Підстави і стадії юридичної відповідальності
Підстави юридичної відповідальності — це сукупність обставин, наявність
яких робить юридичну відповідальність можливою та повинною. Відсутність
сукупності таких обставин виключає її.
Слід розрізняти підстави притягнення до юридичної відповідальності і
підстави настання юридичної відповідальності.
Підстави притягнення до юридичної відповідальності — це сукупність
обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою.
Фактичною підставою притягнення до юридичної відповідальності є склад
правопорушення.
Правопорушення не приводить автоматично до настання відповідальності, а
служить лише підставою для притягнення до неї.
Підстави настання юридичної відповідальності — це сукупність обставин,
наявність яких робить юридичну відповідальність повинною.
Підставами настання юридичної відповідальності є такі обставини:
1) факт здійснення соціальне) небезпечної поведінки (правопорушення) —
фактична підстава;
2) наявність норми права, яка забороняє таку поведінку і встановлює
відповідні санкції (за її допомогою відбувається визначення складу
правопорушення) — нормативна підстава. Наприклад, у диспозиціях багатьох
статей КК факт вчинення злочину організованою групою розцінюється як
кваліфікуюча ознака, яка істотно обтяжує відповідальність за вчинене;
3) відсутність підстав для звільнення від відповідальності. Можливість
звільнення від відповідальності зафіксована нормами права (наприклад,
передача неповнолітнього під нагляд батьків). У законах можуть міститися
вказівки про обставини, які виключають відповідальність (стан крайньої
необхідності, необхідної оборони або перебування в стані неосудності);
4) наявність правозастосовного акта — рішення компетентного органу, яким
покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і засіб
(наказ адміністрації, вирок суду та ін.) — процесуальна підстава.
Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції’.
презумпції неспростовні — припущення, що не підлягають сумніву і
доведенню (закріплені в законі) про наявність або відсутності певних
фактів. Це положення, які є принципами;
презумпції спростовні — припущення, що не підлягають сумніву (закріплені
в законі) про наявність або відсутність певних фактів, доки щодо них не
буде доведено інше. Це положення, які допустимо заперечувати.
Настання юридичної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення,
відбувається в результаті її (відповідальності) покладення
уповноваженими на те посадовими особами державних органів.
Юридичній відповідальності властива чітка нормативна регламентація
здійснення, яка встановлюється нормами процесуального права. Відсутність
в окремих випадках процесуальної регламентації, механізму покладення
відповідальності ускладнює розгляд обставин справи, складу
правопорушення, забезпечення прав усіх учасників процесу.
В механізмі покладення юридичної відповідальності можна виділити певні
стадії. Вони подібні стадіям правозастосовної діяльності, однак мають
свою специфіку.
Стадії юридичної відповідальності охоронного характеру:
1 Стадія загального стану (попереджувальна відповідальність) —
виникнення підстав для притягнення до відповідальності настає з моменту
правопорушення, тобто юридичного факту, що спричинив конкретні
правовідносини
2 Стадія притягнення до відповідальності (суб’єктивна сторона) ––
встановлення компетентними органами суб’єкта правопорушення (фізичної
або юридичної особи) і дослідження обставин справи про правопорушення
3 Стадія встановлення юридичної відповідальності (об’єктивна сторона)
ухвалення рішення про застосування (незастосування) санкції, вибір у її
межах виду та заходу відповідальності
4 Стадія настання юридичної відповідальності — реалізація конкретних
заходів юридичної відповідальності — на підставі певних норм
правозастосовного акта: виконання стягнення (наприклад, в
адміністративному праві) або покарання (у кримінальному праві)
Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів
внутрішніх справ
Правопорушення, вчинені співробітниками органів внутрішніх справ, можна
поділити на такі види:
1) вчинені на службі;
2) вчинені у зв’язку зі службою;
3) вчинені поза службою.
Численний персонал органів внутрішніх справ як частина населення країни
піддається впливу загальних факторів правопорушень, що кореняться в
соціальних суперечностях.
Особливі умови, що сприяють вчиненню правопорушень у системі
правоохоронних органів, виражаються в таких можливостях:
— зловживання владними повноваженнями (зловживання службовим
становищем);
— використання не за призначенням табельної зброї;
— зловживання службовими приміщеннями;
— використання не за призначенням спецзасобів, спецтехніки;
— зловживання ізоляторами тимчасового затримання підозрюваних (ІТЗ) і
слідчих ізоляторів (СІЗО).
Правопорушення, вчинені співробітниками органів внутрішніх справ на
службі і у зв’язку зі службою, як і всі правопорушення, можуть бути двох
видів:
проступки злочини
Проступки
Адміністративні
Настає адміністративна відповідальність — суспільне шкідливі,
протиправні, винні діяння співробітників, що посягають на державний лад
або суспільний порядок, власність, права та свободи громадян, на
встановлений порядок управління.
Дисциплінарні
Настає дисциплінарна відповідальність — суспільне шкідливі порушення
закріпленого нормами права (статутами, положеннями, правилами) юридичне
обов’язкового порядку діяльності конкретних колективів органів та
установ внутрішніх справ, тобто службової, учбової, трудової дисципліни.
Цивільно-правові
Настає цивільно-правова відповідальність — посягання на врегульовані
нормами цивільного права майнові і особисті не-майнові відносини, а
також деякі відносини, передбачені нормами трудового, сімейного,
земельного права.
Матеріальні
Настає матеріальна відповідальність — заподіяння шкоди організаціям або
громадянам під час виконання службових обов’язків.
Злочини
1. Фальсифікації:
а) посадове підроблення — фальсифікація матеріалів;
б) зловживання службовим становищем у формі приховування злочинів від
обліку, одержання хабара.
2. Насильство:
а) дії, спрямовані на незаконне позбавлення волі із застосуванням до
особи фізичної сили, нанесенням побоїв, заподіянням легких і менш тяжких
тілесних ушкоджень, тяжких тілесних ушкоджень без обтяжуючих обставин;
б) дії, що спричинили неумисне убивство. Проти правосуддя
а) притягнення свідомо невинного до кримінальної відповідальності;
б) за свідомо незаконний арешт;
в) примушування до давання показань та ін.
Юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ є
складовою частиною його спеціального правового статусу як посадової
особи (разом з повноваженнями, тобто правами і обов’язками). Вона має
вторинний характер: реалізується в результаті вчиненого правопорушення,
являє собою не просто порушення виконання обов’язку, а й реакцію на
правопорушення, що спричиняє несприятливі наслідки для винної особи.
Правда, чинне законодавство України не завжди конкретизує
відповідальність окремих категорій співробітників органів внутрішніх
справ, за винятком кримінальної і адміністративної. Ефективності
юридичної відповідальності співробітника органів внутрішніх справ
сприяла б чітка вказівка на склади правопорушень, що спричиняють
дисциплінарну, матеріальну та інші традиційні види відповідальності.
Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника
органів внутрішніх справ у контексті загальногромадянської юридичної
відповідальності, то висновок може бути один: він несе однакову
відповідальність за однакові правопорушення з іншими громадянами; для
нього існують однакові підстави для притягнення до юридичної
відповідальності (наявність складу правопорушення), єдиний процесуальний
порядок, єдине судочинство та ін. Тут діють загальні для всіх громадян
конституційні принципи: рівність перед законом, рівна відповідальність
перед судом.
Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності співробітника
органів внутрішніх справ у контексті його службової діяльності, то
загальним правилом є таке: він несе підвищену відповідальність за
порушення норм права, тому що наділений значним обсягом прав і
обов’язків — повноважень (правообов’язків) щодо особи і громадянина.
До особливостей юридичної відповідальності співробітників органів
внутрішніх справ можна віднести:
1) більш широке коло підстав для відповідальності;
2) наявність підстав для відповідальності, застосовуваних лише до
співробітників органів внутрішніх справ як до службовців;
3) підвищений рівень відповідальності стосовно тих її видів, що
поширюються і на громадян;
4) виникнення складів правопорушень як безпосереднього результату
наявності державно-владних повноважень.
Види юридичної відповідальності, застосовувані до співробітників органів
внутрішніх справ:
кримінальна — позбавлення волі, майна, виправні роботи без позбавлення
волі та ін. — конкретні санкції застосовуються лише за вчинення
злочинів, перелік яких міститься в кримінальному законодавстві;
адміністративна — особи рядового і начальницького складу несуть
відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними
статутами; за порушення правил дорожнього руху, полювання, рибальства і
охорони рибних запасів, митних правил і за контрабанду — на загальних
підставах. До них не можуть бути застосовані такі заходи, як штраф,
адміністративний арешт, виправні роботи;
дисциплінарна — накладається в порядку, передбаченому правилами
внутрішнього трудового розпорядку, а також відповідно до норм Положення
про службу в органах внутрішніх справ і Дисциплінарного статуту органів
внутрішніх справ — у разі, якщо за такі порушення не встановлена
адміністративна чи кримінальна відповідальність;
матеріальна — настає тоді, коли співробітник (заподіювач шкоди)
перебуває в трудових або службових відносинах з потерпілим. Матеріальна
відповідальність поширюється на випадки заподіяння шкоди державній
власності, її розмір за шкоду, заподіяну співробітником (особою рядового
і начальницького складу) державі під час виконання службових обов’язків,
залежить від складу правопорушення. Як правило, це неповне відшкодування
шкоди в порядку регресу відповідному органу внутрішніх справ, оскільки
збитки заподіюються під час виконання службових обов’язків. Орган же
внутрішніх справ відшкодовує шкоду у повному обсязі незалежно від вини
співробітника (заподіювача шкоди) — в результаті неправильного виконання
їм службових обов’язків — тим організаціям, підприємствам, громадянам,
яким вона була заподіяна;
цивільно-правова — настає тоді, коли співробітник (заподіювач шкоди) не
перебуває в трудових або службових відносинах з потерпілим; він
відшкодовує будь-яку майнову шкоду, заподіяну ним не під час виконання
службових обов’язків.
Слід зазначити, що наукова громадськість України останнім часом активно
виступає за доцільність створення адміністративної юстиції.
Передбачається, що вона здійснюватиметься в системі загальних судів
шляхом їх спеціалізації. Створення адміністративних судів дозволить
зробити крок до побудови правової держави, реалізації принципу
відповідальності держави перед особою, а не тільки особи перед державою,
створити додаткові гарантії від порушень прав і свобод людини і
громадянина з боку державних органів та їх посадових осіб, у тому числі
співробітників органів внутрішніх справ.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
