Європейський університет

м. Києва

Індивідуальна робота на тему:

«Особливості оподаткування прибутку юридичних осіб від операцій з
цінними паперами»

Студентки ІІІ курсу,

131 гр., ФЕМ

Руденко Олександри

Київ – 2009

План

1. Становлення оподаткування прибутку

2. Оподаткування прибутку юридичних осіб від операцій з цінними паперами

1. Становлення оподаткування прибутку

Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб’єктів господарювання
є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість.
Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації,
матеріальними і прирівняними до них витратами.

Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму
прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як
заробітна плата.

Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і
собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє
вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.

Вибір об’єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо
принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для
обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як
позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати
особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних
законодавчих і нормативних документів.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об’єктом
оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток
належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується
регулююча функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності.
Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.

Досвід України у створенні системи оподаткування прибутку (доходу)
свідчить про відсутність чіткої державної концепції податкової політики.
Протягом 1991—1997 pp. неодноразово змінювався об’єкт оподаткування. У
цей період об’єктами оподаткування послідовно були: 1991 p. — прибуток;
1992 p. — валовий дохід; 1993 p. (перший квартал) — прибуток; 1993 (з
другого кварталу)— 1994 pp. — валовий дохід; 1995—1997 pp. (до 1 липня)
— прибуток; з 1 липня 1997 p. — прибуток (дохід).

Така непослідовність у визначенні об’єкта оподаткування, часті суттєві
зміни методики його розрахунку створили значні труднощі для платників
податків і справили негативний вплив на розвиток підприємницької
діяльності взагалі.

Період оподаткування прибутку підприємств 1995—1997 pp. (перше півріччя)
був найтривалішим і свідчив про певну стабілізацію оподаткування
суб’єктів господарювання. Механізм оподаткування прибутку тоді
сформувався згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств»,
що був прийнятий 28 грудня 1994 p. Протягом указаного періоду в
оподаткування прибутку були внесені несуттєві зміни, що не порушували
його механізму в цілому.

Цей період, окрім стабілізації податкової політики, мав кілька інших
позитивних моментів.

По-перше, об’єкт оподаткування визначався в основному шляхом коригування
суми балансового прибутку.

Таке коригування давало змогу:

— виключити подвійне оподаткування (з балансового прибутку
вираховувались податки на землю і з власників транспортних засобів);

—звільнити від оподаткування прибуток, отриманий від володіння
корпоративними правами, а також від придбання державних цінних паперів
(це сприяло розвитку ринку цінних паперів);

— звільнити від оподаткування прибуток, спрямований на фінансування
утримання соціальної інфраструктури підприємства, на благодійну
діяльність, поповнення оборотних коштів.

Оскільки оподаткований прибуток визначався головним чином на підставі
балансового прибутку, податковими адміністраціями здійснювався контроль
за правильним формуванням прибутку підприємств. У підприємств не було
необхідності вести окремий податковий облік.

По-друге, у процесі визначення об’єкта оподаткування, крім оподаткованої
суми балансового прибутку, ураховувалися інші показники. Так, об’єкт
оподаткування збільшувався на суму:

— збитків платника податку від товарообмінних (бартерних) операцій
унаслідок реалізації продукції (робіт, послуг) за цінами, нижчими за
звичайні;

— коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості
продукції (робіт, послуг), що були використані не за цільовим
призначенням (інноваційний фонд підприємства);

— коштів, отриманих платником податку на власні потреби від інших
суб’єктів підприємницької діяльності (матеріальних цінностей і
нематеріальних активів, безповоротної фінансової допомоги).

Це забезпечувало контроль і регулювання відповідних напрямків діяльності
суб’єктів господарювання.

По-третє, нарахований податок на прибуток зменшувався на суму витрат,
здійснених за рахунок чистого прибутку підприємства, спрямованого на
фінансування реконструкції і модернізації активної частини основних
фондів (до 20% нарахованого податку на прибуток). Це сприяло прискоренню
технічного прогресу.

По-четверте, ставки податку були диференційовані за видами діяльності.
За базової ставки оподаткування 30% посередницькі операції
оподатковували в розмірі 45%, ігровий бізнес — у розмірі 60%.

2. Оподаткування прибутку юридичних осіб від операцій з цінними паперами

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють
фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання при
здійсненні операцій з використанням цінних паперів, є:

· Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та
фондовий ринок» (чинний з 16.05.2006 р.);

· Закон України від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР «Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні»;

· Закон України від 01.03.2006 №334/94-вр „Про оподаткування прибутку
підприємств”;

· Уніфікований закон про переказний та простий векселі від 07.06.30 р.
(дата набуття чинності Україною — 06.01.2000 р.);

· Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-III «Про обіг векселів в
Україні» (Закон № 2374-III);

· Закон України від 10.12.1997 р. № 710/97-ВР «Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в
Україні»;

· Закон України від 12.07.2001 р. № 2664-III «Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг»;

· Наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та
підприємництва від 14.03.2001 р. № 49 «Про затвердження Ліцензійних умов
провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів»,
зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.04.2001 р. за №
318/5509;

· Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
23.12.96 р. № 331 «Про затвердження Правил здійснення торговцями цінними
паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах»,
зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.12.1996 р. за №
743/1768;

· Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.99 р. № 632 «Про
затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми
деривативів»;

· Правила випуску та обігу фондових деривативів, затверджені рішенням
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 24.06.1997 р.
№ 13;

· Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV;

· Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV;

· Закон України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку
підприємств», із змінами та доповненнями (далі — Закон № 334/94);

· Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану
вартість», із змінами та доповненнями (далі — Закон № 168/97).

Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) містить окрему главу, яка
присвячена цінним паперам як об’єктам цивільних прав. Питання випуску,
обігу цінних паперів, надання посередницьких послуг при здійсненні
операцій з цінними паперами у сфері господарювання врегульовані також і
в Господарському кодексі України (далі – ГК України).

Легальні визначення цінного папера, які міститься у п. 1 ст. 194 ЦК
України та в абз. 2 п. 1 ст. 163 ГК України, є майже тотожними з однією
лише відмінністю, яка зумовлена розмежуванням сфер правового регулювання
обох кодексів. В Господарському кодексі конкретизовано особу, що може
випускати (видавати) вексель. Відповідно до ГК України такою особою може
бути лише суб’єкт господарювання. Цивільний кодекс не виключає
можливості емісії цінних паперів також і фізичними особами.

Легальне визначення цінного паперу дає змогу виділити його характерні
ознаки:

— цінним папером є документ;

— документ має бути встановленої форми;

— документ має містити відповідні реквізити;

— документ посвідчує грошове або інше майнове право і визначає
взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та
передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску;

— документ повинен передбачати можливість передачі прав, що з нього
випливають, іншим особам.

Лише наявність усіх наведених ознак у сукупності дозволяє віднести той
чи інший документ до цінних паперів.

Відповідно до п. 3 ст. 195 ЦК України цінні папери можуть випускатися у
документарній і бездокументарній формі. Отже, не завжди цінний папір
буде матеріалізовано у паперовому документі.

Цінний папір обов’язково повинен містити реквізити, встановлені законом,
інакше такий цінний папір може бути визнано нікчемним (ст. 196 ЦК
України). Тому, при посвідченні угод з цінними паперами особливу увагу
слід приділяти наявності усіх реквізитів, які зазначені у цінному папері
(сертифікаті). Перелік обов’язкових реквізитів цінних паперів в
залежності від їх виду міститься у Законі України „Про цінні папери і
фондовий ринок”. Зазначене стосується передусім цінних паперів,
випущених в документарній формі. При бездокументарному випуску цінних
паперів або у випадку, коли цінні папери були знерухомлені, сертифікати
цінних паперів власникам не видаються. Підтвердженням права власності на
такі цінні папери є виписка з рахунку у цінних паперів, що видається
зберігачем. Водночас виписка з рахунку у цінних паперах не є цінним
папером і не може бути предметом угод про відчуження цінних паперів.

Правова природа цінного паперу дозволяє виділити дві визначальні його
характеристики. По-перше, цінний папір – це документ, який посвідчує
грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою,
яка його випустила, і власником, тобто фіксує зобов’язальні відносини
(ст. 194 ЦК України). По-друге, цінний папір Цивільним кодексом України
віднесено до категорії речей, які є самостійними об’єктами цивільного
обороту.

З точки зору двоїстої природи цінного паперу, який, з одного боку, є
об’єктом матеріального світу (річчю), а з іншого, – фіксує майнові права
його володільця, у Цивільному кодексі України передбачена можливість
передачі прав із цінного паперу в порядку цесії.

Права із цінного паперу на пред’явника передаються шляхом вручення
цінного паперу, права із іменного цінного паперу – у порядку цесії,
права за ордерним цінним папером – шляхом вчинення індосаменту (пункти 3
– 5 ст. 197 ЦК України).

Водночас, у Господарському кодексі України питання передачі цінних
паперів вирішено інакше. Відповідно до ГК України правовий режим обігу
цінних паперів на пред’явника не відрізняється від режиму, встановленого
у ЦК України. Такі цінні папери обертаються вільно. Іменні ж цінні
папери згідно з п. 3 ст. 163 ГК України передаються шляхом повного
індосаменту, тобто шляхом вчинення передавального напису, який засвідчує
перехід прав за цінним папером.

Таким чином, між ст. 197 ЦК України і ст. 163 ГК України існує
протиріччя, усунути яке вбачається можливим тільки шляхом прийняття
відповідних змін до одного з кодексів.

На сьогодні в Україні існує близько 35 тис. акціонерних товариств. Але,
незважаючи на таку досить велику кількість емітентів, стабільний попит у
інвесторів мають акції небагатьох компаній.

Акції ж більшості українських емітентів не цікавлять приватних
портфельних інвесторів, оскільки дивіденди за ними або не виплачуються
взагалі, або виплачуються нерегулярно і становлять незначні суми. Однією
з основних причин, що обумовлюють небажання підприємств виплачувати
дивіденди, є недосконале законодавство з питань оподаткування прибутку
підприємств.

Порядок оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та
деривативами регулюється п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» (далі — Закон).

Підпунктом 7.6.1 ст. 7 Закону встановлено, що до валових доходів
включається лише позитивне значення фінансових результатів операцій з
торгівлі цінними паперами та деривативами. Зазначений прибуток
(фінансові результати) визначається як перевищення доходів, отриманих
(нарахованих) платником податку в зв’язку із продажем (відчуженням)
цінних паперів і деривативів, над витратами, понесеними (нарахованими)
платником податку в зв’язку із придбанням цінних паперів і деривативів
протягом такого звітного періоду, збільшених на суму некомпенсованих
балансових збитків від таких операцій минулих періодів. При цьому такий
прибуток визначається за кожною операцією з купівлі-продажу цінних
паперів та деривативів окремо.

Для осіб, які не мають статусу торговців цінними паперами, торгівлею
цінними паперами і деривативами вважаються будь-які операції з купівлі
та продажу цінних паперів, тобто визначення прибутку (збитку) з торгівлі
цінними паперами та деривативами для таких осіб можливе лише у разі,
якщо відбулися купівля (витрати) і продаж (дохід) цінних паперів
(деривативів). У разі якщо особа, яка не має статусу торговця цінними
паперами, придбала цінні папери (деривативи) і не реалізувала їх, то
витрати такої особи, понесені (нараховані) в зв’язку із їх придбанням,
не враховуються при визначенні її фінансових результатів операцій з
торгівлі цінними паперами та деривативами.

Відповідно до пп. 7.6.1 ст. 7 Закону, у разі коли протягом звітного
періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв’язку із
придбанням цінних паперів і деривативів, перевищують доходи, отримані
від продажу (відчуження) цінних паперів і деривативів протягом такого
звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів
майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених
статтею 6 цього Закону.

Пунктом 6.1 ст. 6 Закону встановлено, що якщо об’єкт оподаткування
платника податку з числа резидентів за результатами звітного
(податкового) кварталу має від’ємне значення (з урахуванням суми
амортизаційних відрахувань), дозволяється відповідне зменшення об’єкта
оподаткування наступного звітного (податкового) кварталу, а також
кожного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного
погашення такого від’ємного значення об’єкта оподаткування.

Таким чином, платникові податку дозволяється зменшувати позитивне
значення фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та
деривативами наступного звітного (податкового) кварталу на суму
балансових збитків від таких операцій, одержаних у попередніх звітних
періодах і не погашених прибутками від зазначених операцій.

Досить непрозорою є ситуація щодо оподаткування операцій з цінними
паперами та корпоративними правами. Найбільшу проблему при застосуванні
норм законодавства становить неоднозначне їх тлумачення. Так, при
оподаткуванні операцій з цінними паперами та корпоративними правами,
досить часто застосовують узагальнюючі висновки до обох випадків, що, на
нашу думку, не завжди можливо, адже цінні папери та корпоративні права –
це не одне й теж саме.

Ведення податкового обліку здійснюється у відповідності з нормами Закону
України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку
підприємства”, в редакції Закону України від 22 травня 1997 року №
283/97-ВР (Закон № 283/97-ВР) та Закону України від 3 квітня 1997 року №
168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 1.28 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, інвестиція — це господарська
операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних
активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або
майно.

У пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону № 283/97-ВР наводиться визначення
терміну фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає
придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших
фінансових інструментів.

У п. 1.4 ст. 1 Закону № 283/97-ВР дається визначення, що цінний папір –
це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та
відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Статтею 3 Закону України від 18 червня 1991 року № 1201-ХІІ (Закон №
1201-ХІІ ) “Про цінні папери та фондову біржу” передбачені наступні види
цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних
позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські
зобов’язання республіки, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати,
векселі, приватизаційні папери, заставні та іпотечні цінні папери.

У п. 1.8 ст. 1 Закону № 283/97-ВР зазначено, що корпоративне право – це
право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його
частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної
частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі його
ліквідації відповідно до чинного законодавства.

Корпоративні права можуть бути виражені у таких формах як цінний папір
та частки у статутному капіталі .

Чинний Цивільний кодекс України виділяє чотири групи цінних паперів:

· пайові цінні папери,

· боргові цінні папери,

· похідні цінні папери,

· товаророзпорядчі цінні папери.

При цьому необхідно зауважити, що з наведених груп цінних паперів до
корпоративних прав відносяться лише пайові цінні папери, а саме акції.

Згідно ст. 4 Закону № 1201-ХІІ, акція – це цінний папір без
встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному
фонді (капіталі) акціонерного товариства, підтверджує членство в
акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право
його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а
також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного
товариства.

Щодо корпоративного права у формі частки у господарському товаристві –
це право власності на статутний фонд або його частку.

Цінні папери у податковому обліку, як правило, розглядаються в якості
товару, а їх відчуження визнають продажем таких товарів. Але існують
винятки. Так, відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону № 283/97-ВР, цінні
папери, які використовують в операціях з первинного випуску (розміщення)
та операцій з кінцевого погашення (ліквідації) цінного паперу не є
товарами. Доходи від здійснення таких операцій, у відповідності до пп.
4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР, не включаються до валового доходу
підприємства — емітента. А от доходи від здійснення операцій з торгівлі
цінними паперами, згідно пп. 4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР,
включаються до складу валового доходу. Із зазначеного висновок, що
податкове законодавство розмежовує операції з цінним папером на
господарські операції з цінним папером інвестиційного характеру
(операції з цінними папером здійснюються на первинному ринку) та
господарські операції з цінними паперами торгівельного (спекулятивного)
характеру (операції з цінними паперами здійснюються на вторинному
ринку).

Особливі норми оподаткування господарських операцій з цінними паперами
торгівельного (спекулятивного) характеру визначені в п. 7.6 та п. 7.9
(оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов’язаннями) ст. 7
Закону № 283/97-ВР.

Література

1. Закон України від 01.03.2006 №334/94-вр „Про оподаткування прибутку
підприємств”;

2. “Податкова система України” за ред. В.М.Федосова Київ “Либідь 94”

3. Іванченко В. Особливості торгівлі корпоративними цінними паперами в
Україні //Інвестиційна газета, № 27/28, 2006р.

Похожие записи