Реферат з теорії держави права
Місцеве самоврядування і місцеві органи виконавчої влади
Демократія — це народне правління, яке здійснюється народом заради
народу.
Авраам Лінкольн
1. Поняття про самоврядування. Територіальні громади
Місцеве самоврядування — це особлива форма організації влади на місцях,
яка не є різновидом державної влади і не належить до жодної з трьох
гілок державної влади.
За визначенням ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є
правом територіальної громади —жителів села чи добровільного об’єднання
у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів
України. Наявність у державі визнаного і забезпеченого її законами
місцевого самоврядування є однією з гарантій демократії так само, як і
визнання державою принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу
і судову.
Держави — члени Ради Європи, які підписали Європейську Хартію про
місцеве самоврядування, вважають, що органи місцевого самоврядування
становлять одну з підвалин будь-якого демократичного ладу, а захист і
зміцнення місцевого самоврядування у різних європейських країнах стане
значним внеском у побудову нової Європи.
Суб’єктом (тобто тим, хто є носієм і здійснює права та обов’язки)
місцевого самоврядування є територіальна громада. У Законі України «Про
місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. визначається, що
територіальна громада — це жителі, об’єднані постійним проживанням у
межах села, селища, міста, що є самостійними
адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання
жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Цим Законом забороняються будь-які обмеження права громадян на участь у
місцевому самоврядуванні.
Ефективним і самостійним місцеве самоврядування може бути тільки за
наявності певних грошових і матеріальних ресурсів для задоволення
відповідних потреб територіальних громад. Забезпечуючи цю необхідну
умову, Конституція України встановила, що «матеріальною і фінансовою
основою місцевого самоврядування є майно, доходи місцевих бюджетів, інші
кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад
сіл, селищ, міст, районів у містах.
Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого
самоврядування, фінансове підтримує місцеве самоврядування. Витрати
органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів
державної влади, компенсуються державою.
Другою обов’язковою умовою для забезпечення ефективності системи
місцевого самоврядування є визначення на законодавчому рівні, насамперед
в Основному Законі, сфери питань, які вирішуються органами, місцевого
самоврядування.
За ст. 143 Конституції України Територіальні громади села, селища, міста
безпосередньо “або через утворені ними органи місцевого самоврядування
управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми
соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх
виконання; затверджують бюджети адміністративно-територіальних одиниць і
контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори
відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та
реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують і ліквідовують
комунальні підприємства, організації та установи, а також контролюють
їхню діяльність; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені
законом до їхньої компетенції.
Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі
повноваження органів виконавчої влади. Таким чином держава делегує
частину своїх повноважень органам місцевого самоврядування. Держава
фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок
Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету
окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого
самоврядування відповідні об’єкти державної власності.
Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень
органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої
влади. Але підконтрольні лише в цій частині. Загалом характерною рисою
органів місцевого самоврядування на відміну від органів державної влади
є те, що вони не мають так званої «вертикалі», тобто немає «вищих» і
«нижчих» рад, всі ради діють у межах закону, і «вищими» для них є тільки
територіальні громади, які їх обрали.
2. Органи місцевого самоврядування: ради та їх виконавчі органи. Інші
ланки системи самоврядування
Місцеве самоврядування згідно з Конституцією України здійснюється
територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як
безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські,
селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Формами безпосереднього
здійснення територіальними громадами сіл, селищ, міст своїх самоврядних
повноважень є місцеві вибори та референдуми.
Місцевий референдум — це форма прийняття територіальною громадою рішень
з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом
прямого голосування. Рішення, що прийняте місцевим референдумом у межах
закону, не потребує будь-якого затвердження державними органами і є
обов’язковим для виконання відповідною радою, місцевими органами
державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями і
громадянами на відповідній території.
Формами безпосередньої участі жителів сіл, селищ, міст у здійсненні
окремих повноважень, віднесених до компетенції місцевого самоврядування,
є загальні збори громадян за місцем проживання. Вони можуть скликатися
на рівні будинку, вулиці, кварталу, житлового комплексу, мікрорайону.
Рішення зборів, прийняті в межах чинного законодавства, є обов’язковими
для виконання органами територіальної самоорганізації громадян
(будинковими, вуличними комітетами тощо), усіма громадянами, які
проживають на відповідній території.
Органи місцевого самоврядування складають єдину систему, до якої входять
сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, які складаються з
депутатів, що обираються на основі загального, рівного, прямого
виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Ради
наділено правом представляти інтереси територіальної громади і приймати
від її імені рішення.
Слід зауважити, що Конституцією України передбачено особливий статус
органів місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, який має
визначатися окремими законами.
Сільські, селищні та міські ради можуть мати свої виконавчі органи, які
безпосередньо організовують реалізацію рішень відповідної ради,
утворюються нею, підзвітні і підконтрольні їй.
Виконавчий орган ради очолює відповідно сільський, селищний та міський
голова, який також обирається територіальними громадами на чотири роки
на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного
голосування. Він головує на засіданнях відповідної ради.
Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження,
порядок їх утворення, реорганізації і ліквідації визначається законом.
Обласні і районні ради відповідно до Конституції України є органами, що
представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст
відповідного регіону. Вони не мають своїх виконавчих органів, а голова
районної та голова обласної ради обираються не населенням, а відповідною
радою з числа депутатів і очолюють виконавчий апарат цих рад, який
головним чином має забезпечувати організацію роботи цих рад (підготовку
та проведення сесій рад, інші організаційні питання).
Функції виконавчих органів рад (які не слід плутати з виконавчим
апаратом рад) здійснюють відповідні місцеві державні адміністрації,
тобто відбувається делегування окремих функцій місцевого самоврядування
органам виконавчої влади.
Ще однією ланкою системи органів місцевого самоврядування є будинкові,
вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення, що
створюються за дозволом сільських, селищних, міських рад та за
ініціативою жителів. Вони обираються загальними зборами громадян або їх
представників з метою залучення населення до участі у вирішенні питань,
які віднесені до відання місцевого самоврядування. Це громадські
комітети, які діють на підставі статутів або положень, що приймаються
загальними зборами громадян. Відповідні ради можуть передавати їм окремі
свої повноваження.
3. Органи виконавчої влади на місцях, компетенція місцевих державних
адміністрацій
Владу «на місцях» здійснюють органи місцевого самоврядування разом з
органами державної виконавчої влади. Важливим питанням є співвідношення
їх повноважень, оскільки головна мета у них одна, а за природою влади
вони різні.
Виконавчу владу на місцях здійснюють місцеві державні адміністрації.
Голови місцевих державних адміністрацій формують їх склад, а самі
призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за
поданням Кабінету Міністрів України. При здійсненні своїх повноважень
голови місцевих державних адміністрацій відповідальні перед Президентом
України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні і підконтрольні органам
виконавчої влади вищого рівня.
Змістовну характеристику місцевому самоврядуванню дав на початку XX ст.
відомий вітчизняний юрист і економіст В.В.Водовозов: «…Самоврядування
… означає, що господарськими та іншими справами будь-якої
адміністративної одиниці (провінції, повіту, громади і т. д.) завідують
жителі цієї самої одиниці, а не органи центральної влади; в цьому тільки
сенсі самоврядування і є самостійним інститутом. Самоврядування, отже,
там, де місцеві справи є протилежні загальнодержавним.
Самоврядування передбачає не тільки розмежування сфер компетенції влад
центральних і місцевих, не тільки самостійність останніх, але і взаємну
їх незалежність; воно визнає відмінність самих джерел влади: перші або
володарюють за власним правом («Божією волею»), або отримують її від
усього народу («волею народу»); другі отримують її від місцевого
товариства. …органи місцевого самоврядування діють у порядку і в межах
компетенції, визначених для них верховною урядовою владою».
Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам
виконавчої влади вищого рівня, а у частині повноважень, делегованих їм
відповідними районними чи обласними радами,— цим радам.
Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної
місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України
приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації
висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент
України, відповідно до Конституції України, повинен прийняти рішення про
відставку голови місцевої державної адміністрації.
Це положення є важливою гарантією забезпечення прав місцевого
самоврядування та демократичних засад у державі. Рішення голів місцевих
державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України,
можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або
головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Згідно зі ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на
відповідній території забезпечують:
1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України,
Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;
2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;
3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та
культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного
проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх
національно-культурного розвитку;
4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних
бюджетів;
5) звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;
6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;
7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними
радами повноважень.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
