35

Конституційний Суд України: політико-правова природа, склад, компетенція
(Конституционный Суд Украины: политико-правовая природа, состав,
компетенция)

Курсовая работа, 34 с., 4 раздела, 26 источников.

Объект работы – Конституционный суд Украины как орган конституционной
юрисдикции.

В курсовой работе рассмотрен статус Конституционного Суд Украины в
соответствии с нормами Конституции Украины, исследованы основные черты
Конституционного Суд Украины как судебного органа, рассмотрены его
порядок формирования, функции и полномочия, порядок деятельности.

УКРАЇНА, КОНСТИТУЦІЙНИЙ, СУД, ЮРИСДИКЦІЯ, КОЛЕГІЯ, КОНТРОЛЬ,
ПРОВАДЖЕННЯ, ПРОЦЕДУРА.

Зміст

Вступ 3

1. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної

юрисдикції в Україні

1.1. Конституція України — Основний Закон держави 4

1.2. Конституційний контроль як інститут забезпечення дії

принципу верховенства Конституції 6

1.3. Основні риси Конституційного суду як судового органу 9

2. Порядок формування конституційного Суду і його склад 10

3. Функції та повноваження Конституційного Суду України

3.1. Основні функції Конституційного Суду України 14

3.2. Повноваження Конституційного Суду та судді Конституційного

Суду України 16

4. Порядок діяльності Конституційного Суду України і процедури

розгляду справ

4.1. Форми звернення до Конституційного Суду 21

4.2. Колегії суддів як складові частини Конституційного Суду
23

4.3. Процес конституційного провадження у справі 25

4.4. Процедури розгляду Конституційним Судом певних категорій

справ 27

Висновки 31

Література 33

Вступ

Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України створило умови для
радикальних демократичних перетворень у нашому суспільстві і державі.
Змінилась організація державної влади — відбувся поділ її на
законодавчу, виконавчу і судову. Виникли нові інститути, властиві
суверенній демократичній правовій державі, зокрема, інститути Президента
України, Конституційного Суду, Уповноваженого Верховної Ради з прав
людини, Рахункової палати та ін.

Поряд із змінами в організації держави й суспільства і завдяки їм
відбуваються зміни у правовій системі в цілому. З перших років
незалежності було прийнято значну кількість принципово нових
законодавчих актів України замість колишніх союзних законів і
підзаконних актів та істотно оновлено чимало чинних законів. Складається
якісно нова система права України.

Важливим етапом в українському державотворенні й законотворчості, у
розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня
1996 р. нової Конституції України. Ця Конституція проголосила Україну
суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою,
визнала людину найвищою соціальною цінністю.

Разом з тим, чинна Конституція стала основою якісно нової системи права
України, кожної з її галузей і, насамперед, провідної — конституційного
права України. Вона зумовила оновлення всіх інститутів — конституційного
права: основ конституційного ладу; прав, свобод і обов’язків людини і
громадянина; форм безпосереднього народовладдя; організації державної
влади і місцевого самоврядування тощо.

Конституція України підсумувала попередній розвиток суспільства й
держави, створила об’єктивно необхідні правові основи їх функціонування
і подальшого розвитку, зумовила незворотність цих процесів і нове
ставлення до України інших держав та міжнародних органів й організацій.

1. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в
Україні

1.1. Конституція України — Основний Закон держави

Одним із основоположних принципів організації та функціонування правової
держави є верховенство конституції в системі нормативних актів, її
пряма, безпосередня дія. Конституція держави посідає особливе місце в
системі законів. Вона є Основним Законом України і має верховенство на
всій її території. Конституційна законність є реально діючою системою
конституціоналізму, що забезпечує повну дію конституції.

Конституційна законність означає:

1. Правовий характер самої Конституції України як Основного Закону
держави. Конституція повинна виражати принципи демократії, свободи і
справедливості, закріплювати права і свободи людини і громадянина,
насамперед, ті, що відображені у міжнародних стандартах і нормах,
втілювати засади правової держави.

2. Верховенство Конституції України у правовій системі України.

Усі закони та інші акти органів державної влади й органів місцевого
самоврядування приймаються на основі Конституції. Закони та підзаконні
(у тому числі відомчі) акти, що суперечать Конституції, не мають
юридичної сили. Так, у ст. 8 Конституції України зазначено, що «В
Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і
повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для
захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо
на підставі Конституції України гарантується».

Конституція є одним із найзначніших політичних документів, бо
регламентує політичні відносини, політичну систему, юридичні основи
політики держави, політичних прав і свобод особистості. Вона являє собою
елемент не тільки правової, а й політичної культури суспільства.

Ідеологічне значення Конституції України полягає в тому, що в ній
відображені певні світоглядні цінності, які через Конституцію впливають
на свідомість та поведінку людей, сприяють формуванню їх демократичного
світогляду, політичної та правової культури, соціальної активності.

Разом з тим Конституція України — це, перш за все, юридичний документ.
Її політична та світоглядна спрямованість посилює саме правовий вплив на
суспільний розвиток. Конституція має усі властивості закону, є частиною
діючого права, але частиною особливою.

Конституція як Основний Закон є провідним елементом чинного права і його
стрижнем і базою сучасної правотворчості. Вона, як правило, найбільш
стабільний юридичний акт, який має найвищу юридичну силу. Такий статус
Конституції у правовій системі демократичного суспільства, її особлива
юридична природа визначаються характером і колом суспільних відносин,
які вона покликана регламентувати. Конституція закріплює основи
конституційного ладу, основи правового статусу людини і громадянина,
устрій, організацію державної влади і місцевого самоврядування.

У процесі розвитку, конкретизації в законах конституційних положень не
виключається небезпека їх викривлення, звуження сфери дії прав та
свобод, встановлення таких процедур і механізмів їх реалізації та
захисту, які в силу своєї неповноти, нікчемності можуть ускладнити або
взагалі звести на нівець здійснення цих прав та свобод. Крім того,
низький рівень правосвідомості і правової культури в суспільстві
породжує ще більшу небезпеку — порушення прав і свобод при застосуванні
навіть досконалих законів виданням підзаконних актів, діями посадових
осіб. Тому положення про безпосередню, пряму дію конституції має
принципове значення. Це, зокрема, дозволяє, звертаючись за захистом прав
і свобод до суду, посилатися безпосередньо на конституційні норми.

1.2. Конституційний контроль як інститут забезпечення дії принципу
верховенства Конституції

Принципи верховенства Конституції, конституційної законності не
реалізуються автоматично. Специфічним інститутом забезпечення й охорони
дії принципу верховенства Конституції є конституційний контроль, який
означає спеціалізований механізм охорони конституції як нормативного
правового акта найвищої юридичної сили. Він є специфічною функцією
компетентних державних органів у забезпеченні верховенства конституції в
системі нормативних актів, її прямої, безпосередньої дії в діяльності
суб’єктів суспільних відносин.

Світова практика конституціоналізму свідчить, що державними інститутами,
які здійснюють конституційний контроль, є:

— глава держави, парламент і уряд;

— спеціалізовані органи конституційного контролю у вигляді органів
конституційного нагляду (квазісудові органи);

— судові органи.

Судовим конституційним контролем є перевірка на відповідність
конституції об’єктів такого контролю судовими органами. Існують два
різновиди судового конституційного контролю: 1) конституційний контроль,
здійснюваний судами загальної юрисдикції; і 2) конституційний контроль,
здійснюваний спеціалізованими судами.

Особливість першого різновиду такого контролю полягає у тому, що
конституційність об’єктів контролю перевіряють суди загальної
юрисдикції, розглядаючи конкретні справи за звичайною процедурою
(децентралізований контроль), або верховні (вищі) суди чи їх спеціальні
палати з особливої процедури (централізований контроль).

Так, у США, Аргентині, Норвегії суд загальної юрисдикції може визнати
закон неконституційним. Якщо справа доходить до верховного суду і він
також визнає закон таким, що не відповідає конституції, то таке рішення
верховного суду стає обов’язковим для всіх судів. В Австралії, Індії, на
Мальті конституційність закону має право перевіряти лише Верховний Суд
після того, як справа надійде до нього після розгляду судами нижчого
рівня. Формально закон, визнаний Верховним Судом неконституційним,
продовжує діяти. Але дія його блокована судом, оскільки жоден суд
застосовувати його не буде. Неконституційний закон, таким чином,
позбавляється судового захисту. Фактично він втрачає юридичну силу.
Парламент, як правило, такий закон скасовує Конституційне право України
/ За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики. — К.: Український
центр правничих студій, 1999. — с. 257-258..

Для здійснення конституційного контролю у верховних судах деяких держав
створюються спеціальні конституційні колегії, палати (Конституційна
колегія Національного Суду Естонії тощо).

Особливість другого різновиду судового конституційного контролю полягає
в тому, що конституційність об’єктів контролю перевіряють конституційні
суди (централізований контроль), які мають спеціальну конституційну
юрисдикцію, що здійснюється через процедуру самостійного судочинства —
конституційного правосуддя. Судова конституційна юрисдикція і відповідне
конституційне правосуддя складають конституційну юстицію.

Конституційне правосуддя як різновид правосуддя має такі ознаки: 1)
наявність конституційних судів як спеціалізованих судових органів
конституційного контролю; 2) автономний статус судів в ієрархії судових
органів; 3) самостійна процесуальна форма відправлення конституційного
правосуддя; 4) юридична сила рішень конституційного правосуддя,
рівнозначна юридичній силі конституції; 5) особлива система
законодавства, що регулює конституційне правосуддя.

Конституційне правосуддя — це поєднання двох основ: сутності
конституційного контролю та форми правосуддя, в результаті чого ми маємо
справу з самостійним видом державно-владної контрольної діяльності у
спеціалізованій формі конституційного правосуддя.

Конституційне правосуддя як різновид правосуддя має такі ознаки:

1) наявність конституційних судів як спеціалізованих судових органів
конституційного контролю;

2) автономний статус судів в ієрархії судових органів;

3) самостійна процесуальна форма відправлення конституційного
правосуддя;

4) юридична сила рішень конституційного правосуддя, рівнозначна
юридичній силі конституції;

5) особлива система законодавства, що регулює конституційне правосуддя.

1.3. Основні риси Конституційного суду як судового органу

У Конституції України норма про Конституційний Суд включена до розділу
VIII «Правосуддя» та розділу XII «Конституційний Суд України». У ч. 3
ст. 124 Конституції України (розділ VIII «Правосуддя») говориться, що
«Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами
загальної юрисдикції», а в ст. 147 (розділ «Конституційний Суд України»)
закріплено положення про те, що «Конституційний Суд України є єдиним
органом конституційної юрисдикції в Україні».

Закон України «Про Конституційний Суд» (ст. 4) основними принципами
діяльності Конституційного Суду називає: верховенство права,
незалежність, колегіальність, рівність прав суддів, гласність, повний і
всебічний розгляд справ та обґрунтованість прийнятих ним рішень.
Зазначені вище положення правильно відображають державно-правову основу
його діяльності як судового органу конституційного контролю, який
самостійно і незалежно здійснює судову владу через конституційне
правосуддя.

Є підстави вважати, що Конституційний Суд поруч з судами загальної
юрисдикції складають самостійний вид державної влади — незалежну судову
владу. В юридичній літературі висловлюється й інша точка зору на правову
природу Конституційного Суду. Зокрема, Конституційний Суд розглядається
як орган, що стоїть окремо від трьох гілок влади: законодавчої,
виконавчої і судової.

Необхідно відмітити у зв’язку з цим, що Конституційний Суд як
спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і
відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних
судів здійснюється в певних процесуальних формах, що зближує їх з судами
загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів
судочинства. Закон про Конституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що
діяльність Конституційного Суду ґрунтується на принципах верховенства
права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності,
повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним
рішень. Законодавство деяких країн вводить обмеження на застосування,
наприклад, таких принципів, як гласність і змагальність.

Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за
способом їх формування, складом і, головним чином, за характером справ,
які вони вирішують1 Конституційне право України / За ред. доктора юрид.
наук, проф. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999. — с. 557..
Предметом розгляду конституційних судів є конституційні питання.

Конституційний Суд України реалізує функцію конституційного контролю, що
проявляється через:

— перевірку та оцінку конституційності законів, інших нормативних актів,
договорів, що втрачають юридичну силу у випадку визнання їх
неконституційними;

— забезпечення верховенства та прямої дії Конституції України, захист
прав і свобод особистості, створення «живого» конституційного права.

Конституційний Суд — єдиний орган, компетентний перевіряти
конституційність законів та інших нормативних актів вищого рівня держави
та її суб’єктів. Він розглядає спори про компетенцію, в яких беруть
участь найвищі законодавчі, виконавчі та судові органи держави, дає
офіційне тлумачення Конституції України.

Роль Конституційного Суду України, його конституційна компетенція і
юридична сила прийнятих ним актів слугують забезпеченню балансу влад. І
це суттєво відрізняє його від Верховного Суду України та Вищого
Арбітражного суду України. Саме через Конституційний Суд судова влада
виступає арбітром у спорах між гілками влади. Тому він не лише особливий
судовий орган, частина судової влади, а й один із найвищих
конституційних органів держави. У цьому його двоєдина правова природа.

2. Порядок формування конституційного Суду і його склад

Згідно із ст. 148 Конституції України, ст. 16 Закону України «Про
Конституційний Суд України» суддею Конституційного Суду України може
бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років,
має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як десять років,
проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною
мовою. Судді Конституційного Суду не можуть належати до політичних
партій та профспілок, мати представницький мандат, брати участь у
будь-якій політичній діяльності, обіймати будь-які інші оплачувані
посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької
та творчої.

Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів. Чисельний
склад членів спеціалізованих органів конституційного правосуддя в
зарубіжних країнах — від 6 до 19. Чисельність цих органів визначається,
як правило, конституціями.

Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без
права бути призначеним на повторний строк.

Конституція України (ст. 148) визначає такий порядок формування
Конституційного Суду України: Президент України, Верховна Рада України
та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного
Суду. Досвід інших країн свідчить про різноманітність способів
формування спеціалізованих органів конституційного правосуддя. У деяких
(небагатьох) країнах вони обираються парламентами. В інших — двома
гілками влади: законодавчою і виконавчою. У третій групі країн вказані
органи формуються трьома гілками влади: законодавчою, виконавчою і
судовою. Формування органів конституційного правосуддя різними гілками
влади має на меті забезпечити Їх незалежність і попередити можливість
підпорядкування одній з них.

Попередньо Президент України проводить консультації з Прем’єр-міністром
та Міністром юстиції щодо кандидатур на посади суддів Конституційного
Суду. Призначеною на посаду судді Конституційного Суду вважається особа,
про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений
підписами Прем’єр-міністра та Міністра юстиції (ст. 6 Закону України
«Про Конституційний Суд України»).

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним
голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на
посади суддів Конституційного Суду вносить Голова Верховної Ради, а
також може вносити не менш як 1/4 народних депутатів України від
конституційного складу Верховної Ради. Призначеними на посади суддів
Конституційного Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу
кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від
конституційного складу Верховної Ради України (ст. 7 Закону України «Про
Конституційний Суд України»).

З’їзд суддів України за пропозицією делегатів з’їзду відкритим
голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з’їзду визначає
кандидатури на посади суддів Конституційного Суду для включення в
бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді
Конституційного Суду вважається кандидат, який у результаті таємного
голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з’їзду
суддів України (ст. 8 Закону).

У разі припинення повноважень судці Конституційного Суду відповідно
Президент України, Верховна Рада України у місячний строк, а з’їзд
суддів України у тримісячний строк призначають іншу особу на цю посаду.

Суддя Конституційного Суду вступає на посаду з дня складення ним присяги
судді Конституційного Суду на засіданні Верховної Ради, яке проводиться
за участю Президента України, Прем’єр-міністра, Голови Верховного Суду
не пізніше як через місяць після призначення суддею Конституційного
Суду.

Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному
засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду
лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання
бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропонованих суддями
Конституційного Суду. Головою Конституційного Суду вважається обраний
кандидат, за якого проголосувало більше половини конституційного складу
суддів Конституційного Суду. Обрання Голови Конституційного Суду самими
членами Конституційного Суду є додатковою гарантією незалежності
Конституційного Суду від інших гілок влади.

Голова Конституційного Суду має двох заступників, які обираються за
пропозицією голови Конституційного Суду лише на один трирічний строк
таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Судді Конституційного Суду при здійсненні своїх повноважень є
незалежними і підкоряються лише Конституції України та керуються Законом
про Конституційний Суд України, іншими законами України, крім тих
законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного
Суду України.

Особа судді Конституційного Суду України є недоторканною. Судді
Конституційного Суду не несуть юридичної відповідальності за результати
голосування або висловлювання у Конституційному Суді та в його колегіях,
за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ,
прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України
Конституційне право України / За ред. доктора юрид. наук, проф. В.Ф.
Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999. — с. 560.

Повноваження судді Конституційного Суду припиняються у разі: закінчення
строку призначення; досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку;
неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; порушення
суддею вимог Закону про заборону політичної діяльності та виконання
іншої оплачуваної роботи; порушення суддею присяги; набрання законної
сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства;
визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею
заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

3. Функції та повноваження Конституційного Суду України

3.1. Основні функції Конституційного Суду України

Основними функціями Конституційного Суду України є вирішення питання про
відповідність законів та інших правових актів Конституції України і
офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно з Конституцією України (ст. 150, 151), Законом про Конституційний
Суд України (ст. 13) до повноважень Конституційного Суду належить
прийняття рішень і дача висновків у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради
України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України,
правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам
України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради
для надання згоди на їх обов’язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи
про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

У зарубіжних країнах способи визначення компетенції органів
конституційного контролю залежать від форми здійснення конституційного
правосуддя. За американської форми конституційне правосуддя не
виділяється із загального правосуддя. В цих країнах законодавство не
визначає спеціальний перелік конституційних справ. Конституційні питання
можуть бути в цивільних, кримінальних, адміністративних справах і
розглядаються вони судами загальної юрисдикції в загальному порядку. В
деяких країнах, які застосовують модифіковану американську форму
конституційного правосуддя, на законодавчому рівні закріплюється
компетенція Верховних судів у галузі конституційного правосуддя з певних
питань: конституційності законів, захисту конституційних прав і свобод,
тлумачення конституції, контролю за проведенням виборів, у федеративних
державах — вирішення спорів між федерацією та її суб’єктами. У країнах,
де існують спеціалізовані органи конституційного правосуддя, їх
діяльність обмежується лише вирішенням конституційно-правових питань.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо
законності актів органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші
питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Підставами для прийняття Конституційним Судом рішення щодо
неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є їх
невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією
України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;
перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

3.2. Повноваження Конституційного Суду та судді Конституційного Суду
України

Закон про Конституційний Суд України визначає повноваження судді
Конституційного Суду. Він має право витребувати від Верховної Ради
України, Президента України, Прем’єр-міністра України, Генерального
прокурора України, суддів, місцевих органів державної влади, органів
влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,
посадових осіб, підприємств і організацій усіх форм власності,
політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян
необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються
до розгляду Конституційним Судом. Ухилення від дачі пояснень або відмова
від надання документів, матеріалів, інформації судді Конституційного
Суду тягне за собою відповідальності винних осіб згідно з законом.

До повноважень судді Конституційного Суду України віднесено здійснення
попередньої підготовки питань для їх розгляду Колегією суддів
Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, участь у
розгляді справ.

На стадії підготовки питання до розгляду суддя здійснює попереднє
вивчення переданих йому конституційних подань, звернень, вивчає
нормативно-правові акти, що стосуються поставлених у зверненні питань,
практику застосування цих актів, документальне і казуальне тлумачення.
Такий порядок регулюється лише Регламентом Конституційного Суду України,
хоч має бути закріплений у законі. На цій стадії суддя вирішує питання
про витребування від суб’єктів конституційного подання, конституційного
звернення додаткових матеріалів, документів, якщо їх недостатньо для
прийняття відповідного рішення. Необхідні документи, матеріали та іншу
інформацію з питань, що готуються для розгляду Колегією суддів
Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, суддя має
право витребувати від Верховної Ради України, Президента України,
Прем’єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів,
органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим,
органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ,
організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань
громадян, окремих громадян.

Ухилення від пояснень або відмова у наданні документів, матеріалів,
інформації судді тягне за собою відповідальність винних осіб згідно з
законом.

Суддя Конституційного Суду України не може висловлювати свою думку з
питань, що стосуються провадження у Конституційному Суді, до прийняття
рішення чи підготовки висновку.

Повноваження судді Конституційного Суду та його конституційні права і
свободи не можуть бути обмежені навіть при запровадженні воєнного чи
надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

У Конституції України і Законі України «Про Конституційний Суд України»
встановлено лише основні права судді, однак детально його правове
становище не врегульовано. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про
Конституційний Суд України» статус суддів визначається також законами
України про статус суддів. У статті 4 Закону України «Про статус суддів»
від 15 грудня 1992 року із змінами і доповненнями зазначено, що ним
визначається статус суддів Верховного Суду України, Верховного Суду
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської
міських суддів, районних (міських) суддів, арбітражних та військових
суддів, а статус суддів Конституційного Суду України визначається
Законом України «Про Конституційний Суд України».

У Законі України «Про Конституційний Суд України» не передбачено підстав
для відводу суддів. Цю прогалину необхідно усунути, внести до нього
відповідні зміни.

Слушними є підстави, виписані для відводу у § 18 Закону «Про федеральний
Конституційний Суд Німеччини». Суддя федерального Конституційного Суду
усувається від виконання обов’язків, якщо він: 1) заінтересований у
результатах справи, перебуває або перебував у шлюбі з кимось з його
учасників, є родичем або свояком до другого коліна по боковій лінії або
2) брав участь у розгляді даної справи згідно зі своїми службовими чи
професійними обов’язками Савєнко М. Статус судді Конституційного Суду
України // Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — №2(4). — с.
54-61..

З питань своїх повноважень Конституційний Суд приймає рішення й
висновки. Рішення Конституційний Суд приймає за результатами розгляду
справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної
Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони, інші правові акти або
їх окремі положення» що визнані неконституційними, втрачають чинність з
дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам
актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується у
встановленому законом порядку.

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань офіційного тлумачення
Конституції та законів України; про відповідність Конституції України
чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що
вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов’язковість; щодо
додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про
усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом поіменним
голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Судді
Конституційного Суду не мають права утримуватися від голосування.
Рішення й висновки мотивуються письмово;, підписуються окремо суддями
Конституційного Суду, які голосували за їх прийняття і які голосували
проти їх прийняття, та оприлюднюються. Рішення й висновки
Конституційного Суду є остаточними і не підлягають оскарженню.

Рішення і висновки Конституційного Суду підписуються не пізніше семи
днів після прийняття рішення, дачі висновку і офіційно
оприлюднюються

наступного робочого дня після їх підписання.

Конституційний Суд може відкрити нове провадження у справі при виявленні
нових обставин по справі, що не були предметом його розгляду і прийняття
рішення або дачі висновку у справі.

Рішення і висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов’язковими до
виконання. У разі необхідності Конституційний Суд може визначити у
своєму рішенні, висновку порядок і строки їх реалізації, а також
покласти на відповідні державні органи обов’язки щодо забезпечення
виконання рішення, додержання висновку. Невиконання рішень та
недодержання висновків Конституційного Суду тягнуть за собою
відповідальність згідно з законом.

За законодавством зарубіжних країн рішення органу конституційного
правосуддя є обов’язковим, крім випадків виконання цими органами
консультативної функції. Однак існує відмінність у правових наслідках
рішень органу конституційної юрисдикції в країнах з різними формами
конституційного правосуддя У країнах з американською формою правосуддя
рішення судів загальної юрисдикції є обов’язковим лише для сторін у
конкретній справі при перевірці конституційності правового акта.
Визнання акта неконституційним у цьому випадку не тягне за собою його
відміну, це може зробити лише орган, який його прийняв. Однак на
практиці такий правовий акт вже не буде застосовуватись державними
органами і судами

У країнах з європейською формою конституційного правосуддя рішення
органів конституційної юрисдикції про визнання правового акта
неконституційним відміняє його і є обов’язковим для усіх державних
органів, фізичних і юридичних осіб.

Законодавство деяких країн встановлює особливості при визнанні
неконституційності законів, зокрема, рішення органів конституційного
правосуддя про неконституційність законів не є остаточними, ці рішення
повинні подаватись на затвердження парламенту, який кваліфікованою
більшістю може відхилити рішення органу конституційної юрисдикції. В
деяких країнах парламент або президент мають право відкладального вето
стосовно рішень органів конституційного правосуддя, які можуть подолати
вето при повторному розгляді кваліфікованою більшістю голосів їх членів.

Важливе значення має питання про те, з якого моменту втрачає чинність
нормативний акт, визнаний органом конституційного правосуддя
неконституційним. В зарубіжних країнах існує три варіанти законодавчого
вирішення даного питання. По-перше, нормативний акт визнається нечинним
з моменту введення його в дію (такий варіант був закріплений, зокрема,
ст. 22 Закону про Конституційний Суд України від 3 червня 1992 р.).
По-друге, з певної дати в майбутньому, вказаному в рішенні органу
конституційної юрисдикції. По-третє, з моменту прийняття рішення органом
конституційного правосуддя; такий порядок закріплений Конституцією
України (ст. 152) і чинним законом про Конституційний Суд України (ст.
73). Відмова у новому Законі про Конституційний Суд України від першого
варіанта пов’язана з тим, що визнання нечинним правового акта з моменту
введення його в дію тягне за собою необхідність перегляду усіх судових
та інших рішень, прийнятих на його основі, що істотно впливає на
інтереси громадян і юридичних осіб.

4. Порядок діяльності Конституційного Суду України і процедури розгляду
справ

4.1. Форми звернення до Конституційного Суду

Формами звернення до Конституційного Суду є конституційне подання і
конституційне звернення. Конституційне подання — це письмове клопотання
до Конституційного Суду про визнання правового акта чи його окремих
положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного
договору, про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів
України, а також звернення Верховної Ради про дачу висновку щодо
додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про
усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень
Конституційним Судом щодо конституційності законів та інших правових
актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету
Міністра України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки
Крим є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів
України (підпис депутата не відкликається). Верховний Суд України,
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада
Автономної Республіки Крим.

Суб’єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків
Конституційним судом є: 1) щодо відповідності Конституції України чинних
міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що
вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх
обов’язковість, — Президент України, Кабінет Міністрів України; 2)
стосовно додержання конституційної процедури розслідування і розгляду
справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту —
Верховна Рада України; 3) щодо офіційного тлумачення Конституції та
законів України — Президент України, не менш як сорок п’ять народних
депутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,
Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної
влади. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого
самоврядування .

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Конституційного Суду
України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів
України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав
та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи. Суб’єктами
права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним
Судом щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є
громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи в
Україні.

Конституційний суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі за
таких підстав: відсутність встановленого законодавством права на
конституційне подання чи конституційне звернення; невідповідність
конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим
законодавством; непідвідомчість Конституційному Суду питань, порушених у
конституційному поданні або конституційному зверненні.

4.2. Колегії суддів як складові частини Конституційного Суду

З метою раціональної організації роботи у складі Конституційного Суду
утворюються колегії суддів для розгляду питань щодо відкриття
провадження у справах за конституційними поданнями та колегії судців для
розгляду питань щодо відкриття провадження у справах за конституційними
зверненнями.

Колегія суддів Конституційного Суду у справах за конституційними
поданнями більшістю голосів суддів, які входять до її складу, приймає
процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному
Суді або про відмову у такому провадженні. У разі прийняття Колегією
суддів ухвали про відкриття провадження у справі Конституційному Суді ця
справа вноситься Головою Конституційного Суду на розгляд пленарного
засідання Конституційного Суду. У разі прийняття Колегією судців ухвали
про відмову у відкритті провадження в справі секретар Колегії суддів
направляє матеріали Голові Конституційного Суду для розгляду справи на
засіданні Конституційного Суду.

Колегія суддів Конституційного Суду у справах за конституційним
зверненням приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у
справі в Конституційному Суді або про відмову у такому провадженні в
порядку, встановленому для розгляду справ за конституційними поданнями.

Конституційний Суд на своїх засіданнях розглядає питання щодо відкриття
провадження у справі в Конституційному Суді у разі прийняття Колегією
суддів процесуальної ухвали про відмову у відкритті такого провадження.
У разі прийняття на засіданні Конституційного Суду процесуальної ухвали
про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді ця справа
вноситься Головою Конституційного Суду на розгляд пленарного засідання
Конституційного Суду. Прийнята Конституційним Судом на його засіданні
процесуальна ухвала про відмову у відкритті провадження у справі в
Конституційному Суді є остаточною.

На засіданнях Конституційного Суду розглядаються всі питання, що
потребують вирішення Конституційним Судом, крім тих, що вирішуються на
його пленарних засіданнях Засідання Конституційного суду є повноважним,
якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного суду.
Рішення Конституційного Суду на його засіданнях приймаються, якщо за це
рішення проголосувало більше половини суддів, які брали участь у
засіданні.

На пленарних засіданнях Конституційний Суд приймає рішення і дає
висновки у справах, віднесених Конституцією України (ст.ст. 150, 151) і
Законом про Конституційний Суд України (ст. 13) до повноважень
Конституційного Суду. Пленарне засідання Конституційного Суду є
повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів. Рішення
Конституційного суду приймаються та його висновки даються на пленарному
засіданні, якщо за них проголосувало не менше десяти суддів.

4.3. Процес конституційного провадження у справі

Для забезпечення повноти розгляду справи Колегія суддів Конституційного
Суду під час підготовки справи, Конституційний Суд в процесі провадження
у справі мають право витребувати від Верховної Ради, Президента,
Прем’єр-міністра, Генерального прокурора, суддів, місцевих органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств і організацій усіх
форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян і окремих
громадян необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються
справи. Колегія суддів і Конституційний Суд мають право викликати
посадових осіб, експертів, свідків, громадян, участь яких повинна
забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи

Учасниками конституційного провадження є суб’єкти права на конституційне
подання і конституційне звернення, їхні представники, а також залучені
Конституційним Судом до участі у розгляді справи органи та посадові
особи, свідки, експерти та перекладачі. Неявка з поважної причини
учасника конституційного провадження на пленарне засідання або на
засідання Конституційного Суду може бути підставою для відкладення
розгляду справи. У разі повторної неявки з поважної причини учасника
конституційного провадження Конституційний Суд може прийняти рішення про
розгляд справи за його відсутності У разі неявки без поважної причини
учасника конституційного провадження Конституційний Суд приймає рішення
за його відсутності.

У Конституційному Суді України провадження ведеться, рішення і ухвали
приймаються, висновки даються та оприлюднюються державною мовою.
Учасники конституційного провадження, які не володіють державною мовою,
мають право користуватися послугами перекладача.

Строк провадження у справах за конституційним поданням не повинен
перевищувати трьох місяців, а за конституційним зверненням — шести
місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане
Конституційним Судом невідкладним, строк розгляду такого подання не
повинен перевищувати одного місяця.

Конституційне подання і конституційне звернення надсилаються до
Конституційного Суду без стягнення державного мита. Якщо неодноразове
направлення конституційного подання або конституційного звернення з того
самого питання, що вже розглядалось у Конституційному Суді, є
зловживанням правом, Конституційний Суд після прийняття рішення про
відмову у відкритті провадження у справі може прийняти рішення про
стягнення з суб’єкта права на конституційне подання, конституційне
звернення державного мита у розмірі, встановленому законом.

4.4. Процедури розгляду Конституційним Судом певних категорій справ

Закон про Конституційний Суд України регулює, крім загальних положень
діяльності Конституційного Суду, процедури розгляду ним певних категорій
справ Основною функцією органів конституційного правосуддя є здійснення
контролю за додержанням Конституції в процесі правотворчої діяльності
шляхом перевірки правових актів з точки зору їх відповідності
Конституції. Тому Закон про Конституційний Суд України першим регулює
порядок провадження у справах щодо конституційності законів та інших
правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету
Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Суб’єкти права на конституційне подання з цих питань направляють до
Конституційного Суду конституційні подання, в яких викладаються
аргументи і стверджується про неконституційність відповідних актів,
визначають до трьох представників для участі у розгляді справи.
Конституційний Суд обов’язково залучає до участі в провадженні у справі
представників органів влади, акти яких оспорюються щодо їх
конституційності. У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються
такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються
нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом
рішення про їх неконституційність.

Іншим видом справ, що розглядається Конституційним Судом, є провадження
у справах щодо конституційності правових актів, що викликають спір
стосовно повноважень конституційних органів державної влади України,
органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого
самоврядування. Підставою для конституційного подання є наявність спору
стосовно повноважень вказаних органів, якщо один із суб’єктів права на
конституційне подання, визначених у ст. 40 Закону про Конституційний Суд
України (Президент, не менше як сорок п’ять народних депутатів України,
Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховна Рада
Автономної Республіки Крим), вважає, що правові акти, якими встановлено
повноваження зазначених органів, не відповідають Конституції України. У
резолютивній частині рішення Конституційного Суду дається висновок щодо
конституційності правового акта, яким встановлено повноваження
конституційних органів державної влади України, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд розглядає також справи щодо конституційності актів
про призначення виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого
референдуму в Автономній Республіці Крим. Конституційне подання з питань
дачі висновків щодо конституційності зазначених актів може бути
направлено до Конституційного Суду в строк не пізніше місяця від дня
офіційного оголошення дати призначення, відміни або відстрочення у
встановленому порядку виборів, всеукраїнського референдуму чи місцевого
референдуму в Автономній Республіці Крим. Предметом розгляду
Конституційним Судом є питання щодо конституційності правових актів
Верховної Ради України, актів Президента України та правових актів
Верховної Ради Автономної Республіки Крим про призначення виборів,
всеукраїнського референдуму чи місцевого референдуму в Автономній
Республіці Крим. У разі визнання таких актів неконституційними у рішенні
Конституційного Суду зазначається про припинення діяльності всіх
органів, які були створені для проведення цих виборів чи референдумів,
про знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів і про припинення
фінансування заходів щодо проведення виборів чи референдумів та
повернення державі перерахованих, але не використаних коштів.

Наступним видом справ, які розглядаються Конституційним Судом, є
провадження у справах щодо відповідності законів та інших правових актів
Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів,
Верховної Ради Автономної Республіки Крим конституційним принципам і
нормам стосовно прав та свобод людини і громадянина. Підставами для
порушення питання про відкриття провадження у справі щодо відповідності
норм чинного законодавства принципам і нормам Конституції України
стосовно прав і свобод людини і громадянина є наявність спірних питань
щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку
законів, інших правових актів, виникнення спірних питань щодо
конституційності правових актів, виявлених у процесі загального
судочинства; виникнення спірних питань щодо конституційності правових
актів, виявлених органами виконавчої влади в процесі їх застосування та
Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини у процесі його
діяльності. У разі виникнення у процесі загального судочинства спору
щодо конституційності норми закону, яка застосовується судом,
провадження у справі зупиняється і відкривається конституційне
провадження, справа розглядається Конституційним Судом невідкладно.

Предметом конституційного провадження у справах щодо конституційності
норм законів, якими суперечливо регулюється порядок реалізації
конституційних прав та свобод людини і громадянина, є вирішення спірних
питань конституційності норм двох чи більше законів або актів
міжнародного права, визнаних обов’язковими на території України, що
встановлюють різний порядок реалізації одних й тих самих конституційних
прав та свобод, чим суттєво обмежуються можливості їх використання. У
рішенні Конституційного Суду визначається, норми якого закону є
конституційними, а якого — неконституційними і нечинними.

Конституційний Суд розглядає справи й дає висновки щодо конституційності
чинних міжнародних договорів України та міжнародних договорів України,
що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх
обов’язковість. Питання щодо конституційності чинного міжнародного
договору розглядається Конституційним Судом за конституційним поданням
Президента України, Кабінету Міністрів України. У разі дачі висновків
про невідповідність міжнародного договору Конституції України
Конституційний Суд у цьому ж провадженні вирішує також питання щодо
неконституційності цього договору чи його окремих частин. Питання щодо
конституційності міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради
України для надання згоди на їх обов’язковість, розглядаються
Конституційним Судом за конституційним поданням Президента України,
Кабінету Міністрів України до прийняття Верховною Радою України
відповідного закону. Відкриття конституційного провадження у цих справах
зупиняє розгляд Верховною Радою України питання щодо надання згоди на їх
обов’язковість.

Підставою для відкриття конституційного провадження у справі щодо
додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про
усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є конституційне
подання Верховної Ради України з даного питання. На підставі аналізу
поданих Верховною Радою України документів і матеріалів Конституційний
Суд дає відповідний висновок. В зарубіжних країнах органи
конституційного правосуддя грають різну роль у процедурі імпічменту. В
одних країнах вони дають лише висновки з різних питань, пов’язаних з
процедурою імпічменту, в інших — безпосередньо вирішують питання про
усунення глави держави з поста на підставі звинувачення, висунутого
парламентом.

Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення
Конституції України та законів України є практична необхідність у
з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції
та законів України. Підставою для конституційного звернення щодо
офіційного тлумачення Конституції та законів України є наявність
неоднозначного застосування положень Конституції або законів України
судами України, іншими органами державної влади, якщо суб’єкт права на
конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до
порушення його конституційних прав і свобод. У резолютивній частині
висновку Конституційного Суду офіційно тлумачаться положення Конституції
та законів України, щодо яких було подано конституційне подання чи
конституційне звернення. У разі, якщо при тлумаченні Закону України
(його окремих положень) була встановлена наявність ознак його
невідповідності Конституції України, Конституційний Суд у цьому ж
провадженні вирішує питання щодо неконституційності цього Закону.

Висновки

Конституційний суд України є згідно з Конституцією (ст. 147) єдиним
органом конституційної юрисдикції в Україні, тобто це незалежний від
законодавчої і виконавчої гілок влади спеціальний судовий орган, який
здійснює перевірку нормативних актів на їх відповідність Конституції
України шляхом конституційного судочинства.

Порядок формування та діяльності, завдання, повноваження Конституційного
Суду визначаються Конституцією України (розділ XII) та Законом України
«Про Конституційний Суд України».

Згідно з чинним законодавством Конституційний Суд України складається з
вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України. Конституція України
(ч. 3 ст. 148), Закон «Про Конституційний Суд України» (ст. 16) та
Закону України «Про статус суддів» передбачають досить високі вимоги до
членів Конституційного Суду.

Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції
України як Основного Закону держави на всій території України. Функціями
Конституційного Суду є вирішення питання про відповідність законів та
інших правових актів Конституції України (конституційний контроль) і
офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Формами
звернення до Конституційного Суду є конституційне подання та
конституційне звернення.

Конституційний Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю
або в окремій його частині. Закони, інші правові акти або їх окремі
положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

У справах з питань офіційного тлумачення Конституції України та законів
України; відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам
України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради
України для надання згоди на їх обов’язковість; додержання
конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення
Президента України з поста в порядку імпічменту Конституційний Суд
України дає висновки.

Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом поіменним
голосуванням шляхом опитування суддів Конституційного Суду. Рішення і
висновки Конституційного Суду рівною мірою є обов’язковими до виконання.

Незалежно від формального визначення правової природи конституційних
судів, сама назва цих органів свідчить про те, що вони розглядаються як
особливі органи правосуддя. Конституція України виділяє норми про
Конституційний Суд України в окремий розділ. Цим підкреслюється значення
Конституційного Суду як спеціального органу конституційної юрисдикції.

Конституційне правосуддя, незалежно від організаційних форм його
здійснення, вирішує завдання захисту конституції: забезпечення її
верховенства, принципу розподілу влади, захист прав і свобод людини і
громадянина.

Література

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. / Відомості Верховної Ради,
1996. — №8, ст. 141.

2. Закон України «Про Конституційний Суд» від 3 червня 1992 р. №
2400-ХІІ / Відомості Верховної Ради, 1992. — №33, ст. 471.

3. Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 р. № 2862-ХІІ /
Відомості Верховної Ради, 1993. — №8, ст. 56.

4. Конституційне право України / За ред. доктора юрид. наук, проф. В.Ф.
Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999. — 735 с.

5. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка,
Ю.М. Тодики. — К.: Український центр правничих студій, 1999. — 376 с.

6. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче.
– 1993. – №6. – С.3-12.

7. Козюбра М.І. Конституційний Суд в системі органів державної влади //
Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної
конференції. Листопад 1997 року. / Інститут законодавства Верховної Ради
України. Ред.кол. В.Ф.Опришко (гол.) М.І.Єрофеєв, М.Т. Кравчук та ін. –
К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – С.20-25.

8. Коментар до Конституції України. Наукове-популярне видання. – К.:
Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 378 с.

9. Конституционный контроль и надзор в зарубежных странах – М.: ВНИМ
советского государственного строительства и законодательства, 1990. – 52
с.

10. Копєйчиков В.В. Теоретичні і практичні тлумачення Конституції
України // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – №7. –
С.61-68.

11. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник.
Частина 1. — К.: 1998. — 88 с.

12. Кривенко Л. Конституційний контроль. Крок уперед, два кроки вбік? //
Віче. – 1994. – №5. – С.47-60.

13. Мартиненко П. Конституційний суд України: повноваження у контексті
дворічного досвіду (квітень 1997 – квітень 1999 року) // Вісник
Конституційного Суду України. – 1999. – №4. – С.46-62.

14. Медведчук В.В. Конституційний процес в Україні і організація
державної влади та місцевого самоврядування. – К.: Україна, 1996. – 148
с.

15. Митюков М.А. Юридическая природа конституционных судов стран –
участниц СНГ и Балтии // Журнал российского права. – 1997. – № 12. –
С.108-121.

16. Основи конституційного права України: Підручник. Видання друге,
доповнене. / За ред. В.В.Копєйчикова — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 288 с.

17. Погорілко В.Ф. Актуальні проблеми реформування державної влади в
Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1995. – №3. –
С.21-27.

18. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і
свобод людини // Право України. – 1999. – №4. – С.35-38.

19. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право
України. – 1999. – №1. – С.8-13.

20. Скомороха В., І.Пшеничний. Конституційний контроль: питання розгляду
справ, характеру та змісту рішень Конституційного Суду України // Вісник
Конституційного Суду України. – 1999. – №1. – С.51-63.

21. Савєнко М. Статус судді Конституційного Суду України // Вісник
Конституційного Суду України. — 1998. — №2(4).

22. Тодика Ю.М., Марцеляк О.В. Роль Конституційного Суду України в
забезпеченні конституційних прав і свобод громадян України // Права
людини і громадянина: проблеми реалізації в Україні / Ред. кол.:
П.М.Рабінович (голов.ред.) та ін. – К.: Ін Юре, 1998. – С.51-60.

23. Черкес М. Конституційний Суд в системі органів правової охорони
Конституції // Право України. – 1993. – №3. – С.3-6.

24. Чиркин В.Е. Контрольная власть // Государство и право. – 1993. – №4.
– С.10-18.

25. Шаповал В. Конституційний Суд України: місце в державі і роль у
соціумі // Український правовий часопис. – 1998. – № 3. – С.38-39.

26. Шаповал В. Проблеми розвитку конституційної юрисдикції в Україні //
Вісник Конституційного Суду України. –1998. – №2. – С.45-53.

Похожие записи