ВЖИВАННЯ ЧАСІВ І СПОСОБІВ У СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕННЯХ.

ПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ МЕТИ.

Часи у латинській мові поділяються на головні (praesens, futurum I,
futurum II) та історичні (imperfectum, perfectum, plusquamperfectum). До
головних та історичних часів прирівнюють деякі інші форми з відповідним
часовим значенням.

Часові форми дієслова позначають час і вид дії, а також її відношення до
моменту мовлення і дії, вираженої в іншому реченні.

У головних реченнях, як правило, вживається індикатив, у підрядному –
кон’юнктив. Вибір відповідного кон’юнктива залежить і від часу дії
головного речення, і від відношення дії підрядного речення до дії
головного речення.

Підрядні речення мети

Підрядні речення мети вводяться сполучниками ut (uti) – щоб, ne – щоб
не, neve – і щоб не. Таке ut (ne) називається ut (ne) finale. На
підрядне речення мети можуть вказувати деякі слова в головному реченні,
наприклад: для того, з такою метою тощо.

Присудок підрядного речення мети ставиться в coniunctivus praesentis
після головних часів і в coniunctivus imperfecti – після історичних.

Приклади: 1. Edimus ut vivamus, non vivimus, ut edamus.(Ми їмо, щоб
жити, а не живемо, щоб їсти). 2. Hannibal venenum supsit, ne vivus in
potestatem Romanorum viniret. (Ганнібал прийняв отруту, щоб не потрапити
живим під владу римлян). 3. Pyrrhus, Epirotarum rex, ut auxilium
Tarentinis ferret, in Italiam venit. (Пірр, цар Епіру, прибув до Італії,
щоб надати допомогу тарентійцям).

Речення з ut (ne) finale перекладається рідною мовою підрядним реченням
мети зі сполучником “щоб”. Якщо підмет головного і підрядного речення
мети один і той же, то при перекладі рідною мовою після сполучника “щоб”
ставимо неозначену форму дієслова замість латинської особової форми.

ПІДРЯДНІ ДОДАТКОВІ РЕЧЕННЯ

Ut (ne) obiectivum вживається у підрядних додаткових реченнях: 1) після
дієслів зі значенням “прагнути”, “вимагати”, “досягати” і подібних; 2)
після дієслів зі значенням “боятись”, причому “ ut” вживається для
висловлення бажання, щоб що-небудь сталося

Похожие записи