МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАТИКИ І ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФІЇ І РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

КАФЕДРА РЕЛІГІЄЗНАВСТВА

Реферат за темою:

ОСОБЛИВОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ СУМІЖНИХ ПРАВ В УКРАЇНІ

Виконав:

магістрант групи ФіР-04М

Халіков Р.Х

Науковий керівник:

к.е.н. доц. М. І. Кравченко

Донецьк 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОБ’ЄКТИ СУМІЖНИХ ПРАВ

РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТИ СУМІЖНИХ ПРАВ – КАТЕГОРІЇ ТА СПЕЦИФІКА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Галузь регулювання суміжних прав є суттєвою частиною суспільних відносин
і значно доповнює норми цивільного права, що стосуються авторських прав.
Суміжні права є невід’ємними від авторських прав, а норми, що фіксують
їх, складають суміжні частини нормативно-правових актів. Суб’єктами
суміжних прав є широке коло осіб, а сфера їх застосування надзвичайно
велика – все це дозволяє говорити про актуальність даної галузі права.
Перш за все, актуальним є вивчення структури об’єктів та суб’єктів
суміжних прав, а також дослідження специфіки правовідносин, які
виникають між тими чи іншими суб’єктами суміжних прав із метою подальшої
класифікації та уніфікації.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб розкрити специфіку правовідносин,
які стосуються суміжних прав, в Україні. Задля успішного виконання цієї
мети доцільно виконати більш дрібні завдання:

— сформулювати поняття суміжних прав, визначити сферу їх застосування;

— визначити, які нормативно-правові акти регулюють сферу суміжних прав;

— розібрати класифікацію суб’єктів та об’єктів суміжних прав, яка
властива українській правовій моделі;

— виявити специфіку правовідносин, які виникають щодо прав суб’єктів
суміжних прав.

Об’єктом роботи є українське законодавство щодо авторського права та
суміжних прав. Предмет роботи – правові норми, що регулюють суміжні
права. Структура роботи складається з двох розділів – перший присвячено
розкриттю поняття суміжних прав, об’єктної сфери та сфери нормативного
регулювання суміжних прав; другий розділ стосується суб’єктів суміжних
прав, специфіки правовідносин, які виникають між суб’єктами суміжних
прав в Україні.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ОБ’ЄКТИ СУМІЖНИХ ПРАВ

В Україні, починаючи з 1994 року, цивільно-правове регулювання так
званих суміжних прав регламентується Законом України «Про авторське
право і суміжні права». Ці права виникають з відносин, які вже давно
існують у творчому житті нашого суспільства. Особливого значення ці
відносини набули з розвитком техніки, що зумовило виникнення нових
можливостей щодо виконання та розповсюдження авторських творів, а разом
з тим і необхідність їх правового захисту. Під суміжними правами Закон
розуміє права виконавців, виробників фонограм і організації мовлення.
Отже, цим поняттям охоплюється три групи права: а) права виконавців; б)
права виробників фонограм; в) права організації мовлення.

Охорона суміжних прав здійснюється відповідно до положень статей 13, 41,
54 і 55 Конституції України, Цивільного кодексу України, Законів України
«Про авторське право і суміжні права» і «Про розповсюдження примірників
аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз
даних», міжнародних конвенцій та угод (Бернської конвенції про охорону
літературних і художніх творів, Паризького акта від 24 липня 1971 року,
зміненого 2 жовтня 1979 року, Міжнародної конвенції про охорону
інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення від 26
жовтня 1961 року, прийнятої в Римі, Конвенції про охорону інтересів
виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29
жовтня 1971 року, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної
власності про авторське право та Договору Всесвітньої організації
інтелектуальної власності про виконання і фонограми, 1996 року), а також
у положеннях ряду спеціальних законодавчих актів, які регулюють
відносини суб’єктів інтелектуальної власності у різних сферах
життєдіяльності. Це, наприклад, Закони України «Про телебачення і
радіомовлення» від 21 грудня 1993 року; «Про видавничу справу» від 5
червня 1997 року; «Про рекламу» від 3 липня 1996 року; «Про інформацію»
від 2 жовтня 1992 року; «Про друковані засоби масової інформації (пресу)
в Україні» від 16 листопада 1992 року; «Про професійних творчих
працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 року; «Про
кінематографію» від 13 січня 1998 року; «Про архітектурну діяльність»
від 20 травня 1999 року; «Про пріоритетні напрями розвитку науки і
техніки» від 11 липня 2001 року та інші.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про авторське право і суміжні
права», якщо чинним міжнародним договором, згода на обов’язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що
містяться у законодавстві України про авторське право і суміжні права,
то застосовуються правила міжнародного договору.

Суб’єктів авторського права і суміжних прав об’єднує дух творчої
діяльності. Правовий аспект взаємовідносин полягає в тому, що підґрунтям
для виникнення суміжних прав є твір автора, який може бути певним чином
розповсюджений. Носіями суміжних прав є диригент та музиканти, які
виконують музичний твір композитора; студія звукозапису, яка вперше
здійснила запис компактного диска виконавця; телекомпанія, яка транслює
свої відеограми. Розділ III Закону України «Про авторське право і
суміжні права» забезпечує правову охорону суміжних прав виконавців,
виробників фонограм, організацій мовлення та їх правонаступників.

Таким чином, можна дати наступне визначення суміжним правам. Суміжні
права – це права виконавців на результати творчої діяльності, їх
спадкоємців та осіб, яким на законних підставах передано суміжні майнові
права щодо виконання, права виробників фонограм, відеограм, їх
спадкоємців (правонаступників) та осіб, яким на законних підставах
передано суміжні майнові права щодо фонограм і відеограм, а також
організацій мовлення та їх правонаступників, які охороняються авторським
правом. Суміжні права безпосередньо пов’язані з авторськими правами,
саме тому вони називаються суміжними і охороняються одним Законом.
Особливістю суміжних прав є те, що вони ґрунтуються на використанні
чужих авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з
реалізації, використання вже обнародуваних творів літератури і
мистецтва. Наприклад, поет написав слова, композитор написав музику до
цієї пісні. Але пісня може бути донесена до слухачів тільки певним
виконавцем – співаком. Творчість співака є суміжною творчою діяльністю з
реалізації самої пісні. Із цієї творчої діяльності випливає право
співака на власне виконання пісні, яке одержало назву суміжного права.

Об’єктом суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки,
способу і форми вираження є [4, 449]:

— будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних,
музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

— запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі;

— сповіщення програм шляхом трансляції в ефір і по проводах.

Слід зазначити, що суміжне право виникає внаслідок факту виконання
твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення
передачі організації мовлення. Права виконавців охороняються, якщо:

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється відповідно до
Закону;

3) виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу
організації мовлення, що охороняється відповідно до Закону.

Права виробників фонограм охороняються, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною осо бою з офіційним
місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше опубліковано на території України або опубліковано
на території України протягом 30 днів від дня її публікації в іншій
державі;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні. Права організацій
мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на
території України і здійснюють передачі з передавачів, розташованих на
території України.

Таким чином, сфера суміжних прав є доволі важливим сегментом
суспільно-правових відносин, що зумовлює її розкриття та фіксацію в
українському законодавстві. Сфера суміжних прав стосується створення та
розповсюдження творчого доробку та безпосередньо пов’язана з галуззю
авторського права. Охорона суміжних прав є важливим і специфічним
процесом, який виникає та здійснюється в чітко регламентованих межах і
випадках.

РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТИ СУМІЖНИХ ПРАВ – КАТЕГОРІЇ ТА СПЕЦИФІКА

Суб’єктами суміжних прав є:

— виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах
передано суміжні майнові права щодо виконання;

— виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на
законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

— виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на
законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

— організації мовлення та їх правонаступники.

Виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи
без громадянства незалежно від віку. Виконавець – актор (театру, кіно
тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль,
співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи
будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори
народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо,
а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробник відеограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе
ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або
будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без
нього).

Виробник фонограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе
ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або
будь-яких звуків.

Організацією мовлення є юридична особа — організація ефірного мовлення
чи організація кабельного мовлення. Відповідно, організацією ефірного
мовлення визнається телерадіоорганізація, що здійснює публічне
сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як
власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом
передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерного проміння,
гама-проміння тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з
використанням супутників), а організацією кабельного мовлення –
телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи
телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і
виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за
допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю
(провідникового, оптоволоконного чи іншого виду).

Суб’єкти суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими
правами на колективній основі організаціям, які не мають права займатися
комерційною діяльністю. Такі організації діють на основі і в межах
повноважень, добровільно переданих їм автором та іншими особами, які
мають авторське право і суміжні права. На їх діяльність не поширюються
обмеження, передбачені антимонопольним законодавством.

Важливим аспектом реалізації виконавцями своїх прав є передумова
додержання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб’єктів
авторського права. Виробники фонограм, виробники відеограм мають
додержуватися прав суб’єктів авторського права і виконавців. Організації
мовлення повинні додержуватися прав суб’єктів авторського права,
виконавців, виробників фонограм (відеограм).

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких
формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої
права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках
використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з
латинської літери R у колі – ®, імені (найменування) особи, що має
суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми
(відеограми). За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником
фонограми чи відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені
на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

Виконавцям належать особисті (немайнові) і майнові права. До немайнових
прав виконавців належать право на ім’я, на охорону своїх виступів від
спотворення, право згадування свого імені у зв’язку з використанням
виконання.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам:

— публічне сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

— фіксацію у фонограмах чи відеограмах своїх раніше незафіксованих
виконань;

— відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань,
зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою,
але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони
дали свою згоду;

— розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі,
шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли
вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробникові фонограми
(виробникові відеограми) на її подальше відтворення;

— комерційний прокат, майновий найм своїх виконань, зафіксованих у
фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їхньої згоди на
комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження
виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його
дозволом;

— розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи
відеограмах, через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка
особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час
за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їхньої
згоди на такий вид розповсюдження.

Майнові права виконавців можуть передаватися (відчужуватися) іншим
особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання
виконань, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору і
використання виконань, територія, на яку розповсюджуються передані
права, тощо. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути
нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

У випадках коли виконання використовується в аудіовізуальному творі,
вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво
аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові
права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

У разі коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо
дозволить виробникові фонограми чи відеограми її подальше відтворення,
вважається, що виконавець передав виробникові фонограми чи відеограми
виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм та їх примірників
способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а
також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої
передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої
винагороди за зазначені види використання свого виконання через
організації колективного управління або іншим способом.

Законом також передбачено виключні права виробників фонограм та
відеограм, а саме:

— відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм
у будь-якій формі і будь-яким способом;

— розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників
шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;

— комерційний прокат фонограм, відеограм та їх примірників, навіть після
їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за
їх дозволом;

— публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через
будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до
них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;

— будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;

— ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх
примірників для розповсюдження їх серед публіки.

Зазначені права виробники фонограми та відеограми можуть передавати
іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб
використання фонограм (відеограм), розмір і порядок виплати винагороди,
строк дії договору, строк використання фонограми (відеограми),
територія, на яку поширюються передані права, тощо. Визначені договором
ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки,
встановлені Кабінетом Міністрів України.

Майнові права виробника фонограми чи відеограми, який є юридичною
особою, можуть бути також передані (відчужені) іншій особі у
встановленому Законом порядку внаслідок ліквідації юридичної особи –
суб’єкта суміжних прав.

Якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми
(відеограми) чи за його згодою у цивільний оборот шляхом їх першого
продажу в Україні, то допускається їх подальше розповсюдження шляхом
продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи
його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому
випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий
найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника
фонограми (відеограми).

Допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми
(відеограми) яких опубліковано для використання з комерційною метою, і
виконавців, виконання яких зафіксовано у цих фонограмах (відеограмах),
але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне
використання фонограм і відеограм та їх примірників:

— публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну
демонстрацію відеограми або її примірника;

— публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі
та їх примірниках, в ефір;

— публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі
та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Організації мовлення, до яких належать телерадіоорганізації, мають
виключні права щодо використання своїх програм у будь-якій формі,
дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх
ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх
передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач
у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території
України чи з території України сигналу, що несе програми, органом, який
поширював цей сигнал і для якого він не призначався. Організаціям
мовлення належить право на одержання винагороди за використання їх
передач.

Законом передбачено виключні права виробників фонограм, а саме:
виробники відеограм та фонограм мають право дозволяти чи забороняти їх
відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого
відчуження, а також шляхом здачі в найм, в оренду, прокат та іншої
передачі незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт
фонограм.

Зазначені права виробники відеограм і фонограм можуть передавати іншим
особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання
відеограм і фонограм, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії
договору, використання відеограм і фонограм.

Організації мовлення мають виключні права щодо використання своїх
програм у будь-якій формі, дозволяти чи забороняти публічне сповіщення
своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії,
відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного
сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти
поширення на території України чи з території України сигналу, що несе
програми, органом, який поширював його і для якого цей сигнал із
супутника не призначався. Організаціям мовлення належить право на
одержання винагороди за будь-яке використання їх передач.

ВИСНОВКИ

Норми, які регулюють суміжні права, складають важливий сегмент
суспільно-правових відносин, що безпосередньо пов’язаний з авторським
правом та його охороною. Регулювання охорони суміжних прав здійснюється
в Україні Конституцією, а також численними законами та підзаконними
актами. Нарешті, українське національне законодавство про захист
суміжних прав доповнюється міжнародними нормативно-правовими
документами. Сфера суміжних прав охоплює різноманітні правовідносини,
які виникають між виконавцями, видавцями, перекладачами та іншими
учасниками процесу створення та розповсюдження продуктів творчої
діяльності.

Об’єктом суміжних прав виступає, певним чином, продукція чи відносини
другого порядку, оскільки йдеться про вже створений творчий доробок,
посередниками між автором і реципієнтами якого є виконавець, видавець,
транслятор тощо. Проте суб’єкт суміжних прав також має конституційне
право відстоювати свій внесок у розповсюдження та трансляцію твору, на
своє виконання, на видання тощо. Таким чином, поруч із авторським
правом, суміжні права є невід’ємним атрибутом нормативного регулювання
правовідносин, які виникають у зв’язку з творчою працею, зі створенням
авторської продукції.

Коло суб’єктів суміжних прав є надзвичайно широким, а правовідносини, що
виникають у зв’язку з ними, є надзвичайно різноманітними, включаючи
право на виконання, на розповсюдження (наприклад, друковане видання),
тому структура нормативних актів, які стосуються суміжних прав, досить
розгалужена. Проте, розвиток технологій призводить до постійного
виникнення нових засобів виконання, розповсюдження творів, тож неминучий
подальший розвиток відповідної нормотворчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності : Навчальний
посібник. – Хмельницький : ТУП, 2003. – 135 с.

2. Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11
липня 2001 року № 2627-ІІІ. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3792-12.

3. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. – Донецьк : Сталкер, 2004. – 64 с.

4. Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов, С.Н. Приступа, В.М.
Ігнатенко. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. – 534 с.

5. Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.03 року. – Режим доступу
: http://www.yurincom.com/ua/afftar.

Похожие записи