Реферат на тему:

Форма держави

План

1. Загальне поняття форми держави.

2. Форма державного правління.

3. Основні види державного устрою.

4. Державний режим.

1. Загальне поняття форми держави.

Розглядаючи державу, як складний суспільний феномен, необхідно знайти
поняття, яке давало б уявлення про основні характеристики тієї чи іншої
держави, про основні шляхи здійснення в ній державної влади.

Таким поняттям є категорія “форми держави”. Отже, форма держави — це
спосіб (порядок) організації і здійснення державної влади. Вона включає
у себе три елементи:

форма державного правління — спосіб, або порядок організації та
взаємодії вищих органів державної влади;

форма державного устрою — порядок організації територіального устрою,
тобто поділу держави на певні складові частини, та співвідношення
держави, як цілого, з її складовими частинами;

форма державного режиму — порядок здійснення державної влади певними
способами і методами.

Таким чином, форма держави — це складне поняття, що характеризує державу
з точки зору існуючих у ній форм правління, державного устрою та
державного режиму.

Форма держави завжди має відповідне правове закріплення. Всі її елементи
мають правову основу — вони фіксуються у конституції, законах та
підзаконних актах. Хоча слід мати на увазі, що закріплені у конституції
положення і реальна дійсність можуть не збігатися і не відповідати
дійсному характеру існуючих відносин. Слід відзначити, що поняття форми
держави, як певної структури, не означає механічної, довільної
сукупності елементів, що її утворюють. Форма держави відображає єдність,
взаємообумовленість об’єднаних у ній елементів, у результаті чого
народжується нова якість, яка не властива жодному з цих окремо взятих
елементів. При цьому, форма правління і державний устрій характеризують,
головним чином, структурний аспект форми держави, а державний режим — її
функціональний аспект. В цілому, форма держави — це така категорія, яка
характеризує єдність структури і територіальної організації, а також
методів здійснення державної влади.

2. Форма державного правління.

Форма державного правління визначається порядком організації, структурою
і взаємодією вищих державних органів влади і управління. Розрізняють дві
основні форми державного правління: монархію і республіку. Монархія — це
форма державного правління, при якій вища державна влада зосереджується
(повністю або частково) в руках однієї особи і передається, як правило,
у спадок.

Монархії притаманні такі юридичні ознаки:

а) безстроковість влади монарха;

б) володіння владою за спадком по праву крові;

в) представництво держави монархом не за дорученням, а за власним
правом;

г) непідпорядкованість влади монарха будь-яким іншим суб’єктам.

Монархії поділяються на дві групи — обмежені та необмежені. Необмежена
монархія — це така монархія, в якій влада монарха не обмежена ні
законом, ні будь-яким представницьким органом влади.

В рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

деспотична монархія, в якій влада монарха обожнюється, а він сам
офіційно визнається божеством або напівбожеством. Цей різновид
необмеженої монархії був характерним для рабовласницьких країн Сходу в
древні часи — Вавилон, Асірія, Єгипет, Китай;

абсолютна монархія характеризується тим, що, хоча в ній монарх і не
визнається надлюдиною, але за ним визнається необмежена влада, що
обумовлюється його приналежністю до правлячої династії. Цей вид монархії
характерний для нових часів. Прикладом такої монархії може бути
Російська імперія десь до 1905 року, у сучасний період це Саудівська
Аравія.

Обмежена монархія — це монархія, в якій влада монарха, тією чи іншою
мірою, обмежується повноваженням і наявністю певних державних органів.

Розрізняють наступні види обмеженої монархії:

дуалістична монархія — це така монархія, в якій монарх вже не має
законодавчої влади, яка перейшла до парламенту, але він ще зосереджує у
своїх руках виконавчу владу і по своїй волі формує уряд, який
відповідальний і підзвітний йому, а не парламенту;

парламентарна (конституційна) монархія — це така монархія, в якій влада
монарха суттєво обмежена у всіх сферах здійснення державної влади, і за
яким тільки формально зберігається статус глави держави, але, як
правило, виключно з представницькими повноваженнями. Виконавча влада
належить уряду, який формується парламентом і лише йому підзвітний.
Абсолютна більшість сучасних монархій — це монархії парламентарні. Їхнє
існування обумовлене національними традиціями, монарх виступає в них, як
символ єдності нації, як символ держави, наприклад королева в Англії,
мікадо (імператор) в Японії.

Республіка (від лат. — справа народу) — форма державного правління, при
якій всі вищі державні органи обираються населенням на певний строк.

Розрізняють наступні види республік:

президентська республіка — це така республіка, в якій повноваження глави
держави, а в деяких випадках і голови уряду, належать президенту, який
обирається непарламентським шляхом (прямими чи непрямими виборами
населення) і формує уряд, що не несе, як правило, відповідальності перед
парламентом (США, Франція, Аргентина).

парламентська республіка — це така республіка, в якій здійснюється
принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни і
формує відповідальний перед ним уряд (Італія, Греція, Індія). Слід мати
на увазі, що і в парламентській республіці можливе існування поста
президента. Але, на відміну від президентської республіки, він
обирається не населенням, а парламентом, йому підзвітний і має виключно
представницькі функції (ФРН, Індія).

Деякі вчені виділяють ще й третій вид — напівпрезидентська, або
президентсько-парламентська республіка — така республіка, в якій глава
держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який підлягає
обов’язковому затвердженню всім парламентом.

3. Основні види державного устрою.

Форма державного устрою характеризує державу з точки зору її
територіального поділу та відповідної організації державних органів.
Державний устрій може проявлятися у простій або у складній формах. До
простої форми державного устрою належать унітарні (єдині) держави.
Унітарна держава — це єдина централізована держава, територія якої
поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, що не володіють
ознаками суверенітету.

До найважливіших юридичних ознак унітарної держави належать такі:

а) до складу унітарної держави не входять державні утворення, які
наділені ознаками суверенітету;

б) вона має єдину систему державних органів;

в) в унітарній державі діє єдина конституція і єдина система
законодавства;

г) в ній існує єдине громадянство;

д) в міжнародних відносинах унітарна держава виступає в єдиному числі.

У сучасному світі більшість держав унітарні.

До складної форми державного устрою належать федерація, імперія і
конфедерація. Федерація — це складна держава (союзна держава), до складу
якої входять кілька державних утворень (суб’єктів федерації), що
володіють суверенітетом.

Розрізняють два види федерації:

федерація, заснована на договорі, суб’єкти якої — суверенні держави, що
зберігають за собою значний обсяг повноважень, аж до права виходу зі
складу федерації;

федерація, заснована на автономії, суб’єкти якої — державні утворення,
що не мають ознак суверенітету, але мають певну самостійність у
вирішенні питань місцевого (автономного) значення.

До юридичних ознак федерації належать:

a) наявність конституції федерації в цілому і конституції у кожному з її
суб’єктів і, відповідно, системи законодавства всієї федерації та
системи законодавства у її суб’єктів;

б) існування громадянства як всієї федерації, так і громадянства її
суб’єктів;

в) в міжнародних відносинах може виступати як федерація в цілому, так і
кожен з її суб’єктів (США, Росія, ФРН).

Другою складною формою державного устрою є імперія — це така форма
державного устрою, при якій держава складається з двох частин
(метрополії та колонії) з принципово відмінною компетенцією.

До юридичних ознак імперії належать:

а) наявність складових частин держави, які знаходяться у принципово
відмінному правовому становищі;

б) метрополія, як основна складова частина імперії, характеризується
тим, що повністю визначає правове становище всієї держави, у тому числі
і складових (колоній), виходячи з власних інтересів;

в) наявність колоній, як складових частин держави, які повністю або
майже повністю позбавлені самостійності у вирішенні будь-яких внутрішніх
та зовнішніх питань.

До форми державного устрою належить і конфедерація, що являє собою союз
держав, об’єднаних для досягнення певних цілей одним або кількома
органами (наприклад, військовими) при збереженні в інших питаннях повної
самостійності.

До ознак конфедерації слід віднести:

а) відсутність загальних для всієї конфедерації законодавчих органів;

б) відсутність загальних для всієї конфедерації законодавства,
громадянства, судової та фінансової систем;

в) рішення загальноконфедеративних органів для членів конфедерації не є
обов’язковими і їхнє невиконання не тягне за собою ніяких санкцій;

г) наявність безумовного права виходу зі складу конфедерації у кожного з
її суб’єктів.

4. Державний режим.

Державний режим — це сукупність форм і методів здійснення державної
влади. Ця категорія дає відповідь на питання, які методи панують у
процесі здійснення державної діяльності і досягнення тих цілей, що
стоять перед державою. Поняття державного режиму не слід ототожнювати з
поняттям політичного режиму. Останній має більш широке значення і
характеризує не тільки методи діяльності державних органів, але й
можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи —
політичних партій, рухів тощо.

Розрізняють такі види державного режиму:

тоталітарний, який характеризується:

а) тотальним контролем держави над усіма сферами суспільного життя;

б) монополізацією влади в руках однієї партії, яка повністю
підпорядкована вождю;

в) безроздільним пануванням однієї ідеології;

г) терористичним поліцейським контролем;

д) мілітаризацією суспільного життя і знищенням громадянського
суспільства (СРСР, фашистські Німеччина, Італія).

авторитарний режим характеризується зосередженням необмеженої влади в
руках однієї особи або групи осіб, обмеженням прав і свобод громадян. На
відміну від тоталітарного режиму, наявна економічна свобода,
допускається існування виборчої системи і боротьба політичних партій у
парламенті (Чилі).

демократичний — передбачає наявність політичного плюралізму,
забезпечення прав і свобод людини, консенсуальний тип політичної
культури, правові гарантії прав і свобод людини.

Похожие записи