Курсова робота з іноземної мови на тему:

Оцінка в виразних порівняльних структурах

Зміст

Вступ 3

Розділ I. Образ як концептуальне підгрунтя для визначення оцінки 5

Трактування поняття “образ” різними науками. Образ в лінгівістиці. 5

Яскравий художній образ та його структура 7

Розділ II. Порівняльні структури 10

3.1 Порівняння як стилістичний прийом 10

3.2 Використання образних порівнянь в художній літературі 13

3.3 Предметне та ситуативне порівняння 16

Розділ III. Семантика оцінки 18

4.1 Денотативне та конотативне значення слова 18

4.2 Ціннісні відношення в мові 20

4.3 Шкала оцінювання 22

4.4 Співвідношення суб’єктивного та об’єктивного в оцінці 25

V. Висновки 29

Список використаної літератури 30

Summary 33

Вступ

Проблема образних порівнянь не є недослідженою цілиною для
лінгвістичної науки. Та вибір нами саме цього класу виражальних засобів
мови зумовлений їх особливою актуальністю – будучи одиницями мовної
системи, вони становлять широкий пласт активно використовуваної лексики,
яка є значною частиною англійської фразеології. Компаративні структури
являють собою систему виражальних засобів в якій з особливою наглядністю
проявляється так звана внутрішня форма мови, багатство власне мовних
виражальних ресурсів, і, разом з тим, виразні порівняння розкривають
склад образного мислення. Лінгвістична проблема порівняння глибинно
пов’язана з літературно-художнім та мовним образами.

Дослідження оціночних значень викликає інтерес у лінгвістів на
етапі коли постає питання співвідношення семантики і прагматики
оціночних значень. Всі сторони функціонування оцінки є неподільними, а
отже значення мовних одиниць нерозривно пов’язані з умовами процесу
комунікації.

Взаємодія об’єктивного та суб’єктивного факторів в порівняльній
оцінці викликає особливий інтерес, адже істинність оцінки взагалі, а тим
паче заснованої на асоціативному мисленні мовника є суперечливою.

Основною метою нашої роботи є дослідити механізм створення та
використання образів, а також помістити об’єкт з його ознаками в певну
зону оціночної шкали.

Матеріал дослідження. В нашому дослідженні були використані
можливості, що відкриваються для лінгвістичних досліджень з появою нових
комп‘ютерних технологій. Ми використовуємо методи корпусного
дослідження, отже робота містить приклади, отримані з корпусу BNC
(British National Corpus, HYPERLINK «http://sara.natcorp.ox.ac.uk»
http://sara.natcorp.ox.ac.uk , 100 мільйонів слів), а також широкої
добірки художньої літератури, яка стала для нас джерелом образних
порівнянь.

Основними завданнями цього дослідження є:

Дати загальну характеристику образності в лінгвістиці та літературі.

Дослідити структуру та типи виразних порівнянь в англійській мові.

Визначити особливості оцінки виразних порівняльних структур та міру
суб’єктивності та об’єктивності оціночного відношення.

Розділ I. Образ як концептуальне підгрунтя для оцінки.

Трактування поняття “образ” різними науками. Образ в лінгвістиці.

Поняття образ є одним з найбільш складних понять і предметом дослідження
багатьох наук – філософії, психології, естетики, літературознавства і
лінгвістики.

При взаємодії людської свідомості з об?єктивним світом в мозку людини
відбувається психічне відтворення об?єкта у вигляді відчуттів,
сприйняття, уявлень, понять, суджень, і висновків – це і є образи у
філософському розумінні.

Для психології образ є перш за все чуттєво-наглядним відображенням
дійсності.

В сучасному літературознавстві слово “образ” розглядається в трьох
значеннях:

образ як живописна деталь, метафора чи інший троп, пов?язаний з
переносом значення, тобто спосіб художнього зображення;

образ як літературний персонаж;

образ як особливий тип пізнання і відображення об?єктивного світу.

В лінгвістиці, і в стилістиці зокрема, загальноприйнятого поняття
“образ” немає. Але все ж таки спробуємо виділити найбільш значущі ознаки
словесного образу в лінгвістиці.

Багато дослідників вважає, що в своїх витоках мова була “зображальною”,
що слово виникало як спосіб фіксації і передачі образу шляхом
використання однієї з ознак тої чи іншої речі в якості представлення
всієї речі, всього образу цієї речі. Таким чином, хоч слово і виникло на
основі конкретних, відчуттєвих сприйняттів речі, воно, тим не менше,
виступало як символ речі, ігноруючі всі інші ознаки образу. В ранніх
формах словесного мистецтва, в обрядовій поезії з?являються елементи
(метафори, епітети, порівнняня) і правила їх поєднання (повтори,
паралелізми), з яких складається самостійна знакова система як основа
художнього мислення.

На основі побутової, щоденної мови формуються ранні художні словесні
образи. Інакше кажучи, в основі процесу переходу практичної мови в
поетичну мову може лежати перетворення мовної картини світу в поетичний
образ світу. “Для первісного мислення характерне пряме ототожнення,
наприклад, об?єкта з його “предком”. Ось чому, наприклад, давньосхідний
вираз типу “дівчина-сарна” розуміли колись не як порівняння, а як пряме
ототожнення, вираження єдиного, синкретичного сприйняття. Коли ж від
цього уявлення відділяється сприйняття, в даному випадку людини як
окремого об?єкта спостереження, то і виникає певна особлива двоїстість
“образу”, в якій один об?єкт – людський, “дівчина” вже не зливається, а
лише уподібнюється іншому – не людському, а тваринному об?єкту, “сарні”,
порівнюється з ним, з його граціозністю, красою, полохливістю. Це і є
зародження раннього художньго образу, образу-порівняння. Формується вже
більш складна система образів: наочного описання, яскравого зображення,
уподібнення, іносказання. Створюється основа всієї сукупності художніх
виражальних засобів – епітетів і метафор, різноманітних тропів і фігур.”

Таким чином, дещо спрощуючи реальний хід історичного розвитку, можно
стверджувати, що становлення і розвиток мови відбувалось від “образної”
до “бeзобразної” мови, знакової, що диктувалось потребами мислення і
комунікації. Ускладнення громадської реальності призводить до
своєрідного відродження на новій, значно вищій основі поетичної,
образної, художньої мови, яка мала не тільки комунікативну і
пізнавально-відображальну функцію, але й функцію естетичну.

Образність в широкому розумінні можна визначити як властивість
поетичної мови передавати не тільки логічну інформацію, але й інформацію
чуттєвого сприйняття за допомогою системи словесних образів, а сам
словесний образ можна визначити як “відрізок мовлення – слово чи
словосполучення, – що несе образну інформацію, значення якої не
еквівалентне значенню окремо взятих елементів даного відрізку”.

1.2 Яскравий художній образ та його структура

Художній образ як одна з форм відображення дійсності є особливим;
специфіка художнього образу полягає в тому, що, даючи людині нове
пізнання світу, він одночано передає і певне ставлення до
відображуваного. Психологічна двоякість образу в мистецтві базується на
тому, що образ відтворює в свідомості минулі відчуття і сприйняття,
конкретизує інформацію, задіюючи спогади про чуттєво-зорові, слухові,
тактильні, температурні і інші відчуття, отримані з досвіду і пов?язані
з психічними переживаннями.

Яскравий образ заснований на використанні подібності між двома далекими
один від одного предметами. Предмети повинні бути достатньо далекими,
щоб їх співставлення було неочікуваним, звертало на себе увагу і щоб
відмінні риси відтіняли подібність. Співставлення одної квітки з іншою
може служити поясненням до її описання, але образності не створює.
Співставлення квітки з сонцем, чи сонця з квіткою, чи вітру з
чортополохом виразно характеризує форму квітки чи колючість вітру чи
чортополоху.

Розглянемо як приклад останні рядки роману Р. Олдінгтона “Смерть
героя”:

Something seemed to break in Winterbourne’s head. He felt he was going
mad, and sprang to his feet. The line of bullets smashed across his
chest like a savage steel whip.

Словесний образ для опису кулеметної черги, що несе смерть, міститься не
в одному слові whip, а у всьому уривку smashed across his chest like a
savage steel whip. Саме значення слова whip (батіг), начичено
асоціаціями болі і насильства. Внутрішня форма цього, що виникла в
наслідок звукової імітації асоціюється з швидким, різким рухом.
Експресивність слова whip підтримується конвергенцією. Епітет savage, зі
свого боку, доповнює образ емоційним і оціночним компонентом.

Аби викликати подібні асоціації, у своєму романі “Мартін Іден” Джек
Лондон порівнює біль героя, викликаний насмішливим поглядом чи криком
дитини з гострим ударом ножа:

He was keenly sensitive, hopelessly self-conscious, and the amused
glance that the other stole privily at him over the top of the letter
burned into him like a dagger- thrust.

The squall of the child went through him like a knife.

Розглядаючи структуру образу, розрізняють:

Позначуване (the tenor) – те, про що йде мова,

Позначаюче (the vehicle) – те, з чим порівнюємо,

Основа порівняння (the ground) – спільні риси порівнюваних понять,

Відношення між першим і другим,

Техніка порівняння як тип тропа,

Граматичні і лексичні особливості порівняння.

В наведеному прикладі з роману Олдінгтона відношення між першим і
другим мало характерне, оскільки вони конкретні. Релавантним є це
відношення в випадку, коли відмінність більш сильна. Наприклад, при
співставленні конкретного та абстрактного і навпаки, а також коли при
різних персоніфікаціях неживе позначуване порівнюється з людською
істотою:

And heaved and heaved, still unrestingly heaved the black sea as if its
vast tides were a conscience.

В цьому контексті вартим уваги є і уособлення – перенесення якостей
людини на різноманітні поняття і неживі предмети. Наприклад, досить
характерним засобом виразності для Шекспіра є уособлення часу. Він
представлений хвилинами, а їх дії описуються дієсловами, що повинні
поєднуватись з назвами осіб:

Like as the waves make towards the pebbled shore,

So do our minutes hasten to their end…

(W. Shakespeare. Sonnet LX)

Частина II. Порівняльні структури.

2.1 Порівняння як стилістичний прийом.

Порівняння – це стилістичний прийом, що полягає в частковому
уподібненні двох об’єктів дійсності (або їх якостей), які відносяться до
різних класів. Порівнювані предмети не ідентичні повністю, вони тільки
чимось нагадують один одного. Констатація їх часткової єдності і дає
нове сприйняття предмета.

Порівняння – це структура, що складається з двох компонентів, суб’єкта
і об’єкта порівняння, пов’язаних показниками операції уподібнення,
такими як like, as, as…..as, as though, as if, such as та інші.
Порівняння може бути лексично вираженим дієсловами seems, resembles,
reminds, looks like, порівняльними оборотами і підрядними порівняльними
реченнями.

Отже, увагу привертає багатоманіття засобів і форм мовної
матеріалізації порівняння. Тому лінгвістична проблема порівняння
характеризується визнаною складністю в силу своєї багатоаспектності.
Логічним здається виходити з уявлення про порівняльну конструкцію як про
ціле, що містить в якості строго обов’язкової частини порівняльний член.
Це може бути компаративний предикат, порівняльний зворот, порівняльне
підрядне речення та інші.

Потрібно розрізняти стилістичні порівняння (simile) від логічних
(comparison), які оперують поняттями, що належать до одного класу, з
метою встановлення їх подібності чи відмінності. Образне порівняння
зазвичай виключає всі якості об’єктів за винятком одного, яке є спільним
для них:

I could see the roof as pink as a slice of salt ham from the top of my
garden. (V. Pritchett)

When her hands were not hard from the endless housework, they were
swollen and red like boiled beef, what of the washing. (J. London)

Багато порівнянь внаслідок їх широкого використання перетворились в
стійкі сполучення, на основі яких сформувались фразеологічні одиниці та
прислів’я і приказки, наприклад: as bright as a button, drunk as a lord,
fit as a fiddle, as like as two peas, as old as the hills.

Крім того, в англійській мові існує цілий ряд клішованих порівнянь, які
підкреслюють подібність різних якостей і дій людини і тварини, що є їх
носіями, напр: sly as a fox, busy as a bee, playful as a kitten, to swim
like a duck, to work like a horse, as quick as a monkey, as poor as a
church mouse, as stubborn as a mule, as strong as an ox..

Структура порівняння відрізняється великою різноманітністю. В
роботах, присвячених образним порівнянням, виділяється декілька типів
порівняння:

порівняння, в якому експліцитно виражено суб’єкт і об’єкт порівняння, і
останній виступає в якості предикативного члена. Функція порівняння
такого типу – виражати шляхом співставлення двох предметів комплекс
ознак предмета, що є темою порівняння.

Наприклад: Unhappiness was like a hungry animal waiting beside the track
for any victim. (G.Greene).

His eyes were like owl’s eyes, piercing, melancholy, dark brown.
(J.Galsworthy).

He dared not go near Ruth’s neighborhood in the daytime, but night found
him lurking like a thief around the Morse home, stealing glimpses at the
windows and loving the ve????????????????????

порівняння, виражене сполученням “А + субстантивна група”, яку можна
розглядати як редуцироване підрядне речення з опущеним підметом.

Наприклад: Who the devil is Avice Crichton?, — She’s the young actress I
know. She’s as pretty as a picture. (S.Maugham).

порівняння, в якому права частина визначає дієслово чи дієслівну групу
лівої частини з такою ж дією, що здійснюється іншим суб’єктом чи тим же
суб’єктом в інших умовах.

Наприклад: He did not know what to do with those arms and hands, and
when, to his excited vision, one arm seemed liable to brush against the
books on the table, he lurched away like a frightened horse. (J.
London).

The singing woman was shut down – like a wireless set, the last sound
was a wail and vibration. (G. Greene)

порівняння, в якому права частина визначає обставину образу дії при
дієслові лівої частини.

Наприклад: Father Thomas watched him intensively, sitting both upright,
like a cobra watching a mangoose.. (G. Greene).

The lift was wire, an’ it was threshin’ around like a snake. (J.
London).

порівняння, в яких порівнюються ситуації. Вони зазвичай виражаються
двома чи декількома реченнями.

Наприклад: I was not surprised, but I was thrilled, when the door behind
him slowly opened. It was like seeing the film of the book. (M. Spark).

He thrilled deliciously at the remembrance. Like a rose-petal, he
thought; cool and soft as a snowflake. (J. London).

I must ‘a’ missed ’em, he announced. What I read was the real goods. It
was all lighted up an’ shining, an’ it shun right into me an’ lighted me
up inside, like the sun or a searchlight. (J. London).

Порівняння можуть базуватись на метафорі, коли співставлювані поняття
повністю тотожні, і на метонімії, коли при співставлені понять
порівнюються тільки їх окремі риси. В свою чергу, і метафора, і
метонімія містять приховане порівняння. Але, все ж, ці поняття слід
відрізняти, адже метафора є семантичним зсувом у словесній формі в
специфічному лексичному оточенні, що виключає буквальне розуміння.
Порівняння ж, за визначенням Черемисіної, є загальною схемою побудови
складного знаку, незалежно від зовнішнього оточення.

2.2 Використання образних порівнянь в художній літературі

Письменники створюють надзвичайно яскраві, образні порівняння завдяки
неочікуваності порівняння різнопланових понять. Confucius’s beard
hung meagerly like a waterfall in the

dry season. (G. Greene).

A big wardrobe stood open and two white suits hang there like

the last teeth in an old mouth. (G. Greene).

Шекспір описує свою кохану за допомогою ряду негативних порівнянь:

My mistress’ eyes are nothing like the sun,

Coral is far more red than her lips’ red,

If snow be white, why then her breasts are dun;

If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damask’d and white,

But no such roses see I in her cheeks…

(W. Shakespeare. Sonnet CXXX)

Джек Лондон є майстром образного порівняння, його твір “Мартін Іден”
насичений високохудожніми уподібненнями, що малюють в нашій уяві яскраві
картини і образи, дають можливість пройнятися світовідчуттям героїв. Для
Мартіна Ідена музика видавалась п’янким напоєм, наркотиком, що викликав
яскраві видіння:

He was remarkably susceptible to music. It was like strong drink, firing
him to audacities of feeling, — a drug that laid hold of his imagination
and went cloud-soaring through the sky. It banished sordid fact, flooded
his mind with beauty, loosed romance and to its heels added wings.

Душа його розкривалась як квітка сонячному світлу і підносила над
бідняцьким минулим і незгодами життя:

His nature opened to music as a flower to the sun, and the

transition was quick from his working-class rag-time and

jingles to her classical display pieces that she knew

nearly by heart.

Навколишній світ мерехтливим вогником тривожив Мартіна:

At the slightest impact of the outside world upon his consciousness, his
thoughts, sympathies, and emotions leapt and played like lambent flame.

Об’єкт свого кохання герой порівнює з блідо-золотою квіткою на тонкому
стеблі, духом, богинею, її ніжна, тепла краса здається йому надзвичайно
чистою, і тому неземною, вона підносить і очищює його власні
переживання:

Her face shimmered before his eyes as he walked along, — pale and
serious, sweet and sensitive, smiling with pity and tenderness as only a
spirit could smile, and pure as he had never dreamed purity could be.
She was a spirit, a divinity, a goddess. Such sublimated beauty was not
of the earth.

Her penetrative virginity exalted and disguised his own emotions,
elevating his thoughts to a star-cool chastity, and he would have been
startled to learn that there was that shining out of his eyes, like warm
waves, that flowed through her and kindled a kindred warmth.

Дівчина, Рут, зі свого боку порівнює Мартіна з вулканом, що пахтить
здоров’ям і силою:

She wanted to lean toward this burning, blazing man that was like a
volcano spouting forth strength, robustness, and health.

Раніше ж, кохання здавалось їй тихим як падіння роси та водяна гладь,
прохолодним як оксамит літньої ночі:

She did not know the actual fire of love. Her knowledge of love was
purely theoretical, and she conceived of it as lambent flame, gentle as
the fall of dew or the ripple of quiet water, and cool as the
velvet-dark of summer nights.

Наведені вище приклади виразних порівнянь викликають замилування
експресивною силою мови Джека Лондона, його художньою майстерністю.

3.4 Предметне та ситуативне порівняння.

Треба вважати за доцільне розмежувати поняття ситуативного і предметного
порівняння. Предметні порівняння є образними засоби мови, що побудовані
на співставленні двох дискретних предметів по якійсь спільній ознаці. Що
ж стосується ситуативних порівнянь, вони побудовані на співставленні
двох більш-менш розгорнутих ситуацій. Різниця між вказаними типами
порівнянь полягає в тому, що познучуване і позначуюче предметного
порівняння зазвичай виражаються одиницями лексичного рівня, а відповідні
компоненти ситуативного порівняння, як правило, одиницями рівня
словосполучення і речення.

Наведемо приклади предметного порівняння:

He turned back down the corridor, which was now as dark as a catacomb.

(King Cameron. Craig, David, Carcanet Press, Manchester (1991), 15-113.)

Poor old soul, he was as mad as a hatter, Otley said.

(Dandelion days.Howell, Bette, Chapmans Publishers Ltd, London (1991))

We continue drinking, gazing out at a sea now almost as redundant as
five o’clock tea or straw boaters…

(So very English. Rowe, Martha (ed.), Serpent’s Tail, London (1990))

He was as keen as mustard, and as Doctor Faustus.

(Miller, Karl, Oxford University Press, Oxford (1989), 60-163.)

We cannot take a chair out into the garden and expect to escape, not
even with librium capsules as luminous as the lilac.

(Hide and seek. Potter, Dennis, Faber x0026 Faber Ltd, London (1990))

Наведемо приклади ситуативного порівняння:

If she chose, she could speak as gracefully as a courtier, as deviously
as a diplomat.

(Inquisitor. Watson, Ian, Boxtree, London (1993), 7-159.)

You ruin our happiness like harvester ruins a mouse’s nest.

(Greene)

He loved Ethel as a poet might love the moon

(Maugham)

The powers of life had seized her as an eagle siezes its prey (Glsago)

Гурбанов Х.М. відзначає, що між синтаксичною структурою речення і
способом введення порівняння існує певна залежність. Сполучник like
найчастіше оформлює предметні порівняння, сполучники as і than – як
предметні, так і ситуативні, the way – обмежуюється ситуативними
порівняннями. Розмежування ситуативних і предметних порівнянь, на нашу
думку, є ключовим моментом при аналізі оцінки у виразних порівняльних
структурах.

Розділ IV . Семантика оцінки

4.1 Денотативне та конотативне значення слова.

Лексичне значення кожного окремого лексико-семантичного варіанта
представляє складну єдність. Денотативне значення слова називає поняття,
є предметно-логічною частиною повідомлення. Другій частині повідомлення
відповідає коннотація, до якої входять емоційний, оціночний,
експресивний і стилістичний компоненти значення. Перша частина є
обов’язковою, друга – факультативною. Слова, які крім денотативного
значення володіють ще й конотативним, є виражальними засобами мови на
лексичному рівні.

Слово володіє оціночним компонентом значення, якщо воно виражає
позитивне чи нагетивне судження про те, що воно називає, тобто одобрення
чи неодобрення. Оціночний компонент нерозривно зв’язаний з
предметно-логічним, уточнює і доповнює його і, на відміну від
емоційного, не сприяє послабленню синтаксичних зв’язків. Дослідники
зазначають, що кожне образне найменування має оціночний відтінок.

Емоційний компонент значення слова співвідноситься зі сферою
емоційно-чуттєвого сприйняття. Емоційність – якість мовлення, зумовлена
станом мовника, вираженням його почуттів. Емоційне – не частина
експресивного, а один із способів створення експресії.

Експресивно-образний компонент значення слова співвідноситься з
кваліфікативною сферою чуттєво-образного сприйняття, в якій відображена
закріплена мовною практикою співвіднесеність конкретного слова з певним
об’єктом через вказання на інший об’єкт чи ознаку. Експресивні одиниці
завжди тою чи іншою мірою містять елементи оціночності. Не випадково
експресивність трактується як одна з п’яти якостей оціночного предиката
– емотивності, емоційності, афективності та інтенсифікації.
Експресивність – якість мовлення, зумовлена, в першу чергу, наміром
мовника досягнути певної прагматичної цілі – якимось чином вплинути на
духовний і фізичний стан адресата.

В плані емоційності, експресивності і оціночності образи можуть давати
досить різноманітний ефект: висміювати чи підносити, робити зображуване
поетичним чи навпаки розкривати його ницість.

На спільності емоційно-оціночної реакції базується явище синестизії,
тобто перехода з сфери, що сприймається одним органом відчуття, в
область іншого, наприклад, з області температурних чи тактильних в
область зорових чи слухових відчуттів. Це явище значно розширює
можливості образного представлення дійсності.

Інваріантним граматичним значенням прикметників в сучасній англійській
мові є значення якості, що нерозривно пов’язане з оцінкою, а, таким
чином, і емоційністю та експресивністю. Цей факт сам по собі свідчить
про значну роль прикметників в системі стилістичних ресурсів мови. На
відміну від іменників, прикметники в англійській мові не володіють
сукупністю граматичних категорій, єдина граматична категорія
прикметників – категорія порівняння. Прикметники мають обширне
синонімічне поле не тільки всередині сукупності самих прикметників, але
і з одиницями більш складного рівня – словосполученнями. В описах
використовуються комбінації різноманітних способів позначення якості, що
робить опис більш наглядним і надає певну емоційну тональність.
Наприклад:

…The sun on the seaward side of the dunes glittered like fine white
sugar in the sun. (H. Bates).

4.2 Ціннісні відношення в мові

Мова є віддзеркаленням перцептивної картини світу, в ній представлена
як об’єктивна дійсність – предмети, якості, дії, людина з її думками,
вчинками і почуттями (дескриптивність мови), так і взаємодія дійсності і
людини в різних аспектах, одним з яких є оціночний: мовник характеризує
явища з точки зору власних цінностей – добра і зла, користі і шкоди,
краси і потворності.

Питання природи цінностей досліджувалось в логіці, аксіології,
філософії і було зумовлене, перш за все, загальнофілософськими поглядами
вчених. В мові, ціннісні відношення закріплені найчастіше в семантичних
і синтаксичних структурах. Оцінка як аспект значення має місце в
найрізноманітніших мовних структурах, це можуть бути елементи, менші за
слово чи висловлювання. Існують цілі шари лексики, що виражають оцінку,
в першу чергу, прикметники і прислівники, оціночна семантика яких
надзвичайно багата. Важливо, що оцінка може бути співвіднесена не тільки
з мовними одиницями, але й з загальною семантикою висловлювання в дуже
широкому діапазоні значень.

Як слушно зазначає О.М. Вольф, оцінюватись може великий варіатив ознак:
важливість / неважливість, істинність / неістинність, але основна сфера
значень, що відноситься до власне оціночних, пов’язана з ознакою добре /
погано. Ми згодні з цією тезою про те, що має сенс відрізняти оцінку в
вузькому значенні слова від кваліфікації загалом, що є більш широким
поняттям, до якого входять як оцінка, так і ряд інших якостей, зокрема
параметрів (наприклад, великий / маленький, вузький / широкий).

Головними об’єктами оціночної модальної рамки є суб’єкт, об’єкт та
оціночний предикат. Суб’єкт оцінки – конкретна особа чи соціум, може
бути експліцитним чи імпліцитним. Аспект оцінки визначає ознаки
оцінюваного об’єкта. При порівняльній оцінці в модальну рамку
включаються додаткові елементи – те, з чим порівнюється, ознака, за якою
порвінюється, мотивація порівняння та інші.

Дослідники оціночної модальності зазвичай виділяють два типи оцінки –
абсолютну і порівняльну. При абсолютній оцінці мова йде про один
оцінюваний об’єкт, при порівняльній – про два об’єкта чи стани.
Абсолютна оцінка містить імпліцитне порівняння, що базується на
спільності соціальних стереотипів, порівняльна ж – на співствленні
об’єктів один з одним.

Цікавим є питання первинності оцінки. Результати семантичного аналізу
показують, що оцінка невіддільна від порівняння: абсолютні ознаки
імпліцитно містять порівняння, що і є, таким чином, первинним.
“Градуювання як психічний процес передує виміру. Міра “фут” не має
змісту, поки ми не знаємо, що він більше ніж, наприклад, дюйм, і менше
ніж ярд.” Обє’кт входить в оціночну стрктуру якщо він може бути
включений в ряд порівняння. Деякі науковці вважають питання: які речі
можуть оцінюватись? та які речі можуть порівнюватись? тотожними.

4.3 Шкала оцінювання.

Для деяких предметів і явищ більш характерно бути об’єктами оцінки ніж
для інших. Таким чином, серед об’єктів матеріального світу є
індеферентна в оціночному розумінні зона. Деякі найменування предметів і
явищ не поєднуються з оціночним словами “добре / погано”. Це імена
предметів, що не мають визначеної функції. Але коли вони стають
функціонально значущими, оцінка можлива при зазначенні ознак і її
критеріїв.

Природньо входять в класи порівняння предмети, що мають постійні
функції, названі по їх діях та подієві об’єкти (якщо вказана конкретана
оцінювана ознака).

Вартою уваги є асиметрія між позитвними і негативними зонами оцінок в
мові. Це пов’язано з загальною позитивною орієнтацією мовної норми. Як
свідчать психолінгвістичні дослідження, позитивний член антонімічної
пари респонденти називають у першу чергу, звідси випливає, що
частотність позитивних асоціацій вище.

Домінуючим серед прикметників позитивної оцінки є прикметник good. Цей
прикметник вступає в синтагматичні зв’язки з найрізноманітнішими
суб’єктами і ситуаціями. Вирази as good as gold та good as pie
висловлюють схвальну оцінку, найчастіше використовуються при
характеристиці людей. Вираз As good as wheat може використовуватись в
значенні “підходящий”, семантика чого теж є позитивною. As good as a
feast ми перекладаємо як “достатньо”, отже вираз несе позитивний
семантичний зміст, але вже близький до середнього і точну оцінку можна
дати лише в контексті. (Одначе, як помітила А. Вежбицька, існує
тенденція, що слова із семантичної зони “середнього” тяжіють до
негативного.) В той же час, прикметник good може мати діаметрально
протилежне значення. Ідіомам as good as a shoulder of mutton to a sick
horse та as good as a wink to a blind horse відповідає значення “зовсім
непотрібний”, тобто маємо справу з негативною оцінкою.

Домінуючим серед прикметників негативної оцінки є прикметник bad, що
складає антонімічну пару з прикметником good і теж має широкий діапазон
валентності, може сполучуватись з іменниками, що позначають людину,
предмет чи абстрактне поняття. Наприклад: as bad as bad comedy is bad
action, as bad as a death, as bad as a man can be, as bad as a movie
about the death of Jesus.

Інші прикметники з позитивним значенням мають більш вузьку семантику і
більш обмежену валентність, ніж прикметник good. Необхідним є виділити
порівняння, що позначають позитивну оцінку зовнішності і стосуються
осіб, найчастіше жіночої статі. Наприклад: as pretty as a picture, as
beautiful as a rainbow trout, as beautiful as the Queen of Egypt, as
beautiful as a miracle, as beautiful as a rose, as beautiful as angels,
as beautiful as a summer’s dawn, as beautiful as the dark angel, as
beautiful as a daydream in paradise, as beautiful as a dream, as
beautiful as the noonday sun, as beautiful as Aphrodite, as lustruos as
a swan, as fair as a swan .

Антонімічною парою beautiful є прикметник ugly. В художній літературі
найчастіше зустрічаємо наступні порівняння: as ugly as the devil, as
ugly as sin, as ugly as a bear, as ugly as hell, as ugly as a pug dog.

Негативна оцінка дається у наступних порівняннях, що характеризують
стани та поведінку: as mad as a hatter, crazy as a bedbug, drunk as a
fiddler, drunk as a lord, drunk as a boiled owl, deaf as an adder, feel
like a boiled egg, follow like sheep, greedy as a wolf, as empty as
death, as mean as hell, look like a death’s head on a mopstick, mend
like sour ale in summer, scarcer than hen’s leeth, slow as a snail, slow
as a tortoise, still as death, swear like a burgee, swear like a sailor,
treat somebody like dirt, treat somebody like a dog, work like a galley
slave, work like a nigger.

На перший погляд здається, що оціночний предикат “добре” чи “погано”
завжди присутній в складі оціночного слова як його семантичний
компонент. Але у багатьох слів і навіть словосполучень він не є
визначеним поза контекстом. Наприклад, позитивний чи негативний
оціночний сенс наступним структурам, що визначають якість предметів,
може бути наданий тільки в конкретному контексті: light as a feather,
light as a butterfly, dark as night, black as a crow, old as the hills.

Оціночні слова в зоні плюса і в зоні мінуса в багатьох випадках не
складають антонімічних пар. Це стосується загальної афективної оцінки.
Ці групи можна протиставити як такі, що належать до різних зон оцінки,
але не як окремі елементи.

Велику групу становить ряд виразів, що несуть в собі образне
порівняння, і мають поверхове позитивне та концептуальне негативне
значення, наприклад: agree like cats and dogs, agree like harp and
harron, agree like pickpockets in a fair, as like as an apple to an
oyster, as like as chalk and cheese, as much love as there is between
the old cow and the haystack, as well be hanged for a sheep as for a
lamb, funny as a crutch.

Деякі образні порівняння досить важко класифікувати поза контекстом,
оцінка в них неоднозначна, та, беручи до уваги відвертий іронічний
відтінок порівняння, їм швидше приписуємо негативну оцінку. Наприклад:
busy as a cockroach on a hot stove, breed like rabbits, proud as a
peacock, proud as Lucifer.

Між цими двома типами порівняння знаходиться зона нейтрального.
Потрібно розрізняти об’єкти, що не знаходяться в сфері оціночної
діяльності суб’єкта від тих, що займають нейтральну позицію на шкалі
оцінок, тобто в певній рівновазі знаходяться ознаки “добре” і “погано”.
С точки зору оцінки, “середній”, “байдужий” містять сему, що вказує на
серединну позицію двох ознак на оціночній шкалі, але все ж сприймаються
нами скоріш як негативні ознаки. Так само слова, що позначають середню
ступінь якості, свідчать не про нейтральну позицію об’єкта на шкалі
оцінок, а схиляються до зони “поганого”. На відміну від оціночної, на
шкалі параметрів “середній” означає нейтральну зону, в якій збалансовані
ознаки “багато” і “мало”.

Досліджуючи оціночну шкалу, ми зустрічаємось з проблемою її
невизначеності, яку вчені іменували проблемою “розмитих множин”, а також
із поняттям “розмитої змінної” (fuzzy variable). Так, для параметричної
розмитої змінної висоти, росту, чи віку на шкалі значень повинно
існувати обмеження (fuzzy restriction), наприклад співвідношення з
людськими параметрами, наприклад: as old as the rocks, as long as my
arm.

4.4 Співвідношення суб’єктивного та об’єктивного в оцінці

Важливою особливістю оцінки є те, що в ній завжди взаємодіють
об’єктивний і суб’єктивний фактори. Будь-яке оціночне судження
передбачає суб’єкт судження, що оцінює. Його присутність передбачає
можливсіть суперечності при зіткненні точок зору. Суб’єктивний компонент
передбачає позитивне чи негатичне ставлення до об’єкту оцінки,
об’єктивний же (або дескриптивний) компонент оцінки орієнтується на
властивості предмету чи явища, які і стають основою для оцінки.
Протиставлення суб’єкта / об’єкта в оціночній структурі і суб’єктивності
/ об’єктивності не є одним і тим самим. І суб’єкт, і об’єкт оцінки
передбачають існування обох факторів. Суб’єкт, оцінюючи предмети чи
явища, спирається як на своє особисте ствалення до них, так і на
стереотипні уявлення про об’єкт та звичну шкалу оцінок. В оцінюваному
об’єкті поєднуються і суб’єктивні ознаки (ставлення суб’єкта), і
об’єктивні (властивості об’єкта). Коли мова йде про те, що вода тепла,
мається на увазі і властивість води, і відчуття суб’єкта.

Справедливо відзначити, що у питанні про філософську сутність цінностей
і природу оціночних суджень співвідношення суб’єктивного і об’єктивного
залишається невирішеною проблемою, яка викликає багато дискусій.
Узагальнюючи їх, скажемо, що частина філософів основним для оцінки
вважає реальні властивості об’єкта, інші ж погоджуються з тим, що
визначальну роль при оцінці має суб’єкт в його відношенні до об’єкта.
Останні пропагують концепцію емотивізму, оціночне значення рогзлядається
як вираження емоцій суб’єкта у відношенні до об’єкта. На нашу думку,
вартою уваги є гіпотеза про те, що практично кожне висловлювання містить
емотивний аспект, тому що навіть повідомлення про певний факт викликає
зміни в психічному стані реципієнта, і збуджує відповідні емоційні
стани.

Н.Д.Арутюнова пропонує наступну класифікацію частковооцінюваних значень
і виділяє в ній три групи, кожна з яких, в свою чергу, поділяється на
декілька підгруп:

сенсорні оцінки:

а) сенсорно-смакові

Наприклад: sweet as a nut / honey / sugar, salt as a herring, salt as
brine, hot as fire, cold as stone/ ice/ marble

б) психологічні (інтелектуальні та емоційні)

Наприклад: stupid as a donkey, cool as a cucumber, cold as charity,
crazy as a bedbug, jolly as a sandboy

сублімовані (абсолютні) оцінки:

а) естетичні (синтез сенсорних і психологічних)

Наприклад: ugly as truth and glum as a lumpsucker, appealing as kittens

б) етичні (мають на увазі – норми)

Наприклад: as pure and innocent as a spirit

раціоналістичні оцінки (пов’язані з практичною діяльністю людини):

а) утилітарні

Наприклад: as good as a wink to a blind horse

б) нормативні

Наприклад: fit as a fiddle, fine as silk, right as a trivet, right as
nails, right as rain, right as my glove

Аналіз оцінки в лінгвістичному плані спирається на розуміння
співвідношення суб’єктивного і об’єктивного аспектів значення оціночних
слів і висловлювань, що утворюють континуум, де обидві сторони
наростають / зменшуються обернено пропорційно одна одній. По
співвідношенню суб’єктивного і об’єктивного факторів властивості
розміщуються на безперервінй шкалі, на одному кінці якої знаходяться
дескриптивні ознаки, а на іншому – загальнооціночні.

Який же аспект є первинним, дескриптивний чи оціночний? Це питання є
спірним, але дескриптивні ознаки є первинними, якщо мова йде про
оціночні висновки, адже властивості об’єкта мотивують оцінку, а не
навпаки. Підтвердженням первинності дескриптивного аспекта може
слугувати порядок слів у висловлюванні при поєднанні оціночних
визначників, де загальнооціночні визначники передують частковооціночним.

При розгляді семантики оцінки, а також співвідношенні суб’єктивного і
об’єктивного в ній, перед нами неминуче постає питання про її загальну
правомірність та істинність. Ми схиляємося до думки, що висловлювання
можна вважати істинними, але тільки відносно концептуальних світів їх
суб’єктів. “Судження завжди висловлюється в рамках концептуальної
системи мовника. Та частина системи, яка пов’язана з оцінками, включає
уявлення про стереотипи, шкалу оцінок, і, що особливо важливо, суб’єкта
оцінки”.

V. Висновки

На початку дослідження, ми зустрілись з фактом, що в традиційній
лінгвітисці немає чітко визначеного поняття порівняльна структура.
Окремі конструкції можна класифікувати за різними ознаками, та
порівняння можна розглядати як особливий клас конструкцій, окрему
синтаксичну категорію, з інтуїтивно відчутним порівнялиним змістом.
Головним об’єктом дослідження були виразні порівняльні конструкції,
належну увагу було приділено експресивному, емоційному та оціночному
значенню мовленнєвих одиниць.

Прості та складні синтаксичні конструкції мають закономірні
відношення, що належать до області синтаксичної парадигматики. Складні
порівняльні структури, створювані письменниками досить часто мають суто
художню функцію, оцінка в цих конструкціях є імпліцитною або ж взагалі
відсутня. В нашій роботі прості порівняння, що є предметними, були
розподілені по оціночній шкалі, крайніми зонами якої є позитивна та
негативна зони.

Порівняльні оцінки є завжди емоційнозабарвленими, тому,
логічно, питання їх об’єктивності є неоднозначним. Відповіддю на це
питання є те, що будь-яка оцінка має на увазі існування ціннісної
“картини світу”, що відповідає предметній. Специфіка ціннісного
сприйняття віддзеркалюється в багатьох аспектах мови. Коли мова йде про
оцінку, то в “картині світу” людський фактор виступає на передній план.

Оцінка у виразних порівняльних структурах слугує для виділення
прдемету з класу йому подібних, часто вона є досить категоричною, її
перлокутивною метою зазвичай є вплинути на емоційний стан адресата.

Список використаної літератури:

Антонюк М. Метафора та її роль у мовній картині світу. // Мовні і
концептаульні картини світу.-№ 7.-К.: Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, 2002.- С.15-20.

Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка, 3-е издание, М.:
Просвещение, 1990.

Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. – М., 1976.

Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. –
М.:Наука, 1988.

Бєлова А.Д. Індивідаульна картина світу: інтерпретація та використання
лінгвістичних ідей в НЛП. С.36-43.

Биренбаум Я.Г. Образные сравнительные обороты в современном английском
языке. – НДВШ.ФН, 1966, №4, с 131-139.

Брагинский И.У истоков художественного слова.//Поэзия и проза Древнего
Востока. Библиотека всемирной литературы. Серия первая. – М.: Худ.лит.,
1973.-С.5-20.

Болдырев Н.Н. Функционально-семиологический принцип исследования
языковых единиц // Язык и культура. Факты и ценности. – М., 2001.

Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых
единиц. – М.:Наука, 1980.

Вишивана Н.В. Прикметники оцінки в сучасній німецькій мові. Автореф.
дис. … к. ф. н. – Київ, 1999

Вольф Е.М. Семантические типы признаков. – М: Наука,1982

Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. – М.: Едиториал УРСС,
2002. — С.47-108.

Гапченко О. Стереотипи у комунікативній діяльності мовної особистості.
// Мовні і концептаульні картини світу.-№ 9.-К.: Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, 2003.- С.64-67.

Гурбанов Х.М. Придаточные сравнительные предложения в современном
английском языке. Автореф.дис….к.филол.наук. Специальность 10.02.04-
германские языки, М., Московский государственный педагогический интистут
имени В.И.Ленина,1988.

Кравцова О.О. Словотвірні засоби високого ступеня ознаки названої
прикметником в англійсській мові. // Мовні і концептаульні картини
світу.-№ 10.-К.: Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, 2004.- С.316-320.

Кунин А.В. Англо-русский фразеологческий словарь. М.,1956.

Левченко О.П. Фразеологічна репрезентація світу. // Мовні і
концептаульні картини світу.-№ 7.-К.: Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, 2002.- С.307-315.

Малік Т.Г. Прикметники, що позначають зовнішність людини у сучасній
англійській англійській мові. Автореф. дис….к.філол.н. спеціальність
10.02.04.-германські мови. – О., Одеський національний університет імені
І. І. Мечникова, 2002.-20с.

Мокиенко.В.М. Славянская фразеология.2-е изд, М.-Высш.шк, 1989.

Огольцев В.М. Устойчивые сравнения в системе русской фразеологии. –
Л.,1978

Павилёнис Р.И. Проблема смысла: Совр. Логико-философ. анализ языка. М.,
1983.-С.24-32.

Поляков М.Я. Вопросы поэтики и художественной семантики. 2-е изд., доп.
– М.:Сов. Писатель, 1986.

Руднев А.Г. Сравнительные обороты в современном литературном
языке.//Учен. зап. Ленингр. пед. ин-та. Л., 1963.

Сидякова Н.М. Стуктурные особенности компаративных фразеологических
единиц в современном английском языке. // Учен. зап. Вологодск. пед.
ин-та. В.,1961.

Слухай Н.В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного
феномену. // Мовні і концептаульні картини світу.-№ 7.-К.: Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, 2002.- С.462-470.

Черемисина М.И. Сравнительные конструкции русского языка. – М.: Наука,
1976. -С.128-140.

Alastair Butler. Exhastivity in comparatives. — University of East
Anglia, 1998.

Heim, I. Notes on comparatives and related matters. — University of
Texas, Austin, 1985.

Perry D. What things can be evaluated. // J.Philos., 1964, vol. 61,N 6.
P.35-50.

Sapir E. Grading:a study in semantics. // Philos.Sci., 1944, vol. 11,
N2. P. 68-76.

Steffen Staab & Udo Hahn. “Tall, good, high – compared to what?”, 1998.
HYPERLINK http://www.coling-uni.freiburg.de
www.coling-uni.freiburg.de

British National Corpus, ww.natcorp.ox.ac.uk/

Classic literature online, HYPERLINK http://www.bibliomania.com
www.bibliomania.com ,

Classic literature online, HYPERLINK http://www.online-literature.com
www.online-literature.com

Classic literature online, HYPERLINK http://www.literature.org
www.literature.org

Collins Cobuild / The Bank of English,

HYPERLINK http://titania.cobuild.collins.co.uk/boe_info.html
http://titania.cobuild.collins.co.uk/boe_info.html

The Collins Cobuild Student’s Dictionary,

http://www.linguistics.ruhr-uni-bochum.de/ccsd/

Edict virtual language centre, HYPERLINK http://www.edict.com.hk
http://www.edict.com.hk

Summary

The research paper presents the results of the investigation of the
manner of figurativeness creation, namely comparative constructions
of the English language. A great variety of comparative constructions
are singled out into a separate class on the basis of structural and
semantic peculiarities and intuitively felt comparative shade.

The evaluative component of these constructions depends on their
structural and functional type. Complex comparative constructions
frequently used by poets and writers perform aesthetic rather than
evaluative functions. In this case evaluation is either implicit or
absent. The study distinguishes the group of simple subject comparative
constructions and allocates them on the evaluation scale, whose extreme
zones are positive and negative semantic fields.

The evaluative constructions are always emotionally shadowed and,
hence, the question of the verity and objectivity of the evaluation is
controversial. The answer suggested by our research is the existence
of the value “image of the world” that corresponds to a subject one.
The conceptual world of a speaker defines the propriety of the
evaluation.

Брагинский И.У истоков художественного слова.//Поэзия и проза Древнего
Востока. Библиотека всемирной литературы. Серия первая. – М.: Худ.лит.,
1973.-С.5-20.

Поляков М.Я. Вопросы поэтики и художественной семантики. 2-е изд., доп.
– М.:Сов. Писатель, 1986. –С 33-34.

Sapir E. Grading: a study in semantics.- Philos.Sci., 1944, vol. 11,
N2, P.35-50.

Perry D. What things can be evaluated. –J.Philos.,1964, vol. 61,N 6, P.
68-76.

Павилёнис Р.И. Проблема смысла: Совр. Логико-философ. анализ языка. М.,
1983.-С.24-32.

PAGE

PAGE 33

Похожие записи