членства — об’єднання з формально фіксованим
(документованим) членством, об’єднання з формально нефіксованим
(недокументованим) членством;

3) за кількістю членів — масові й елітарні;

4) за внутрішньою організаційною структурою — централізовані і
нецентралізовані;

5) за соціальною сферою діяльності — політичні, економічні, наукові,
екологічні та інші;

6) за територією діяльності — місцеві, загальнодержавні, міжнародні;

7) за соціально-правовим статусом — легальні, долегальні, нелегальні;

8) за соціальною значимістю для існування і розвитку суспільства —
прогресивні, консервативні, реакційні.

Політичною партією є об’єднання громадян — прихильників певної
загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною
метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади,
місцевого і регіонального самоврядування та представництво в їхньому
складі.

Партії поділяються:

1) за соціальною спрямованістю програми і діяльності на: ліберальні,
демократичні, комуністичні, соціалістичні;

2) за соціальною базою: партії, які виражають інтереси певного класу;
певної національної чи етнічної групи; прихильників певного релігійного
чи іншого понаднаціонального світогляду.

3) за методом здійснення своєї програми: реформаторські, революційні;

4) за представництвом у вищих органах влади: правлячі й опозиційні.

Функції партій:

представницька — виявлення, відображення й обгрунтування інтересів
певної частини суспільства;

програмна — формування, відповідно до цих інтересів, політичної програми
розвитку суспільства;

ідеологічна — формування, розвиток і впровадження у суспільну свідомість
своєї ідеології, вплив на громадську думку;

владно-конкурентна — участь у політичній боротьбі за здобуття й
утримання державної влади;

владно-практична — реалізація і захист через державну політику інтересів
відповідної частини населення;

владно-кадрова — підготовка, добір, висування кандидатів для державного
апарату.

Громадська організація — це об’єднання громадян для задоволення та
захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,
національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Похожие записи