Національна академія внутрішніх

справ України

Факультет заочного навчання.

Госпрозрахункова форма.

Пошукова робота

на тему

“Новий курс”

президента Ф.Д.Рузвельта

ЗМІСТ

Вступ
стор. 2

1.Передумови впровадження «Нового курсу». стор. 4

2.Суть «Нового курсу».
стор. 6

3.Значення «Нового курсу» у подальшому стор. 10

розвитку США.

4.Значення «Нового курсу» у розвитку інших стор. 13

держав.

5.Висновок.
стор. 15

6.Список використаної літератури.
стор. 16

Вступ

Перш за все хотілося би відповісти на питання «Чому я обрав саме цю
тему?» . На мою думку , вивчення цієї теми може стати мені у нагоді .
Чому? Тому що у цей період США долали економічну кризу , кризу яка за
деякіми економічними проблемами схожа на економічну кризу України .
Наприклад: безробіття , банкрутство підприємств , і таке інше…

У цій темі є багато дуже цікавих і цінних речей — побудова
адміністративного права , перехід держави від монополістичного
капіталізму до державно-монополістичного , методи переходу ,
співвідношення ідей Г.Гувера ідеям Ф.Д.Рузвельта , методи вирішення
багатьох економічних і юридичних проблем і так далі…. Одже для себе я
знайшов у цій темі дуже багато оригінальних способів подолання різних
проблем . А тепер щодо самої кризи…..

Після першої економічної кризи (1920-1921) був тимчасовий затишок аж до
1929 року . Того ж року інші капіталістичні держави подолали наслідки
другої світової війни , у цей же час була ліквідована нестача товарів ,
яка з’явилась завдяки другій світовій війні . На товари , які США
збували на світовому ринку зник попит . У середині 1929 року товарний
ринок був перенасичений , і у США почалась наступна економічна криза .
Згодом ця криза вплинула на весь капіталістичний світ .

Одже , восени 1929 року Сполучені Штати Америки перейшли межу яка
розмежувала два етапа її історії . Криза 1929 – 1933 років була самою
довгостроковою в історії капіталізму . Якщо криза 1920 – 1921 років
продовжувалась лише 9 місяців , то криза 1929 – 1933 років — 44 місяці .
Наслідки цієї кризи були дуже жахливі . Майже 45 мільйонів чоловік
опинились за межою бідності . У період з 1930 до 1932 років , більш ніж
5 тисяч банків оголосили про свою розрахункову неспроможність .
Зачинялись виробничи підприємства , люди опинялися на вулиці без грошей
, роботи і соціального захисту . Найбільш тяжкими роками , так званими
«роками великої депресії» було потім визнанно період з 1929 по 1933 рік
.

У 1933 році , на зміну президенту США Г.Гуверу , до влади
прийшлов Франклін Делано Рузвельт зі своєю адміністрацією . Отримавши
владні повноваження , Ф.Д.Рузвельт одразу почав впроваджувати свою
програму під назвою «Новий курс» . Ця програма — найважливіша подія у
розвитку Сполучених Штатів Америки . Вона , збентежила усю державу , все
її населення і кожного окремого громадянина . Вона змінила весь устрій
державного апарату , ставлення держави до людей , і точку зору що до
соціального захисту населення . З одного боку криза завдала дуже багато
шкоди окремому громадянину , невеликим підприємцям і бізнесменам . З
другого боку впровадження «нового курсу» доповнило законодавство США
багатьма дуже важливими і необхідними законами і постановами що
направлені на поліпшення життя людини , її соціальний захист , на
підтримку підприємств , банків та бізнесменів . Дуже важливе значення
для всього подальшого розвитку США має зв’язаний з «Новим курсом» процес
переростання монополістичного капіталізму у державно-монополістичний .
«Новий курс» передбачував різке посилення державного впливу . Під час
цієї реформи серйозно збільшився державний аппарат , була ускладнена
його структура і функції . За перші два роки кількість федеральних
службовців збільшилась майже на 25 відсотків , було сформовано 35
великих , самостійних відомств і безліч малих підпорядкованих існуючим
міністерствам . А насамперед одне із найважливійших досягнень — це
утворення нової правової галузі , як адміністративне право .

1.Передумови впровадження «Нового курсу».

У 1928 році , у Сполучених Штатах Америки жодна людина не могла собі
уявити , що може трапитись лихо – економічна криза . У державі панував
монополістичний капіталізм , однак восени 1929 року держава відчула
початок кризи .

Перші прояви кризи можна було побачити вже у середині 1929 року , вони
виявлялися в скороченні будівництва , в значному падінні виробництва . У
вересні почались епізодичні зриви курсів на Нью-Йоркській бірже , у
жовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким , а 24 жовтня
почався небачений в історіі США біржевий крах .

Держава не була готова до рішучіх дій що до подолання кризи . Самим
яскравим прикладом була сфера соціального захисту , в якій останнім
прийнятим законом були статути про пауперів , прийняті у першій половині
17 століття . Статути пауперів були такого змісту – “кожна община
повинна мати запаси їжі достатні для підтримки своїх бідняків .”.
Взагалі у державі майже не було законів спрямованих на соціальний захист
незаможніх . У 1929 році закони про допомогу ветеранам мали 44 штати ,
сліпим – 22 штати , людям похилого віку – 10 , про допомогу багатодітним
– всі окрім п’яти штатів . Система допомоги була дуже відсталою , в
цілому дотримувався принцип місцевої відповідальності . У роки “великої
депресії” безробіття стало національним лихом . Проблеми зростання
матеріальної незабезпеченності , голод , хвороби , виселення із квартир
– опинилися на першому плані .

Влітку 1932 року звичайну організацію соціальних служб було замінено
надзвичайними , більш потужними . Діючої системи надходження грошей було
недосить . В 1930 році , Нью-Йорку щомісяця було потрібно майже 1
мільйон доларів (для допомоги) , три роки потому 15-16 мільйонів доларів
. З 1930 по 1933 рік , асигнування на соціальні потреби в Буфало зросли
з 1.395.000 (1\22 частина місцевого бюджету) до 3.821.000 (1\3 частина
місцевого бюджету) . За цей же період в Мінеаполісі індекс допомоги
підскочив зі 150 до 1500 пунктів . Тількі за першій рік кризи витрати на
допомогу у 60 містах з населенням більше 100 тис. Збільшились на 92,3 %
а у 30 містах з населенням не менш 30 тис. чоловік за два роки
(1929-1931) на 217% . З квітня 1932 року по квітень 1933 року розмір
допомоги із громадських джерел в цілому по державі зріс на 105 % .
Витрати на громадські потреби добряче підірвали муніципальні бюджети .
Наприкінці 1932-го року Нью-Йорк , Чікаго , Мілуокі , Цінцінаті ,
Клівленд , Атланта , Дархем та інші , вичерпали повноваження що до
підвищення податків та боргових зобов’язань . Одже , незаможні могли
розраховувати тільки на благодійність , якої явно було не достатньо , а
знайти роботу було майже не можливо .

До 1932 року промислове виробництво в США зменшилось у цілому на 46% ,
а по окремим галузям значно більше . Так виробництво чавуна – на 79% ,
сталі – на 76% , автомобілів – на 80% . Обсяг залізничних перевезеннь
зменшився на 52,7 % . Із 279 існуючих домн працювали тільки 44 . Збитки
корпорацій тільки за 1932 рік перейшли межу 3 мільйонів доларів . За три
роки кризи було визнано банкрутами 5761 банк з суммою вкладів 5 млрд.
долларів .

Аграрну кризу яка почалась ще у 1920-1921 роках к 1929 року ще не бкло
подалано . Нове і дуже стрімке падіння цін відкинуло найменш забезпечені
слої фермерства до самої крайньої межі . У результаті кризи , валовий
прибуток американських фермерів впав з 13,8 млрд. долларів у 1929 році ,
до 6 млрд. долларів у 1932 році . Завдяки кризі держава опинилась на
рівні 1911 року.

Внутрішня політика Г.Гувера .

Президент Гувер був категорично проти допомоги безробітним зі збоку
держави , він вважав , що ця допомога “Підірве віру населення у свої
сили” і “послабить стійкість американського характера” . Одже , усю
допомогу зголоднілим було звалено на плечі благодійних організацій .
Червоний Хрест та інші схожі благодійні суспільства були зобов’зані
збирати гроші серед меценатів .

Для того щоб гальмувати подальшій зріст безробіття , було прийнято
рішення видати новий іміграційний закон , котрий перекрив би кордон для
безробітних із інших держав . Цей закон набув чинності у липні 1929 року
. На його підставі , кожна держава мала свою квоту , пропорційну
національному складу усього населення США у 1920 році . Але цей закон аж
ніяк не вплинув на економіку .

Ще у 1928 році відчувалось наближення аграрної кризи . Одже на
передвиборній компанії Г.Гувер обіцяв розібратися з цим питанням . І він
таки розібрався , прийнявши фермерський закон 15.06.1929 року .
Відповідно до нового закону , було створено Федеральне фермерське бюро
, яке повинно було допомогати фермерам шляхом регулювання цін на
сільськогосподарські продукти . Регулювання цін повинно було
здійснюватись завдяки закупівлі фермерським бюро надлишків виробництва ,
тим самим знижуючи пропозицію і підвищуючи попит . На усі потреби , бюро
отримало 500 млн. долларів . Також бюро повинно було видавати кредити
фермерським кооперативним організаціям , котрі в свою чергу мали змогу
кредитувати малих фермерів .

Не пройшло й два роки , як усі фонди бюро було вичерпано . А ціни на
пшеницю продовжували падати . Восени 1931 року на складах і
зерносховищах фермерського бюро знаходилось майже 250 млн. бушелей
пшениці . Одже , фермерське бюро виявилось безсильним перед обличчям
кризи .

Криза примусила Г.Гувера відступити від своїх переконань . Перші кроки
державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929 року . 5
грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для
розробки нової програми оздоровлення американської економіки . На цьому
засіданні було прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США ,
і тим самим подолати кризу . Ця програма , як і інші , виявилась
неефективною .

Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку , але усі
вони були не зовсім правильними . Одже , адміністрації Гувера не вдалося
подолати кризу .

Вступ у повноваження президента Ф.Д.Рузвельта

Враховуючи ситуацію , губернатор Ф.Д.Рузвельт в листі законодавцям
штата від 07 січня 1931 року , обіцяв що його адміністрація – “стане на
путь невідкладної допомоги” , не дивлячись на те що матеріальна допомога
по безробіттю “суперечить не тільки усім принципам соціальної політики ,
а і усім принципам американського громадянства та здорового державного
управління .”

Одже , коли прийшов до влади , Ф.Д.Рузвельт одразу ж розпочав
аналізувати і шукати методи боротьби із кризою . Ще на передвиборній
кампанії , Ф.Д.Рузвельт казав , що державі та народу потрібно йти “новим
курсом” , одже , і программа Ф.Д.Рузвельта по лікуванню економіки
отримала ім’я “Новій курс”.

Однак , перед прийняттям своїх повноважень у Ф.Д.Рузвельта не було геть
ніякої програми по оздоровленню економіки . Уся його программа (як потім
свідчило його оточення) знаходилась у маленькій записній книжці у
вигляді нотаток . Адже результати були більш ніж кращими .

Повертаючись до передумов впровадження “Нового курсу” , можна сказати що
основною причиною звісно-ж була економічна криза , яка з кожним днем
була все глибшою . На мою думку , без рішучих змін у державному устрію ,
та зміни відношення держави до громадських справ , було не можливо .
Економіку потрібно було лікувати . А повинен був займатись лікуванням
саме уряд . Всеж — такі основна функція держави це регулювання
суспільних відносин , а у США була політика державного “не втручання” .
І доки Ф.Д.Рузвельт не змінив відношення держави до суспільства та
внутрішню політику , криза продовжувалась .

2. Суть «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта .

Нова адміністрація та конгрес перш за все були змушені розібратися з
банківсько-фінінсними проблемами . На початку березня 1933 року банки
припинили функціонувати . Президент був змушений оголосити надзвичайне
положення і зачинити усі банки .

Надзвичайну сесію конгреса було перенесено з 9 березня на 6 , а в перші
години своєї діяльності , конгрес прийняв надзвичайний банківський закон
. Невдовзі , 10 березня , президент видав наказ , який забезпечував
встановлення абсолютного державного контролю над золотом . Цей указ не
давав змоги вивезти його за кордон , та займатися спекуляцією золота .
Уряд отримав матеріальну змогу декретувати золотий зміст доллара , чим
згодом і скористався . Розширив державне втручання в банківську сферу ,
уряд прийняв рішення почати відродження вже с 13 березня . В цей день
було відкрито 12 центральних банків Федеральної резервної системи (ФРС)
. Вранці , ще 250 банків у різних містах було визнано “здоровими” , а 15
березня стали до роботи усі без вийнятку банки .

Наступним кроком адміністрації Ф.Д.Рузвельта , було зменшення кількості
банків . У 1932 році їх було 6145 , а через рік їх вже було 4897 , а за
данними на 1939 рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд. долларів
. Таким чином у період з 1933 по 1939 рік кількість банків зменшилась на
15% , а обсяг їх активів зріс на 37 % .

16.06.1933 року було прийнято ще один “банківський” закон — закон
“Гласса-Стігала” . Він поділяв депозитні та інвестиціонні операції , тим
самим перекриваючи можливість займатися спекулятивними операціями . Ще
одним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які , не
перевищують 2500 долларів . У1934 році сумму , яка підлягає страхуванню
підняли до 5000 долларів . У другій половині 1935 року , 14219 банків ,
які мали вклади на 45 млрд. долларів , повинні були страхувати усі
вклади , які доходили до сумми 5000 долларів .

Згідно до банківського закону 1935 року , рада керівників отримала
контроль над резервом , який повинен залишатися в банках – членах ФРС .
Це означає , що рада зниженням чи підвищенням рівня резерву , мала змогу
впливати на ділову активність . Це дуже важливо тому , що діяльність
банків опинилась під контролем державної влади .

31 січня 1934 року , Ф.Д.Рузвельт видав закон , за яким золотий зміст
доллара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 грама , та встановлено ціну на
золото у розмірі 35 долларів за унцію . Таким чином доллар було
девальвовано на 12 % . Завдяки цим діям процент платні по облігаціях
знизився з 3,76 у 1932 році , до 2,39 у 1940 році . Банкіри також були
змушені знизити процентні ставки в приватних операціях . Корпорації
сплачували по кредитах 2,9 % , а не 4,25 % як раніше .

Але банківська реформа — це не єдине що треба було робити . Була ще
проблема соціального захисту , яка теж хвилювала владу . Одже 12.03.1933
року адміністрація Рузвельта дала добро на асигнування у розмірі 500
млн. долларів , на здійснення допомоги безробітним . Керівником
Федеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА)
призначили Г.Гопкінса . Усього було витрачено на допомогу безробітним
більш ніж 4 млрд. долларів . Однак безробітні віддавали перевагу не
грошовій допомозі , а громадським роботам .

Першою отримала таку допомогу молодь . З квітня 1933 року , почалось
відправлення молоді до лісних таборів , де вони мешкали на повному
державному забезпечені терміном 6 місяців . Одночасно з цим , вони
отримували платню у розмірі 30 долларів , 25 з яких вони повинні були
відіслати до своєї родини . За 1933-1939 роки через ці табори пройшли 2
млн. людей віком до 25 років . Але безробітні це не єдині кому була
потрібна допомога . Так у серпні 1935 року був прийнятий закон який
передбачував два види страхування – по старості та безробіттю . Фонди
для виплат утворювались за рахунок налога на підприємців , робітників та
службовців у розмірі 1% від заробленної суми . Також цим законом був
створений пенсійний ліміт у розмірі 85 долл. на місяць .

З безробіттям все виглядало інакше . Фонди для допомоги утворювались з
налогу у розмірі 1% , яким було обкладено підприємців
приймавших на роботу вісім та більш робітників .

У тісному зв’язку з цими заходами впроваджувалось законодавство
націлене на регулювання операцій на фондових біржах . Так у 1933-1934
роках були прийняті два закони для регулювання біржевої діяльності . На
базі цих законів було створенно “Комісію по торгівлі акціями” . До 1937
року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на
загальну суму 13 млрд. долларів . Іноді комісія зверталась до суду з
проханням не дозволяти тим чи іншим організаціям випуск акцій .

16.06.1933 також було прийнято закон про відновлення промисловості
(National Industrial Recovery Act — НИРА) . Завдяки НИРА за короткий
термін часу було сформовано 557 основних та 189 допоміжних кодексов в
отраслях .

У сфері аграрної політики Ф.Д.Рузвельтом 12.05.1933 року був прийнятий
білль о допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act — AAA) . Цей
білль ставив для себе головною метою підняти рівень цін , щоб
співвідношення між куплею та продажею стало таким як у період з 08.1909
по 07.1914 років . Для досягнення цієї мети було знищено 10,5 млн. акров
хлопчатника , близько 6,5 млн. свіней а також багато іншої продукції .
Також було об’явлено про виплату премій за зменшення посівних платежей .
Но вже у 1936 році , а саме 1 березня , був підписаний закон “о
збереженні плодородія почв та о квотах для внутрішнього ринка” . Цим
законом було відкрито другий етап в аграрній політиці “Нового курсу” .
Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію .

16 лютого 1938 року був прийнятий закон завершуючий аграрну політику
“Нового курсу” . Був він направлений також на регулювання цін , тільки
не шляхом знищення , а шляхом зберігання продукції , яке стимулювалося
урядом .

Одже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було
державне втручання у всі сфери суспільного життя . Якщо порівняти методи
Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта , то можна побачити що спільного в них нічого
нема . Адже Рузвельт не зважав уваги не те що держава втручається у
справи підприємців та громадян . Він бачив виход із економічної кризи
тільки завдяки державному втручанню , та регулюванню урядом економічних
відносин між підприємцями . Одже як ми можемо побачити його программа
державного втручання спрацювала . Почав працювати соціальний захист ,
контроль за виробництвом та збутом продукції , почалось відродження
виробництва , і таке інше… Хоча деякі його методи були трішечкі такими
не гуманними (знищення сільскогосподарської продукції) , но саме завдяки
цим методам держава подолала кризу і почала розвиватися . А основний
метод на мою думку це всеж таки державне втручання , контроль та
регулювання суспільних відносин , чого раніше не було .

Значення “Нового курсу” у подальшому розвитку США.

“Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів . За час
правління Ф.Д.Рузвельта , було прийнято багато нових законів та
положеннь , які діють і по цей час .

Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові відносини
, відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії США ,
проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який
мав реальну владу . Основновною ціллю цього закону було зменшення
класових конфліктів . Але він аж ні як не забороняв робітникам
страйкувати . Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7 . В
статті 8 перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики”
підприємців . Підприємцям було заборонено втручання у здійснення
робітниками прав , перелічених у ст. 7 . Для розслідування жалоб
профспілок та робітників на підприємців , було створено Національне
управління по робітничім відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати
розпорядження які підлягали виконанню , не виконувати ці розпорядження
було можливо тількі після визнання їх недійсними окружним апеляціонним
судом , та підтвердженням цього рішення Верховним судом США .

Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки цьому , на
почетку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка , під натиском безробітніх
, розпочали серію страйків на громадських работах (ВПА) . 9 серпня
того-ж року до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч робітників
. Страйкові рухи все нарастали та нарастали , під’єднуючи до себе нові й
нові міста . Було організовано дуже багато мітінгів , демонстрацій .

І всеж такі вони добилися своєї мети . 19 вересня 1935 року Г.Гопкінс
та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка .
Після п’ятидневних переговоів , профспілкові лідери повернулись додому з
обіцянками влади підняти заробітну платню . В цей же день страйк у
Нью-Йорку був закінчен .

Усього у 1936 році було 48 сидячіх страйка , із яких 35 було проведено
молодими профспілковими організаціями (КВП – комітети виробничих
профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим , що у цьому
році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках . У
1936 році також почалось гарно спланована массова організаційна компанія
по втягненню у спілки робітників главних , високотрестированих галузей
промисловості , котра змінила обличчя американських профспілок ,
підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну
вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюис та
його помічники , як іноді висловлювались історікі буржуазії . Це була
класова боротьба мільйонів , це була героїчна праця тисяч прогресивних
профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного
профспілкового двіженія .

Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон ,
котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року “о встановленні
мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ” . Таким
чином починаючи з 1 жовтня 1936 року любий державний заказ до часних
організацій , з сумою більш ніж 10.000 долл. повинен був бути
гарантованим із боку виробника слідуючими положеннями : підприємець
повинен був дотримуватись умов праці , передбачені статутом ,
дотримуватись рівня заробітної платні , визначеного міністром праці ,
встановити 40 – часовий робочий тиждень , не наймати чоловіків молдше 16
років , та жінок молодше 18 років , не застосовувати працю ув’язнених а
також підтримувати нормальні санітарні умови .

Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром праці
, який мав певні повноваження .

6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що реформи закінчились і
бізнес має “передишку” . Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато
телеграм з задоволеннями його заяви . Але зроблений у 1935 році здвиг
вліво “Нового курсу” (уступки профспілкам та робітничім рухам) залишив
дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господорюючого класу .
Керівництво республіканської партії поставило під сумнів “щирість” цього
жеста . Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла
“платформу американської промисловості”, основні пункти якої вимагали
відмови від втручання Федерального уряду у рішення соціально-економічних
питаннь . Таким чином починався рух промисловців проти реформ “Нового
курсу” , та за відродження старих принципів регулювання економічних
відносин . Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою критикою політики
Ф.Рузвельта виступила Торгова палата . Наприкінці грудня 1935 року , зі
своєю програмою для конгресу виступила “Ліга свободи” . А.Сміт (керівник
опозиції) на банкеті який відбувався у отелі “Mayflover” у Вашінгтоні ,
заявив що президент продався комуністам . С тих пір цей вираз увійшов у
лексікон американців , як фальшивий лозунг проти найнезначнішого
лібералізму у політиці урядових кіл . 18 травня 1936 року , Верховний
суд відмінив закон Д.Гаффі “про регулювання вугільної промисловості” . 1
червня 1936 року під предлогом “захисту контракта”при наймі на роботу”
був онулірован закон штату Нью-Йорк , передбачаючий встановлення
мінімальної заробітної платні для жінок . Но не зважаючи на
протирузвельтовський рух , посилювалось розуміння того , що посилення
ролі держави у фінінсово-економічній сфері було вигідно бізнесу у цілому
. Оцінюючи банківське законодавство “Нового курсу” , Р.Тагвелл писав ,
що уряд знайшов найкращу форму об’єднуючу урядове регулювання та часну
ініціативу . Він лише сумував з того приводу , що не усі банкіри
розуміли , що “ці заходи були основним чином у їх інтересах” . Але тем
не менш жоден із рузвельтовських банківських законів не був відмінений
Верховним судом . Але була одна дуже важлива відміна зі збоку Верховного
суду , він відмінив закон ААА , але зразу після відміни , дивлячись на
критичний стан сільського господарства , був прийнятий інший закон , це
був практично той же самий ААА , тільки з другими методами надходження
грошей для регулювання сільського господарства .

Але всі ці нападки на рузвельтовські реформи , практично нічого гарного
правим силам не принесло .

Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил ,
Ф.Рузвельт та його люди , змогли подолати опір справа та відстояти
законодавство 1935 року . Але далі цьго , вони не пішли .

Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не
вплинути на положення в обох партіях . Після громадянської війни вагома
різниця між цими партіями зникла .

Одже “Новий курс” мав дуже велике значення що до подальшого розвитку
соціальної та економічної політикі . Насамперед він встановив межу між
робітниками та підприємцями . У ході так званої “війни” профспілок та
підприємців з’явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна
платня , 40 годинний робочій день , експлуатація дітей , та інше) , та
визначились права робітників , а це на мою думку має дуже велике
значення дляч подальшого розвитку , та для сучасних Сполучених Штатів .

Значення “Нового курсу” у розвитку

інших держав .

Економічна криза 1929-1933 років затронула в той чи іншій ступені усі
капіталістичні держави . Наслідками виявились – різкий спад світової
торгівлі , посилення боротьби за ринки збуту товарів , загострення
протирічч меж імперіалістичними державами . У світі капітала
розгорнулась справжня торгова та митна війна . Наслідками кризи також
стали обесцінення валют , порушення міжнародних фінансових зв’язків ,
банкрутство банків , створення стерлінгового блока під егідою
Великобританії .

Взагалі що до зовнішньої політикі , адміністарція Ф.Рузвельта
успадкувала її з традиційними основними направленнями та відповідними їм
доктринами : Монро в Латинській Америці , “відкритих дверей” у Азії та
ізоляціонізма у відношені Європи . У двох словах цю політику можна
назвати політикою “доброго сусіда” , як її називають історикі .
Серйозним випробовуванням для політикі “доброго сусіда” була
експроприація Мексикою великих земельних ділянок , які знаходились у
власності громадян США , для проведення аграрної реформи . У вигляді
контрмери США відмінили договір з Мексикою про закупівлю мексиканського
срібла , що призвело до падіння цін на цей метал , та вимагав від
Мексики виплати компенсації . Мексика всеж такі була змушена виплатити
компенсацію , у вигляді виплат нефтяним компаніям .

Завдяки такій політиці була прийнята “Лімська декларація” , на
конференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім (Перу) . У цій декларації
уряди американських держав домовились про континентальну солідарність .
Ця солідарність була виражена у “рішучості захищатись від іноземного
втручання , використовуючи засоби , диктовані обставинами” .

Дуже важливим зовнішньополітичним актом , який заклав основу для
подальших стосунків , було визнання Сполученними Штатами СРСР . Завдяки
нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів
гострішим стало питання щодо відносин на Дальному Сході . Рузвельт вже
було починав розмови про війну із Японією . Встановлення діпломатичних
відносин між США та СРСР , співпало з новими зусиллями СРСР по
забезпеченню всезагального миру . Радянський Союз висунув ідею
Тихоокеанського пакту про ненапад . Сполучені Шати довгі роки не
підтримували цей пакт , хоча і не відмовлялись від нього . Вони
дотримувались так званої мовчанки . При цьому Сполучені Штати були не
проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну . Таким чином США
притримувальсь нейтралітету , який вони закріпили законодавством у
серпні 1935 року . Як предлог для відмови від політичної співпраці з
СРСР , вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних
урядів . Цим законом вони відгородили себе від втручання до справ Європи
. Таким чином США “вмили руки” у самий відповідальний момент . Одже коли
уся Європа робила все можливе для запобігання Фашистській агресії , США
відійшли прикрившись нейтралітетом . Таким чином нормальних політичних
стосунків між СРСР та США у ці часи не виходило . Хоча ще у листопаді
33-го року , вони заключили “джентельменськеий договір” . У цьому
договорі Російська сторона погоджувалась частково погасити борги . В
обмін на це Сполучені Штати прибігли до закону Джонсона , хоча
Радянський союз ніяких обов’язків на себе по старим боргам не брав .
Одже Радянський Союз не мав бажання погоджуватись на небажаний прецедент
. Наприкінці січня 1935 року держдепартаментофіційно заявив про
припинення радянсько-американських переговорів по фінансово-економічним
питанням . Внаслідок цього було зачинено генеральне консульство США у
Москві і т. д…

Завдяки цьому жесту зі збоку Сполученних Штатів , СРСР обмежив імпорт
із США , а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами
Сполученних Штатів .

Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році . У
квітні 1935 року , радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США
. Але Сполученні Штати відмовились . У серпні 1937 року за ініціативою
СРСР була заключена торгова угода . Угода була правовою базою для
двохстороньої торгівлі , та кожен рік продовжувалась , доки у 1951 році
, Сполучені Штати одностороннім актом не денонсували її .

Одже у зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль “Доброго сусіда”
тим самим , вони хотіли відгородити себе від військових дій . Не всі
держави Європи та Світу схвалювали цей вибір . Але всеж такі США
відгородили себе від другої світової війни . І практично не приймали у
ній участі . Цією політикою , США заробили собі ім’я “доброго сусіда” на
довгі роки . Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили . Але
всеж такі під час “нового курсу” було закладено гарну основу для
зовнішньополітичних та економічних відносин . Визнання СРСР відкрило
новий шлях до розвитку . Та на мою думку це було важливим рішенням не
тільки для Сполучених Штатів , а й гарним напрямком для подальшого
розвитку та взаємодії для іншіх держав . Окремо для СРСР .

Висновок.

Із зробленної мною роботи можна зробити дуже обширні висновки . Поперше
про саму націю , їх внутрішній настрій , ідеологію , позиції , та таке
інше…

Але хотілося б зазначити деякі моменти , які мали важливе значення для
розвитку США , інших країн , її внутрішньої та зовнішньої політикі ,
економікі , суспільного устрою та перш за все парвової бази .

На мою думку на першому місці стоїть сам президент , це людина яка
змогла підняти державу із глубокої економічної кризи , підібрати
необхідні методи для подолання кожної окремої проблеми , та на скількі
це можливо відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності
війни) . Його методи по своїм принципам не мали нічого важкого .
Важливим був підхід до тої чи іншої справи , пошук методів , котрі б
підходили до саме цієї проблеми , та задовольнили максимальну кількість
людей . Методи боротьби він був змушений знаходити миттєво , бо того
вимагав стан держави та її економіка . Одже знайдені методи повинні були
підходити , бо на переробку не було часу . Найважливійшими звісно ж були
перші 100 днів після приходу до влади . У ці дні було закладено основу
для подальшої реформи .

Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути
здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам
урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові ,
було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі
, розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по
захисту робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановленно
мінімальну заробітну платню та максималну тривалість рабочого дня .
Після появи профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних
підставах захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення .

Ще хотілося б зазничити вагу деякіх зовнішньополітичних дій . Хоча
деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були
спрямовані насамперед на захист держави в цілому , та кожного
громадянина окремо . Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б
визначити яку роль зіграло визнання Сполученими Штатами СРСР .
Налагодження стосунків в деякій мірі пом’якшили відносини між двома
великими державами , що в майбутньому зіграло дуже важливу роль . Було
заключено доровора націлені на покращення економічних відносин ,
політичних відносин та в інших напрямках . В економічному напрямку було
закладено гарний фундамент для подальшого розвитку взаємовідносин .

А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно
встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час
реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для
подальшого економічного та політичного розвитку .

Список використаної літератури.

1 . “История США” из-во Наука 1985 г.

2 . С.В.Иванов “Война с бедностью Ф.Д.Рузвельта” 1989 г.

3 . В.Е.Коломойцев “100 дней президента Рузвельта” 1997 г.

4 . И.В.Галкин “На пути в Белый дом” 1991 г.

5 . Е.В.Ананова “Новейшая история США” 1962 г.

6 . В.Л.Мальков “Новый курс в США” 1973 г.

7 . М.З.Шкундин “К истории государственно-монополистической социальной
политики” 1980 г.

8 . М.Батурин “США и Мюнхен: из истории американской внешней политики
1937 – 1928 г.г.” 1961 г.

9 . В.Л.Мальков и Д.Г.Наджафов “Америка на перепутье 1929 – 1933 г.г.”
1967 г.

10 . Э.А.Иванян “Белый дом: президенты и политика” 1976 г.

11 . Н.Н.Яковлев “Франклин Рузвельт – человек и политик” 1969 г.

PAGE 2

PAGE 15

Похожие записи