Присвійні займенники (Possessivpronomen)

Присвійні займенники належать до займенників-прикметників; порівняно
рідко вони вживаються як іменники.

Присвійні займенники відмінюються, як і більшість займенників, за
займенниковим типом. Займенниковий тип відміни характеризується більшою
кількістю флексій, ніж відмінювання іменників (іменний тип відміни). За
займенниковим типом відмінюються обидва види артикля, означений і
неозначений (через те що вони походять від займенників).

Присвійні займенники мають в однині закінчення неозначеного артикля, у
множині — закінчення означеного артикля.

Відмінювання присвійних займенників

Singular

Maskulinum Femininum Neutrum

Nom. Gen. Dat. Akk. mein, unser meines, uns(e)res meinem, uns(e)rem
meinen, uns (e)ren meine, uns(e)re meiner, uns(e)rer meiner, uns(e)rer
meine, uns(e)re mein, unser meines, uns(e)res meinem, uns(e)rem mein,
unser

Plural

Nom. meine uns(е) ге

Gen. meiner uns(e) rer

Dal. meinen uns(e) ren

Akk. meine uns(е) ге

Присвійні займенники вживаються звичайно як означення до іменника. Вони
стоять завжди перед означуваними ними іменниками і перед усіма
прикметниками — означеннями до даного іменника.

Meine Familie

wohnt in diesem Maus.

Meine grosse Familie

Unsere interessanten neuen Sowjetbuecher werden gelesen.

Кожному особовому займенникові відповідає певний пpисвійний займенник.

Singular Plural

ich — mein

du — dein

er — sein

sie — ihr

es — sein wir— unser

ihr — euer

sie — ihr

Sie— Ihr

Для третьої особи однини важливо пам’ятати рід предмета, належність до
якого показує присвійний займенник:

Die Stadt ist sehr schoen. Ihre Strassen sind breit.

Das Dorf liegt am Fuss des Berges. Im Sommer Jreibcn seine Bewohner das
Vieh in die Berge.

Der Artikel in der Wandzeitung gefaellt mir. Sein Anfang aber ist nicht
sehr gut.

В українській мові є присвійний займенник свій, що показує належність до
підмета, якою б особою він не був виражений. У німецькій мові такого
займенника нема.

Належність до підмета показує для кожної особи і роду присвійний
займенник тієї ж особи (роду і числа):

Ich gehe in mein Zimmer

Du gehst in dein Zimmer

Er geht in sein Zimmer

Sie geht in ihr Zimmer

Es (das Kind) geht in sein Zimmer

Wir gehen in unser Zimmer

Ihr geht in euer Zimmer

sie gehen in ihr Zimmer

Sie gehen in Ihr Zimmer у свою (мою) кімнату

у свою (твою) кімнату

у свою (його) кімнату

у свою (її) кімнату

у свою (його) кімнату

у свою (нашу) кімнату

у свою (вашу) кімнату

у свою (їх) кімнату

у свою (Вашу) кімнату

Пpимітка. В українській мові можна часто вживати в одному і тому ж
випадку займенники „мій”, „твій”, „пані”, „ваш” або „свій”.

твою
ваше

Візьми Сідайте на

свою
своє

Але присвійні займенники „його” і „її” належності до підмета; у такому
випадку йменник „свій”:

Вона (він) іде у свою кімнату.

Вона йде в її кімнату (значить у „чужу”).

Похожие записи