НОРМИ ПРАВД У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ

Поняття, ознаки і види соціальних норм. Їх співвідношення з технічними
нормами

Всі види норм (норма — це певне правило) можна умовно поділити на дві
групи:

— соціальні;.

— технічні.

Технічні норми регулюють діяльність людини, пов’язану з використанням
природних ресурсів (норми витрати палива, електроенергії, води та ін.) і
знарядь праці. Соціальні норми регулюють відносини людей один з одним.

Соціальні норми — правила поведінки загального характеру, що складаються
у відносинах між людьми в суспільстві в зв’язку з проявом їх волі
(інтересу) і забезпечуються різними засобами соціального впливу.

Сутністю соціальних норм є не просто привила, тому що правила існують і
в несоціальних утвореннях, таких, скажімо, як математика, граматика,
техніка та ін. (технічні норми), а правила чітко вираженого соціального
характеру.

Ознаки соціальних норм:

1. Правила (масштаби, зразки, моделі) поведінки регулятивного характеру
— соціально-вольові норми, що історично склалися або цілеспрямовано
встановлені. Вони спрямовують поведінку людей відповідно до закладеної в
нормі ідеальної моделі суспільних відносин, вносять однаковість у
регулювання суспільних відносин і формують безупинно діючий механізм
типових масштабів поведінки;

2. Правила поведінки загального характеру, тобто такі, що не мають
конкретного адресата. Вони розраховані на те, щоб спрямовувати поведінку
людей у рамках відносин даного виду; вступають у дію щораз, коли
виникають відповідні суспільні відносини;

3. Правила поведінки наказового характеру — загальнообов’язкові. Вони
встановлюють заборони, дають еталони поведінки;

4. Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на
поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом,
державним примусом).

Слід зазначити, що соціальні норми виникають у процесі історичного
розвитку і, концентруючи досягнення людства в організації суспільного
життя, передаються з покоління в покоління, тобто є спадкоємними.

Класифікувати соціальні норми можна за різними критеріями.

Види соціальних норм за сферами дії:

— економічні: регулюють суспільні відносини в сфері економіки, тобто
пов’язані з взаємодією форм власності, з виробництвом, розподілом і
споживанням матеріальних благ;

— політичні: регулюють відносини між класами, націями, народностями;
пов’язані з їх участю в боротьбі за державну владу та у її здійсненні,
із взаємовідносинами держави з іншими елементами політичної системи;

• релігійні: регулюють відносини в сфері релігії та між різними
релігіями, специфічні культові дії, засновані на вірі в існування Бога;

• екологічні: регулюють відносини в сфері охорони навколишнього
середовища та ін.

Види соціальних норм за регулятивними особливостями:

• норми моралі;

• норми-звичаї;

• норми права;

• корпоративні норми (корпорація — лат. corporatio — співтовариство,
об’єднання), тобто правила поведінки, які регулюють відносини усередині
різних недержавних організацій (громадських — некомерційних і
комерційних) між їх членами.

Соціальні норми утворюють єдину систему. Норми права співвідносяться із
соціальними як частина з цілим, оскільки вони — важлива, але не одна
лише форма регулювання суспільних відносин.

Норми моралі, норми-звичаї, корпоративні й інші норми взаємодіють із
принципами і нормами права, знаходять у них одну з необхідних форм свого
існування (наприклад, релігійні норми святкування Різдва, Великодня
стали правовими).

Технічні норми посідають своєрідне місце в системі соціального
регулювання, обумовлене тим, що вони регулюють відносини між людьми і
природою, технікою (людина і комп’ютер, людина і знаряддя праці, людина
і виробництво), тоді як соціальні норми — відносини між людьми та їх
об’єднаннями.

Технічні норми — правила, що вказують на найбільш економічні та
екологічно нешкідливі методи, прийоми і засоби впливу людей на
матеріальний світ, їх роботу з технічними і природними об’єктами.
Інакше: це правила доцільного поводження з предметами природи,
знаряддями праці та різними технічними засобами, наприклад, правила
виконання будівельних робіт, інструкції з експлуатації машин і
механізмів.

Технічні норми ґрунтуються на пізнанні законів природи, особливостей
технічних об’єктів (знарядь виробництва та ін.) і являють собою
специфічну мову спілкування людини з матеріальними об’єктами.
Недотримання технічних норм призводить до відповідної реакції з боку сил
природи на конкретні дії людини (каліцтва, травми, хвороби). Так,
невиконання вимоги медичного закладу користуватися одноразовими шприцами
може призвести до інфікування хворого СНІДом, а порушення правил роботи
на електронно-обчислювальній машині не дасть потрібного результату.

Якщо розглядати технічні норми безвідносно до того, регулюють вони
поведінку людей чи ні, то їх можна визначити як суто технічні і
протиставити соціальним нормам, тобто суто технічні норми як абстракція,
відволікання від суспільних відносин, мають таке саме значення, як
правила математики та інших несоціальних утворень, наприклад, правила
поводження з комп’ютерами, телевізорами, стереосистемами, холодильниками
і т.д.

Як тільки технічні норми стикаються з поведінкою людей і люди починають
узгоджувати свої вчинки з технічними вимогами, тобто як тільки технічні
правила перетворюються на загальні правила поведінки (норми), вони
набувають соціального значення. Наприклад, правила гігієни — технічні
норми, що мають соціальне значення. Або інший приклад: технічними
нормами є різні правила, що встановлюють вимоги до якості продукції,
товарів і гарантії ‘їх якості. Ці технічні правила розраховані на
ставлення суб’єктів (колективів) до них у процесі створення продукції
(товарів) і сфері обміну. Тому вони мають соціальний характер.

Спільне у технічних і соціальних норм — їх зв’язок із діяльністю людини.

Відмінності технічних і соціальних норм — в об’єктах і методах
регулювання.

Ознаки соціально-технічних норм:

• обумовленість законами природи і техніки;

• невиразність соціального характеру (не є суто соціальними);

• невиразність засобів суспільного забезпечення (правових, моральних та
інших санкцій);

• виключність використання.

Ряд технічних норм, що діють у матеріально-виробничій і управлінській
сфері і набули соціального значення, набувають правової сили, тобто
перетворюються на техніко-юридичні з ознаками обов’язковості і охорони
державними засобами, аж до примусу. При цьому вони не втрачають свого
організаційно-технічного характеру. Наприклад, правила протипожежної
безпеки, експлуатації атомних станцій, усіх видів транспорту,
енергопостачання, збереження і переміщення вибухових і токсичних
речовин, поводження зі зброєю тощо.

До технічних норм належать:

І. Будівельні норми і правила (БНіПи);

2. Державні стандарти (Держстандарти);

3. Технічні умови виробництва певної продукції;

4. Інструкції з експлуатації машин і механізмів;

5. Норми витрати сировини, палива, електроенергії та ін.
Соціально-технічні норми перетворюються на техніка-юридичні в двох
випадках.

1. Коли держава через відповідні уповноважені органи формулює зміст
соціально-технічних норм, дотримання яких визнається юридичне
обов’язковим. Наприклад, наказ Державної податкової адміністрації
України № 166 від 30.05.1997. «Про затвердження форми податкової
декларації і порядку її заповнення і подання». Інший приклад: інструкція
з дотримання технічних правил робітниками атомної електростанції. Вона
містить соціально-технічні норми, які мають формально-обов’язковий
характер для адресата, і охороняється державою. Інструкція до
електробритви такого характеру не має.

2. Коли держава не формулює зміст соціально-технічних норм, а відсилає
до них (інструкції тощо), але встановлює відповідальність за порушення
їхнього змісту. Вони мають бланкетний або відсильний характер. Так,
ухилення від заборон по техніці безпеки, промисловій санітарії та інших
правил праці, передбачених трудовим законодавством, може спричинити
адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Юридико-технічні норми не можна протиставляти нормам соціальним, тому що
усі без винятку правові норми адресовані людям, регулюють відносини лише
між особами, групами, суспільством і державою (але не відносини між
особою і річчю або явищем природи) і в цьому сенсі вони є соціальними.
Їх іноді називають підвидом соціальних норм або соціальними нормами з
технічним змістом. Таким чином, у матеріально-виробничій і управлінській
сфері (відповідно до рівня розвитку техніки) технічні норми не можуть не
набувати характеру соціальних, а згодом — і якості юридичних норм.

Норми моралі і норми права: їх зв’язок і взаємодія

Мораль — система норм і принципів, які виникають із потреби узгодження
інтересів індивідів один з одним і суспільством (класом, соціальною
групою, державою), спрямовані на регулювання поведінки людей відповідно
до понять добра і зла і підтримуються особистими переконаннями,
традиціями, вихованням, силою громадської думки.

Мораль має історичний характер, але за всіх часів критерієм моральних
норм виступають категорії добра, зла, чесності, порядності, совісті.
Вона охоплює майже всі сфери життя — економіку, політику, право та ін.
За допомогою моралі узгоджується поведінка особи з інтересами
суспільства, долаються суперечності між ними, регулюється міжособистісне
спілкування.

«Золотим правилом» моралі, відомим із найдавніших часів, є таке:

«(не) роби щодо інших так, як ти (не) хотів би, щоб вони робили щодо
тебе».

У багатьох випадках правові норми як би виростали з моральних принципів.

Дотримання норм права є моральний обов’язок громадянина, який
визначається моральною і правовою культурою суспільства.

Правда, жодне суспільство в історії розвитку людства не досягло гармонії
права і моралі.

Спільне у норм права і норм моралі полягає у тому, що вони:

1) діють у єдиному полі соціальних зв’язків, тобто є соціальними
нормами;

2) переслідують спільну мету — встановлення і підтримання порядку в
суспільстві;

3) мають однакове функціональне призначення — впливати на поведінку
людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти)
поведінки;

4) адресовані до всіх або до великої групи людей, тобто є правилами
поведінки загального характеру;

5) мають єдину духовну природу, єдиний ціннісний стрижень —
справедливість. Навіть у класовій державі норми права були вираженням
справедливості, на якій ґрунтуються норми моралі. Останні, у свою чергу,
були обумовлені матеріальним і духовним розвитком суспільства (див.
приклад про кріпосне право в параграфі «Поняття і ознаки права»). Але й
тоді норми права і норми моралі протистояли сваволі та анархії.

Взаємодія норм права і норм моралі в процесі правотворчості:

1. Норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у
суспільстві, виступають як формально (офіційно) визначена міра
справедливості, і тому право в широкому розумінні є моральним явищем.
Наприклад, заборона убивства — це насамперед моральна заборона, а потім
уже правова. Законом передбачена кримінальна відповідальність за наклеп,
давання неправдивих показань, підробку документів, шахрайство, які у
своїй основі мають неправду як аморальне явище. Або конституційна норма
(ст. 63 Конституції України), відповідно до якої особа не несе
відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе,
членів сім’ї чи близьких родичів, є насамперед моральною нормою.

2. Норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі.
Наприклад, зміна ставлення до комерційної діяльності зажадала юридичного
закріплення, оскільки норма, що забороняє комерційну діяльність в
Україні, морально відпала.

3. Норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі,
яка панує в суспільстві. Наприклад, смертна кара в Україні.

Вплив норм моралі на діяльність, пов’язану з реалізацією права:

1. Норми права оцінюються громадянином, який реалізує їх, із погляду
моралі. Навіть технічні, організаційні правила, які не несуть морального
навантаження (наприклад, передбачена законом форма декларації про
прибутки), мають певний вихід на норми моралі.

2. Норми права тлумачаться посадовою особою, яка здійснює
правозастосовну діяльність, відповідно до норм моралі, що панують у
суспільстві. Особливо це стосується тих норм права, котрі містять у
своєму тексті оцінні поняття (наприклад, «цинізм», «особливе
зухвальство» — у Кримінальному кодексі України), їх неможливо зрозуміти
і застосувати без звертання до норм моралі. Так, справедливе,
обгрунтоване і законне судове рішення про наклеп, образу, хуліганство,
статеві злочини багато в чому залежить від урахування моральних норм,
які діють у суспільстві.

3. Правозастосовний процес, включаючи його останню стадію — прийняття
правозастосовного акта, здійснюється з урахуванням норм моралі.
Здавалося б, передбачена законом форма протоколу судового засідання не
торкається будь-яких моральних цінностей, проте будь-які юридичні
правила, які вносять чіткість і певність у взаємовідносини суб’єктів
права в процесі правозастосовної діяльності, не є байдужними для моралі.

Вплив норм права на норми моралі:

1. Норми права сприяють затвердженню прогресивних моральних уявлень.
Наприклад, ст. 21 Конституції України затверджує гуманістичні засади
справедливості: «Всі люди є вільними і рівними у своїй гідності та
правах».

2. Норми права сприяють усуненню перепон на шляху розвитку нових
моральних норм. Наприклад, норма про рівність форм власності —
державної, комунальної, приватної — затверджує у громадян не лише
необхідне почуття відповідальності за цілість державної і комунальної
власності, але й моральне право хазяїна, власника — фермера, приватного
підприємця та ін.

3. Норми права виступають як засоби охорони і захисту норм моралі. Так,
статті Цивільного кодексу спрямовані на захист і охорону таких моральних
цінностей, як добре ім’я, незаплямована репутація, честь, гідність.

Відмінності між нормами моралі і нормами права

Норма моралі Норма права

за походженням

— складається в суспільстві на основі уявлень людей про добро та зло,
справедливість; існувала до виникнення держави; — установлюється
(закріплюється) державою як офіційна міра волі та справедливості; при
первісному ладі не існувала;

за сферою дії

— регулює внутрішнє усвідомлення людиною своєї поведінки в усіх сферах
суспільних відносин; не є інституціональною — не пов’язана з інститутами
суспільства; створюється, поширюється і відмирає повільно протягом
тривалого часу — регулює зовнішню форму поведінки людини в тих сферах
суспільних відносин, що піддаються регулюванню; є інституціональною —
діє в рамках соціальних інститутів; вступає в дію, здійснюється і
скасовується офіційно, у суворо визначеному порядку та часі;

за ступенем деталізації

— виступає як узагальнене безособове правило поведінки у вигляді ідей і
принципів (дотримуватися слова, бути чесним, справедливим тощо); — є
конкретним варіантом поведінки суб’єкта, в якому чітко визначені його
юридичні права і обов’язки, як можливі та належні;

за формою вираження

— не закріплюється в спеціальних актах, міститься у свідомості людей;
набуває обов’язкового значення в міру визнання більшістю членів
суспільства; — одержує закріплення в державних актах (законах, указах,
постановах); після набуття законної сили стає обов’язковою для осіб, що
знаходяться в сфері її дії;

за способом охорони від порушень

— дотримується добровільно, забезпечується внутрішнім переконанням,
громадською думкою (результат — почуття сорому, каяття). —
забезпечується, крім інших способів, державним примусом, застосуванням
заходів юридичної відповідальності (нерідко результат — обмеження в
правах правопорушника, викликане застосуванням до нього санкцій закону).

Похожие записи